Феноменологічний підхід до психокорекції

Гештальт-модель

Ця модель групи має на метi надання допомоги людям в актуалiзацiї незавершених справ дитинства. Акцент робиться на визнаннi особистої вiдповiдальностi суб'єкта за все те, що вiн робить i думає. Проговорювання душевних травм дитинства в такiй групi пiдмiняється моделюванням i психодрамою, щоб суб'єкт пережив їх заново, "занурився в них", вивчив причини таких травмуючих переживань i розвязав свої проблеми.

Метою такої групової роботи є забезпечення внутрiшньої цiлiсностi "Я" суб'єкта шляхом прийняття в собi деяких, до того вiдчужуваних, частин психiки. Завдання керiвника полягає не в тому, щоб пояснювати (трактувати) поведiнку членiв групи, а в тому, щоб допомогти їм визначити емоцiйнi моменти свого досвiду, повязанi з певними незавершеними справами, якi негативно впливають на актуальну поведiнку. Велика увага при цьому звертається на трактування власної поведiнки самими учасниками психокорекцiї. Всi гештальт-вправи зорiєнтованi на посилення рiвня усвiдомлення власної поведiнки, її причин, що зумовлює надалi конструктивнi змiни поведiнки.

Вiдомо, що поняття феномен грецького походження, воно означає явище, що виникає в свiдомостi суб'єкта й не завжди адекватно вiдображає об'єктивну дiйснiсть. Представником цього пiдходу в контекстi групової психокорекцiї є Антонiо Менегеттi, працi якого останнiм часом перекладенi росiйською мовою .

А. Менегеттi довго був священиком i мав змогу вивчати внутрiшнiй свiт людини. Пiзнiше захопився груповою психотерапiєю й працював у царинi психоаналiзу. Йому близькi позиції К. Юнга, К. Роджерса, А. Маслоу, Е. Фромма та інших. У полi його зору - феноменальний план бачення людини, план буття - "онтос". Свої вчення А. Менегеттi назвав онтопсихологiєю ("логос" - дослiдження).

Онтопсихологiя виникла в клiнiчних умовах i засвiдчила себе як ефективна методика лiкування неврозiв, а також вiдкрила в кожнiй людинi енергетичне ядро, що створюуться власною волею й проявляє себе в усiх процесах життєдiяльностi. Це ядро називаються "iн-се" (сутнiсть у собi). Ін-се − це невидима душа людини, форма свiдомостi, присутня в реальностi кожної особистостi. Менегеттi показує, що соцiалiзацiя особистостi здiйснюється зi шкодою для її iн-се. Тому iн-се, хоч i є єдиною реальною силою, майже не проявляє себе зовнi. Людина перетворюється на виконавця певних функцiй, проте її постiйними супутниками залишаються смуток i тривога. Людина несе в собi суперечнiсть: мiж вимогами буття й вимогами соцiуму.

Онтопсихологiя дiйшла висновку, що психiка людини досить хибно програмується, i знайшла ключi до розумiння характеру програмованостi людської психiки. Секрет полягає в наявностi "монiтора вiдхилення". Цей механiзм запрограмований i сприймається свiдомiстю людини як проекцiя його власної реальностi. За переконанням Менегеттi, лише свiдомо-логiчне "Я (стадiя, на якiй людина приймає рiшення, важливi для життя) - є свiдомою сферою. Решта - сфера пiдсвiдомого. Звiдси висновок, що випливає з цiєї теорiї - люди є продуктом власної пiдсвiдомої сфери.

Коли врахувати, що в процесi соцiалiзацiє людина вiддаляється вiд своєї справжньої природи, то цiлком очевидно, що її поведiнка є продуктом компромiсу мiж "монiтором вiдхилення" й iн-се (сутнiстю в собi). Важливо, що особистiсть стає свiдомою вже пiсля того, як її сформовано iншими особистостями. Коли людина мiркує про своу "Я", вона перебуває пiд пресом вражень вiд школи, батькiв, вулицi, першого середовища психологічної взаємодiє. Менегеттi говорить, що про справжнє "в собi" (тобто те, що стосується iн-се) можна дiзнатися лише шляхом психотерапiї. Будь-якiй людинi досить шести мiсяцiв для пiзнання себе (пiд керiвництвом онтопсихолога), щоб встановити контакт з власним iн-се й творчо побудувати власну особистiсть.

Онтопсихолог зорiєнтований у груповiй чи iндивiдуальнiй роботi на вичленування особливостей викривлень свiдомостi (породжуваних "граткою" - "монiтором вiдхилень") i вiддiлення привнесеного соцiумом вiд справжнього, первозданного.

Особливу увагу онтопсихологiя придiляу аналiзовi сновидiнь, вважаючи, що сон - це рентгенiвський знiмок людини, яка ного бачить. Її засновником створено словник образiв сновидiнь, а їх iнтерпретацiю названо iмагогiкою . Поняття iмагогiка ширше за поняття iнтерпретацiя сновидiнь. Воно передбачає спiльнiсть зусиль психолога й клiєнта, його можна трактувати як "веду образ", "керую виникненням образiв у клiєнта". Імагогiка - означає прагнення проникнути в ключовi коди або символи, що схоплюють iснування якихось давнiшнiх iсторичних культур, мiфiв та iнше. Але, щоб проникнути туди, необхiдно бути незалежним вiд звичних моделей памятi й дослiдження з жорстко-фiксованою моделлю очiкуваних результатiв, вiд камяної застиглостi прогнозiв. Із нашої точки зору, А. Менегеттi формулюу важливу тезу: нiчний розум не може вважатися мiркою, за якою встановлювалися б межi реальностi. Коли врахувати, що розум повязаний зi свiдомiстю, то завжди є реальнiсть, якої вiн не бачить i навiть вiдчужує. Імагогiка дає змогу дiстатися до того, що складає особистiсну цiлiснiсть.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Модель групи, центрованої на клієнті	\|	Онтопсихологія

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.001 сек.