Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция






Постсинаптична частина.

Рис.14. Будова аксо-дендритного синапса.

Зверніть увагу на те, що в другому випадку потенціал дії «перескакує» через ізо­льовані області між перехватами, не викликаючи в них ніяких змін іонного складу. Потенціал дії вини­кає у вузлах нервового во­локна. Струм тече як всере­дині, так і зовні волокна між перехватами, при цьо­му зовнішній струм прохо­дить в позаклітинній рідині, яка омиває волокно.

М'яз.

Рис. 10. Різні типи нейронів залежно від ступеня розгалуженості їхніх відростків

і функціональної топографії (схема):

1— біполярні нейрони,

2 — кортикальні нейрони (великий мозок, мозочок, зорові частки),

3 — інтернейрони (вторинні сенсорні клітини з коротким аксоном),

4 — центральні ефекторні нейрони (мотонейрони, нейрони автономної нервової системи, гіпофізарні нейро­ни), 5 — периферичні ефекторні нейрони (ганглій автономної нервової системи, ганглій без­хребетних); по осі ординат — ступінь розгалуженості відростків окремого нейрона.

Будова та функції нейронів.Структурною одиницею нервової системи є нервова клітина, або нейрон. Форма нейронів різнома­нітна (рис. 10). Складається нейрон із тіла, або соми (діаметром від 2 до 100 мкм), коротких відростків — дендритів (довжиною до 300 мкм) і довгого відростка — аксона. Довжина останнього у людини може досягати 1 м. Діаметр аксона від 1 до 20 мкм (рис. 11). Поверхня тіла клітини і дендритів вкрита потовщення­ми (ґудзичками), які називаються синапсами (рис. 12). На тілі нейрона може бути до 5 тис. синапсів. Синапси — це місця кон­такту нейронів, через які відбувається передача нервових імпуль­сів від рецепторів або інших нейронів. Аксон, як правило, не утво­рює синаптичних контактів і по всій довжині, не рахуючи початко­вого сегменту, вкритий численними клітинами — сателітами, які утворюють неврилему. Крім цього, аксон може бути обгорнутий мієліновою оболонкою, яка утворена жироподібною речовиною. Ця оболонка через кожні 2 мм переривається, утворюючи так звані вузли нервового волокна (перехвати Ранв'є). Кінець аксона ді­литься на кілька гілочок, кожна з них у свою чергу поділяється на багато кінцевих (термінальних) волокон, які обвиваються навко­ло дендритів і тіл інших

 

нейронів, утворюючи з ними численні синапси. В середині нейронів знаходиться цитоплазма, де розміще­ні ядро і органоїди (мітохондрії, рибосоми, лізосоми, внутрішній сітчастий апарат (апарат Гольджі), нейрофібрили і тигроїдні тільця). Залежно від кількості довгих відростків, нейрони бувають уніполярні, біополярні і мультиполярні. За функцією нейрони ді­лять на аферентні, еферентні і проміжні. Аферентні нейрони несуть інформацію від рецепторів у центральну нервову систему, проміж­ні

передають нервові імпульси від однієї нервової клітини до іншої, здійснюючи їх попередній аналіз. Еферентні нейрони поси­лають імпульси до робочих органів.

Нейрони значно розрізняються і за своїми фізіологічними параметрами: величиною мембранного потенціалу, величиною і тривалістю потенціалу дії і слідових потенціалів та критичним рівнем деполяри­зації.

Рис. 11. Основні компоненти нейрона:

1 — ядро, 2 — ядерце, 3 — сателіт ядерця,

4 — дендрит, 5 — ендоплазматична сітка з гранулами РНК, 6 — синаптичне закін­чення,

7 — ніжка астроцита, 8 — гранули ДНД,

9 — ліпофусцин, 10 — внутрішній сітчастий апарат, 11 — мітохондрія, 12 — аксонний горбик, 13 — нейрофібрили, 14— аксон, 15 — мієлінова оболонка, 16 — ву­зол нервового волокна,

17 — ядро лемоцита (швановської клітини),

18 — лемоцит (гавановська клітина) в області нервово-м'язового синапса, 19 — ядро м'язової клітини, 20 — нервово-м'язовий синапс,

Нейроглія.До складу нер­вової тканини крім невронів входять також гліальні кліти­ни. За своєю будовою вони на­гадують нервові клітини, у них теж є тіло і велика кількість відростків, які, відходячи в різних напрямках, перепліта­ються між собою і утворюють густе сплетіння. В його петлях розташовані нервові клітини та їхні відростки.

За типом відростків і ря­дом інших ознак є кілька ти­пів гліальних клітин. Клітини з дуже великою кількістю від­ростків, які променями відхо­дять в усі боки, називають аст­роцитами, а гліальні клітини з порівняно невеликою кількістю відростків, що розгалужують­ся досить далеко — олігодендроцитами.

Кількість гліальних клітин приблизно в 10 разів більша за кількість невронів. Таким чином, нейроглія утворює основну масу мозкової речовини. Відростки гліальних клітин дуже щільно під­ходять до нервових клітин і до стінок

 

венозних судин. Все це дає підставу вважати, що гліальні клітини виконують не тільки опорну і захисну функції.

Рис 12. Мотонейрон. Фотографія моделі мотонейрона з початковими сегментами дендритів; видно синаптичні ґудзички.

 

Вони відіграють суттєву роль в транс­порті речовин із крові до нерво­вих клітин і виведенні продуктів обміну речовин із нервових клітин у кров. Є докази, що гліальні клітини виділяють речовини, які впли­вають на збудливість нервових елементів. Існують припущення, що нейроглія бере участь у формуванні тривалих слідових процесів у центральній нервовій системі.

 

Рис. 13. Механізм роз­повсюдження потенціалу дії в обох напрямах від подразнюючого електро­да в немієліновому во­локні (А) і сальтаторне проведення в мієліново­му нервовому волокні (Б).

 

Нервові волокна.Периферичні відростки нервових клітин, або нервові волокна, зверху вкриті оболонкою, а всередині мають осьо­вий циліндр, в якому знаходяться нейрофібрили. Нейрофібрили в свою чергу складаються з трубочок: нейротубулів(діаметром до 30 нм) і нейрофіламентів (до 10 нм), по яких транспортуються до іннервованих тканин речовини, що утворюються в клітинах. Нерво­ві волокна, які не втратили зв'язку з тілами клітини, здатні до відновлення (регенерації). Збудження по нервових волокнах про­водиться ізольовано і в обидва напрямки від місця його виникнен­ня. По волокнах, що не мають мієлінової оболонки (немієлінове нервове волокно), збудження приводиться за рахунок електричних струмів, що виникають між збудженими і незбудженими ділянка­ми мембрани (див. рис. 18), а по мієлінізованих волокнах збуджен­ня передається тільки через вузли нервового волокна (рис. 13). При цьому збудження одночасно передається через 2 ... 3

 

вузла, що знач­но підвищує швидкість і надійність його передачі в порівнянні з немієліновими нервовими волокнами,

З функціональної точки зору нервові волокна характеризуються високою збудливістю, лабільністю і відносною нестомлюваністю.

Враховуючи будову, швидкість проведення збудження і трива­лість фаз потенціалу дії, нервові волокна ділять на три групи.

Гру­па А — товсті (4 ... 20 мкм), мієлінізовані волокна з великою швид­кістю проведення збудження (до 120 м/с).

Група В—деякі мієліні­зовані волокна автономної нервової системи (діаметром 1 ... 3 мкм і швидкістю проведення збудження 3 ... 14 м/с).

Група С — тонкі немієлінові волокна діаметром 0,5 мкм і малою швидкістю проведення збуд­ження.

Будова та механізм передачі збудження в синапсах.

1-пресинаптична частина; 2-синаптична щілина;

Місця, в яких збудження з однієї нервової клітини передається на другу, називають синапсами. Синапс складається з пресинаптичної і постсинаптичної частин, між якими лежить синаптична щілина (рис. 14). До пресинап­тичної частини відноситься кінцева гілочка аксона, яка поблизу місця контакту втрачає мієлінову оболонку і розширюється, утворюючи синаптичний ґудзичок. У синаптичному ґудзичку знаходяться міхурці (везікули), наповнені хімічною речовиною – медіатором, а також мітохондрії і рибосоми. Синаптична щілина має ширину 12-30 нм. Постсинаптична частина утворена мембраною тіла клітини або її відростків,на якій розміщується потовщення – постсинаптична мембрана товщиною 5 нм і довжиною 150…450 мкм. Залежно від місця контакту аксона з частинами нервової клітини розрізняють аксо- соматичні, аксо-дендритні, аксо-аксональні і дендро-дендритні синапси (рис..15). Синапси, що утворені закінченням аксона і м’язом, носять назву нервово-м’язових синапсів, або кінцевих пластинок.

Рис.15 Основні види синапсів:

А-аксо-соматичні синапси з різною структурою мембрани, Б- аксо-дендритні синапси з різною структурою мембрани (1-3), синапс на шипикові дендриту (4), В- аксо-аксональні синапси:


Читайте також:

  1. II частина.
  2. III. Практична частина.
  3. Заключна частина.
  4. Заключна частина.
  5. Заключна частина.
  6. Заключна частина.
  7. Заключна частина.
  8. Заключна частина.
  9. І. Організаційно-вступна частина.
  10. ІІ частина.
  11. Постсинаптична мембрана




Переглядів: 1528

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Нейрон. Нейроглія. Класифікація нейронів. Синаптичні контакти в центральній нервовій системі. Механізм синаптичної передачі імпульсів. | Поняття про гальмування в центральній нервовій системі. Види та механізми гальмування. Класифікація рефлексів. Види рефлекторних дуг.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.004 сек.