• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Лекція 6,7

Тема 5. Економіка як галузь наукових знань і сфера професійної діяльності

Термін «економіка» виник як поєднання двох слів грецького походження «oicos» — дім, господарство, «nоmos» - закон і дослівно перекладається як «мистецтво ведення домашнього господарства» або «управління домашнім господарством». Уперше зустрічається у працях давньогрецького мислителя Ксенофонта (430 – 355 рр. до н.е.).

Сам термін «економіка» використовується в таких основних значеннях:

— народне господарство певної країни загалом або його сфера;

— певна сукупність економічних відносин між людьми, яка утворюється в процесі господарської діяльності, тобто виробництва продуктів і послуг, обміну ними, розподілу благ та їх споживання;

— наукова дисципліна, певна система економічних наук, яка вивчає закони та закономірності господарської діяльності людей, розвитку певних економічних систем.

Разом з тим, термін “економіка” є складною системою і широко вживається для позначення:

— народного господарства за галузями матеріального виробництва і невиробничої сфери;

— сукупності економічних наук, яка охоплює політичну економію, макроекономіку, мікроекономіку, функціональні науки (облік, аудит, маркетинг, статистику, фінанси, економіку підприємств безвідносно до галузевого напрямку діяльності тощо), галузеві науки (економіку галузей народного господарства – промисловості, сільського господарства, будівництва, транспорту, торгівлі та інші).

Вивчення економіки дає можливість зрозуміти:

— яку роль в ринковій економіці відіграє той, хто споживає, і той, хто виробляє, і той, хто наймає працівників, і той, хто наймається на роботу;

— хто і як приймає рішення про те, що повинно вироблятись, як повинно вироблятись, хто буде використовувати вироблене;

— місце держави у підприємницькій діяльності, причини її участі та межі ефективності цієї участі;

— механізм економічного життя підприємства за схемою: затрати – товар – виручка – доход – прибуток – споживання – затрати. Певна річ, кінцевий продукт цієї діяльності мусить бути найприбутковішим, ніж початковий;

— відносини підприємства як продавця і покупця з іншими покупцями і продавцями.

Становлення економіки як науки тісно пов’язане з проблемою обмеженості економічних ресурсів, що обумовлює наявність високих вимог до ефективності використання вже наявних ресурсів.

Економічні ресурси — всі речові чинники виробництва, які використовують для виготовлення товарів і послуг.

Нині актуальною є проблема формування нової економічної культури, основними рисами якої є підприємливість, економне господарювання, дисциплінованість, відповідальність за результати своєї праці. Важливу роль у становленні нової економічної культури суспільства мають відігравати економічні знання людей.

Сучасна економіка визначається як економіка знань, в якій людський капітал стає основним виробничим ресурсом.

Економіка знань – економіка, що створює, розповсюджує та використовує знання для забезпечення свого зростання та конкурентоспроможності.

До економіки знань відносяться три основні сфери:

1) НДДКР та інновації;

2) освіта і навчання, що сприяють формуванню людського капіталу;

3) інформаційно-комунікаційні технології.

Наукові дослідження дають людині нові знання, які трансформуються у технології та продукти наукоємного виробництва, стимулюють зростання продуктивності праці, зниження матеріало- та енергоємності, підвищення конкурентоспроможності суспільного виробництва.

Освіта, підготовка кадрів, виховання і розвиток творчих здібностей – це основні напрями формування людського капіталу, який є джерелом стратегічної конкурентоспроможності та суспільного прибутку у майбутньому.

Інформаційно комунікаційні технології або ІКТ — технології, пов'язані зі створенням, збереженням, передачею, обробкою і управлінням інформацією.

Практика економічного життя країни в умовах ринкової економіки підтверджує, що результативність виробничо-господарської і комерційної діяльності залежить, насамперед, від компетентності і творчої активності економістів, глибокого знання ними економіки, законодавчої бази і соціальних аспектів господарювання.

Економіка підприємства – це наука про ефективність виробництва, про шляхи і методи досягнення підприємством найкращих результатів при найменших витратах.

Посада фахівця - економіста займає вагоме місце в структурі практично усіх підприємств, організацій чи установ, які можуть існувати в економічній системі держави.

Будь-який суб'єкт господарювання для планування, обліку, аналізу й контролю своєї діяльності повинен залучити компетентних фахівців із економіки.

Економіст — людина, від якої залежить майбутнє підприємства, яка бачить його перспективи й може виявляти недоліки і прогалини в його діяльності, знає способи та методи їх усунення. І саме це робить працю економіста необхідною умовою життєдіяльності окремого підприємства і народного господарства країни в цілому.

Згідно з тлумачним словником економісти - фахівці в області економіки, економічних наук, проте на практиці їх можна охарактеризувати як професіоналів, які вивчають, яким чином суспільство розподіляє різні обмежені ресурси, зокрема такі як земля, трудові ресурси, сировину, різне обладнання і т. п. , для того, щоб виробляти товари та надавати послуги. Для цього економісти проводять спостереження та дослідження, збирають і аналізують отримані дані, здійснюють моніторинг економічних тенденцій і розробляють прогнози.

У світовій практиці економістів ділять на три основні категорії в залежності від спеціалізації в конкретних галузях економіки:

— Економісти в області мікроекономіки («мікроекономісти») - вивчають різні економічні категорії на рівні окремих підприємств чи домашніх господарств;

— Економісти окремих галузей і секторів економіки, а також галузей знань («галузеві», «індустріальні» або «організаційні» економісти) - застосовують фундаментальні економічні закони, категорії і методики для досліджень в таких специфічних галузях як охорона здоров'я, освіта, сільське господарство, економіка міського господарства та окремих регіонів, законотворчість, історія, енергетика, охорона навколишнього середовища і т. п.;

— Економісти в галузі макроекономіки («макроекономісти») - вивчають історично існуючі в економіці всієї країни або групи країн тенденції, розробляють прогнози щодо майбутніх тенденцій у таких сферах, як рівень безробіття, інфляція, економічне зростання, продуктивність і інвестиції.

Крім вищезгаданих основних категорій економістів, загальноприйнятим є їх розподіл і на більш детальні спеціалізації, які в тій чи іншій мірі наближаються до цих категорій:

— Економісти в галузі монетарної політики або фінансів - досить схожі з «макроекономістам». Вони вивчають грошову і банківську системи, наслідки змін процентних ставок і т. п.;

— Економісти в області світової економіки («економісти з міжнародних економічних відносин») - вивчають міжнародні фінансові ринки, курси обміну валют і наслідки проведення торговельної політики в різних сферах, наприклад тарифів.

— Економісти з праці та економісти-демографи - вивчають пропозиції та попит на трудові ресурси, які, у свою чергу, впливають на визначення рівнів заробітної плати, виявляють причини безробіття й наслідки для ринку праці змін різних демографічних тенденцій, наприклад: старіння населення, зростання імміграції щодо ринку праці та ін.;

— Економісти по державним фінансам - пов'язані в основному з вивченням ролі уряду в економіці та наслідків його різних рішень, що стосуються зниження податків, фінансування бюджетного дефіциту, підвищення витрат на соціальну сферу і т. д.

— Економісти-«економетрісти» - досліджують всі галузі економіки, використовуючи різні математичні методи для формулювання економічних моделей. З їх допомогою вони прагнуть знайти пояснення економічних взаємозв'язків, що використовуються для розроблення прогнозів щодо природи і тривалості ділових циклів, впливу певних рівнів інфляції на економіку, безробіття, а також інших економічних феноменів.

Національний класифікатор України ДК 003:2005 «Класифікатор професій» (далі - КП) містить широке коло різних спеціалізацій професії економіста, які і потрібно застосовувати в офіційній кадрової документації підприємств.

Таблиця 5.1

Професійні назви робіт економістів
та деяких інших фахівців у галузі економіки в Класифікаторі професій

Практично кожна закордонна професійно-класифікаційна система щодо класифікації економістів містить підходи до їх класифікації, які використовуються і в Україні. Однак існують деякі відмінності.

Наприклад, у професійно-класифікаційної системі США «ONET» всі спеціалізації економістів знаходяться в одній професійній групі 19-3011.00 «Економісти» (Economists), до якої належать не тільки «чисті» економісти (з використанням терміну «економіст» в назвах посад), а й інші фахівці в галузі економіки: економіст (Economist), економічний аналітик (Economic Analyst), економічний консультант (Economic Consultant), економіст проекту (Project Economist), судовий економіст (Forensic Economist), дослідник економічних питань у галузі охорони здоров'я (Health Researcher ), дослідник-аналітик (Research Analyst), директор з економічного аналізу (Economic Analysis Director), фахівець з економічного розвитку (Economic Development Specialist), аналітик з дослідження доходів (Revenue Research Analyst).

Ще більш узагальнений підхід застосовується у професійно-класифікаційної системи Великобританії «SOC», де економісти класифікуються разом з деякими іншими «родинними» професіями в одній професійній групі 2423 «Консультанти з менеджменту, актуарії, економісти і статистики» (Management яConsultants, Actuaries, Economists and Statisticians).

Разом з тим, в деяких зарубіжних системах окремо визначені деякі спеціалізації економістів, відсутні на даний час в КП Україна.

Наприклад, у професійно-класифікаційної системі Австралії та Нової Зеландії «ANZSOC» передбачена така професійна група, як 2245 «Економісти і оцінювачі з земельних питань» (Land Economists and Valuers), а в Національній класифікації професій Індії «NCO» передбачена професійна категорія 2441.30 «Домашній економіст» (Home Economist).

Література: [9], [13], [18], [23]

Читайте також:

1. Вид заняття: лекція
2. Вид заняття: лекція
3. Вид заняття: лекція
4. Вид заняття: лекція
5. Вид заняття: лекція
6. Вступна лекція
7. Вступна лекція 1. Методологічні аспекти технічного регулювання у
8. Клітинна селекція рослин.
9. Колекція фонограм з голосами осіб, які анонімно повідомляли про загрозу вибуху
10. ЛЕКЦІЯ (4): Мануфактурний період світової економіки
11. Лекція - Геополітика держави на міжнародній арені
12. Лекція 02.04.2013

Переглядів: 583