Чинники, що сприяють інтеграції групи

Розвитковi згуртованостi групи сприяє вiдкрите, щире висловлення почуттiв i думок з приводу того, що вiдбуваються в групi. При цьому важливо, щоб учасники навчання не боялися висловлювати як позитивнi, так i негативнi реакцiї на те, що вiдбувається. Правдивий обмiн iнформацiєю, почуттями, а також правильна реакцiя керiвника на критичнi зауваження дуже багато вважать для розвитку вiдчуття належностi до групи. Згуртованiсть у нiй забезпечує таку атмосферу, коли вiдкрите висловлювання емоцiй не порушує почуття близькостi й емоцiйної теплоти, коли присутня психологiчна захищенiсть, а це знiмає напруженiсть, сприяє глибшому взаєморозумiнню.

"Розморожування". Ефективнiсть навчання великою мiрою визначаються тим, як "скидаються маски" й послаблюється стереотипнiсть поведiнки, а також як сприймаються принципи навчання в групi АСПН. Процес посилення бажання й готовностi до навчання можна назвати "розморожуванням". Його запорукою виступають такi з ранiше названих принципiв: прийняття в групi, звертання один до одного на "ти" й на ім’ям, вiльне розташування по колу. зручна поза, розслаблення, вiдсутнiсть системи покарань i заохочень. Усi перелiченi фактори послаблюють систему звичних стереотипних форм поведiнки й вiдкривають можливостi для ефективного навчання.

Психологiчна безпека. АСПН проходить ефективнiше за наявностi в групi психологiчної безпеки. Ситуацiя невимушеностi, незвичнiсть обстановки, своєрiднiсть принципiв функцiонування групи, новий досвiд - усе це справляє значне емоцiйне навантаження на учасникiв групи. Втiм, деяка напруженiсть, що посилює вразливiсть, сприяє ефективному навчанню; коли ж iнтенсивнiсть її занадто велика, це активiзує ситуативний "психологiчний захист" i перешкоджає продуктивному включенню в процес групового навчання. Важливо забезпечити спонтаннiсть поведiнки присутнiх. Атмосферу психологiчної безпеки створює дотримання етичних норм роботи групи.

Атмосфера довiри й пiдтримки. Для встановлення психологiчного клiмату довiри в групi необхiдно, щоб кожен її член вiдчув реальну можливiсть бути самим собою, переконався в тому, що його тут нiхто не збирається оцiнювати й змiнювати. В атмосферi довiри людина бiльше схильна до вiдвертостi й щиростi, повiдомлення iншим ризикованої для свого "Я" iнформацiї, нiж у випадку очiкування суворих оцiнок i осуду. Для створення такої атмосфери доводиться з самого початку переборювати протидiю, яка спричинюється внутрiшньою тривогою членiв групи. Керiвник повинен прагнути об'єктивувати й дослiдити цi страхи. З цiєю метою можна запропонувати учасникам вибрати партнерiв, з якими вони могли б поговорити про свої тривоги безпечнiше, нiж розповiдати про свої турботи всiй групi. Якщо почуття довiри не буде розвинуто в групi, то в процесi навчання можуть виникнути серйознi проблеми.

Взаємна довiра виробляється в умовах, коли є можливiсть висловлювати свої почуття, незалежно вiд того, позитивнi вони чи негативнi, й не боятися критики. На противагу цьому прихована ворожiсть i пiдозрiливiсть, небажання говорити про свої почуття є показником вiдсутностi довiри. Інодi це виявляється в спробах учасникiв заховатися за абстрактними роздумами, в довгих обговореннях проблем iнших членiв групи, а також у небажаннi сконцентрувати увагу на собi. На початкових стадiях роботи групи учасники АСПН чекають, що керiвник вирiшить за них, що їм потрiбно робити и дослiджувати. Саморозкриття в цей перiод має поверховий i спланований характер, вiдкрита поведiнка майже вiдсутня.

Розвиток здiбностi учасникiв АСПН до "прийняття" одне одного є важливим фактором у створеннi атмосфери довiри. Навчаючись "прийняттю", члени групи менше критикують, виправляють висловлювання iнших, менш оцiнюють одне одного. Для встановлення атмосфери довiри необхiдно, щоб хтось першим пiшов на ризик або зробив жест довiри. Коли ризикованi дiї будуть пiдтриманi щирим прийняттям, вдячнiстю й допомогою, це посилить вiдчуття близькостi в групi, сприятиме зростанню довiри. Згуртованiсть може бути посилена з допомогою такої вправи: всi учасники почергово випробовують свої можливостi керувати групою.

Група АСПН передбачає недирективну позицiю тренера, яка стимулює спiвпрацю, активiзує обговорення питань, пiднятих членами групи з власної iнiцiативи. Крiм того, в групi не повинна переважати взаємодiя "керiвник - член групи". Найкращим варiантом є взаємодiя "учасник - учасник". Створення згуртованостi членiв групи й атмосфери взаємної довiри може стати запорукою вирiшення суперечностей i конфлiктiв. При цьому бажано домагатися як усвiдомлення всiма учасниками джерел i самого факту конфлiкту, так i вiдвертої проробки в групi виниклих суперечностей.

Органiзовуючи групу АСПН, керiвник не ставить головною метою зробити її привабливою для тих, хто навчаються. Але практика показує: якщо людина починає вiдчувати, що її сприймають такою, якою вона є, якщо на заняттях встановлюєься атмосфера пiдтримки, близькостi, довiри, емоцiйного тепла, то у неї виникає вiдчуття дiлової привабливостi групи, що позитивно позначається на результатах навчання.

Спонтаннiсть групового процесу.В групi АСПН важливо досягти як спонтанностi, так i керованостi актуальними взаєминами й подiями. Бiльше того, керiвництво процедурою АСПН має на метi забезпечення спонтанностi мiжособових стосункiв, що являють собою конкретно-змiстовий аспект процесу групового навчання. Управлiння груповим процесом -це передусiм управлiння динамiкою АСПН.

Керiвник групи повинен мати теоретичну концепцiю розумiння механiзмiв даного навчання й розвинених здiбностей процесуальної психодiагностики особистiсних причин труднощiв у спiлкуваннi. У звязку з цим виникає необхiднiсть уточнення уявлень про вiдсутнiсть формалiзованих i стандартизованих проявiв управлiння групою АСПН, особливо на перших заняттях. Вiдчуття невизначеностi може виникнути й у керiвника-початкiвця, якому ще важко синтезувати в одне цiле тактичну й стратегiчну лінії в управлiннi групою АСПН.

Необхiдно вiдрiзняти недирективну позицiю керiвника, вiдсутнiсть авторитарних розпоряджень вiд поведiнки свавiлля, некерованої стихiї, яка загальмує групову динамiку, спрямовану на iнтеграцiю. Важливо, щоб керiвник чiтко уявляв собi основнi стратегiчнi лiнiї розвитку групи, а також тi методичнi прийоми та засоби, якi допоможуть досягти iндивiдуалiзованого ефекту-навчання кожного учасника АСПН.

На самому початку занять доцiльно лише в загальних рисах обговорювати можливий ефект роботи групи АСПН, але орiєнтованi цiлi в iндивiдуально-особистому й професiйно-педагогiчному планах визначити необхiдно. Якщо в групi немає чiтких цiлей, разом обговорених i поставлених, то може з’явитися недоброзичливiсть у вiдносинах мiж її членами, яка призведе до розколу, а то й до розпаду групи. Надзвичайно важливо, щоб учасники АСПН мали змогу задовольнити свої груповi й професiйно-педагогiчнi бажання та цiлi. Група дiятиме успiшнiше, якщо учасники навчання не прагнутимуть вирiшення всiх своїх соцiальних проблем, певних утилiтарних цiлей; не розраховуватимуть на те, що зумiють перетворити себе на готову, завершену "модель".

Керiвник групи зобовязаний допомогти учасникам АСПН зрозумiти, що процес їхнього самовдосконалення неперервний, i навчання в групi лише сприятиме самопiзнанню, поглибленню власної компетентностi в питаннях психодiагностики та прийомiв оптимiзацiї психологiчних здiбностей до спiлкування й пiзнання iнших. Все це допомагає не лише досягти певного результату в групi, а й оволодiти здатнiстю набувати новi рефлексивнi знання шляхом аналiзу ситуацiй спiлкування в подальшому життi. Навчання в групi АСПН може ускладнюватися рiзними формами поведiнки його учасникiв, про якi - нижче.

1. Спроби давати поради. В групi прийнято говорити про свої переживання, емоцiї, почуття, спричиненi поведiнкою того чи iншого її члена, але небажано давати поради. З цiєю метою можна обговорити питання: "Чим вiдрiзняється зворотна iнформацiя вiд поради","Чим вiдрiзняється поняття "надати допомогу" вiд "дати пораду" в звичному розумiннii".

2. Гостра реакцiя деяких членiв групи на негативнi емоцiї, якi переживає хтось iнший (сльози). Можна знизити рiвень напруження жартом, наданням пiдтримки iншому. Інколи це робиться у спосiб, який називаються "накладанням повязки". Керiвниковi групи слiд диференцiювати зовнiшнi вияви жалю ("накладання повязки") й справжню турботу i спiвчуття (емпатiї). Члени групи повиннi зрозумiти, що "накладаючи повязку", вони, можливо, пiклуються головним чином про себе. Це потребує вiд керiвника досвiду, високої емоцiйної чутливостi та iнструментальних засобiв роботи.

3. Можливiсть недоброзичливої поведiнки, коригування якої в групi є досить важкою справою. Адже ворожiсть i недоброзичливiсть рiдко виявляються вiдкрито, здебiльшого це вiдбувається не прямо, а окiльно, завуальовано (гострi зауваження членiв групи, колючий жарт, тактика "шпичакiв", пропуски засiдань групи, запiзнення, демонстрацiя нудьги, усунення вiд роботи групи з виглядом безмежної ввiчливостi та доброзичливостi, яка заважає реалiзацiї принципiв щиростi: фiлософствування, роздумiв на вiльнi та буденнi теми й т.д.). Активiзацiя роботи опозицiйно настроєних членiв групи повязана з труднощами й вимагає вiд ведучого великої майстерностi. Подолання надмiрної "захисної" активностi здiйснюється деякими учасниками АСПН краще тодi, коли вони не проявляють опорiв у разi отримання зворотної iнформацiї. Якщо людина бурхливо реагує на зворотний звязок, то з нею можна "укласти контракт" про вiдтягування в часi реакцiї на почутi неприємнi висловлювання. Якщо в групi будуть дослiдженi причини напруженостi, тривоги, невдоволення, то ворожiсть може бути зменшена.

4. Прояв залежностi одних членiв групи вiд iнших породжується комплексом неповноцiнностi. Той чи інший член групи нерiдко не лише по-дитячому тримається за руку iншого члена групи, але й пiдпадає пiд його сильний вплив, що не є прогресивним. Ця залежнiсть нерiдко є свiдченням недостатньої соціальної зрiлостi суб'єкта. Й такому членовi групи буває нелегко допомогти. Наприклад, людина просить допомоги - група дає зворотну iнформацiю, але вона неспроможна самостiйно її проаналiзувати и зробити висновки. Тому найчастiше вiд неї можна почути вiдповiдь: "Так, але..." При цьому спiвчуття, яке їй висловлює група, мало допомагає, бо вона не вмiє скористатися одержаною iнформацiєю й навiть порадою, оскiльки, незалежно вiд змiсту рекомендацiй, намагаються довести, що їй це не пiдходить. Важливо навчитися вiдсторонюватися вiд таких хворобливих потреб пiдтримки.

5. Тенденцiя до теоретизування, фiлософствування проявляється найчастiше на першому етапi, коли зберiгаються сприйняття АСПН як традицiйної форми навчання, коли домiнує прагнення показати себе "з хорошого боку" перед викладачем i студентами. Це нерiдко вiдволiкає вiд плiдної роботи, й iнодi доводиться докладати багато зусиль, аби змусити таких учасникiв занять повiрити в серйознiсть того, що вiдбуваються в групi. Трапляуться, що пiд кiнець роботи групи саме вони жалкують з приводу швидкого закiнчення занять.

6. Тенденцiя до "навiшування ярликiв" на окремих членiв групи ("фiлософ", "осел", "монополiст", "оповiдач" тощо). Оскiльки на заняттях надається свобода для демонстрацiї своєї поведiнки, це справдi може викликати подiбнi асоцiацiї. Й керiвниковi слiд пам’ятати: завдання групи не в закрiпленнi у людини стереотипу неефективного способу спiлкування, а в наданнi їй допомоги в конструктивних змiнах i розвитку. Не можна також забувати, що кожна людина є чимось бiльшим, нiж, скажiмо, "оповiдач", "групова мати" тощо, потрiбно допомогти учасникам АСПН побачити це.

Активне соцiально-психологiчнс навчання ускладнюють i такi моменти:

¨ "захиснi" реакцiї, якi особливо пiдсилюються за вiдсутностi (або послаблення) почуття психологiчної захищеностi й безпеки в групi;

¨ недостатнiсть психологiчних знань для розумiння емпiрiчного матерiалу;

¨ протидiя послабленню внутрiшнiх бар’єрiв, стереотипiв;

¨ пошук швидких, легких, готових вiдповiдей на складнi психологiчнi проблеми й питання;

¨ розбiжностi мiж очiкуваннями суб'єкта (члена групи) й тим, що вiн отримує в нiй (нерiдко це можуть бути утилiтарнi настанови: озброїтися системою комунiкативних засобiв з метою кращого впливу на iнших для досягнення своєї мети).

Груповий процес спрямований на пошук причин особистiсних проблем у самому суб'єктi, характерi його життєвого досвiду. Сподiвання, з якими суб'єкт приходить у групу, можуть бути просто нереальними. Зокрема, покладаються надiї на те, що все буде зроблено "за мене" i "я вийду готовеньким". Члени групи часто не розумiють, що шлях удосконалення процесу спiлкування надзвичайно складний, оскiльки повязаний з особистiсними змiнами, якi вимагають значних зусиль з боку самого суб'єкта.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Методичні положення, обов'язкові для керівника групи АСПН	\|	Вимоги до професійних і особистісних якостей керівника групи АСПН

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.007 сек.