Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник






ЛЕКЦІЯ № 13. Міжособистісне спілкування в соціальній групі

Важливі умови для формування соціальних груп в загальному випадку полягають в тому, що люди з дня на день працюють разом в безпосередніх контактах один з одним і що вони працюють для досягнення спільних цілей. Існують і інші чинники, які посилюють тенденцію до формування соціальної групи. Найбільш важливими є наступні: загальне ототожнення поза рамками організації; схожий спосіб мислення; символи та емблеми; лідерство.

Соціальна група - це тип соціальної спільності людей, об'єднаних у процесі спільної діяльності. Ця спільність має низку істотних ознак:

1) внутрішньою організацією, яка складається з органів управління, соціального контролю і санкцій;

2) груповими цінностями, на основі яких розвивається соціальне почуття спільності, яке виражається словом «ми», а також формується громадська думка;

3) власним принципом відокремлення, який вирізняє його від інших, «чужих» груп;

4) груповим тиском, тобто впливом на поведінку членів групи;

5) загальними цілями і завданнями діяльності;

6) прагненням до стійкості завдяки механізмам відносин, що виникають між людьми в ході рішення групових завдань;

7) закріпленням традицій, символіки (такий як знаки, одяг, прапори і т. д.).

Кожна соціальна група має свою соціальну структуру, яка грунтується на трьох китах: статусно-рольові відносини, професійні характеристики і статево-віковою склад. Часто важко зрозуміти, звідки виходять негативні емоції, створюються конфліктні ситуації в групі. Їх джерела можна визначити, якщо розглянути схему рольової поведінки людини, запропоновану американським психологом Г. Олпортом. Все починається з необхідності виконання соціальної ролі. Наприклад, людину хочуть призначити на посаду керівника групи. Критерії очікування можуть бути різними в різних групах: одні чекають демократичного чи навіть ліберального керівника, інші - більш суворого і авторитарного. Далі роль передається, і дуже важливим стає фактор її особистості і індивідуальності. Людина повинна як би зрозуміти, чого від нього хочуть і які вимоги до нього пред'являють. Без розуміння своєї значущості та основних функцій дуже важко впоратися зі своєю роллю. Часто на це не звертають уваги, а при виникненні конфлікту виявляється, що людина навіть не зрозумів, чого від нього чекають.

Після того як людина зрозуміла роль, він повинен або прийняти її, або відхилити як не відповідну його індивідуально-психологічним особливостям.

Прийняття ролі супроводжується процесом навчання новим функціям, вироблення певних позицій, стилю поведінки і спілкування. Розуміння і прийняття нової ролі - дуже складна справа, яка потребує напруги розумових і моральних сил, внутрішньої перебудови, усвідомлення свого нового становища. Треба дати людині час на це складна справа і не збити його з пантелику, поки не закінчився процес входження в роль.

Наступний етап рольової поведінки - виконання ролі - має дві сторони: поведінка людини, виконуючого роль, і оцінка навколишніх. Останнє проводиться як самою людиною в вигляді самооцінки, так і іншими людьми, які обіймають різне статусне положення по відношенню до оцінюваного, як кажуть, зверху (начальником), збоку (співробітниками) і знизу (підлеглими). Коли складають експертні оцінки, то зазвичай використовують ці три типи оцінки. Часто буває, що самооцінка і оцінка іншими людьми дуже розходяться, тому важливо завжди мати зворотний зв'язок, тобто, цікавитися, особливо керівникові, що про нього думають зверху, збоку, знизу, і відповідно до цього коригувати свою поведінку.

Другий «кит» в соціальній структурі групи - професійно-кваліфікаційні характеристики. У них включаються освіта, професія і рівень кваліфікації членів групи. Ця складова говорить про інтелектуальний, професійний потенціал групи.

Третій «кит» - статево-віковою склад групи. Для керівника розуміння особливостей цієї складової дуже важливо з психологічної точки зору, оскільки кожен віковий період має свої психологічні особливості, які не можна не враховувати.

Особливості жіночої та чоловічої психології також накладають свій відбиток на характер внутрішньогрупових відносин. Жіночі колективи більш емоційні, ситуативні, в них частіше виникають рольові конфлікти. Чоловічі колективи більш раціональними, більш жорсткі і ригідні, тобто інертні, прагматичні, мають тенденцію до ділових і престижним конфліктів. Тому поєднання чоловіків і жінок в групі є сприятливим фактором для розвитку групи і створення відповідних умов для спільної діяльності.

У групі збираються люди, з які мають індивідуальність, мають властиві їм темперамент і характер, певний склад розуму і інтелекту, світ своїх цінностей та інтересів. І ось ці індивідуальності знайомляться один з одним, вступають в спілкування, і поступово в групі складаються міжособистісні відносини, які будуються на сприйнятті і розумінні одне одного.

Психологи розрізняють три типи установки на сприйняття іншої людини: позитивну, негативну і адекватну. При позитивній установці ми переоцінюємо позитивні якості і даємо людині великий аванс, який проявляється в неусвідомлюваної довірливості. Негативна установка приводить до того, що сприймаються в основному негативні якості іншої людини, що виражається в недовірливості, підозрілості.

Найкраще, звичайно, адекватна установка на те, що у кожної людини є як позитивні, так і негативні якості. Головне, як вони збалансовані і оцінюються самою людиною. Наявність установок розглядається як несвідома схильність сприймати і оцінювати якості інших людей. Ці установки лежать в основі типових спотворень уявлень про іншу людину.

Вступаючи в спілкування, люди впливають один на одного, яке має глибинні психологічні механізми.

Психологічні механізми спілкування і взаємовпливу можна вибудувати в певний ряд. Найпершим в цьому ряду виявиться властивість зараження - ефект багаторазового посилення емоційних станів які спілкуються між собою людей. Зараження відбувається на несвідомому рівні і особливо сильно проявляється в натовпі, черги, в публіці, але зараження відбувається і на рівні невеликих груп. Є вислів «заразливий сміх», також можуть бути заразними злість і інші емоції.

Наступними у ряді будуть дві властивості: навіювання і наслідування. Навіювання (або сугестія) може бути також індивідуальним і груповим і відбувається на свідомому чи несвідомому рівні в залежності від мети спілкування. Кожна людина має здатність так сприймати передані йому в спілкуванні ідеї, дії, почуття, що вони мимоволі стають як би його власними.

Наслідування - складне динамічне властивість. Його можливі прояви - від сліпого копіювання поведінки, жестів, інтонації до свідомого мотивованого наслідування.

Одним із психологічних механізмів спілкування є змагання - властивість людей порівнювати себе з іншими, бажання бути не гірше інших, не вдарити обличчям в бруд. Змагання викликає напруга розумових, емоційних і фізичних сил. Добре, коли змагання є стимулом розвитку, погано, коли воно переростає в суперництво.

І нарешті третій рівень взаємодії людей - це переконання: аргументоване, свідоме, словесне вираження своїх ідей, думок, вчинків. Переконання лише тоді дієво, коли воно спирається не тільки на слова, але і на справи, емоції, ефекти зараження, навіювання і наслідування. Якщо керівник спирається на всі механізми, то він досягне позитивних результатів.

 

 


Читайте також:

  1. Анімізм – уявлення про існування духовних істот та віра в можливість спілкування з ними.
  2. Бар’єри, які заважають ефективності педагогічного спілкування.
  3. Безпосереднє спілкування з журналістами
  4. ВЕРБАЛЬНІ, НЕВЕРБАЛЬНІ ЗАСОБИ СПІЛКУВАННЯ
  5. Вид заняття: лекція
  6. Вид заняття: лекція
  7. Вид заняття: лекція
  8. Вид заняття: лекція
  9. Вид заняття: лекція
  10. ВИДИ ДІЛОВОГО СПІЛКУВАННЯ. ВИМОГИ ДО ДІЛОВОГО СПІЛКУВАННЯ.
  11. Види і форми спілкування. Етапи спілкування.
  12. Види спілкування.




Переглядів: 506

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
ЛЕКЦІЯ № 12. Зміни, що відбуваються з особистістю в натовпі | ЛЕКЦІЯ № 14. Завантаження та міжособистісні відносини

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.007 сек.