Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Заключна частина.

План заняття (розрахунок навчального часу)

Мета заняття.

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА

ЮРИДИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

Вопросы

Любую ли СЛАУ вида (1) можно решить МПИ?
В чем заключается процесс симметризации СЛАУ?
Какими свойствами обладает матрица СЛАУ после симметризации?
Почему процесс симметризации системы используется не всегда при ее решении?
Когда имеет смысл проводить симметризацию СЛАУ?
Вычислительная сложность процесса симметризации СЛАУ.
В чем заключается оптимизация скорости сходимости МПИ?

КАФЕДРА КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВА ТА ПРАВОСУДДЯ

КУРС: КРИМІНАЛЬНО – ВИКОНАВЧЕ ПРАВО

для проведення лекції

ТЕМА № 16: «Міжнародні стандарти поводження із засудженими та ув'язненими Ради Європи».

Підготував: кандидат юридичних наук Іваньков І.В.

Чернігів, 2012

· надати загальну характеристику міжнародних документів, якими керуються сучасні європейські пенітенціарні системи;

· надати характеристику Європейських тюремних правил.

№ п\п	Навчальні питання	Розрахунок часу, хв.
	Вступ.
1.	Європейські в’язничні правила відносно умов утримання й поводження із ув’язненими.
2.	Європейські в’язничні правила відносно умов утримання й поводження із окремими категоріями ув’язнених.
3.	Вимоги Європейських в’язничних правил відносно підбору та навчання персоналу установ виконання покарань.
	Висновок:

3. Організаційно-методичні вказівки

Вид лекції: інформаційна.

Вступна частина:

· формулювання мети та завдань лекції;

· оголошення плану лекції;

· рішення організаційних питань заняття;

· ознайомлення із літературою.

Змістовна частина:

· визначення місця теми в системі вивчення курсу;

· визначення взаємозв’язку з іншими дисциплінами та темами (міжпредметний зв’язок);

· надання методології вивчення предмету;

· постановка та висвітлення актуальних проблемних питань теми.

· формулюються висновки з розглянутої теми;

· визначаються завдання для самостійної роботи, даються методичні рекомендації щодо самостійного опрацювання питань теми.

· рекомендуються літературні та інші джерела для додаткової самостійної роботи (з наведеного переліку);

· даються відповіді на запитання.

Під час читання лекції викладач використовує:

· дошку для написання навчальних питань, назв документів, цитат, статей КК та КВК України (за потребою);

· схеми, плакати або слайди з теми лекції.

4. Література.

I. Міжнародно-правові акти.

1. Загальна декларація прав і свобод людини і громадянина від 10 грудня 1948 р. //Міжнародний захист прав і свобод людини. Збірка документів. М.Д990.

2. Європейська конвенція про захист прав людини і основних свобод від 4 листопаду 1950 г.; Протокол N 1 від 20 березня 1952 г.; N 2 від 6 травня 1963 г.; N 4 від 16 вересня 1963 г.; N би від 28 квітня 1983 г.; N 7 від 22 листопаду 1990 р.

3. Мінімальні стандартні правила поводження з ув'язненими від 30 серпня 1955 р.

4. Коментар до Мінімальних стандартних правил поводження з ув'язненими. Під ред. П.Г. Міщенкова. М. 1997.

5. Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права від 19 грудня 1966 р.

6. Міжнародний захист прав і свобод людини. Збірка документів. М., «Юр. літ.», 1990.

7. Міжнародний пакт про цивільні і політичні права від 19 грудня 1966 г - Міжнародний захист прав і свобод людини. Збірка документів, М., «Юр. літ.», 1990.

8. Конвенція про передачу осіб, засуджених до позбавлення волі для відбування покарання в державі, громадянами якої вони є від 19 травня 1978 г.» Ратифікована СРСР 3 квітня 1979 р. Набула чинності 26 серпня 1979 р.

9. Кодекс поведінки посадовців по підтримці правопорядку. - Прийнятий XXXIV сесією Генеральної Асамблеї ООН 17 грудня 1979 р. (прикладений до резолюції 34/169) //Міжнародний захист прав і свобод людини. Збірка документів. М., 1990.

10. Заходи, що гарантують захист прав тих, хто засуджений до смертної страти. - Схвалені Радою ООН 25 мая1984 р. //

11. Міжнародний захист прав і свобод людини. Збірка документів. М., 1990.

12. Мінімальні стандартні правила ООН, що стосуються відправлення правосуддя відносно неповнолітніх (Пекінські правила). - Затверджені Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1985 р.

13. Європейська конвенція проти тортур і інших жорстоких і нелюдяних або принижуючих людську гідність видів обігу або покарання від 26 листопаду 1987 р. N 126 //

14. Утримання під вартою. Збірка нормативних актів і документів. М.: Вид-во «Спарк», 1996.

15. Конвенція про права дитини від 20 листопаду 1989 г, - Набула чинності для СРСР 15 вересня 1990 р. //

16. Міжнародний захист прав і свобод людини. Збірка документів. М., 1990.

17. Мінімальні стандартні правила ООН відносно заходів, не пов'язаних з тюремним утриманням (Токійські правила). « Прийняті Конгресом ООН з попередження злочинності і поводження з ув'язненими в 1990 р. //Пенітенціарний кодекс РФ з додатками, покажчиком судової практики і порівняльною таблицею. М.: Вид-во «Проспект», 1997.

18. Правила ООН, що стосуються захисту неповнолітніх, позбавлених свободи. - Прийняті Конгресом ООН з попередження злочинності і поводження з ув'язненими в 1990 р. /

19. Конвенція про примусову або обов'язкову працю. //Міжнародний захист прав і свобод людини. Збірка документів. М., 1990.

2. Законодавчі і інші нормативні акти України.

1. Конституція України. 1996 р.

2. Кримінально-виконавчий кодекс України.

3. Кримінальний кодекс України.

4. Кримінально-процесуальний кодекс України.

5. Кодекс законів про працю України з постатейними матеріалами // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. - К., 1997.

6. Закон «Про Державну кримінально-виконавчу службу» від 23 червня 2005 р.

3. Навчальна література.

1. Наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань № 33 “Про затвердження положень, що регламентують діяльність соціально-психологічної служби установи виконання покарань” від 17 березня 2000 року.

2. Наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань №275 “Про затвердження та введення в дію Правил внутрішнього розпорядку виправно-трудових установ” від 25 грудня 2003 року.

3. Кримінально-виконавче право України / За заг. ред. В.М. Трубникова – Харків: «Право», 2001.

4. Уголовно-исполнительное право России: учебник и основные нормативне правовые акти – Москва: «ЮрИнфо», 2000.

5. Кримінально-виконавче право України: Навчально-методичний посібник / За заг.ред. С.О.Стефанова – Одеса: «Юридична література», 2004.

6. Кримінально-виконавче право України: Підручник / За ред. проф. А.Х. Степанюка – Харків: «Право», 2005.

7. Кримінально-виконавчий кодекс України: Науково – практичний коментар / За заг.ред. проф. А.Х. Степанюка – Харьків: «Одісей», 2005.

8. Кримінально – виконавче законодавство України. Кримінально – виконавчий кодекс України. Нормативно – правові акти / Упоряд.: В.С. Ковальський, Ю.М. Хахуда. – К.: Юринком Інтер, 2005

9. Нормативно - правове забезпечення запобігання окремим видам злочинів та профілактики негативних соціальних явищ, пов’язаних зі злочинністю. Збірник законодавчих та нормативних актів / Уклад.: Джужа О.М., Василевич В.В., Ковальченко Т.Л., Куц І.Г. - К.:Атака, 2005.

10. Гель А.П., Семаков Г.С., Яковець І.С. Кримінально - виконавче право України: Навчальний посібник / За ред.. проф. А.Х. Степанюка. - К.:Юринком Інтер, 2008.

11. Бадира В.А., Денисов С.Ф., Денисова Т.А., Мінаєв М.М., Хащев В.Г. Кримінально - виконавче право: Навчальний посібник / За ред.. Т.А. Денисової. - К.: Істина, 2008.

12. Трубников В.М., Шинкарьов Ю.В. Збірник нормативних актів з кримінально-виконавчого права України.-Х.: Харків юридичний, 2008.

13. Богатирьов І.Г. Кримінально-виконавче право України: Підручник. – К.: Всеукраїнська асоціація видавців «Правова єдність», 2008.

14. Кримінально-виконавче право України: Підручник / О.М. Джужа, І.Г. Богатирьов, О.Г Колб, В.В. Василевич та ін. / За заг. ред. докт. юрид. наук, проф. О.М. Джужі.– К.: Атіка, 2010.

15. Ігор Іваньков, Анатолій Чайковський. Історико-правовий аналіз діяльності органів і установ виконання покарань на території України (кінець 19- середина 20 сторіччя): Монографія. / За заг. ред. докт. юрид. наук. проф. І.Г. Богатирьова – Бровари: ХмЦНТЕІ, 2010.

16. Науково-практичний коментар до Кримінально-виконавчого кодексу України / І.Г. Богатирьов, О.М. Джужа, О.І. Богатирьова, Є.М. Бодюл та ін. / За заг. ред. докт. юрид. наук, проф. І.Г.Богатирьова. – К.: Атіка, 2010.

Вступ:

У січні 2006 року Рада Європи, враховуючи поглиблення курсу європейської спільноти на подальшу гуманізацію процесів виконання покарань у виді позбавлення волі, а також утримання під вартою, необхідність максимального наближення умов тримання ув’язнених до умов життя на волі, Рекомендацією Rec(2006)2 затвердила новий варіант Європейських тюремних правил.

У Преамбулі Європейських тюремних правил чітко визначене їх призначення:

· встановлення мінімальних стандартів управління тюрмами та гуманного відношення до ув'язнених;

· стимулювання тюремної адміністрації до розробки прогресивних принципів та стилю управління;

· розвиток у тюремного персоналу такого відношення до своєї діяльності, яке б сприяло максимальному професійному задоволенню;

· враховування при виконанні покарань, що передбачають позбавлення волі, і поводженні з ув'язненими, вимог безпеки, порядку і дисципліни при одночасному забезпеченні таких умов утримання, які не принижували б гідність людини і надавали можливість включення їх до корисних занять;

· проведення для ув’язнених відповідних програм з метою їх підготовки до повернення у суспільство.

Мета Правил є в тому, щоб бути і довідковим посібником для персоналу установ, які виконують покарання у вигляді позбавлення волі. У ряді випадків звернення до Правил може використовуватись для інтерпретації положень національного пенітенціарного законодавства.

1. Європейські в’язничні правила відносно умов утримання й поводження із ув’язненими

Європейські в’язничні правила застосовуються відносно всіх осіб, взятих під варту відповідно до рішення судового органу, і відносно осіб, засуджених до позбавлення волі. В принципі, особи, узяті під варту відповідно до рішення судового органу, і особи, засуджені до позбавлення волі, повинні утримуватись у пенітенціарних установах, тобто установах, призначених для ув'язнених, що відносяться до цих двох категорій.

Правила застосовуються також у відношенні осіб, які можуть утримується в пенітенціарній установі з тієї або іншої причини; також узятих під варту відповідно до рішення судового органу або засуджених до позбавлення волі, які з тих або інших причин утримуються в інших місцях.

Для цілей Правил ув'язненими вважаються всі особи, що утримуються в пенітенціарних установах або узяті під варту відповідно до рішення судового органу або засуджені до позбавлення волі, які з тих або інших причин утримуються в інших місцях.

Малолітні у віці до 18 років повинні утримуватись не в пенітенціарних установах для дорослих, а в спеціально призначених для них установах. Якщо, у якості винятку, малолітні утримуються в таких пенітенціарних установах, слід встановити спеціальні правила з урахуванням їх статусу і потреб.

Особи, страждаючі душевними захворюваннями або стан душевного здоров'я яких несумісний з тюремним ув’язненням, повинні утримуватись в спеціально призначених для цього установах. Якщо такі особи утримуються в пенітенціарних установах, слід встановити спеціальні правила з урахуванням їх статусу і потреб.

Ці правила застосовуються неупереджено, без якої-небудь дискримінації за ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігійних, політичних або інших переконань, національного або соціального походження, приналежності до національної меншини, майнового статусу, народження або іншого статусу.

На відміну від Мінімальних стандартних правил поводження із ув'язненими Європейські тюремні правила не зводять прийом ув'язнених до тільки технічної операції. Ця процедура повинна відповідати основним принципам Правил та допомагати ув'язненим вирішувати свої особисті проблеми.

Підготовка ув'язненого до звільнення повинна починатися вже з моменту прибуття ув'язненого до виправної установи. Не має сумніву, що її безпосередній зміст залежить від загального терміну, наявних засобів та ресурсів. У Європейських тюремних правилах вказується, що доступ до інформації, яка стосується особистих справ ув'язнених, повинен бути обмежений персоналом або іншими особами, що мають санкціонований на те компетентними органами дозвіл (наприклад, суд або тюремна адміністрація.)

Правильна класифікація ув'язнених є необхідною умовою диференціації програм і засобів поводження з ними, забезпечення безпеки та ефективного управління установами, оптимального розподілу наявних сил та засобів. Європейські тюремні правила, як і Мінімальні стандартні правила ООН, формулюють низку критеріїв класифікації, враховуючи розподіл ув'язнених за тими або іншими критеріями.

Однак сучасна кримінально-виконавча доктрина вже не потребує жорсткого розподілу молодих ув'язнених та ув'язнених похилого віку, чоловіків та жінок, засуджених та не засуджених тощо. Відповідно, у Європейських тюремних правилах (п. 18.8) ці вимоги викладаються менш категорично, ніж у Мінімальних стандартних правил поводження із ув'язненими. Встановлюється, зокрема, що «підслідні утримуються окремо від засуджених», «молоді ув'язнені окремо від ув’язнених старшого віку», а «чоловіки окремо від жінок». На відміну від Мінімальних стандартних правил ООН, Європейські правила визначають, що «допускаються відступи від вимог про роздільне утримання з тим, щоб дати ув'язненим можливість спільно брати участь в організованих заходах, проте ці групи завжди розділяються на ніч, якщо тільки ув’язнені не згодні утримуватись разом і адміністрація пенітенціарної установи не вважає, що це найбільшою мірою відповідатиме інтересам всіх ув'язнених…»

Європейські тюремні правила не можуть не стосуватись тих мінімальних стандартів, які повинні відповідати гуманним принципам і умовам утримання людей в ув'язненні. Правила виходять з того що приміщення для проживання ув'язнених повинні формувати позитивне відношення до ресоціалізації, бути зручними для управління, надійними з позиції безпеки та відповідати громадській точці зору.

Як відомо, Мінімальні стандартні правила ООН рекомендують, щоб кожний ув'язнений (у всякому випадку уночі) мав би окрему камеру або кімнату (пункт 1 статті 9). Не виконання вимог цієї норми є можливим лише у випадку особливих обставин, наприклад, тимчасове перенавантаження тюрми. При цьому розміщення двох ув'язнених до однієї і тієї ж камери вважається небажаним.

У Європейських тюремних правилах аналогічне положення сформульоване менш жорстко. Ув'язнених зазвичай слід розміщувати на ніч в окремих камерах, за винятком тих випадків, коли є переваги їх розміщення спільно з іншими ув'язненими. Спільне розміщення допускається лише в тому випадку, якщо приміщення підходить для цієї мети і ув'язнені підходять один до одного. У міру можливості ув'язненим слід давати можливість вибору, перш ніж розміщувати їх для сну в одному приміщенні з іншими ув'язненими.

Згідно із вимогами Правила 19 всі частини пенітенціарної установи повинні постійно утримуватись у порядку і чистоті. При поміщенні ув'язнених до пенітенціарної установи камери або інші приміщення, у яких вони розміщуються, повинні бути чистими.

Ув’язнені, не мали власного прийнятного одягу, отримують одяг, відповідно до клімату. Цей одяг не повинні бути ганебним або принижуючим. Ув’язнених, які отримали дозвіл на вихід за територію місця ув’язнення, не можна примушувати надягати одяг, що видає в них ув'язнених.

Окремо виділені Правила, що регламентують харчування ув’язнених. Ув’язнені забезпечуються комплексним харчуванням з урахуванням їх віку, стану здоров'я, релігії, культури і характеру їх роботи. Вимоги відносно раціону харчування, включаючи мінімальну кількість калорій і зміст білків, визначаються національним законодавством. Їжа готується і подається з урахуванням санітарно-гігієнічних вимог. Харчування організовується три рази на день з розумними інтервалами.

Відносно права на правову допомогу, правила визначають у пункті 23, що всі ув'язнені мають право на отримання правової допомоги, і адміністрація пенітенціарної установи зобов'язана надати розумні можливості для отримання доступу до такої допомоги. Ув'язнені можуть радитися з будь-яких правових питань з юристом по своєму вибору і за свій рахунок.

Європейські в’язничні правила чітко визначають порядок встановлення контактів із зовнішнім світом. Ув'язненим дозволяється максимально часто спілкуватися поштою, по телефону або за допомогою інших засобів спілкування з своїми сім'ями, іншими особами і представниками зовнішніх організацій; дозволяються також відвідини ув'язнених вказаними особами. У національному законодавстві повинні бути вказані національні і міжнародні органи і посадовці, спілкування ув'язнених з якими не обмежується. Завжди, коли це дозволяють обставини, ув'язненому слід дозволяти з супроводом або самостійно покидати пенітенціарну установу для відвідування хворого родича, присутності на похоронах або за іншими гуманітарними мотивами.

Згідно з пунктом 25 режим утримання всіх ув'язнених повинен передбачати збалансовану програму заходів. Такий режим повинен давати всім ув'язненим можливість проводити стільки часу в день за межами своїх камер, скільки необхідно для нормальної людської і соціальної взаємодії. Такий режим повинен також забезпечувати матеріальні потреби ув'язнених. Особливу увагу слід приділяти потребам ув'язнених, що стали жертвами фізичного, психологічного або сексуального насильства.

Окремо виділені правила, присвячені трудовій діяльності ув’язнених. Згідно з ними, працю в місцях ув’язнення слід розглядати як позитивний елемент внутрішнього режиму і ніколи не застосовувати як покарання. Адміністрація пенітенціарної установи повинна прагнути надати достатньо корисної роботи. Наскільки можливо, характер роботи, що надається, повинен підтримувати або розвивати навички, які дозволять ув'язненому заробляти собі на життя після звільнення. Підкреслюється, що у будь-якому випадку ув'язнені повинні одержувати за свою працю справедливу винагороду. Ув'язнені повинні мати принаймні один день відпочинку в тиждень і достатньо часу для освіти і інших занять.

Кожний ув'язнений повинен мати нагоду щодня не менше години в день займатися фізичними вправами на відкритому повітрі, якщо дозволяє погода. Належним чином організовані заходи щодо підтримки фізичної форми і надання можливостей для заняття фізичними вправами і дозвілля є невід'ємною складовою частиною внутрішнього режиму.

Відповідно до Правил Ради Європи кожна пенітенціарна установа прагне надати всім ув'язненим доступ до освітніх програм, які повинні бути максимально широкими і відповідати індивідуальним потребам ув'язнених. Першочергову увагу слід надавати ув'язненим, які не вміють читати, писати і лічити, а також не мають базової освіти або професійної підготовки.

По внутрішньому режиму статус освіти повинен бути не нижчим, ніж статус праці, і ув'язнені не повинні бути ущемленими у фінансовому плані або інакше внаслідок участі в освітніх програмах.

Оновленим є положення про свободу думки, совість і релігії. Внутрішній режим, наскільки це можливо, повинен бути організований так, щоб давати ув'язненим можливість сповідати свою релігію і віру, відвідувати служби або зібрання, що проводяться представниками тих релігій або вірувань, що мають відповідний дозвіл. Ці представники релігій або вірувань повинні мати нагоду відвідувати ув'язнених і спілкуватися з ними в конфіденційній обстановці. Відповідно ув'язненим слід дозволяти мати у себе у себе книги і літературу, що відносяться до їх релігії і вірувань.

При прийомі і так часто, як це буде необхідно згодом, всіх ув'язнених слід у письмовій формі і усно інформувати на зрозумілій їм мові про правила внутрішнього розпорядку, про їх права і обов'язки в пенітенціарній установі.

Все майно ув'язнених, яке, відповідно до правил внутрішнього розпорядку, їм не дозволяється мати у себе, під час вступу до пенітенціарної установи здається на відповідальне зберігання.

З урахуванням вимог гігієни, порядку і безпеки, ув'язнені мають право купувати або іншим способом придбавати для особистого користування товари, включаючи продовольство і напої, за цінами, що не перевищують надмірно ціни на аналогічні товари на волі. Якщо ув'язнений приносить з собою будь – які медикаменти, лікар ухвалює рішення щодо їх подальшого використовування.

Європейські правила особливу увагу приділяють процедурі звільнення ув’язнених. У пункті 33 визначається, що всі ув'язнені звільняються зразу ж після закінчення строку їх ув’язнення або при винесенні судом або іншим органом ухвали про звільнення.

Всі ув'язнені повинні мати нагоду скористатися заходами, що робляться для надання їм допомоги при поверненні в суспільство після звільнення.

Європейські правила у пункті 49 визначають загальний підхід до організації внутрішнього розпорядку. Внутрішній розпорядок організовується в пенітенціарних установах з урахуванням вимог режиму, безпеки і дисципліни з одночасним наданням ув'язненим умов утримання, що забезпечують людську гідність і повне виконання програми заходів.

Важливим додатком є те, що крім визначених, Європейські тюремні правила встановлюють заходи безпеки, що приймаються відносно окремих ув'язнених повинні бути мінімальними необхідними для забезпечення їх надійного утримання.

Як тільки це стане можливим після прийому, повинна проводитися оцінка ув'язнених на предмет того, чи створюють вони загрозу для безпеки інших ув'язнених або осіб, які працюють в пенітенціарних установах або відвідують ці установи, і чи є ймовірність того, що вони самі можуть завдати собі шкоди. Повинні бути розроблені процедури, що забезпечують безпеку ув'язнених, персоналу пенітенціарної установи і всіх візитерів, і знижують до мінімуму ризик насильства та інших подій, які можуть поставити під загрозу безпеку.

Спеціальні заходи строгого режиму або безпеки застосовуються тільки у виняткових обставинах. Вживання цих заходів в кожному випадку повинне затверджуватися компетентним органом на конкретно обумовлений термін. Такі заходи застосовуються відносно окремих осіб, а не груп ув'язнених.

Як і Мінімальні стандартні правила ООН, Європейські тюремні правила визначають поняття злочинного діяння. Підкреслюється, що передбачуване злочинне діяння, вчинене в пенітенціарному закладі, розслідується таким же чином, що і на волі, і в його відношенні вживаються заходи відповідно до національного законодавства.

Разом із Мінімальними стандартними правилами Європейські тюремні правила встановлюють вимоги щодо забезпечення дисципліни серед ув’язнених та їх покарання. У пункті 57 визначено, що дисциплінарним порушенням може вважатися тільки поведінка, яка представляє загрозу для внутрішнього розпорядку, режиму або безпеки.

Будь-яке покарання, накладене в результаті дисциплінарної провини, повинне відповідати закону. Суворість будь-якого покарання повинна бути пропорційна порушенню. Колективне покарання і тілесне покарання, покарання приміщенням в карцер без вікон і всі інші види негуманного або принизливого покарання заборонені. Покарання не повинне передбачати повну заборону контактів з сім'єю.

Персонал пенітенціарної установи не повинен застосовувати силу проти ув'язнених за винятком випадків самооборони або у разі спроби втечі, або активного або пасивного фізичного опору встановленому законом порядку, причому завжди це повинне бути крайнім засобом. Масштаби застосування сили повинні бути мінімально необхідними і період її вживання повинен бути мінімальним.

Всі ув'язнені повинні мати можливість у встановленому законом порядку надсилати скарги. Необхідно надавати можливість для конфіденційного спілкування ув'язнених з тюремними інспекторами та іншими особами, які виступають в якості перевіряючих. У Мінімальних стандартних правилах поводження з ув'язненими вказується, що “за виключенням випадків, коли заяви та скарги мають поверховий або безпредметний характер, вони підлягають термінову розгляду і на них слід надсилати відповідь негайно” (пункт 4 статті 38). Європейські тюремні правила не утримують положення щодо «поверхового або безпредметного характеру» скарг. Згідно пункту 70 Правил ув'язнені, індивідуально або групою, повинні мати широку нагоду для вислову прохань або скарг начальнику пенітенціарної установи або будь-якої іншої компетентної інстанції. Кожне прохання або скаргу, яку направлено тюремній адміністрації, необхідно розглядати негайно і надавати на неї відповідну відповідь, що виключає можливість відмови у розгляді скарг ув'язнених лише на тій суб'єктивній підставі, що вони поверхові або безпредметні.

2. Європейські в’язничні правила відносно умов утримання й поводження із окремими категоріями ув’язнених.

Окреме правило стосується ув’язнених жінок.

Разом із дотриманням положень даних Правил, що безпосередньо стосуються жінок-ув'язнених, при ухваленні будь-яких рішень, що впливають на ті або інші аспекти їх ув’язнення, адміністрація повинна надавати особливу увагу потребам жінок, зокрема їх фізичним, професійним, соціальним і психологічним потребам.

Особливі зусилля повинні бути зроблені для забезпечення жінкам-ув'язненим, що зіткнулися із проблемами, перерахованими в Правилі 25.4, доступу до спеціалізованих послуг.

Ув'язнені повинні мати нагоду народжувати за межами пенітенціарної установи, а у випадку народженні дітей в місцях ув’язнення адміністрація повинна подавати всю необхідну підтримку і створювати відповідні умови.

Тюремне ув’язнення малолітніх

У виняткових випадках утримання малолітніх до 18 років в пенітенціарних установах для дорослих адміністрація забезпечує, щоб разом із можливостями, що надаються всім ув'язненим, малолітні ув'язнені мали доступ до соціальних, психологічних і освітніх служб, релігійної підтримки, програмам дозвілля або аналогічним програмам, до яких мають доступ їх однолітки на волі.

Кожний малолітній ув'язнений шкільного віку повинен мати доступ до навчання.

Додаткова допомога повинна надаватись малолітнім, звільненим із місць позбавлення волі.

У тих випадках, коли малолітні знаходяться в пенітенціарній установі, вони утримуються окремо від дорослих, якщо тільки не буде визнано, що це суперечить інтересам малолітніх.

Діти молодшого віку

Діти молодшого віку можуть залишатися в місцях позбавлення волі із одним з батьків лише в тому випадку, якщо це в максимальному ступені відповідає їх інтересам. Із ними не слід поводитися як із ув'язненими,

У тих випадках, коли дітям молодшого віку дозволяється залишатися в місцях позбавлення волі із одним з батьків, слід передбачити в установі дитячу кімнату, укомплектовану кваліфікованим персоналом, куди діти поміщаються на той час, доки батько займається такою діяльністю, при якій дитина не може бути присутньою.

Для блага таких дітей слід передбачити окреме приміщення.

Громадяни іноземних держав

Ув'язнені, що є громадянами іноземних держав, негайно інформуються про їх право зажадати спілкування із дипломатичними або консульськими представниками своєї країни і дістають розумні можливості для такого спілкування.

Ув'язнені, що є громадянами держав, що не мають дипломатичних або консульських представників в даній країні, а також біженці і особи без громадянства дістають такі ж можливості для спілкування із дипломатичними представниками країни, що представляє їх інтереси, а також із представником національного або міжнародного органу, діючого на користь таких осіб.

На користь іноземних громадян, що знаходяться в місцях позбавлення волі і мають особливі потреби, адміністрація пенітенціарної установи здійснює співробітництво з дипломатичними або консульськими посадовими особами, що представляють інтереси ув'язнених.

Ув’язненим, які були громадянами іноземних держав, надається конкретна інформація про правову допомогу.

Ув'язнені, що є громадянами іноземних держав, інформуються про можливість звернутися з проханням про відбування покарання в іншій країні.

Національні або мовні меншини

Слід вжити спеціальні заходи для задоволення потреб ув'язнених, що належать до національних і мовних меншин.

Наскільки це практично можливо, різні групи повинні мати нагоду продовжувати слідкувати своїм культурним традиціям в місцях позбавлення волі.

Мовні потреби задовольняються за допомогою послуг кваліфікованих перекладачів і надання друкарських матеріалів на декількох мовах, що використовуються в даній пенітенціарній установі.

Охорона здоров’я ув’язнених.

Частина III Правил присвячена проблемі охорони здоров'я ув’язнених і складається із наступних розділів «Медичне обслуговування», «Медичний і санітарний персонал», «Обов'язки лікаря», «Медичний догляд», «Психічне здоров'я» тощо.

Адміністрація пенітенціарних установ забезпечує охорону здоров'я всіх ув’язнених цих установ. Ув'язнені повинні мати доступ до медичних послуг, що є в країні без дискримінації на підставі їх правового положення. Кожний пенітенціарний заклад повинен мати не менше одного лікаря загальної медичної практики, що має відповідну кваліфікацію, і персонал, що має належну медичну підготовку.

Нагляд і лікування ув'язнених, страждаючих психічними розладами або аномаліями, повинні проводитися в спеціалізованих пенітенціарних установах або відділеннях, що знаходяться під медичним контролем. Медична служба пенітенціарної установи забезпечує психіатричне лікування всіх ув'язнених, потребуючих такого лікування, і приділяють особливу увагу запобіганню випадку суїциду.

Ув'язнені не повинні піддаватися ніяким експериментам без їх згоди. Експерименти на ув'язнених, які можуть привести до фізичних травм, психічним стражданням або спричинити іншу шкоду здоров'ю, заборонені.

3. Вимоги Європейських в’язничних правил відносно підбору та навчання персоналу установ виконання покарань.

У порівнянні з Мінімальними стандартними правилами ООН Європейські тюремні правила більш змістовно визначають вимоги до управління пенітенціарними установами. За пенітенціарні установи повинні відповідати органи державного управління, не підлеглі військовому відомству, поліції або відомству кримінального розслідування. Управління пенітенціарними установами повинне здійснюватися в етичному контексті, в рамках якого визнається, що до ув'язнених необхідно відноситися гуманно і з повагою невід'ємної гідності людини.

Правилами особливо підкреслюється необхідність якісного підбору персоналу пенітенціарної установи. Згідно з пунктом 76, персонал повинен ретельно підбиратися, мати належну підготовку, яка повинна проводитися як на початку, так і постійно, оплачуватися на рівні фахівців і мати статус, який користується повагою в цивільному суспільстві. Спеціалізований персонал пенітенціарної установи зазвичай призначається на постійну роботу і має статус державного службовця, якому забезпечується гарантована робота за умови відсутності порушення трудової дисципліни, ефективності, хорошого фізичного і психологічного здоров'я і адекватного рівня освіти.

Персонал відбирається і призначається на рівноправній основі, без дискримінації за статтю, расою, кольором шкіри, мовою, релігією, політичними або іншими поглядами, національним або соціальним походженням, приналежністю до національної меншини, відносинами власності, народженням тощо.

Правила Ради Європи утримують більш поширені вимоги до керівництва тюремними установами. Кожна пенітенціарна установа повинна мати начальника, який повинен володіти достатньою кваліфікацією для заміщення цієї посади в плані своїх особистих якостей, адміністративних навичок, належної професійної підготовки і досвіду. На скільки це можливо, до складу персоналу повинно включатися достатнє число фахівців, наприклад, психіатрів, психологів, соціальних працівників, вчителів і викладачів професійної підготовки, фізичної культури і спорту.

Принципово важливою є позиція Європейських тюремних правил щодо стосунків із громадськістю. Органи управління пенітенціарними установами повинні постійно інформувати громадськість про цілі пенітенціарної системи і про роботу, що проводиться персоналом пенітенціарних установ, для кращого розуміння громадськістю ролі пенітенціарних установ в суспільстві.

Так само, як і Мінімальні стандартні правила, Європейські тюремні правила приділяють багато уваги питанням інспекції і нагляду. У пункті 92 зазначено, що пенітенціарні установи регулярно інспектуються одним з державних органів з метою оцінки того, чи здійснюється управління ними відповідно до вимог національного законодавства і міжнародного права, а також положень Правил. Незалежний орган або незалежні органи здійснюють нагляд за умовами утримання ув'язнених і поводження з ними, про результати якого повідомляється публічно.

Особливу увагу Європейські правила приділяють питанням можливості їх оновлення. Згідно із пунктом 108 Європейські пенітенціарні правила регулярно оновлюються.

Хоча Європейський варіант Правил діє менше двадцяти років, за ним авторитет і моральні цінності, що надихали розробку концепції міжнародно–визнаного кодексу стандартів поводження з ув'язненими протягом більш 60 років. Більш того, Європейські правила підтримані принциповою прихильністю щодо застосування більш творчих і прогресивних пенітенціарних програм, а також загальним підходом, що випливає зі Статуту Ради Європи, у якому втілені принципи гуманізму, поваги людського достоїнства й соціально-етичні цілі Європейської пенітенціарної філософії. Усьому цьому сприяє офіційна структура і діяльність Європейського Комітету з Проблем Злочинності і Комітету зі Співробітництва в Пенітенціарній Області, за допомогою яких поширюються і перетворюються в життя рішення Комітету міністрів Ради Європи. Стійка впевненість, що існує серед членів Ради Європи, у важливості і практичній цінності Правил привела до здійснення даної переоцінки і доданню Комітету зі Співробітництва в Пенітенціарній Області додаткових повноважень, що дозволяють підсилити вплив Правил. Проте зміна ситуації з проблемами ув'язнених, розвиток філософії, функціонування і структури управління пенітенціарними установами - усе це свідчить на користь того, що перероблений варіант Правил відповідно до результатів останніх досліджень Ради Європи в пенітенціарній області і резолюціями, що випливають з них, є істотним кроком уперед. Більш того, дійсні або передбачувані невідповідності в управлінні пенітенціарними установами, що змушують ув'язнених звертатися зі скаргами з приводу обмеження їх людської гідності і порушення прав людини, можуть бути виправлені при більш ефективному застосуванні мінімальних стандартних правил поводження з ув'язненими. Рада Європи вважає, що нова версія Правил сприяє їх практичному застосуванню і росту їх впливу в країнах-членах Ради Європи. Виниклі як наслідок нового мислення і накопиченого за останній час досвіду перероблені Правила повинні додати новий імпульс системі виправного впливу та усталити основи управління пенітенціарними установами за допомогою більш ефективної системи стандартів і цінностей.

Висновок з лекції:

Переглянуті Правила можуть у майбутньому послужити важливим і ефективним засобом доведення до відома і використання в роботі адміністрацією пенітенціарних установ Європи результатів цієї значної наукової і практичної діяльності. Поряд з теоретичним внеском подібної роботи у змісті Правил, у майбутньому неминуче розширення численних сфер їх практичного застосування. Необхідно також усіляко сприяти росту авторитету Правил, заснованого на переконанні, що вони повинні відображати реалістичні, творчі й прогресивні підходи до сучасних і майбутніх принципів діяльності пенітенціарної адміністрації, а в більш загальному змісті - до всієї пенітенціарної філософії.

Кандидат юридичних наук Іваньков І.В.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Заключна частина.	\|	План заняття (розрахунок навчального часу)

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.021 сек.