Постсинаптична частина.

Рис.14. Будова аксо-дендритного синапса.

Зверніть увагу на те, що в другому випадку потенціал дії «перескакує» через ізольовані області між перехватами, не викликаючи в них ніяких змін іонного складу. Потенціал дії виникає у вузлах нервового волокна. Струм тече як всередині, так і зовні волокна між перехватами, при цьому зовнішній струм проходить в позаклітинній рідині, яка омиває волокно.

М'яз.

Рис. 10. Різні типи нейронів залежно від ступеня розгалуженості їхніх відростків

і функціональної топографії (схема):

1— біполярні нейрони,

2 — кортикальні нейрони (великий мозок, мозочок, зорові частки),

3 — інтернейрони (вторинні сенсорні клітини з коротким аксоном),

4 — центральні ефекторні нейрони (мотонейрони, нейрони автономної нервової системи, гіпофізарні нейрони), 5 — периферичні ефекторні нейрони (ганглій автономної нервової системи, ганглій безхребетних); по осі ординат — ступінь розгалуженості відростків окремого нейрона.

Будова та функції нейронів.Структурною одиницею нервової системи є нервова клітина, або нейрон. Форма нейронів різноманітна (рис. 10). Складається нейрон із тіла, або соми (діаметром від 2 до 100 мкм), коротких відростків — дендритів (довжиною до 300 мкм) і довгого відростка — аксона. Довжина останнього у людини може досягати 1 м. Діаметр аксона від 1 до 20 мкм (рис. 11). Поверхня тіла клітини і дендритів вкрита потовщеннями (ґудзичками), які називаються синапсами (рис. 12). На тілі нейрона може бути до 5 тис. синапсів. Синапси — це місця контакту нейронів, через які відбувається передача нервових імпульсів від рецепторів або інших нейронів. Аксон, як правило, не утворює синаптичних контактів і по всій довжині, не рахуючи початкового сегменту, вкритий численними клітинами — сателітами, які утворюють неврилему. Крім цього, аксон може бути обгорнутий мієліновою оболонкою, яка утворена жироподібною речовиною. Ця оболонка через кожні 2 мм переривається, утворюючи так звані вузли нервового волокна (перехвати Ранв'є). Кінець аксона ділиться на кілька гілочок, кожна з них у свою чергу поділяється на багато кінцевих (термінальних) волокон, які обвиваються навколо дендритів і тіл інших

нейронів, утворюючи з ними численні синапси. В середині нейронів знаходиться цитоплазма, де розміщені ядро і органоїди (мітохондрії, рибосоми, лізосоми, внутрішній сітчастий апарат (апарат Гольджі), нейрофібрили і тигроїдні тільця). Залежно від кількості довгих відростків, нейрони бувають уніполярні, біополярні і мультиполярні. За функцією нейрони ділять на аферентні, еферентні і проміжні. Аферентні нейрони несуть інформацію від рецепторів у центральну нервову систему, проміжні

передають нервові імпульси від однієї нервової клітини до іншої, здійснюючи їх попередній аналіз. Еферентні нейрони посилають імпульси до робочих органів.

Нейрони значно розрізняються і за своїми фізіологічними параметрами: величиною мембранного потенціалу, величиною і тривалістю потенціалу дії і слідових потенціалів та критичним рівнем деполяризації.

Рис. 11. Основні компоненти нейрона:

1 — ядро, 2 — ядерце, 3 — сателіт ядерця,

4 — дендрит, 5 — ендоплазматична сітка з гранулами РНК, 6 — синаптичне закінчення,

7 — ніжка астроцита, 8 — гранули ДНД,

9 — ліпофусцин, 10 — внутрішній сітчастий апарат, 11 — мітохондрія, 12 — аксонний горбик, 13 — нейрофібрили, 14— аксон, 15 — мієлінова оболонка, 16 — вузол нервового волокна,

17 — ядро лемоцита (швановської клітини),

18 — лемоцит (гавановська клітина) в області нервово-м'язового синапса, 19 — ядро м'язової клітини, 20 — нервово-м'язовий синапс,

Нейроглія.До складу нервової тканини крім невронів входять також гліальні клітини. За своєю будовою вони нагадують нервові клітини, у них теж є тіло і велика кількість відростків, які, відходячи в різних напрямках, переплітаються між собою і утворюють густе сплетіння. В його петлях розташовані нервові клітини та їхні відростки.

За типом відростків і рядом інших ознак є кілька типів гліальних клітин. Клітини з дуже великою кількістю відростків, які променями відходять в усі боки, називають астроцитами, а гліальні клітини з порівняно невеликою кількістю відростків, що розгалужуються досить далеко —олігодендроцитами.

Кількість гліальних клітин приблизно в 10 разів більша за кількість невронів. Таким чином, нейроглія утворює основну масу мозкової речовини. Відростки гліальних клітин дуже щільно підходять до нервових клітин і до стінок

венозних судин. Все це дає підставу вважати, що гліальні клітини виконують не тільки опорну і захисну функції.

Рис 12. Мотонейрон. Фотографія моделі мотонейрона з початковими сегментами дендритів; видно синаптичні ґудзички.

Вони відіграють суттєву роль в транспорті речовин із крові до нервових клітин і виведенні продуктів обміну речовин із нервових клітин у кров. Є докази, що гліальні клітини виділяють речовини, які впливають на збудливість нервових елементів. Існують припущення, що нейроглія бере участь у формуванні тривалих слідових процесів у центральній нервовій системі.

Рис. 13. Механізм розповсюдження потенціалу дії в обох напрямах від подразнюючого електрода в немієліновому волокні (А) і сальтаторне проведення в мієліновому нервовому волокні (Б).

Нервові волокна.Периферичні відростки нервових клітин, або нервові волокна, зверху вкриті оболонкою, а всередині мають осьовий циліндр, в якому знаходяться нейрофібрили. Нейрофібрили в свою чергу складаються з трубочок: нейротубулів(діаметром до 30 нм) і нейрофіламентів (до 10 нм), по яких транспортуються до іннервованих тканин речовини, що утворюються в клітинах. Нервові волокна, які не втратили зв'язку з тілами клітини, здатні до відновлення (регенерації). Збудження по нервових волокнах проводиться ізольовано і в обидва напрямки від місця його виникнення. По волокнах, що не мають мієлінової оболонки (немієлінове нервове волокно), збудження приводиться за рахунок електричних струмів, що виникають між збудженими і незбудженими ділянками мембрани (див. рис. 18), а по мієлінізованих волокнах збудження передається тільки через вузли нервового волокна (рис. 13). При цьому збудження одночасно передається через 2 ... 3

вузла, що значно підвищує швидкість і надійність його передачі в порівнянні з немієліновими нервовими волокнами,

З функціональної точки зору нервові волокна характеризуються високою збудливістю, лабільністю і відносною нестомлюваністю.

Враховуючи будову, швидкість проведення збудження і тривалість фаз потенціалу дії, нервові волокна ділять на три групи.

Група А — товсті (4 ... 20 мкм), мієлінізовані волокна з великою швидкістю проведення збудження (до 120 м/с).

Група В—деякі мієлінізовані волокна автономної нервової системи (діаметром 1 ... 3 мкм і швидкістю проведення збудження 3 ... 14 м/с).

Група С — тонкі немієлінові волокна діаметром 0,5 мкм і малою швидкістю проведення збудження.

Будова та механізм передачі збудження в синапсах.

1-пресинаптична частина; 2-синаптична щілина;

Місця, в яких збудження з однієї нервової клітини передається на другу, називають синапсами. Синапс складається з пресинаптичної і постсинаптичної частин, між якими лежить синаптична щілина (рис. 14). До пресинаптичної частини відноситься кінцева гілочка аксона, яка поблизу місця контакту втрачає мієлінову оболонку і розширюється, утворюючи синаптичний ґудзичок. У синаптичному ґудзичку знаходяться міхурці (везікули), наповнені хімічною речовиною – медіатором, а також мітохондрії і рибосоми. Синаптична щілина має ширину 12-30 нм. Постсинаптична частина утворена мембраною тіла клітини або її відростків,на якій розміщується потовщення – постсинаптична мембрана товщиною 5 нм і довжиною 150…450 мкм. Залежно від місця контакту аксона з частинами нервової клітини розрізняють аксо- соматичні, аксо-дендритні, аксо-аксональні і дендро-дендритні синапси (рис..15). Синапси, що утворені закінченням аксона і м’язом, носять назву нервово-м’язових синапсів, або кінцевих пластинок.

Рис.15 Основні види синапсів:

А-аксо-соматичні синапси з різною структурою мембрани, Б- аксо-дендритні синапси з різною структурою мембрани (1-3), синапс на шипикові дендриту (4), В- аксо-аксональні синапси:

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Нейрон. Нейроглія. Класифікація нейронів. Синаптичні контакти в центральній нервовій системі. Механізм синаптичної передачі імпульсів.	\|	Поняття про гальмування в центральній нервовій системі. Види та механізми гальмування. Класифікація рефлексів. Види рефлекторних дуг.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.027 сек.