Заключна частина.

· формулюються висновки з розглянутої теми;

· визначаються завдання для самостійної роботи, даються методичні рекомендації щодо самостійного опрацювання питань теми.

· рекомендуються літературні та інші джерела для додаткової самостійної роботи (з наведеного переліку);

· даються відповіді на запитання.

Список основної та додаткової навчально-методичної літератури:

1. Конституція України. 1996 р.

2. Кримінально-виконавчий кодекс України. Офіційне видання. – К.: Атака, 2003. – 96 с.

3. Кримінальний кодекс України.

4. Кримінально-процесуальний кодекс України.

5. Кодекс законів про працю України з постатейними матеріалами // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. - К., 1997.

6. Наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань № 33 “Про затвердження положень, що регламентують діяльність соціально-психологічної служби установи виконання покарань” від 17 березня 2000 року.

7. Наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань №275 “Про затвердження та введення в дію Правил внутрішнього розпорядку виправно-трудових установ” від 25 грудня 2003 року.

8. Кримінально-виконавче право України / За заг. ред. В.М. Трубникова – Харків: «Право», 2001.

9. Уголовно-исполнительное право России: учебник и основные нормативне правовые акти – Москва: «ЮрИнфо», 2000.

10. Кримінально-виконавче право України: Навчально-методичний посібник / За заг.ред. С.О.Стефанова – Одеса: «Юридична література», 2004.

11. Кримінально-виконавче право України: Підручник / За ред. проф. А.Х. Степанюка – Харків: «Право», 2005.

12. Кримінально-виконавчий кодекс України: Науково – практичний коментар / За заг.ред. проф. А.Х. Степанюка – Харьків: «Одісей», 2005.

13. Кримінально – виконавче законодавство України. Кримінально – виконавчий кодекс України. Нормативно – правові акти / Упоряд.: В.С. Ковальський, Ю.М. Хахуда. – К.: Юринком Інтер, 2005

14. Нормативно - правове забезпечення запобігання окремим видам злочинів та профілактики негативних соціальних явищ, пов’язаних зі злочинністю. Збірник законодавчих та нормативних актів / Уклад.: Джужа О.М., Василевич В.В., Ковальченко Т.Л., Куц І.Г. - К.:Атака, 2005.

15. Гель А.П., Семаков Г.С., Яковець І.С. Кримінально - виконавче право України: Навчальний посібник / За ред.. проф. А.Х. Степанюка. - К.:Юринком Інтер, 2008.

16. Бадира В.А., Денисов С.Ф., Денисова Т.А., Мінаєв М.М., Хащев В.Г. Кримінально - виконавче право: Навчальний посібник / За ред.. Т.А. Денисової. - К.: Істина, 2008.

17. Трубников В.М., Шинкарьов Ю.В. Збірник нормативних актів з кримінально-виконавчого права України.-Х.: Харків юридичний, 2008.

18. Богатирьов І.Г. Кримінально-виконавче право України: Підручник. – К.: Всеукраїнська асоціація видавців «Правова єдність», 2008.

19. Кримінально-виконавче право України: Підручник / О.М. Джужа, І.Г. Богатирьов, О.Г Колб, В.В. Василевич та ін. / За заг. ред. докт. юрид. наук, проф. О.М. Джужі.– К.: Атіка, 2010.

20. Ігор Іваньков, Анатолій Чайковський. Історико-правовий аналіз діяльності органів і установ виконання покарань на території України (кінець 19- середина 20 сторіччя): Монографія. / За заг. ред. докт. юрид. наук. проф. І.Г. Богатирьова – Бровари: ХмЦНТЕІ, 2010.

21. Науково-практичний коментар до Кримінально-виконавчого кодексу України / І.Г. Богатирьов, О.М. Джужа, О.І. Богатирьова, Є.М. Бодюл та ін. / За заг. ред. докт. юрид. наук, проф. І.Г.Богатирьова. – К.: Атіка, 2010.

ВСТУП

Політика нашої держави в області боротьби із злочинністю направлена на вдосконалення заходів впливу, що застосовуються до правопорушників і носять, в першу чергу, виховний характер. Встановлення в законодавстві різних підстав для звільнення від покарання відповідає політиці держави в області виконання покарання.

Застосування їх відповідно до чинного законодавства і вимог пенітенціарної педагогіки і психології сприяє забезпеченню законності в діяльності установ виконання покарання, підвищенню виховної ролі цих інститутів, як засобу стимулювання засуджених до виправлення і прагнення повернутися до нормального образу життя. Звільнення засуджених з установи виконання покарання має правове і виховне значення.

Після звільнення в більшості випадків припиняється виправний та виховний вплив і відновлюється правовий статус громадянина.

Питання, пов'язані із звільненням засуджених від відбування покарання, регламентуються кримінальним, кримінально-виконавчим законодавством України (статті 152-155 КВК України) та відомчими нормативними актами.

Про правові підстави, форми і порядок звільнення засуджених з місць позбавлення волі піде мова в першому питанні лекції.

1. Підстави, правові форми і порядок звільнення засуджених з виправних установ.

Суд під час постановлення вироку особі, винній у вчиненні злочину, призначає покарання, виходячи з того, що воно е не тільки карою за вчинений злочин, а має на меті виправлення засудженого.

При призначенні покарання суд враховує

· характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину,

· особу винного,

· обставини, які пом'якшують чи обтяжують відповідальність.

Таким чином, перелік обставин показує, що конкретна міра покарання визначається, виходячи із можливості досягнення виправлення засудженого, який відбув встановлений судом строк покарання.

В той же час певна частина засуджених досягає виправлення раніше визначених судом строків, у деяких змінюються життєві обставини (хвороба), в деяких випадках держава знаходить можливим "пробачити" засудженого.

В такому разі звільнення здійснюється тільки на підставі особливих судових чи державних вказівок (ухвала суду, Закон про амністію, Указ про помилування і т. ін.).

Звільнення засуджених регламентується розділом 5 главою 23 КВК.

Відповідно до ст. 152 КВК засуджені звільняються від відбування покарання за таких підстав:

· відбуття строку покарання, призначеного вироком суду;

· закон України про амністію;

· акт про помилування;

· скасування вироку суду і закриття кримінальної справи;

· закінчення строків давності виконання обвинувального вироку;

· умовно-дострокове звільнення від відбування покарання;

· хвороба;

· інші підстави, передбачені законом.

Від підстав звільнення необхідно відрізняти їх правові форми, тобто відповідні документи, в яких у встановленому законом порядку закріплені підстави звільнення, і які є юридичною підставою для здійснення адміністрацією установи виконання покарань дій по звільненню засуджених.

Такими документами - підставами для звільнення можуть бути:

1. Закон України про амністію.

2. Указ Президента про помилування.

3. Постанова суду про звільнення через хворобу.

4. Постанова суду про умовно-дострокове звільнення від покарання або заміну не відбутої частини покарання більш м'яким покаранням.

5. Ухвала суду про звільнення від покарання за діяння, карність якого законом усунена.

Розглянемо підстави і порядок звільнення засуджених більш детально.

Звільнення після відбуття строку покарання, визначеного вироком суду.

Стаття 153 КВК передбачає порядок припинення відбування покарання і порядок звільнення.

Частина 1 ст. 153 КВК наголошує: Відбування покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, арешту, обмеження волі, тримання у дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, позбавлення волі припиняється в першій половині дня останнього дня строку покарання з урахуванням тих змін, які можуть бути внесені у строк покарання відповідно до закону.

Згідно з ч. 2 ст. 153 КВК звільнення засуджених після відбуття строку покарання здійснюється в першій половині останнього дня строку.

Якщо строк покарання закінчується у вихідний чи святковий день, засуджений звільняється напередодні вихідного чи святкового дня.

При обчисленні строків місяцями строк закінчується відповідного числа останнього місяця, а коли цей місяць не має відповідного числа, — в останній день цього місяця.

Своєчасність звільнення засуджених залежить від правильного ведення обліків і матеріалів особових справ на засуджених.

Щорічно відділи по контролю за виконанням судових рішень в кінці поточного року складають контрольно-строкові картотеки на майбутній рік і списки на осіб, що підлягають звільненню на квартал.

При складанні списків необхідно звертати увагу на такі питання:

1. Чи застосовані до засудженого додаткові покарання (позбавлення права займати певні посади чи займатися певною діяльністю)?

2. Чи призначалося засудженому примусове лікування від алкоголізму або наркоманії і чи є відповідні документи в особовій справі з цього приводу? (Тут треба звернути увагу на те, що необґрунтоване незастосування примусового лікування є невиконання вироку)?

3. Чи правильно розрахований строк звільнення?

Із засудженим, який звільняється, провадиться повний розрахунок,

· йому видаються гроші, що зберігалися на його особовому рахунку,

· повертаються особисті документи, належні йому цінності і речі.,

· видаються документи про освіту і виробничу кваліфікацію,

· довідка встановленого зразка, де зазначаються підстави його звільнення.

· На прохання звільнюваного йому видається характеристика.

Паспорт особі, яка звільняється від відбування покарання у виді арешту, обмеження або позбавлення волі, видається при звільненні. При відсутності паспорта в особовій справі засудженого адміністрація установи виконання покарань завчасно вживає заходів щодо його одержання.

Порядок дострокового звільнення від відбування покарання регламентується ст. 154 КВК.

Звільнення я силу акта амністії.

Амністія— це повне або часткове звільнення від кримінальної відповідальності і покарання певних категорій осіб, винних у вчиненні злочинів.

Вона оголошується Законом України про амністію.

Види амністування:

· повне звільнення вказаних в законі осіб від кримінальної відповідальності чи від відбування покарання (повна амністія);

· часткове звільнення вказаних в законі осіб від відбування призначеного судом покарання (часткова амністія).

Законом про амністію може бути передбачено заміну засудженому покарання або його невідбутої частини більш м’яким покаранням.

Амністія не поширюється на:

1. осіб, яким довічне ув’язнення замінене на позбавлення волі в порядку помилування;

2. осіб, які мають дві і більше судимостей за вчинення тяжких злочинів;

3. осіб, які засуджені за особливо небезпечні злочини проти держави, бандитизм, умисне вбивство при обтяжуючих обставинах;

4. осіб, які засуджені за вчинення тяжкого злочину (крім засуджених за особливо небезпечні злочини проти держави, бандитизм, умисне вбивство при обтяжуючих обставинах) і відбули менше половини призначеного вироком суду основного покарання.

Законом про амністію можуть бути визначені й інші категорії осіб, на які амністія не поширюється.

Особи, на яких поширюється амністія, можуть бути звільнені від відбування як основного, так і додаткового покарання, призначеного судом.

Амністія не звільняє від обов'язку відшкодувати заподіяну злочином шкоду, покладеного на винну особу вироком чи рішенням суду.

Особи, щодо яких відповідно до Закону про амністію застосовується скорочення терміну покарання, мають бути офіційно поінформовані про нове обчислення терміну покарання і про дату закінчення відбування покарання протягом місяця після опублікування Закону про амністію.

Адміністрація установи виконання покарань після опублікування Закону про амністію складає список на осіб, які підпадають під дію Закону.

Цей список затверджується начальником установи.

Розробляється графік подачі відповідних документів на розгляд комісії установи і встановлюється черговість розгляду з тим, щоб забезпечити заміну засуджених на виробництві.

Для розгляду питання щодо звільнення осіб в силу акта амністії до суду надсилається :

· подання начальника установи виконання покарань, погоджене з відповідною спостережною комісією або службою у справах неповнолітніх,

· довідка про заохочення і стягнення,

· особова справа засудженого та інші документи, необхідні для вирішення питання про застосування амністії.

Рішення про застосування амністії приймається щодо кожної особи індивідуально, після співбесіди з нею і на підставі ретельної перевірки матеріалів особової справи, відомостей про поведінку засудженого та його ставлення до праці за час відбування покарання.

У разі відсутності необхідних відомостей на засудженого, розгляд питання про застосування амністії відкладається до їх одержання.

Участь прокурора в судовому засіданні під час розгляду справи про застосування амністії є обов’язковою. Після отримання рішення суду про застосування амністії, засуджений звільняється з установи виконання покарань в порядку, передбаченому ст. 153 КВК.

Звільнення через помилування.

Відповідно до п. 27 статті 106 Конституції України помилування засуджених здійснює Президент України у вигляді:

· заміни довічного позбавлення волі на позбавлення волі на певний строк;

· повного або часткового звільнення від відбуття як основного, так і додаткового покарання;

· заміни покарання або його не відбутої частини більш м'яким покаранням;

· зняття судимості.

Право на клопотання про помилування має особа, яка:

· Засуджена судом України і відбуває покарання в Україні;

· Засуджена судом іноземної держави і передана для відбування покарання в Україну без умови про незастосування помилування;

· Засуджена в Україні і передана для відбування покарання іноземній державі, якщо відповідна установа цієї держави погодилася визнати і виконати прийняте в Україні рішення про помилування;

· Відбула покарання в Україні.

Клопотання про помилування може бути подано лише після набрання вироком законної сили.

У випадках засудження до довічного позбавлення волі – звернення з клопотанням про помилування можливе після відбуття не менш як двадцяти років покарання.

Підготовлені Управлінням з питань помилування Адміністрації Президента України матеріали попередньо розглядаються Комісією при Президентові України з питань помилування.

Особи, засуджені до довічного позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк, клопотання про помилування Президенту України подають через адміністрацію виправно-трудових установ.

Клопотання про помилування осіб, засуджених до виправних робіт, приймаються кримінально-виконавчими інспекціями ДДУПВП.

Адміністрація місць позбавлення волі (КВІ), приймаючи від засудженого клопотання про помилування, зобов'язана перевірити, чи адресоване воно за приналежністю, і у разі потреби дає засудженому відповідні роз'яснення.

Клопотання про помилування реєструється в журналі обліку клопотань про помилування. В цьому журналі реєструється також надходження і виконання запитів і доручень комісії при Президенті України з питань помилування.

До клопотання про помилування особи, засудженої до позбавлення волі, додаються:

· анкета засудженого;

· копії всіх вироків, ухвал, постанов судів, які є підставою для відбування ним покарання, а також з інших питань;

· копія повідомлення про набрання вироком законної сили;

· медична довідка про стан здоров'я засудженого із зазначенням даних про проходження ним примусового лікування від алкоголізму, наркоманії, лікування венеричного захворювання, якщо таке лікування йому призначалося судом;

· характеристика на засудженого;

· довідка про майновий позов, який підлягає стягненню за вироком суду, і про вже стягнуту суму.

Документи, що приєднуються до клопотання про помилування, повинні бути підготовлені, як правило, машинописним способом та українською мовою.

Всі документи і кожна сторінка копій судових рішень засвідчуються підписом посадової особи і печаткою ВК (органу виконання покарань).

Про направлення клопотання про помилування засуджених ознайомлюють під розписку, на копії супровідного листа. Копії вказаних документів залучаються до особової справи засудженого.

Повторні клопотання про помилування надаються і приймаються в такому ж порядку, як і первинні.

Адміністрація ВК чи органу виконання покарань повинна роз’яснити засудженому, що повторне клопотання для особи, що вчинила тяжкий злочин, якщо немає інших обставин, можливе не раніше, ніж через рік, а особи, засудженої за інший злочин – не раніше, ніж через 6 місяців з моменту відхилення попереднього клопотання.

Виконання Указів Президента України з питань помилування покладаються на Державний департамент України з питань виконання покарань відносно:

· осіб, засуджених до довічного позбавлення волі;

· осіб, засуджених до позбавлення волі на певний строк;

· осіб, засуджених до виправних робіт;

· осіб, засуджених до обмеження волі;

· осіб, засуджених до громадських робіт;

· ППЗпДоПП.

Департамент з питань виконання покарань, одержавши Указ Президента України про помилування, протягом трьох робочих днів надсилає таємною поштою до Управління ДДУ з ПВП розпорядження встановленої форми про виконання Указу.

Управління ДДУ з ПВП негайно таємною поштою направляє начальнику виправно-трудової установи або органу виконання покарання розпорядження для організації виконання.

Адміністрація установи (керівник органу виконання покарань), одержавши розпорядження, негайно ознайомлює з ним засудженого під розписку, про що робиться відповідний запис на звороті розпорядження із зазначенням дати ознайомлення.

Звільнення помилуваної особи, яка утримується під вартою, проводиться в день отримання розпорядження, а в разі, якщо розпорядження надійшло після закінчення робочого дня, звільнення засудженого проводиться наступного робочого дня.

Розпорядження після виконання його вимог додається до особової справи засудженого.

Наявність у засудженого заборгованості, несвоєчасне проведення з ним розрахунку та інші причини не можуть бути підставою для затримки його звільнення.

Про виконання Указу про помилування адміністрація УВП (керівник органу виконання покарань) негайно повідомляє відповідне Управління (відділ, відділення) Департаменту в Автономній Республіці Крим, області, містах Києві та Севастополі, а також на протязі трьох робочих днів надсилає повідомлення встановленої форми, заповнене державною мовою, до Департаменту та суду, який виніс вирок, а також повідомлення встановленої форми, заповнене російською мовою, до Управління оперативної інформації ГУМУС (УМВС) України в Криму, області, містах Києві та Севастополі і негайно повідомляє Департамент електронною поштою.

За кожним фактом несвоєчасного звільнення помилуваного засудженого проводиться службове розслідування та вживаються дисциплінарні заходи впливу до винних посадових осіб.

Якщо засуджений на день одержання розпорядження адміністрацією УВП (керівником органу виконання покарань) помер чи місце його перебування невідоме, або він був звільнений з місць позбавлення волі, розпорядження додається до особової справи помилуваної особи. Про це негайно сповіщається у довільній формі електронною поштою Департамент через відповідне управління ДДУПВП в області.

Адміністрація ВК (керівник органу виконання покарань), одержавши повідомлення Управління з питань помилування про відхилення клопотання про помилування засудженого, під розписку на повідомленні повідомляє його про це, після чого приєднує повідомлення до особової справи засудженого.

Умовно-дострокове звільнення.

Одним з основних принципів праває економія репресії або каральних засобів

Сьогодні, відповідно до ст..81 КК України інститут умовно-дострокового звільнення поширюється на осіб, що засуджені за будь який злочин, за винятком, коли санкція статті КК України передбачає довічне позбавлення волі Тобто , УДЗ – законний інтерес кожного засудженого, крім осіб засуджених до довічного позбавлення волі..

Покарання повинно забезпечувати досягнення його цілей, але разом з тим бути мінімально необхідним.

Суд обирає в рамках санкції статті конкретне покарання, яке засуджений повинен відбути. Однак нерідко засуджений своєю поведінкою доводить виправлення раніше встановленого вироком суду строку покарання. В цих випадках законодавець передбачає звільнення такої особи умовно-достроково (ст. 81 КК).

Сутність умовно-дострокового звільнення полягає в тому, що засуджений, який довів своє виправлення зразковою поведінкою і чесним ставленням до праці та навчання, і, який відбув встановлену законом частину строку покарання, може бути звільнений від подальшого відбування покарання.

Серед ознак, необхідних для умовно-дострокового звільнення, зазначимо основні.

Суб’єктивна (фактична) ознака — зразкова поведінка й чесне ставлення до праці та навчання, що свідчить про досягнення засудженим найвищого ступеня виправлення. Ця ознака залежить від самого засудженого.

Другою обов'язковою ознакою для умовно-дострокового звільнення є юридична (формальна) ознака — сам факт відбуття засудженим передбаченої законом частини строку покарання. Ця умова залежить від законодавства, а не від засудженого.

Умовно-дострокове звільнення не є кінцевим, особа звільняється за умови, якої вона повинна неухильно дотримуватися, а саме — протягом не відбутого строку покарання утриматися від вчинення будь-якого нового злочину.

Для застосування умовно-дострокового звільнення необхідно встановити наявність трьох обставин:

а) чи розповсюджується на засудженого закон про умовно-дострокове звільнення (ст. 81 КК встановлює перелік видів злочинів і осіб, до яких умовно-дострокове звільнення не застосовується);

б) чи відбув засуджений встановлену законом частину строку покарання (розрахунок відбутої частини строку покарання ведеться від дати, вказаної у вироку суду);

в) чи гідний засуджений застосуванню цього виду звільнення, тобто чи довів він своє виправлення (виправлення повинно бути доведене раніше, ніж відбуття встановленої законом частини строку покарання).

Питання подання засудженого до умовно-дострокового звільнення і оформлення відповідних документів визначається ст. 407 КПК і ст. 154 КВК, а також відповідними відомчими інструкціями.

Розгляд питання про умовно-дострокове звільнення в УВП віднесено до компетенції її комісії. Засідання комісії здійснюються по мірі надходження матеріалів, але не рідше, ніж 2 рази на місяць. Засідання оформлюється протоколом, який підписує начальник УВП і секретар комісії.

На кожного засудженого подаються документи, підготовлені начальником відділення СПС. Вони складаються з

· характеристики, яка містить детальні відомості про поведінку, працю, заохочення і стягнення,

· висновку щодо доцільності його умовно-дострокового звільнення.

Характеристика погоджується з заступником начальника установи з соціальної роботи. На засіданні комісії начальник відділення СПС доповідає характеристику на засудженого.

При позитивному рішенні комісії про подання матеріалів до суду на умовно-дострокове звільнення, а також за відмови в цьому до протоколу вносяться мотиви такого рішення.

У випадку відмови комісії в поданні до суду матеріалів про умовно-дострокове звільнення засудженого, до його особової справи приєднується витяг з протоколу засідання

комісії з розпискою засудженого про ознайомлення з таким рішенням

Повторний розгляд питання про умовно-дострокове звільнення можливий не раніше ніж через 6 місяців, а для осіб, засуджених за тяжкі злочини на строк не менше 5 років — через 1 рік.

За позитивного рішення комісії адміністрація УВП готує наступні документи:

· подання, в якому вказується думка комісії про доцільність умовно-дострокового звільнення;

· характеристику, яка затверджується начальником установи виконання покарань;

· особову справу на засудженого.

Після узгодження цих документів із спостережною комісією чи службою у справах неповнолітніх вони надсилаються до суду.

Відповідно до ст. 407 КПК, суд протягом 10 днів розглядає матеріали і виносить свою постанову. Постанова суду оскарженню не підлягає, але може бути опротестована прокурором.

Звільнення засуджених, які захворіли на тяжку хворобу.

Засуджені, які захворіли на хронічну душевну або іншу тяжку хворобу, що перешкоджає подальшому відбуванню покарання, можуть бути звільнені судом від відбування покарання в порядку, встановленому ст. 408 КПК і ст. 154 КВК.

Подання про звільнення таких осіб від відбуття покарання готує адміністрація УВП.

Окрім подання, адміністрація установи надсилає до суду висновок лікарської комісії про необхідність звільнення засудженого від покарання у зв'язку з хворобою і його особову справу. Медичне обстеження таких засуджених здійснюють спеціальні лікарські комісії.

Огляд хворого та розгляд матеріалів його медичного обстеження здійснюється комісією після обов'язкового лікування і ретельного обстеження хворого в стаціонарних умовах лікувальних установ.

Засуджені, щодо яких службовою перевіркою встановлено, що їх хвороба є результатом навмисного заподіяння собі пошкоджень під час відбування покарання, на звільнення від подальшого відбуття покарання через хворобу не представляються, за винятком випадків, коли під час заподіяння таких пошкоджень особа перебувала в стані гострого психічного розладу, що підтверджено лікарями-фахівцями.

Якщо начальник УВП заперечує проти звільнення засудженого у зв'язку з хворобою, він передає на розгляд суду своє мотивоване заперечення.

Відповідно до статей 408, 409, 411 КПК начальник УВП на вимогу суду повинен забезпечити явку в судове засідання для участі в розгляді подання представника адміністрації установи і представника комісії, що дала висновок про стан здоров'я засудженого.

Якщо після відмови судом у звільненні засудженого від подальшого відбуття покарання, стан здоров'я засудженого погіршав, на підставі висновку комісії подання про звільнення від відбуття покарання повторно надсилається до суду незалежно від дня винесення рішення про відмову.

Звільнення засуджених з установи виконання покарань за іншими підставами, встановленими законом.

Звільнення засуджених з місць позбавлення волі можливо і у випадках:

а) скасування вироку та всіх подальших ухвал і постанов;

б) коли засуджений відбуває покарання за діяння, караність якого усунена законом.

В першому випадку звільнення з УВП здійснюється на підставі ухвали, постанови судових наглядових інстанцій(статті 388, 393 КПК).

В другому — коли внаслідок змін кримінального закону діяння, які раніше вважалися караними, перестають бути такими.Особа, засуджена за діяння, караність якого усунена, підлягає звільненню від призначеного судом покарання.

Цей різновид звільнення від подальшого відбування покарання не означає реабілітації особи, яка була засуджена правомірно за діяння, яке було караним на момент його вчинення.

Особа, яка звільнена від відбування покарання за діяння, караність якого усунена, вважається такою, що не має судимості.

В цьому випадку звільнення осіб, засуджених за такі злочини, здійснюється за ухвалою суду за місцем знаходження УВП.

У другому питанні лекції мова піде про порядок оформлення документів про звільнення.

2. Порядок оформлення документів про звільнення.

Порядок звільнення засуджених з установ регламентується КВК (ст. 153) та іншими нормативними актами ДДУПВП.

Звільнення засуджених з установи проводиться на підставі та у порядку, встановленому законом, а щодо засуджених іноземців і осіб без громадянства - спеціальними актами.

З метою своєчасного забезпечення звільнення засуджених двічі на рік — у січні та липні — проводиться звірка даних про строк покарання, що є в особових справах, облікових і контрольно-строкових картках засуджених.

При виявленні будь-яких помилок і неточностей при встановленні засудженому строку покарання, вживаються заходи до їх виправлення. Про наслідки звірки складають акт у двох примірниках, один з яких надсилається в управління (відділи) ДДУ з ПВП відповідної області.

Звільнення засуджених проводиться на підставі звірених даних про строк позбавлення волі.

Забороняється звільняти засуджених лише за даними, які знаходяться в їх облікових та контрольно-строкових картках.

Документи про звільнення виконуються в день їх надходження до установи.

Якщо документи надійшли після закінчення робочого дня, вони виконуються наступного дня.

Наявність заборгованості за засудженим, несвоєчасне проведення з ним розрахунку та інші причини не можуть бути підставою для затримки його звільнення.

По кожному факту несвоєчасного звільнення проводиться службове розслідуваннята вживаються заходи до винних посадових осіб.

Документи про звільнення, які надійшли від окремих осіб або нетаємною поштою, підлягають додатковій перевірці. В цих випадках з органу, який виніс рішення, треба телеграфом запросити відповідне підтвердження.

За фактами одержання з судів нетаємною поштою документів про звільнення засуджених або скорочення їм строку покарання сповіщається управління (відділи) ДДУ з ПВП відповідної області.

Після одержання документа про звільнення засудженого або про скорочення йому строку покарання спецвідділ проводить ретельну перевірку правильності оформлення і тотожність цього документа матеріалам особової справи на засудженого.

У випадках одержання документів, які не завірені гербовою печаткою, або мають не чіткі відбитки чи завірені печаткою іншого органу, який не виносив рішення, а також при невідповідності анкетних даних, вказаних у документі, який надійшов, матеріалам особової справи, або появи інших сумнівів у достовірності документа, що надійшов, виконання його треба зупинити і вжити невідкладних заходів щодо отримання підтвердження з органу, який виніс рішення.

Зупинка виконання документа про звільнення засудженого оформляється постановою начальника установи та затверджується прокурором.

Всі документи про звільнення або скорочення строку покарання оголошуються засудженому під розписку.

Про виконання ухвал і постанов судів про дострокове звільнення засуджених або скорочення їм строку покарання повідомляється суд, який виніс вирок, а на прохання судів, які винесли ухвалу чи постанову, — також і ці суди.

Ухвали і постанови судів про звільнення (у зв'язку з припиненням кримінальних справ) або скорочення строку покарання щодо осіб, які раніше звільнялися по відбутті строку покарання, умовно—достроково, по хворобі та померлих в установі, прилучаються до архівних особових справ на них.

У суди, які винесли ухвалу або постанову, сповіщається:

· на раніше звільнених — дата і підстава їх звільнення, населений пункт, район, область, куди вони вибули;

· на померлих — дата їх смерті.

З метою своєчасного проведення розрахунку зі звільненими, забезпечення їх за кошти установи проїзними квитками та харчуванням, на проїзд про наступне звільнення засудженого завчасно, але не менше як за 3 місяці до звільнення, відділ спецобліку повідомляє відповідні відділи та служби установи.

3. Документи, що видаються засудженому при звільненні.

(питання винесене для самостійного опрацювання)

Засудженим, які звільняються з установи, видається довідка про звільнення за формами "А", "Б", "БВЛ".

Довідка форми "А" — жовто-зеленого кольору, видається особам, щодо яких вирок скасований з припиненням кримінальної справи або передачею справи на нове розслідування із заміною запобіжного заходу, не непов'язаного з позбавленням волі. За наявності у цих осіб не погашених судимостей, це вказується на зворотному боці довідки.

Довідка форми "БВЛ" — рожевого кольору, видається особам, які не погасили під час відбуття покарання заборгованості по виконавчих листах (у тому числі по виконавчих листах на утримання аліментів).

Усім іншим звільненим видаються довідки форми "Б" — блакитного кольору.

Довідки форми "В" — білого кольору, видаються іноземцям і особам без громадянства, які до арешту були постійними мешканцями республіки, а також іноземцям і особам без громадянства, які мешкають за кордоном, але після звільнення залишаються на тимчасове або постійне проживання в Україні.

Іноземцям і особам без громадянства, видвореним або від'їжджаючим після звільнення за кордон, довідка цієї форми не видається, а прилучається до їх особових справ.

Довідки про звільнення заповнюються спеціальними чорнилами, розбірливо, чітко, без помарок, підчисток та виправлень. Вгорі лівого кута довідки вказується назва установи без її адреси. Особам, яким актом помилування або амністії було скорочено строк покарання, але вони продовжували відбувати строк, який залишився, у довідках про звільнення після запису про строк покарання, встановлений судом, вказується про скорочення цього строку згідно з актом помилування або амністії.

Крім того, у довідках про звільнення вказується:

· особам, звільненим умовно-достроково, — не відбута частина строку покарання (яку треба записати згідно з ухвалою суду) і дата винесення судом ухвали про умовно-дострокове звільнення, а також дата фактичного звільнення;

· особам, яким не відбута частина строку позбавлення волі замінена більш м'яким покаранням, — нова міра покарання.

У довідках про звільнення треба обов'язково робити такі записи або проставляти штампи: "Законність звільнення перевірив", "Праце-побутове влаштування за пропискою", "Символи та група крові", належність до групи ризику, чи мешкав на території, забрудненій внаслідок аварії на Чорнобильській атомній електростанції (у верхньому правому куті довідки — букву "Е"). На осіб, які після звільнення підлягають взяттю під адміністративний нагляд, "Підпадає під нагляд", а на осіб, яким встановлений адміністративний нагляд в установі, — "Встановлено нагляд".

На довідку про звільнення обов'язково наклеюється фотокартка встановленого для паспорта зразка, а на довідку про звільнення іноземця або особи без громадянства - фотокартка розміром 3,5 х 3 см. Вказані фотокартки наклеюються також на копії довідок.

Звільненим, в особових справах яких немає паспорта, обов'язково треба видати на руки не менш як 2 фотокартки для одержання паспорта по прибутті до місця помешкання.

Довідки видаються звільненим під розписку на їх копіях. При цьому треба провести опитування звільненого і його відповіді порівняти з анкетними та іншими даними документів, які знаходяться в особовій справі, порівняти з пізнавальними фотокартками та особливими прикметами звільненого, а за умов, коли виникає підозра в тому, що звільняється не той засуджений, який має на це право, встановити його особу за дактилоскопічною картою. Крім того, треба перевірити повноту заповнення бухгалтерією зворотного боку довідки.

Довідки про звільнення засуджених, у яких строк покарання закінчується під час дозволеного їм короткострокового виїзду за межі установи у зв'язку в виключними обставинами, надсилаються для їх одержання до органів внутрішніх справ за місцем виїзду.

Довідка на психічно хворого, який направляється після звільнення до психіатричної лікарні органів Міністерства охорони здоров'я, здається разом з хворим та його особистими документами адміністрації лікарні, якщо він передається під опіку — родичам чи опікуну під розписку.

Якщо довідка про звільнення була загублена особою, яка прибула до постійного помешкання після звільнення з установи, на запит органу внутрішніх справ, а також при-йомника - розподільника надсилається дублікат цієї довідки для одержання паспорта. Якщо дублікат довідки про звільнення був надісланий раніше до іншого органу внутрішніх справ, то про це повідомляється ініціатор запиту для наступного запиту дубліката з того органу внутрішніх справ.

В інших випадках (при реабілітації, для вирішення питання про зняття судимості тощо), а також коли архівна особова справа знищується по закінченні строку її зберігання, за запитами установ або клопотаннями звільнених надсилається довідка дозвільної форми.

Відповідно до ст. 155 КВК особи, які відбули покарання, несуть обов'язки і користуються правами, встановленими для громадян України, з обмеженнями, що передбачені для осіб, які мають судимість. Такі обмеження можуть бути передбачені тільки законом.

Слід акцентувати увагу на тому, що головним завданням кримінально-виконавчої системи є повернення у суспільство повноцінних громадян, тому, навіть після звільнення з місць позбавлення волі, держава здійснює вплив на осіб, що звільнені від відбування покарання і надає допомогу у трудовому та побутовому влаштуванні про що мова піде у наступнії заключнії темі.

1. Допомога особам, які звільнені від відбування покарання.

З метою надання особам, які звільнені від відбування покарання, сприяння у відновленні в соціальному статусі повноправного члена суспільства, поверненні їх до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві установлено достатньо чіткий порядок взаємодії органів і установ, покликаний сприяти вирішенню питань надання допомоги засудженим, що звільняються.

Кримінально виконавчий кодекс визначає (ст. 156), що адміністрація установи виконання покарань не пізніше ніж за три місяці до закінчення призначеного строку покарання проводить бесіду із засудженим для визначення його намірів щодо місця проживання та працевлаштування після звільнення і надання необхідної допомоги у вирішенні цих питань. За підсумками бесіди від засудженого приймається заява відповідного змісту, яка після звільнення долучається до його особової справи.

З метою забезпечення засудженого житлом та роботою після звільнення з місць позбавлення волі адміністрація установи виконання покарань здійснює наступні заходи:

· Для перевірки можливості проживання засудженого до обмеження волі або позбавлення волі на певний строк після звільнення за обраним ним місцем проживання за три місяці до закінчення строку покарання надсилається повідомлення-запит до відповідного районного (міського) відділу (управління) внутрішніх справ (далі — орган внутрішніх справ).

Повідомлення-запит надсилається, як правило, до територіального органу внутрішніх справ тієї місцевості, де засуджений проживав до взяття під варту (засудження) і де в нього збереглися родинні зв'язки.

· Стосовно засуджених з числа інвалідів першої та другої груп, а також чоловіків віком понад шістдесят років і жінок — понад п'ятдесят п'ять років, які, у разі потреби та за їхньою згодою, підлягають направленню до спеціального будинку-інтернату для громадян похилого віку та інвалідів

Разом з повідомленням-запитом до органу внутрішніх справ направляється відповідно до Міністерства праці та соціального захисту Автономної Республіки Крим, Головного управління праці та соціального захисту населення обласної державної адміністрації, Головного управління соціального захисту населення Київської міської держадміністрації, Управління праці та соціального захисту населення Севастопольської міської держадміністрації за місцем розташування відповідного спеціального будинку-інтернату для громадян похилого віку та інвалідів особиста заява засудженого, медична довідка про стан здоров'я з висновком про необхідність стороннього догляду, довідка про розмір призначеної пенсії (за наявності), а також довідка медико-соціальної експертної комісії про групу інвалідності (за наявності групи інвалідності).

· У разі, якщо виникли об'єктивні обставини, що не дозволяють засудженому виїхати до населеного пункту або місцевості, де він проживав до взяття під варту (засудження), надсилається повідомлення-запит до територіального органу внутрішніх справ тієї місцевості, яку обрав засуджений для проживання після звільнення.

При цьому в повідомленні зазначаються підстави обрання ним даного місця проживання. У разі отримання з територіального органу внутрішніх справ інформації про відсутність можливості проживання засудженого за обраним ним місцем повідомляє його про це і за погодженням з ним вживає заходів щодо направлення до іншого місця проживання.

· Cтосовно осіб, які звільняються від покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі у зв'язку із заміною невідбутої частини покарання більш м'яким, — копію повідомлення до відповідного підрозділу кримінально-виконавчої інспекції, за 20 днів до звільнення засудженого надсилається повідомлення про звільнення до відповідного територіального органу внутрішніх справ

· Стосовно засуджених, які на день звільнення не досягли вісімнадцятирічного віку, за ЗО днів до звільнення додатково направляє повідомлення до відповідної служби в справах неповнолітніх органу місцевої виконавчої влади.

· Стосовно працездатних засуджених працездатного віку за 20 днів до звільнення надсилає повідомлення до міського (районного) центру зайнятості державної служби зайнятості тієї місцевості, яку вони обрали для проживання, для надання допомоги в їх працевлаштуванні відповідно до Закону України «Про зайнятість населення».

· У разі звільнення засуджених від покарання достроково за встановленими законодавством підставами повідомлення надсилаються до відповідних державних органів не пізніше трьох днів після звільнення.

· Стосовно осіб, звільнених від відбування покарання умовно-достроково, також надсилається до відповідної спостережної комісії повідомлення.

· Стосовно осіб, звільнених від покарання на підставі акта про помилування, а також звільнених осіб, яким у період відбування покарання скорочено строк покарання на підставі акта про помилування, у повідомленнях обов'язково вказується номер та дату Указу Президента України та в якому вигляді здійснено помилування.

Перед звільненням засудженого з ним проводиться бесіда, під час якої додатково роз'яснюються положення законів України:

· «Про зайнятість населення»,

· «Про соціальну адаптацію осіб, які відбули покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк»

Поряд з цим в порядку отримання допомоги в трудовому і побутовому влаштуванні, а також порядку реєстрації за обраним ним місцем проживання, засудженому вручається під розпис відповідна пам'ятка. (копія пам'ятки долучається до особової справи засудженого).

У разі надходження з територіального органу внутрішніх справ повідомлення, про неприбуття звільненого до обраного ним місця проживання, додатково направляється повідомлення до територіального органу внутрішніх справ, де імовірна його поява, виходячи з анкетних даних засудженого.

Підрозділ кримінально-виконавчої інспекції:

· у місячний термін після постановки на облік осіб, які на підставі акта про помилування були звільнені від покарання з випробуванням, направляє через територіальний орган управління Державного департаменту України з питань виконання покарань до Секретаріату Президента України стосовно кожного з них повідомлення (копію — до управління кримінально-виконавчої інспекції Державного департаменту України з питань виконання покарань);

· у разі вчинення злочину особою, яка на підставі акта про помилування була звільнена від покарання з випробуванням та перебуває на обліку в кримінально-виконавчій інспекції, протягом 10 днів з моменту надходження до кримінально-виконавчої інспекції інформації про порушення кримінальної справи, а також після винесення вироку за фактом злочину, направляє через територіальний орган управління Державного департаменту України з питань виконання покарань до Управління з питань помилування Секретаріату Президента України відповідне повідомлення (копію — до управління кримінально-виконавчої інспекції Державного департаменту України з питань виконання покарань).

Територіальний орган внутрішніх справ:

· у разі надходження з установи виконання покарань повідомлення-запиту організовує перевірку можливості проживання засудженого за обраним ним місцем проживання. Про наслідки вирішення цього питання сповіщає установу виконання покарань не пізніше як через 20 днів з дня надходження повідомлення-запиту (направляється відповідний талон повідомлення-запиту);

· при надходженні з установи виконання покарань повідомлення про звільнення засудженого організовує перевірку прибуття звільненого до обраного ним місця проживання; протягом місяця після звільнення засудженого інформує установу виконання покарань про його прибуття, реєстрацію та працевлаштування (направляється відривний талон повідомлення про прибуття звільненого);

· у місячний термін після взяття на облік осіб, які на підставі акта про помилування були звільнені від покарання, направляє до Служби з питань помилування Кабінету Президента України Секретаріату Президента України стосовно кожного з них повідомлення; у разі неприбуття звільненого до обраного ним місця проживання протягом 10 днів після звільнення інформує про це установу виконання покарань;

· у разі вчинення злочину особою, яка була звільнена від покарання на підставі акта про помилування та перебуває на обліку в територіальному органі внутрішніх справ, протягом 10 днів з моменту надходження інформації про порушення кримінальної справи, а також після винесення вироку за фактом злочину направляє до Служби з питань помилування Кабінету Президента України Секретаріату Президента України повідомлення встановленої форми.

Дії адміністрації установи стосовно неповнолітніх, які немають батьків, або інших осіб, у яких вони можуть проживати.

· направляється відповідне подання до комісії зі справ неповнолітніх за попереднім місцем проживання.

Комісія що до цього неповнолітнього приймає заходи

· щодо влаштування звільненого на роботу та забезпечення його житлом чи, залежно від віку;

· щодо поміщення його у школу-інтернат чи інший заклад.

· у деяких необхідних випадках щодо передачі неповнолітніх на піклування.

Якщо неповнолітній має батьків, але адміністрація колонії дійде висновку, що повернення його до попереднього місця проживання недоцільне з виховних міркувань (криміногенна обстановка в родині, зв'язок зі злочинним середовищем тощо), неповнолітнього може бути направлено до комісії зі справ неповнолітніх за місцем розташування колонії.

Направлення інвалідів І та II груп, а також чоловіків віком понад шістдесят років і жінок понад п'ятдесят п'ять років, які потребують сторонньої допомоги чи не мають місця проживання, можуть бути направлені до будинків інвалідів і престарілих, однак це здійснюється виключно за їх згодою.

Особи, що за станом здоров'я потребують невідкладної медичної допомоги чи постійного медичного догляду та не мають родичів, які б про них піклувались чи супроводжувались до місця проживання, направляються адміністрацією установи виконання покарань до місцевих органів (установ) охорони здоров'я населення. Також у виняткових випадках адміністрація установи може прийняти рішення про супроводження таких засуджених до місця проживання.

Надання допомоги звільненим з місць відбування покарання здійснюється наступним чином:

· Особам, які направляються до будинків інвалідів, престарілих, до інтернатів або піклувальників, видаються проїзні документи до місця, де розташовані ці установи або проживає піклувальник.

· Як правило, засудженим оплачується проїзд у загальних вагонах, в каютах III класу пароплавів.

· Особам, які потребують стороннього догляду, неповнолітнім віком до 16 років, вагітним жінкам, жінкам, які слідують з дітьми, можуть бути придбані квитки у плацкартний вагон або каюту II класу. Якщо на даному напрямку немає залізничного або водного транспорту, звільнений отримує квитки на повітряний або автомобільний транспорт.

· Засуджені забезпечуються продуктами харчування або (за їх бажанням) грошима на час слідування. Час слідування визначається за розкладом руху того виду транспорту, на проїзд яким особа, що звільняється, забезпечується квитком. Хворі, а також вагітні жінки і жінки з дітьми отримують харчування виходячи з тих норм, за якими вони забезпечувались у колонії. На дитину видається харчування та один комплект білизни, одягу та взуття за сезоном.

· Комплект одягу та взуття, що повинна мати особа при виході з установи виконання покарань, встановлюється з урахуванням періоду року на момент звільнення. Якщо звільнений не має необхідного одягу, взуття та коштів на їх придбання, вони видаються безкоштовно за заявою засудженого з дозволу начальника колонії чи його заступника.

· Засудженим, що звільнюються, які не мають достатніх коштів на період слідування та працевлаштування, може бути надана одноразова допомога. Ця допомога видається за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на утримання кримінально-виконавчої системи. Вказівка законодавця «може бути видана» свідчить про те, що така допомога є правом, а не обов'язком адміністрації установи. При визначенні розміру такої допомоги враховується відношення особи до праці, його поведінка під час відбування покарання, стан здоров'я та наявність родинних зв'язків.

Висновок по першому питанню:В цьому питанні були визначена допомога, що надається засудженому під час звільнення з місць позбавлення волі з метою забезпечення його житловими умовами та роботою. При цьому слід зазначити, що категорично забороняється залишення засудженого, який відбув призначений строк покарання, в установі виконання покарань за будь-яких підстав, в тому числі і за особистим проханням особи, обумовленим, наприклад, станом здоров'я чи матеріальними ускладненнями.

2. Нагляд за особами звільненими від відбування покарання.

Серед профілактичних заходів, які здійснюються відносно осіб, звільнених від відбування покарання, особливе місце займає адміністративний нагляд. Він являє собою систему тимчасових виправних профілактичних заходів спостереження і контролю за поведінкою осіб, що звільнені з місць позбавлення волі та залишаються небезпечними для суспільства.

Адміністративний нагляд встановлюється судом щодо таких категорій осіб:

1) засуджених до позбавлення волі за тяжкі, особливо тяжкі злочини або засуджених два і більше разів до позбавлення волі за умисні злочини, якщо під час відбування покарання їх поведінка свідчила про те, що вони вперто не бажають стати на шлях виправлення і залишаються небезпечними для суспільства;

2) засуджених до позбавлення волі за один із злочинів, пов'язаних з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів;

3) засуджених до позбавлення волі за тяжкі, особливо тяжкі злочини або засуджених два і більше разів до позбавлення волі за умисні злочини, якщо вони після відбування покарання або умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, незважаючи на попередження органів внутрішніх справ, систематично вчиняють правопорушення.

Щодо осіб, вказаних у перших двох пунктах цього переліку, адміністративний нагляд встановлюється судом за місцезнаходженням виправної установи за поданням її начальника. Для цього адміністрація УВП завчасно готує стосовно таких засуджених характеристики, копії вироків, довідки про застосування заходів стягнення, інші матеріали, які вказують на небажання засудженого стати на шлях виправлення. До міськ-, райвідділу, куди має прибути особа після звільнення, направляється запит щодо пропозицій про встановлення обмежень дій піднаглядного. Відповідь на запит долучається до справи засудженого.

Рішення про необхідність встановлення адміністративного нагляду приймається комісією керівного складу адміністрації виправної установи.Після її позитивного висновку оформляється подання, яке разом з матеріалами, що свідчать про необхідність встановлення адміністративного нагляду, і копією вироку засудженого направляється до суду. При задоволенні подання піднаглядному під підпис у довідці роз'яснюється обов'язок не порушувати громадський порядок і додержуватися встановлених правил. Постанову судді про встановлення адміністративного нагляду разом з довідкою про оголошення встановлених обмежень та характеристикою відділ по контролю за виконанням судових рішень направляє до міськ-, райвідділу за обраним особою місцем проживання в день її звільнення.

Адміністрація установи виконання покарання покарань з метою своєчасного оформлення документів для встановлення адміністративного нагляду проводить наступні заходи:

· Відділ по контролю за виконанням судових рішень не пізніше, ніж за три місяці до закінчення строку відбування засудженими покарання, складає списки осіб, які підпадають під дію Закону, і передає їх до відділу виховної і соціально-психологічної роботи, відділу нагляду і безпеки, оперативного відділу та медичної частини УВП.

· Відділ нагляду і безпеки готує запит до міськ-, райвідділу, на територію обслуговування якого має прибути особа, щодо якої можливе встановлення адміністративного нагляду.

· Оперативний відділ у взаємодії з відділом нагляду і безпеки визначає коло осіб із числа засуджених, щодо яких є законні підстави для порушення питання про встановлення адміністративного нагляду.

· Відділ виховної і соціально-психологічної роботи та відділ по контролю за виконанням судових рішень готує стосовно таких засуджених характеристики, копії вироків, довідки про застосовані заходи заохочення і стягнення та інші матеріали, які вказують про небажання засудженого стати на шлях виправлення та свідчать про доцільність встановлення адміністративного нагляду.

· Медична частина подає довідку про стан здоров'я засудженого та проходження курсу лікування від наркоманії, алкоголізму тощо.

· Відділ нагляду і безпеки узгоджує зібрані матеріали з першим заступником начальника установи, затверджує їх у начальника та подає до розгляду на комісії УВП з метою порушення питання про встановлення адміністративного нагляду за засудженими.

До складу комісії, яка розглядає матеріали про доцільність встановлення адміністративного нагляду щодо конкретної особи, належать:

· начальник УВП,

· перший заступник УВП,

· заступник із соціально-психологічної роботи УВП,

· начальники оперативного відділу,

· відділу по контролю за виконанням судових рішень,

· відділу нагляду і безпеки,

· медичної частини.

Рішення про необхідність встановлення адміністративного нагляду щодо особи, приймається комісією.

Після вирішення питання про встановлення адміністративного нагляду начальник УВП дає вказівку про підготовку подання про обмеження, що до такого засудженого, яке надсилається до суду разом з вироком суду та матеріалом, що свідчить про необхідність встановлення адміністративного нагляду.

Адміністративний нагляд за особою, що звільняється з місць позбавлення волі, встановлюється судом, а засуджений, стосовно якого розглядається питання про встановлення адміністративного нагляду, викликається в судове засідання. Особі, стосовно якої внесено подання про встановлення адміністративного нагляду роз'яснюється її право подати клопотання про участь у судовому засіданні захисника. На клопотання цієї особи викликається захисник. Крім цього обов'язкова присутність представника УВП, начальник якої вніс подання.

Постанова судді оголошується піднаглядному в судовому засіданні. При цьому особі, щодо якої встановлено адміністративний нагляд, під підпис роз'яснюється її обов'язок вести законослухняний спосіб життя, не порушувати громадський порядок.

Начальник УВП не пізніше трьох діб після винесення суддею постанови про встановлення адміністративного нагляду повідомляє про це міськ-, райвідділ за обраним піднаглядним місцем проживання.

Особливості обчислення терміну встановлення адміністративного нагляду.

· Адміністративний нагляд встановлюється терміном від одного року до двох років і починає відраховуватися з дня оголошення піднаглядному постанови суду про його встановлення.

· Він не може перевищувати термінів, передбачених законом для погашення або зняття судимості.

· У разі, коли є підстави вважати, що особа, щодо якої встановлено адміністративний нагляд, залишається небезпечною для суспільства, адміністративний нагляд за поданням відповідного органу внутрішніх справ може бути продовжено у загальному порядку кожного разу ще на шість місяців, але не більше терміну, передбаченого законом для погашення або зняття судимості.

· Якщо піднаглядному призначено покарання, не пов'язане з позбавленням волі, адміністративний нагляд не припиняється.

Особи, щодо яких встановлено адміністративний нагляд, зобов'язані вести законослухняний спосіб життя, не порушувати громадський порядок і дотримуватися таких правил:

· прибути у визначений виправною установою термін в обрані ними місця проживання і зареєструватися в органах внутрішніх справ;

· з'являтися за викликом міліції і давати усні та письмові пояснення з питань, пов'язаних з виконанням правил адміністративного нагляду;

· повідомляти працівників міліції, які здійснюють адміністративний нагляд, про зміну місця роботи чи проживання, а також про виїзд за межі району (міста) у службових справах;

· в разі від'їзду в особистих справах з дозволу міліції в інший населений пункт та перебування там більше доби зареєструватися в місцевому органі внутрішніх справ.

Щодо піднаглядних за постановою суду можуть бути застосовані частково або у повному обсязі такі обмеження:

· заборона виходу з будинку (квартири) у визначений час, який не може перевищувати восьми годин на добу;

· заборона перебування у визначених місцях району (міста);

· заборона виїзду чи обмеження часу виїзду в особистих справах за межі району (міста);

· реєстрація в міліції від одного до чотирьох разів на місяць.

Суд під час здійснення адміністративного нагляду може змінювати (зменшувати або збільшувати) обсяг встановлених обмежень, зокрема:

· продовжувати термін адміністративного нагляду

· зб
Читайте також:
II частина.
III Заключна частина
III Заключна частина
III Заключна частина
III Заключна частина
III Заключна частина
III Заключна частина
III Заключна частина
III Заключна частина
III Заключна частина
III. Практична частина.
Заключна частина

Переглядів: 915

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>

| Заключна частина.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.042 сек.