• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Лекція 4,5

Тема 4.Вимоги до підготовки фахівця з економіки підприємства

Перехід до ринкової економіки спричинив необхідність кардинальних перетворень си­стеми професійної підготовки інтелектуаль­ного потенціалу економістів. Сучасна про­фесійна освіта має забезпечувати форму­вання випускників з високим рівнем профе­сіоналізму та компетентності, здатних адап­туватися до умов, що постійно змінюються та до професійної діяльності.

Спеціальності економічного профілю бу­ли й залишаються популярними серед абі­турієнтів. Економісти потрібні у всіх сферах народ­ного господарства. Більшість ВНЗ відкриває у себе певний економічний напрям.

В Україні велика кількість випускників-економістів працює не за фахом. Основні причи­ни незатребуваності випускників: небажання працедавця брати людину без досвіду робо­ти, якість вищої освіти, яка у нас все ще за­лишає бажати кращого. Відповідно, далеко не кожен український ВНЗ готує конкурентоспро­можних фахівців економічного профілю.

Особи, що отримали однаковий рівень освіти, але закінчили різні за якістю і пре­стижністю вищі навчальні заклади, мають різні перспективи щодо працевлаштування і заробітку, що визначає рівень їх конкурен­тоспроможності та затребуваності.

На жаль, безпосередньо у виробництво йдуть 10-12% випускників, інші є незатребуваними виробництвом або через немож­ливість надання їм відповідних матеріаль­них умов, або через відсутність специфічних навичок та вмінь у випускників вищих на­вчальних закладів.

Отже, найбільш сприятливий імідж мають ті вищі навчальні заклади, які впродовж ба­гатьох років зарекомендували себе як кра­щі, що готують висококваліфіковані еконо­мічні кадри та мають свої освітні традиції: КНУ ім. Т. Шевченка, Національний універ­ситет "Києво-Могилянська Академія", КНЕУ ім. В. Гетьмана, ДНУ економіки і торгівлі ім. Н. Туган-Барановського. Проте жоден з українських ВНЗ не входить до світових рейтингових систем.

Оплата за навчання у вищих навчальних закладах України коливається від 10 до 31 тис. грн на рік на найбільш престижні економічні спеціальності, але і якість освіти відповідно коливається. Випускники кращих ВНЗ найбільш затребувані на ринку праці. Але таких випускників готує незначна кіль­кість ВНЗ.

Отже, перед освітньою установою постає завдання під­готовки конкурентоспроможного фахівця економічного профілю.

Економіст повинен відповідати наступним загальним вимогам:

— Знати основи Конституції і законодавства України, етичні та правові норми, що регулюють ставлення людини до людини, до суспільства, до навколишнього середовища, вміти враховувати їх у своїй роботі;

— Здатний продовжити навчання і вести професійну діяльність в іншомовному середовищі;

— Вміти на науковій основі організувати свою працю, володіти комп'ютерними методами збору, зберігання і обробки інформації, застосовуваними в його професійній діяльності;

— Здатний у мінливому світі до переоцінки накопиченого досвіду, аналізу своїх можливостей, вміти здобувати нові знання, використовувати сучасні освітні технології;

— Здатний ставити цілі і формулювати завдання, пов'язані з виконанням професійних функцій, вміти використовувати для їх вирішення методи вивчених ним наук;

— Готовий до кооперації з колегами по роботі в колективі, знайомий з методами управління персоналом, знати основи педагогічної діяльності, вміти організувати роботу виконавців, знаходити і приймати управлінські рішення в умовах суперечливих вимог;

— Методично і психологічно готовий до зміни виду і характеру своєї професійної діяльності.

Модель фахівця – це комплексна система його професійних та особистісних характеристик, що включає професійні знання, вміння та навички, професійні та особистісні якості фахівця, необхідні для здійснення професійної діяльності.

Фахівець повинен:

— мати системне уявлення про структури і тенденції розвитку української та світової економік;

— розуміти різноманіття економічних процесів у сучасному світі, їх зв'язок з іншими процесами, що відбуваються в суспільстві;

— мати уявлення про пріоритетні напрями розвитку національної економіки та перспективи технічного, економічного і соціального розвитку відповідної галузі і підприємства.

знати:

— теоретичні основи і закономірності функціонування ринкової економіки, включаючи перехідні процеси;

— законодавчі та нормативні правові акти, що регламентують виробничо-господарську, фінансово-економічну діяльність підприємства; законодавство про податки і збори; стандарти бухгалтерського обліку; екологічне законодавство; основи трудового законодавства; стандарти уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації;

— принципи прийняття і реалізації економічних і управлінських рішень;
вітчизняний і зарубіжний досвід у галузі управління і раціональної організації економічної діяльності підприємства в умовах ринкової економіки;
методи вивчення ринкової кон'юнктури;

— основи соціології та психології праці;

— організацію бухгалтерського обліку на підприємстві; первинні облікові документи;

— організацію виробництва в галузі і на підприємстві;

— сучасні методи планування й організації досліджень, розробок;

— заходи соціальної та професійної відповідальності у галузі охорони навколишнього середовища.

вміти:

— виявляти проблеми економічного характеру при аналізі конкретних ситуацій, пропонувати способи їх вирішення і оцінювати очікувані результати;

— систематизувати й узагальнювати інформацію, готувати довідки та огляди з питань професійної діяльності, редагувати, реферуватися, рецензувати тексти;

— використовувати інформаційні технології для вирішення економічних завдань на підприємстві.

володіти:

— спеціальної економічною термінологією і лексикою спеціальності як мінімум однією іноземною мовою;

— навички самостійного оволодіння новими знаннями, використовуючи сучасні освітні технології;

— навички професійної аргументації при розборі стандартних ситуацій у сфері майбутньої діяльності;

— методами економічного аналізу виробничо-господарської діяльності підприємства і оцінки ринкових позицій підприємства;

— методами ціноутворення і калькулювання собівартості продукції на підприємстві;
методами нормування праці, розробки нормативів по праці;

— методами фінансового планування на підприємстві;

— методами визначення економічної ефективності впровадження нової техніки і технології, заходів з підвищення конкурентоспроможності продукції, удосконалення організації та управління.

Процес формування професійних умінь – процес довготривалий, продовжується протягом життя та є складовою навчально-виховного процесу загальної підготовки майбутнього фахівця в галузі економіки та підприємництва.

Сучасна ситуація на ринку праці диктує необхідність підвищення рівня професійної підготовки фахівців, здатних ефективно працювати в умовах постійних змін.

Якість і рівень професійної готовності до діяльності визначається компетентністю.

Професійна компетентність – це інтегральна характеристика особистості, що визначає здатність фахівця вирішувати професійні проблеми й типові професійні завдання, що виникають у реальних ситуаціях професійної діяльності з використанням знань, професійного й життєвого досвіду, цінностей та нахилів.

Компетентність містить у собі, крім суто професійних знань, умінь і навичок, такі якості, як ініціатива, співробітництво, здатність працювати в групі, комунікативні здатності, уміння вчитися, оцінювати, логічно мислити, відбирати й використовувати інформацію.

Види професійної компетентності майбутнього економіста:

Особистісно-індивідуальна компетент­ність - сукупність компетенцій, що відо­бражають професійно-спрямовані переко­нання, цінності, потреби, вольові риси осо­бистості, мотиви професійної діяльності, уміння досягати поставленої мети при ви­конанні професійних завдань.

Предметно-практична компетентність - компетенції, що включають систему фун­даментальних знань класичних наук, соціа­льно-економічних законів та теорій, сутно­сті, структури і тенденцій розвитку еконо­мічних систем; методів економічного ана­лізу господарських процесів на мікро- та макрорівнях, методів прийняття рішень; операційних знань, умінь та навичок щодо виконання функціональних обов'язків. Система знань нормативної та правової бази, галузевих стандартів. Розвиненість умінь застосування цих знань на практиці.

Інформаційна компетентність - компе­тенції, що містять систему знань та вмінь за допомогою наявних засобів інформацій­них технологій самостійно проводити по­шук, аналіз, відбір, обробку та передачу необхідної інформації.

Управлінська компетентність - сукуп­ність компетенцій, що включають систему знань основ теорії управління; розвине­ність умінь планування, формування цілей та завдань діяльності, організації діяльнос­ті, аналізу результатів діяльності, виокрем­лення та формулювання проблемних ас­пектів професійної діяльності, впрова­дження прогресивних форм і методів про­фесійної діяльності.

Пізнавальна компетентність - інформа­ційні компетенції, які відображають систе­му знань та вмінь пізнавальної діяльності; розвиненість умінь цілепокладання, само­стійної навчально-пізнавальної діяльності, самооцінки. Система вмінь створення, опа­нування і використання інновацій у профе­сійній діяльності.

Комунікативна компетентність - систе­ма знань та умінь взаємодії з оточуючими людьми, розвиненість умінь професійного спілкування та роботи в групі.

Показники (критерії) визначення рівнів сфор­мованості професійної компетентності майбутніх економістів:

· в операційно-когнітивній сфері (внутрішня особистість): розумова активність, самостійність, критичність мислення, сформованість пізнавальних та професійних умінь, тощо;

· мотиваційно-ціннісній сфері: емоційні прояви студентів у процесі професійного навчання, ціннісні орієнтири, мотивація;

· вольовій сфері: вольове напруження, зосе­редженість уваги, поведінка при трудно­щах, прагнення до завершеності професій­них дій, тощо.

Рівні професійної компетентності економіста:

Низький рівень, репродуктивний - фахі­вець уміє застосовувати теоретичні знання для вирішення «найпростіших» або «елементарних» професійних завдань, які він виконує, хоч це іноді вима­гає переборювання небажання. В такій діяльності мета, завдання, засоби діяльнос­ті запропоновані, але сама особа виявляє енергійність, наполегливість, що і забезпе­чує інтенсивність діяльності. Все це дає змогу говорити про старанність, добросо­вісність. На репродуктивному рівні сформованості професійної компетентності виконання завдань може бути мотивова­ним та не мотивованим - зовнішнім.

Середній рівень, реконструктивний - фа­хівець уміє застосовувати теоретичні знан­ня при вирішенні стандартних професій­них завдань (коли відомий метод вирішення). Передбачає значно більшу самостійність при виконанні завдань. Припускає не лише копіювання виконання того, що запропо­новано, а й вибір засобів діяльності, вико­ристання відомих знань, прийомів дій і в інших ситуаціях. На цьому рівні потрібно сформулювати завдання та самому знайти засоби його виконання.

Високий рівень, творчий - фахівець уміє застосовувати теоретичні знання при вирі­шенні «нестандартних» професійних за­вдань (завдань, для яких немає стандартно­го методу вирішення або завдань, вирішен­ня яких не може бути послідовністю; за­вдань репродуктивного або реконструкти­вного рівнів, для вирішення яких, можли­во, потрібен елемент евристики). Є найви­щим рівнем професійної компетентності, оскільки і саме завдання може ставитися майбутнім фахівцем, а шляхи його розв'я­зання обираються оригінальні. Показника­ми творчого рівня є інтерес, ініціатива, ак­тивність, самостійність у визначенні мети, завдань, засобів розв'язання, характер дія­льності (новизна, своєрідність, ламання традицій та ін.), оптимальність діяльності (скорочення кількості дій, операцій).

Таблиця 4.1

Класифікація якостей економіста

за ознакою їх ефективності у процесі виконання професійної діяльності

В умовах швидких змін техніки та технології виробництва важливим компонентом кваліфікаційної структури спеціаліста виступає професійна мобільність.

Професійна мобільність – можливість та здатність успішно переключатись на іншу діяльність або змінювати види діяльності

Література: [12], [14], [17], [20], [24-27]

Читайте також:

1. Вид заняття: лекція
2. Вид заняття: лекція
3. Вид заняття: лекція
4. Вид заняття: лекція
5. Вид заняття: лекція
6. Вступна лекція
7. Вступна лекція 1. Методологічні аспекти технічного регулювання у
8. Клітинна селекція рослин.
9. Колекція фонограм з голосами осіб, які анонімно повідомляли про загрозу вибуху
10. ЛЕКЦІЯ (4): Мануфактурний період світової економіки
11. Лекція - Геополітика держави на міжнародній арені
12. Лекція 02.04.2013

Переглядів: 674