Індивідуальні індекси цін акцій використовуються для розрахунку агрегованого біржового індексу.

У випадку втрати інтересу у покупців до певного цінного паперу, неможливості його подальшого продажу фондова біржа проводить спеціальну процедуру на предмет виключення цих активів із котирувального списку –делістинг.

Включення цінних паперів до котирувального списку є визнанням того, що емітент досягнув певної зрілості та статусу ефективно функціонуючої компанії. Це, по перше, підвищує престиж емітента у інвесторів, дає певні переваги контрагентам. По-друге, широке застосування процедури лістингу захищає також інтереси власників цінних паперів, збільшує шанси на вкладення капіталів інвесторів в ефективніші підприємства і галузі.

Класична формула обчислення ринкового курсу облігацій має декілька модифікацій, які використовуються на практиці в залежності від конкретної ситуації і потреб аналізу.

Процес встановлення курсу цінних паперів на біржах або неорганізованих ринках на підставі попиту та пропозиції називається котируванням(від фр. соter – мати обіг на біржі, мати ту чи іншу ціну).

Котирування – це оцінка за офіційним курсом або на підставі попиту і пропозиції. Воно розглядається як механізм виявлення ціни в процесі біржових торгів протягом кожного дня роботи біржі і публікація цін в біржовому бюлетені (котирувальному листі). Котирування також означає оголошення ціни продавця та покупця на цінний папір певного найменування.

До котирування на фондовій біржі допускаються не всі, а тільки ті цінні папери, котрі перевірені на наявністьфондової цінності.Для виявлення ступеня фондової цінності застосовується спеціальна процедура передпродажної оцінки фондовою біржею якості та надійності цінних паперів даного емітента –лістинг. Включення цих цінних паперів до котирувального списку (листа) відбувається на основі переліку правил допуску цінних паперів до торгівлі на фондовій біржі.

Лістинг(від англ. list – список) – це процедура внесення цінних паперів до списку цінних паперів, які котируються на фондовій біржі або можуть бути предметом укладання угод у торгівельно-інформаційній системі, якщо це передбачено їх правилами. Завдяки лістингу до біржових торгів допускаються лише ті цінні папери, які пройшли експертизу на якість та надійність, мають цінність.

Делістинг– вилучення цінних паперів зі списку торгівлі на фондовій біржі за рішенням ради біржі або самого емітента після перевірки та виявлення їх незабезпеченості.

Удосконалення фондового ринку обумовлює виникнення і розвиток похідних цінних паперів (деривативів), призначення яких полягає у забезпеченні основним паперам їх функцій. Розвиток фондового ринку у цьому напрямку розглядається абсолютно необхідною умовою його руху у бік ефективності. Виникнувши у США наприкінці 70-х років XX ст., ринок деривативів почав швидко розповсюджуватися по країнах світу. Використання деривативів дає можливість економічним агентам страхувати себе від ризику зміни базового активу (товарного чи фінансового інструмента) в майбутньому.

Спочатку деривативи використовувались для хеджування звичайних ризиків, що притаманні угоді з базовим активом. Починаючи з 90-х років розвиток світового ринку деривативів набуває все багатоплановішого характеру. Сьогодні вони сприяють розподілу грошових коштів, їхньому рухові від одних учасників ринків до інших при проведенні операцій хеджування, спекуляцій на курсах цінних паперів, крос-курсування валют і т.п.

Деривативи (від лат. derivatis – похідні від чогось раніше існуючого) – це фінансові документи (контракти) встановленої форми, які обслуговують процес функціонування основних цінних паперів. Деривативи засвідчують наявність у їх власників особливих (спеціальних) прав на певні цінні папери – право або обов’язок придбати чи продати в майбутньому цінні папери, матеріальні або нематеріальні активи – на умовах, визначених в цих документах. В міжнародній практиці строкового ринку до деривативів відносять форвардні контракти, ф’ючерсні контракти та опціони. Міжнародний досвід покладено в основу законодавчого регулювання випуску та обігу деривативів і в нашій країні.

На відміну від основних цінних паперів, що реалізують головні економічні характеристики даного паперу, деривативи (контракти, договори) є допоміжними, вони сприяють цьому, або реалізують другорядні економічні характеристики даного цінного паперу. Якщо поява акцій і облігацій зумовлена безпосередніми потребами відтворювального процесу, то виникнення похідних цінних паперів спричинено, перш за все, необхідністю у перерозподілі цінових ризиків. Основна функція деривативів – надання функціонуючим суб’єктам механізму хеджування, тобто страхування від зміни цін на ринку капіталів. Вони випускаються також для підтвердження або виконання додаткових, другорядних прав (зобов’язань) за цінними паперами.

Усі деривативи тією чи іншою мірою мають риси основних цінних паперів, які вони обслуговують. Їхній обіг пов’язується з обігом відповідного цінного паперу. Вони засновані на курсах цінних паперів, які й обслуговують. Вартість деривативів залежить від вартості цінних паперів, з приводу яких укладені ці контракти, або від показників курсів цих паперів.

Структурно у функції деривативів входить:

– засвідчувати права, які випливають із володіння основним цінним папером, а також надають можливість його заміни сурогатною формою (сертифікатом акцій та облігацій, депозитними розписками);

– надавати додаткові пільги власникам основних цінних паперів (опціон, варант, ордер);

– прогнозувати динаміку курсів та страхування (хеджування) тримачів основних цінних паперів від їх падіння (ф’ючерси, опціони). Користуючись похідними фінансовими інструментами, контрагенти мають можливість не тільки керувати вже існуючими ризиками на ринку базисного активу, але й заздалегідь застрахувати свої позиції всім учасникам ринку. Це дає можливість забезпечувати власні позиції у майбутньому і знижувати розміри непередбачених видатків при зміні курсу на певні пакети цінних паперів;

– забезпечувати проникнення основного цінного паперу на іноземні фондові ринки (через депозитні розписки);

– створювати можливість спекуляції/гри на різниці цін і на цій основі одержувати прибуток скромнішими за витратами і зусиллями методами.

Торги деривативами відбуваються як на організованому (біржовому), так і на неорганізованому (позабіржовому) ринку. На організованому ринку найбільш популярними є ф’ючерси і опціони, а на неорганізованому – свопи на процентні ставки.

На ринку цінних паперів широко використовуються біржові індекси – кредитні рейтинги, які є своєрідними індикаторами, що сприяють інвесторам у прийнятті обґрунтованих управлінських рішень. Різноманітні за інформаційним та методичним забезпеченням, усі вони тією чи іншою мірою свідчать про стан економіки країни, фондового ринку, окремих його учасників (емітентів) або фінансових інструментів на певну дату. Вони дозволяють з’ясовувати динаміку та тенденції процесів, що відбуваються на цьому сегменті фінансового ринку, попереджати інвесторів про негативні чинники перебігу подій, а отже – підвищувати рівень фінансової безпеки наявних чи потенційних інвесторів (кредиторів).

Біржовий індекс(від лат. indех – покажчик) – економічний показник біржової активності, який характеризує зміни біржового курсу цінних паперів у часі (за певний період часу) і дорівнює відношенню кінцевої величини до вихідної (базової). Обчислюється за курсами акцій, які найоб’єктивніше відбивають стан справ на ринку, їх загальні тенденції та зміни. Будучи середньою ціною купівлі або продажу цінних паперів, біржовий індекс дозволяє стежити за тенденціями курсів цінних паперів.

На фондових біржах розробляються індекси курсової ціни кожного окремого цінного паперу (акції, облігації) і агреговані (загальні, усереднені) показники стану фондового ринку.

Агрегований (загальний) фондовий індекс–це економічний показник, який обчислюється як відношення усередненого (з деякою групою підприємств) значення вартості акцій, проданих за поточний період до усередненого значення вартості акцій, проданих за минулий період.

Фондових індексів розробляється багато; фактично кожна біржа розраховує свою систему індексів. І це закономірно, тому що вони несуть різноманітну цінну інформацію для технічного аналізу ситуації на фондовому ринку. Потребу в них відчувають не тільки спеціалісти (торгівці цінними паперами, емітенти), але і покупці цінних паперів.

Найвідомішими у світі вважаються індекси Dоw-Jоnes, S&Р 500 та Nasdaq Com (США), “Fіnаncіal tіmеs” та FTSE 100 (Велика Британія), Nikkei 225 та Торiс (Японія), FAZ-іndех та Dt Aktien (DАХ) (Німеччина). Саме вони є основними показниками кон’юнктури фондових ринків, в значній мірі характеризують стан у світовій економіці, визначають ситуацію на міжнародному фондовому ринку.

Індекс Доу-Джонса (Dow-Jones) Нью-Йоркської фондової біржі розраховується як індекс середньоарифметичної біржової ціни (курсу) акцій провідних американських компаній. Середні ціни розраховуються щоденно на основі цін, узятих на момент закриття цієї біржі.

Цей індекс вперше у світі 1884 р. розробив американський фінансист Чарльз Доу на основі курсів акцій 11 найбільших, могутніших на той час компаній: двох промислових фірм і дев’яти залізничних компаній. Пізніше разом зі своїм партнером Едді Джонсоном він почав регулярно публікувати цей індекс у відповідних виданнях. З 1896 р. середнє арифметичне значення почало виводитися вже за акціями 12 найбільших промислових компаній.

Сьогодні, виходячи із різних потреб, індекс Доу-Джонса розраховується по акціях:

– 30 провідних престижніших промислових компаній США;

– 20 провідних транспортних компаній;

– 15 провідних фірм комунального господарства;

– всіх 65 (зведений індекс) вказаних компаній.

Фондовий індекс S&Р 500 (Standard and Poor’s 500) розробила і підтримує однойменна корпорація. Він базується на цінах акцій 500 найбільш капіталізованих компаній США. В індекс входять компанії різної галузевої приналежності – промислові (76%), транспортні (2%), фінансові (14%) та інші (8%). Вартість акцій всіх компаній, які входять в індекс, складає майже 84% загальної вартості всіх акцій, які продаються на Нью-Йоркській фондовій біржі. Таким чином, можна припустити, що індекс S&P 500 відображає сукупну ринкову ціну пакета акцій компаній, які входять в склад індексу, і в цілому характеризує економічний стан в країні. В США поряд з цими індексами існує ще ціла низка аналогічних біржових індексів.

Індекс FTSE-100 Лондонської фондової біржі розробляється на основі акцій 100 провідних корпорацій Великої Британії; індекс Nikkei-225 та Торіс розраховується на основі акцій найбільших компаній, які котируються на Токійській фондовій біржі; індекс DAХ-30 Франкфуртської біржі розробляється на основі акцій 30 провідних корпорацій Німеччини.

На українському фондовому ринковому просторі поки що немає великих потужних індексів, але виникла і розвивається ціла низка індексів, що розраховуються різними структурами. Найбільш потужним і відомим індексом в країні вважається ПФТС (перша фондова торгівельна система).

Біржові індекси різних країн пов'язані між собою, тому що в сучасному світі тісно пов’язані їх економіки. Криза економіки і можливий крах фондового ринку в одній країні все частіше відбивається в іншій. Географія світової ринкової лихоманки постійно розширюється. Від таких криз нас поки що рятує низький рівень інтеграції українського фондового ринку у глобальні процеси. Перепади на фондових ринках світу відчуваються в Україні лише через те, що іноземні інвестори залишають країну.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Облігація також, як і акція має певну курсову ціну.	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.002 сек.