Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник






Поняття та види спеціальних (вільних) економічних зон

Правовий режим спеціальних (вільних) економічних зон

Соціально-економічний розвиток країни досягається за допо­могою комплексу заходів - організаційних, економічних, право­вих. Одним з них, що інтегрує усі ці складові, є спеціальні режими господарювання. В окремому розділі (розділ VIII ГК України) до таких режимів віднесені:

· спеціальні (вільні) економічні зони (глава 39, статті 401—405);

· концесії (глава 40, статті 406-410);

· виключна (морська) економічна зона України (ст. 411);

· прикордонна територія (господарська діяльність на держав­ному кордоні України - ст. 412);

· санітарно-захисні та інші охоронні зони (території та об'єкти) -ст. 413;

· спеціальні режими господарювання в окремих галузях на­родного господарства (ст. 414);

· території пріоритетного розвитку (ст. 415);

· режими господарювання в умовах надзвичайного (ст. 416) та воєнного стану (ст. 417). Серед вищезгаданих спеціальних режимів господарювання особ­ливе місце посідають спеціальні (вільні) економічні зони (далі -ВЕЗ) та значною мірою подібні до них території пріоритетного роз­витку.

Використання інституту ВЕЗ забезпечує досягнення важливих для країни цілей, зокрема:

· залучення інвестицій (як внутрішніх, так і іноземних) та ефективного їх використання;

· активізації спільної з іноземними інвесторами підприємни­цької діяльності з метою збільшення експорту товарів, поставок на внутрішній ринок високоякісної продукції та послуг;

· впровадження нових технологій, ринкових методів господа­рювання;

· розвитку інфраструктури ринку;

· поліпшення використання природних, матеріальних і трудо­вих ресурсів;

· прискорення соціально-економічного розвитку України.

О. В. Буткевич1, систематизувавши положення чинного зако­нодавства про ВЕЗ, визначає їх соціально-економічне призначення (створення особливо сприятливих умов для залучення національ­них та іноземних інвестицій на порівняно обмеженій території кра­їни, накопичення та застосування передового зарубіжного досвіду господарювання та управління, підвищення конкурентоспромож­ності власного виробництва) та головні завдання, що вирішуються при функціонуванні ВЕЗ:

економічні: 1) залучення національного та іноземного капіталу завдяки застосуванню спеціальних пільг економічного характеру, стабільності законодавчої базі, спрощенню відповідних організа­ційних процедур; 2) використання переваг міжнародного географіч­ного розподілу праці та міжнародного обігу капіталів для розши­рення експорту готових виробів, раціонального імпорту, створення імпортозамінного механізму виробництва; 3) посилення конкуренції у сфері зовнішньоекономічної діяльності завдяки можливості участі в ній всім суб'єктам господарювання ВЕЗ; 4) зростання валютних надходжень у бюджет країни та регіонів);

соціальні: 1) підвищення зайнятості населення шляхом ство­рення нових робочих місць; 2) насичення внутрішнього ринку високоякісними товарами народного споживання і, відповідно,-задоволення потреб населення в таких товарах; 3) створення про­шарку висококваліфікованих фахівців на основі опанування та за­стосування світового досвіду у сфері організації, управління та фінансів; 4) виховання культури менеджменту, зорієнтованої на світові стандарти технології управління;

науково-технічні: 1) залучення передових зарубіжних та віт­чизняних технологій; 2) розвиток інноваційної діяльності, приско­рення процесу запровадження інновацій, реалізації інноваційних проектів; 3) залучення зарубіжних вчених та висококваліфікова­них фахівців; 4) підвищення ефективності використання потужно­стей та інфраструктури промислових комплексів.

Визначення поняття та класифікація спеціальних (вільних) еко­номічних зон та їх класифікація міститься у відповідних актах зако­нодавства. Крім того, доктринальне визначення ВЕЗ та їх види зна­ходимо в працях науковців (в т. ч. правознавців), які досліджували правове регулювання господарської (інвестиційної) діяльності в цих зонах (В. М. Коссак, О. С. Семерак, О. В. Буткевич та ін.).

Відповідно до легального визначення, закріпленого в ГК Укра­їни (ч. 1 ст. 401), ВЕЗ- це частина території України, на якій вста­новлено спеціальний правовий режим господарської діяльності, особливий порядок застосування та дії законодавства України, включаючи й можливість запровадження пільгових митних, подат­кових, валютно-фінансових та інших умов підприємництва вітчиз­няних та іноземних інвесторів.

Проте, зазначимо, це визначення надміру лаконічне і не від­дзеркалює основних ознак ВЕЗ, що значною мірою компенсується доктринальним визначенням ВЕЗ, запропонованим О. В. Бутке­вич1: ВЕЗ - це законодавчо визначена частина території держа­ви, на якій спеціальним внутрішнім законодавством на певний строк для певних суб'єктів встановлюється спеціальний пільговий правовий режим господарської діяльності і створюються спеціальні органи управління з метою залучення інвестицій для досягнення за­конодавчо встановлених економічних, соціальних та науково-техніч­них завдань.

Характерними ознаками ВЕЗ є:

· територіальна обмеженість ВЕЗ;

· строковість ВЕЗ;

· юридична підстава запровадження ВЕЗ на певній території -спеціальний закон про конкретну ВЕЗ;

· мета створення ВЕЗ - досягнення законодавчо встановлених економічних, соціальних та науково-технічних завдань;

· спеціальний суб'єктний склад ВЕЗ: обов'язковими учасни­ками господарських відносин у ВЕЗ є органи управління ВЕЗ та суб'єкти господарювання ВЕЗ, які набувають цього статусу в спе­ціальному порядку за умови дотримання встановлених вимог;

· спеціальний режим господарської діяльності для суб'єктів господарювання ВЕЗ, що може включати пільгові митні, податко­ ві, валютно-фінансові та інші умови підприємництва;

· здійснення управління ВЕЗ із застосуванням спеціально створених органів.

Залежно від господарської спрямованості та економіко-право-вих умов розрізняють різні види ВЕЗ. Проте в актах законодавства про режим ВЕЗ відсутні уніфіковані положення щодо їх класифі­кації. Так, в ст. 403 ГК України міститься відкритий перелік ВЕЗ (відповідно до цієї статті на території України можуть створюва­тися спеціальні (вільні) економічні зони різних функціональних типів: вільні митні зони і порти, експортні, транзитні зони, митні склади, технологічні парки, технополіси, комплексні виробничі зони, туристично-рекреаційні, страхові, банківські тощо; а також економічні зони, що поєднують в собі функції, властиві різним ти­пам згаданих ВЕЗ).

Згідно із Постановою Кабінету Міністрів України від 14 берез­ня 1994 р. № 167 «Про Концепцію створення спеціальних (віль­них) економічних зон в Україні», ВЕЗ можуть бути таких типів:

зовнішньоторговельні зони — частина території держави, де то­вари іноземного походження можуть зберігатися, купуватися та продаватися без сплати мита і митних зборів або з її відстрочен­ням. Метою створення цих ВЕЗ є активізація зовнішньої торгівлі (імпорт, експорт, транзит) за рахунок надання митних пільг, послуг щодо зберігання і перевалки вантажів, надання в оренду складів, приміщень для виставочної діяльності, а також послуг щодо дороб­ки, сортування, пакетування товарів тощо. Зовнішньоторговельні зони можуть створюватися у таких організаційних формах: вільні порти («порто-франко»), вільні митні зони (зони франко), митні склади; прикладом такої зони є ВЕЗ, створена відповідно до Указу Президента України від 28 червня 1999 р. та Закону України від 23 березня 2000 р. «Про спеціальну (вільну) економічну зону «Порто-франко» на території Одеського морського торговельного порту»;

комплексні виробничі зони — частина території держави, на якій запроваджується спеціальний (пільговий податковий, валютно-фінансовий, митний тощо) режим економічної діяльності з метою стимулювання підприємництва, залучення інвестицій у пріоритетні галузі господарства, розширення зовнішньоекономічних зв'язків, запозичення нових технологій, забезпечення зайнятості населення. Такі зони можуть мати форму експортних виробничих зон (де роз­вивається насамперед експортне виробництво, орієнтоване на пе­реробку власної сировини та переважно складальні операції) та імпортоорієнтованих зон, головна функція яких - розвиток імпор-тозамінних виробництв; більшість створених в Україні ВЕЗ нале­жить до такого типу: спеціальні (вільні) економічні зони «Славу­тич», «Миколаїв», «Рені» та ін.;

науково-технічні зони - ВЕЗ, спеціальний правовий режим яких орієнтований на розвиток наукового і виробничого потенціалу, досягнення нової якості економіки через стимулювання фундамен­тальних і прикладних досліджень, з подальшим впровадженням результатів наукових розробок у виробництво. Такі зони можуть існувати у формі регіональних інноваційних центрів-технополісів, районів інтенсивного наукового розвитку, високотехнологічних промислових комплексів, науково-виробничих парків (технологіч­них, дослідницьких, промислових, агропарків), а також локальних інноваційних центрів та опорних інноваційних пунктів (напри­клад, технопарки «Напівпровідникові технології і матеріали, опто­електроніка та сенсорна техніка», «Інститут електрозварювання імені Є. О. Патона», «Інститут монокристалів», створені відповід­но до Закону України від 16.07.1999 р. «Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків»);

туристсько-рекреаційні зони - ВЕЗ, які створюються в регіонах, що мають багатий природний, рекреаційний та історико-культур-ний потенціал, з метою ефективного його використання і збере­ження, а також активізації підприємницької діяльності (в т. ч. із залученням іноземних інвесторів) у сфері рекреаційно-туристич­ного бізнесу (наприклад, ВЕЗ, створена Законом Україном від 18 березня 1999 р. «Про спеціальну економічну зону туристсько-рекреаційного типу «Курортополіс Трускавець»);

банківсько-страхові (офшорні) зони — це зони, в яких запрова­джується особливо сприятливий режим здійснення банківських та страхових операцій в іноземній валюті для обслуговування нере­зидентів. Офшорний статус надається банківським та страховим установам, які були створені за участю лише нерезидентів і обслуговують лише ту їхню підприємницьку діяльність, що здійснюєть­ся за межами України; в чистому вигляді на території України ВЕЗ такого типу не створені, хоча у світовій практиці вони досить ши­роко використовуються, зокрема країнами так званого третього світу, які у такий спосіб залучають іноземний капітал; перелік та­ких офшорних зон міститься у Розпорядженні Кабінету Міністрів України від 24.02.2003 р. № 77;

зони прикордонної торгівлі - частина території держави на кор­донах із сусідніми країнами, де діє спрощений порядок перетину кордону і торгівлі; ВЕЗ подібного типу в Україні не створювалися, проте спрощений порядок перетину кордону та торгівлі регулю­ються Положенням про прикордонний режим, затвердженим По­становою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1998 р. № 1147 «Про прикордонний режим» (ознаки такої зони має Інтерпорт Ковель, створений відповідно до Указу Президента України від 22 червня 1999 р. «Про спеціальну економічну зону «Інтерпорт Ковель»),

Крім вищезазначених, в Україні можуть створюватися ВЕЗ ін­ших типів, а також комплексні спеціальні (вільні) економічні зони, які поєднують у собі риси та елементи зон різних типів. Так, за критерієм відкритості розрізняють ВЕЗ інтеграційні (діяльність яких спрямовується на тісну взаємодію з позазональною економі­кою країни), та анклавні (орієнтовані на зв'язки із зовнішнім рин­ком); залежно від місцезнаходження розрізняють зовнішні ВЕЗ (розміщені на кордоні з іншими державами - економічна зона «За­карпаття») та внутрішні (розміщені у внутрішніх районах країни -економічна зона «Сиваш»).

Крім спеціальних (вільних) економічних зон, законодавець розрізняє території України, в яких запроваджується на певний термін спеціальний режим інвестиційної діяльності, що передба­чає надання податкових і митних пільг для суб'єктів підприємни­цької діяльності (в т. ч. іноземних інвесторів), які уклали договір з місцевими державними адміністраціями щодо реалізації інвести­ційного проекту. Так, Законом України від 24 грудня 1998 р. «Про спеціальний режим інвестиційної діяльності в Закарпатській облар-ті» у цій області запроваджено строком на 15 років спеціальний ре­жим інвестиційної діяльності, який передбачає митні, податкові ;га інші пільги суб'єктів господарювання, які реалізують інвестиційний проект, зокрема: 1) звільнення не більш як на 5 років від обкладення ввізним митом і податком на додану вартість під час ввезення в Україну устаткування та обладнання (крім підакцизних товарів) для реалізації інвестиційного проекту; 2) звільнення на 2 роки від оподаткування прибутку новоствореного, в тому числі в процесі реструктизації, підприємства, інвестиція \яке є еквівалентною не менш як 250 тисячам доларів США, а також прибутку діючого під­приємства, одержаного від інвестування в його реконструкцію або в його модернізацію, якщо така інвестиція дорівнює не менш як 250 тисячам доларів США; з третього по п'ятий рік прибуток такого підприємства оподатковується за ставкою в розмірі 50 відсотків чинної ставки оподаткування; 3) звільнення на 2 роки новостворе-них підприємств від сплати збору до Державного інноваційного фон­ду; 4) невключения до валового доходу підприємства з метою опо­даткування одержаної згідно з інвестиційним проектом суми інвес­тиції у вигляді: коштів; матеріальних цінностей; нематеріальних активів, вартість яких у конвертованій валюті підтверджено згідно із законами (процедурами) держави інвестора або міжнародними торговельними звичаями, а також експертною оцінкою в Україні, включаючи легалізовані на території України авторські права, права на винаходи, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, ноу-хау. За оцінкою О. М. Буткевич, територіям пріоритетного розвитку, що створюються відповідно до українського законодавства, при­таманні усі характерні ознаки ВЕЗ і тому їх слід розглядати як один з відповідних типів ВЕЗ.

 


Читайте також:

  1. H) інноваційний менеджмент – це сукупність організаційно-економічних методів управління всіма стадіями інноваційного процесу.
  2. II. Поняття соціального процесу.
  3. V. Поняття та ознаки (характеристики) злочинності
  4. А/. Поняття про судовий процес.
  5. Адміністративний проступок: поняття, ознаки, види.
  6. Адміністративні провадження: поняття, класифікація, стадії
  7. Адміністративно-політичний устрій Української козацької держави середини XVII ст. Зміни в соціально-економічних відносинах
  8. Адміністративно-політичний устрій Української козацької держави середини XVII ст. Зміни в соціально-економічних відносинах
  9. Акти застосування юридичних норм: поняття, ознаки, види.
  10. АНАЛІЗ ЛІНІЙНИХ МОДЕЛЕЙ ЕКОНОМІЧНИХ ЗАДАЧ
  11. Аналіз макроекономічних показників
  12. Аналіз основних техніко-економічних показників діяльності підприємств будіндустрії




Переглядів: 650

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Договірна форма іноземного інвестування | Системе нормативно-правових актів про спеціальні (вільні) економічні зони

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.01 сек.