Модель групи, центрованої на клієнті

Екзистенційно-гуманістична модель

Психоаналітична модель

У цiй моделi акцент робиться на переживаннях досвiду дитинства, травмуюча функцiя якого повязується з характером (та успiхом) розвязання проблем психосексуальних стадiй розвитку. Метою групового процесу у переведення несвiдомих конфлiктiв суб'єкта в свiдомi й створення умов для повторного переживання ним травмуючого досвiду дитинства з метою аналiзу та глибшого розумiння його ролi в долi людини.

Керiвник групи при цьому привертає увагу до проявiв "перенесення" та їх актуалiзацiї на груповiй моделi, до "оживлення" минулого конфлiкту на сучаснiй ситуацiї тут i тепер". У полi зору опиняються захисти, шо об'єктивують витiсненi фiксацiї. Дуже активно практикуються спонтаннi вербальнi асоцiацiї, завдяки психоаналiзовi вiдкриваються можливiсть проникнути в сутнiсть травмуючих вражень дитинства, що спричиняють затримку в розвитку (iнфантильну фiксацiю).

У вiдповiдностi з цiєю моделлю стан людини має розглядатися з точки зору мети, вибору свободи й вiдповiдальностi. Представники цiєї моделi вважають, що люди визначають себе. вiдчувають свою гiднiсть у залежностi вiд наявностi можливостей вибору i його реалiзацiї в дiях.

Вихiдна позицiя полягає в тому, що люди потенцiйно мають здатнiсть розширити свою самосвiдомiсть, а це веде їх до бiльшої свободи й вiдповiдальностi через переборення екзистенцiйних тривог i страхiв. У цiй моделi пiдкреслюється, що тривога є функцiєю усвiдомлюваного вибору, пошуку значень i цiнностей. У контекстi даної теорiї визнаними є факти, що людина самотня, фокусується увага на актуальностi звязку людини з людиною, на важливостi розумiння смертi для пiдкреслення значущостi життя, важливостi самоактуалiзацiї (самореалiзацii), на суб'єктивностi внутрiшнього свiту людини.

Роль керiвника такої групи в стимулюваннi її членiв до рефлексiї та розумiння суб'єктивного, неповторного свiту iншої людини й до встановлення аутентичних (справжнiх) контактiв.

Керiвник акцентує увагу на актуальному, на тому, що екзистенцiально-гуманiстичнi теорiї iменують принципом "тут i тепер". Психотерапiя грунтується на змiнi ставлення до травмуючих факторiв, на визначеннi мети життя.

Ця модель грунтується на припущеннi, що люди мають уродженi прагнення до повної реалiзацiї свого потенцiалу. В групi створюються максимально сприятливi умови для самодослiдження в собi таких аспектiв, в якi ранiше не сягала свiдомiсть. Атмосфера такої групи характеризується вiдкритiстю, чеснiстю, можливiстю вираження будь-яких почуттiв, незалежно від їхньої валентностi, взаумною увагою, пiдтримкою, щирiстю, що iменується теоретиками безумовним позитивним ставленням.

Роль керiвника такої групи, перш за все, полягає у виробленнi психологiчної захищеностi й пiдтримки членiв групи, у створеннi умов для ефективного спiлкування на площинi спонтанностi, щиростi та взаємоприйняття одним одного без осуду й оцiнок. Пiдгрунтям таких стосункiв є емпатiя. Активнiсть керiвника проявляється в уважному, емпатiйному слуханнi, без оцiнок у чорно-бiлих категорiях, вiдображаючи поведiнку членiв групи аби вони могли робити для себе висновки, допомагаючи їм у цьому професiйними iнтерпретацiями та розясненнями.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Теоретичні моделі психокорекційної практики	\|	Феноменологічний підхід до психокорекції

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.