Заключна частина.

· формулюються висновки з розглянутої теми;

· визначаються завдання для самостійної роботи (самостійне опрацювання за допомогою письмової консультації 4 навчального питання), даються методичні рекомендації щодо самостійного опрацювання.

· рекомендуються літературні та інші джерела для додаткової самостійної роботи (з наведеного переліку);

· даються відповіді на запитання.

Вступ.

Загальна декларація прав людини від 10 грудня 1948 р. (ст. 23) передбачає, що кожна людина має право на працю, на справедливі і сприятливі умови праці і на захист від безробіття, що кожна людина, без якої-небудь дискримінації, має право на рівну оплату за рівну працю.

Для засуджених обов'язок трудитися має особливе значення, оскільки їх відношення до праці є одним з найважливіших показників їх виправлення. Виходячи з гуманних цілей, що переслідуються застосуванням праці засуджених, держава завжди незмінно і послідовно провадила в життя принцип обов'язковості праці засуджених, закріплюючи його в нормах кримінального і виправно-трудового права.

Обов'язковість праці встановлена для засуджених, що утримуються в усіх установах виконання покарання. Варто мати на увазі, що в чинному законодавстві ( ст. 118 ВТК України), прямо зафіксований обов'язок адміністрації забезпечити залучення засуджених до суспільно корисної праці.

Суспільно корисна праця засуджених у відповідності зі ст. 124 КВК України виступає як один з основних засобів виховного впливу на засуджених. Праця є важливим засобом зміни світогляду кожної людини, у тому числі і засудженого, а відношення до праці - найважливіша соціальна риса особистості.

Праця засуджених являє собою особливий вид праці громадян України. Було б неправильним цілком ототожнювати поняття “праця засуджених” і “праця всіх інших громадян”. Праця засуджених має свої специфічні особливості.

Погодитися з думкою деяких авторів, що розглядають працю засуджених як кару, додаткову до фізичної ізоляції від суспільства міру покарання, не можна. Вірніше говорити, що примусові елементи мають місце в умовах праці засуджених, а не в самій праці. Засуджені найчастіше сприймають працю в місцях позбавлення волі як кару. Очевидно, таке відношення до праці обумовлено існуванням ряду право обмежень, зв'язаних з умовами праці осіб, позбавлених волі: наприклад, позбавлення права на відпустку на період відбування покарання; час роботи засуджених у період відбування ними покарання у виді позбавлення волі у виробничий стаж не зараховується й ін.

Питання № 1. Суспільно корисна праця як основний засіб виховного впливу на засуджених.

У ст. 118 КВК України закріплені найважливіші принципи організації праці засуджених до позбавлення волі і визначені правові положення, що сприяють використанню суспільно корисної праці в якості одного з засобів виправлення засуджених.

За своїм змістом ст. 118 КВК України має особливе значення, тому що в ній закріплені і сформульовані такі положення, як

· Засуджені до позбавлених волі повинні працювати в місцях і на роботах, які визначаються адміністрацією колонії;

· їх право на працю,

· обов'язок адміністрації УВП забезпечувати засуджених роботою з урахуванням виробничих потужностей зважаючи при цьому на стать, вік, працездатність, стан здоровя і спеціальність,

· вимоги ізоляції й охорони при організації їх праці,

· заборона використання засуджених на визначених роботах і посадах.

Праця засуджених, поряд з іншими основними засобами виправлення (режимом виконання і відбування покарання, виховною роботою, загальноосвітнім і професійним навчанням) переслідує досягнення цілей покарання:

a) виправлення засуджених;

b) спеціальне чи приватне попередження злочинів з боку засуджених;

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|	C) оздоровчу.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.