Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Лекція 4,5

Тема 4.Вимоги до підготовки фахівця з економіки підприємства

Перехід до ринкової економіки спричинив необхідність кардинальних перетворень системи професійної підготовки інтелектуального потенціалу економістів. Сучасна професійна освіта має забезпечувати формування випускників з високим рівнем професіоналізму та компетентності, здатних адаптуватися до умов, що постійно змінюються та до професійної діяльності.

Спеціальності економічного профілю були й залишаються популярними серед абітурієнтів. Економісти потрібні у всіх сферах народного господарства. Більшість ВНЗ відкриває у себе певний економічний напрям.

В Україні велика кількість випускників-економістів працює не за фахом. Основні причини незатребуваності випускників: небажання працедавця брати людину без досвіду роботи, якість вищої освіти, яка у нас все ще залишає бажати кращого. Відповідно, далеко не кожен український ВНЗ готує конкурентоспроможних фахівців економічного профілю.

Особи, що отримали однаковий рівень освіти, але закінчили різні за якістю і престижністю вищі навчальні заклади, мають різні перспективи щодо працевлаштування і заробітку, що визначає рівень їх конкурентоспроможності та затребуваності.

На жаль, безпосередньо у виробництво йдуть 10-12% випускників, інші є незатребуваними виробництвом або через неможливість надання їм відповідних матеріальних умов, або через відсутність специфічних навичок та вмінь у випускників вищих навчальних закладів.

Отже, найбільш сприятливий імідж мають ті вищі навчальні заклади, які впродовж багатьох років зарекомендували себе як кращі, що готують висококваліфіковані економічні кадри та мають свої освітні традиції: КНУ ім. Т. Шевченка, Національний університет "Києво-Могилянська Академія", КНЕУ ім. В. Гетьмана, ДНУ економіки і торгівлі ім. Н. Туган-Барановського. Проте жоден з українських ВНЗ не входить до світових рейтингових систем.

Оплата за навчання у вищих навчальних закладах України коливається від 10 до 31 тис. грн на рік на найбільш престижні економічні спеціальності, але і якість освіти відповідно коливається. Випускники кращих ВНЗ найбільш затребувані на ринку праці. Але таких випускників готує незначна кількість ВНЗ.

Отже, перед освітньою установою постає завдання підготовки конкурентоспроможного фахівця економічного профілю.

Економічна освіта у вищих навчальних закладах III-IV рівнів акредитації має за мету підготовку фахівців-економістів із сучасним світоглядом, професійними знаннями інноваційного характеру, вміннями їх практичного використання при розв'язанні соціально-економічних проблем на базі постійної самоосвіти. Бакалавр - має ґрунтовну соціально-гуманітарну, природничо-наукову, загальноекономічну та професійну підготовку, а також спеціальні вміння і навички, достатні для самостійного виконання переважно стереотипних, частково діагностичних завдань, виконання економічних розрахунків, підготовки та опрацювання інформації, на підставі якої приймаються управлінські рішення. Спеціаліст - має цілісні знання про функціонування і розвиток соціально-економічної системи, її рівнів, прогнозування змін і оцінку соціальних наслідків економічних трансформацій, уміння самостійно аналізувати і моделювати типові економічні ситуації в мікро- і макропредметно-просторовому середовищі з орієнтацією на керування останніми, якісно виконувати комплексні економічні експертизи, приймати практичні поточні рішення. Магістр - має розвинутий апарат наукового дослідження, науково-педагогічні вміння та цілісні знання про функціонування і розвиток соціально-економічної системи, її рівнів, прогнозуваннязмін і оцінку соціальних наслідків економічних трансформацій, уміння самостійно аналізувати і моделювати типові економічні ситуації в мікро- і макропредметно-просторовому середовищі з орієнтацією на керування останніми, якісно виконувати комплексні економічні експертизи, приймати практичні поточні рішення.

Економіст повинен відповідати наступним загальним вимогам:

— Знати основи Конституції і законодавства України, етичні та правові норми, що регулюють ставлення людини до людини, до суспільства, до навколишнього середовища, вміти враховувати їх у своїй роботі;

— Здатний продовжити навчання і вести професійну діяльність в іншомовному середовищі;

— Вміти на науковій основі організувати свою працю, володіти комп'ютерними методами збору, зберігання і обробки інформації, застосовуваними в його професійній діяльності;

— Здатний у мінливому світі до переоцінки накопиченого досвіду, аналізу своїх можливостей, вміти здобувати нові знання, використовувати сучасні освітні технології;

— Здатний ставити цілі і формулювати завдання, пов'язані з виконанням професійних функцій, вміти використовувати для їх вирішення методи вивчених ним наук;

— Готовий до кооперації з колегами по роботі в колективі, знайомий з методами управління персоналом, знати основи педагогічної діяльності, вміти організувати роботу виконавців, знаходити і приймати управлінські рішення в умовах суперечливих вимог;

— Методично і психологічно готовий до зміни виду і характеру своєї професійної діяльності.

Модель фахівця – це комплексна система його професійних та особистісних характеристик, що включає професійні знання, вміння та навички, професійні та особистісні якості фахівця, необхідні для здійснення професійної діяльності.

Фахівець повинен:

— мати системне уявлення про структури і тенденції розвитку української та світової економік;

— розуміти різноманіття економічних процесів у сучасному світі, їх зв'язок з іншими процесами, що відбуваються в суспільстві;

— мати уявлення про пріоритетні напрями розвитку національної економіки та перспективи технічного, економічного і соціального розвитку відповідної галузі і підприємства.

знати:

— теоретичні основи і закономірності функціонування ринкової економіки, включаючи перехідні процеси;

— законодавчі та нормативні правові акти, що регламентують виробничо-господарську, фінансово-економічну діяльність підприємства; законодавство про податки і збори; стандарти бухгалтерського обліку; екологічне законодавство; основи трудового законодавства; стандарти уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації;

— принципи прийняття і реалізації економічних і управлінських рішень;
вітчизняний і зарубіжний досвід у галузі управління і раціональної організації економічної діяльності підприємства в умовах ринкової економіки;
методи вивчення ринкової кон'юнктури;

— основи соціології та психології праці;

— організацію бухгалтерського обліку на підприємстві; первинні облікові документи;

— організацію виробництва в галузі і на підприємстві;

— сучасні методи планування й організації досліджень, розробок;

— заходи соціальної та професійної відповідальності у галузі охорони навколишнього середовища.

вміти:

— виявляти проблеми економічного характеру при аналізі конкретних ситуацій, пропонувати способи їх вирішення і оцінювати очікувані результати;

— систематизувати й узагальнювати інформацію, готувати довідки та огляди з питань професійної діяльності, редагувати, реферуватися, рецензувати тексти;

— використовувати інформаційні технології для вирішення економічних завдань на підприємстві.

володіти:

— спеціальної економічною термінологією і лексикою спеціальності як мінімум однією іноземною мовою;

— навички самостійного оволодіння новими знаннями, використовуючи сучасні освітні технології;

— навички професійної аргументації при розборі стандартних ситуацій у сфері майбутньої діяльності;

— методами економічного аналізу виробничо-господарської діяльності підприємства і оцінки ринкових позицій підприємства;

— методами ціноутворення і калькулювання собівартості продукції на підприємстві;
методами нормування праці, розробки нормативів по праці;

— методами фінансового планування на підприємстві;

— методами визначення економічної ефективності впровадження нової техніки і технології, заходів з підвищення конкурентоспроможності продукції, удосконалення організації та управління.

Процес формування професійних умінь – процес довготривалий, продовжується протягом життя та є складовою навчально-виховного процесу загальної підготовки майбутнього фахівця в галузі економіки та підприємництва.

Сучасна ситуація на ринку праці диктує необхідність підвищення рівня професійної підготовки фахівців, здатних ефективно працювати в умовах постійних змін.

Якість і рівень професійної готовності до діяльності визначається компетентністю.

Професійна компетентність – це інтегральна характеристика особистості, що визначає здатність фахівця вирішувати професійні проблеми й типові професійні завдання, що виникають у реальних ситуаціях професійної діяльності з використанням знань, професійного й життєвого досвіду, цінностей та нахилів.

Компетентність містить у собі, крім суто професійних знань, умінь і навичок, такі якості, як ініціатива, співробітництво, здатність працювати в групі, комунікативні здатності, уміння вчитися, оцінювати, логічно мислити, відбирати й використовувати інформацію.

Види професійної компетентності майбутнього економіста:

Особистісно-індивідуальна компетентність - сукупність компетенцій, що відображають професійно-спрямовані переконання, цінності, потреби, вольові риси особистості, мотиви професійної діяльності, уміння досягати поставленої мети при виконанні професійних завдань.

Предметно-практична компетентність - компетенції, що включають систему фундаментальних знань класичних наук, соціально-економічних законів та теорій, сутності, структури і тенденцій розвитку економічних систем; методів економічного аналізу господарських процесів на мікро- та макрорівнях, методів прийняття рішень; операційних знань, умінь та навичок щодо виконання функціональних обов'язків. Система знань нормативної та правової бази, галузевих стандартів. Розвиненість умінь застосування цих знань на практиці.

Інформаційна компетентність - компетенції, що містять систему знань та вмінь за допомогою наявних засобів інформаційних технологій самостійно проводити пошук, аналіз, відбір, обробку та передачу необхідної інформації.

Управлінська компетентність - сукупність компетенцій, що включають систему знань основ теорії управління; розвиненість умінь планування, формування цілей та завдань діяльності, організації діяльності, аналізу результатів діяльності, виокремлення та формулювання проблемних аспектів професійної діяльності, впровадження прогресивних форм і методів професійної діяльності.

Пізнавальна компетентність - інформаційні компетенції, які відображають систему знань та вмінь пізнавальної діяльності; розвиненість умінь цілепокладання, самостійної навчально-пізнавальної діяльності, самооцінки. Система вмінь створення, опанування і використання інновацій у професійній діяльності.

Комунікативна компетентність - система знань та умінь взаємодії з оточуючими людьми, розвиненість умінь професійного спілкування та роботи в групі.

Показники (критерії) визначення рівнів сформованості професійної компетентності майбутніх економістів:

· в операційно-когнітивній сфері (внутрішня особистість): розумова активність, самостійність, критичність мислення, сформованість пізнавальних та професійних умінь, тощо;

· мотиваційно-ціннісній сфері: емоційні прояви студентів у процесі професійного навчання, ціннісні орієнтири, мотивація;

· вольовій сфері: вольове напруження, зосередженість уваги, поведінка при труднощах, прагнення до завершеності професійних дій, тощо.

Рівні професійної компетентності економіста:

Низький рівень, репродуктивний - фахівець уміє застосовувати теоретичні знання для вирішення «найпростіших» або «елементарних» професійних завдань, які він виконує, хоч це іноді вимагає переборювання небажання. В такій діяльності мета, завдання, засоби діяльності запропоновані, але сама особа виявляє енергійність, наполегливість, що і забезпечує інтенсивність діяльності. Все це дає змогу говорити про старанність, добросовісність. На репродуктивному рівні сформованості професійної компетентності виконання завдань може бути мотивованим та не мотивованим - зовнішнім.

Середній рівень, реконструктивний - фахівець уміє застосовувати теоретичні знання при вирішенні стандартних професійних завдань (коли відомий метод вирішення). Передбачає значно більшу самостійність при виконанні завдань. Припускає не лише копіювання виконання того, що запропоновано, а й вибір засобів діяльності, використання відомих знань, прийомів дій і в інших ситуаціях. На цьому рівні потрібно сформулювати завдання та самому знайти засоби його виконання.

Високий рівень, творчий - фахівець уміє застосовувати теоретичні знання при вирішенні «нестандартних» професійних завдань (завдань, для яких немає стандартного методу вирішення або завдань, вирішення яких не може бути послідовністю; завдань репродуктивного або реконструктивного рівнів, для вирішення яких, можливо, потрібен елемент евристики). Є найвищим рівнем професійної компетентності, оскільки і саме завдання може ставитися майбутнім фахівцем, а шляхи його розв'язання обираються оригінальні. Показниками творчого рівня є інтерес, ініціатива, активність, самостійність у визначенні мети, завдань, засобів розв'язання, характер діяльності (новизна, своєрідність, ламання традицій та ін.), оптимальність діяльності (скорочення кількості дій, операцій).

Таблиця 4.1

Класифікація якостей економіста

за ознакою їх ефективності у процесі виконання професійної діяльності

Якості економіста, які забезпечують успішність виконання професійної діяльності	Якості економіста, які перешкоджають ефективності виконання професійної діяльності
розвиток концентрації та переключення уваги (здатність протягом тривалого відрізку часу зосереджуватись на одному предметі та швидко переключатись з одного виду діяльності на інший)	відсутність математичних здібностей
високий рівень розвитку пам'яті	відсутність аналітичних здібностей
високий рівень математичних здібностей	швидка втомлюваність
спроможність працювати в умовах дефіциту часу та інформації	неуважність, забудькуватість
спроможність протягом довгого періоду часу займатись одноманітним видом діяльності	недбалість
аналітичне мислення	імпульсивність

В умовах швидких змін техніки та технології виробництва важливим компонентом кваліфікаційної структури спеціаліста виступає професійна мобільність.

Професійна мобільність – можливість та здатність успішно переключатись на іншу діяльність або змінювати види діяльності

Література: [12], [14], [17], [20], [24-27]

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ЛЕКЦІЯ 2,3	\|	Лекція 6,7

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.