Методи невербальної взаємодії

Враховуючи, що АСПН зорiєнтовано на варiант групової психокорекцiї, за якої виявляються передумови особистiсних проблем суб'єкта, що, як правило, повязанi зi сферою несвiдомого, великої ваги набувають рiзнi невербальнi вправи та методики. Адже саме невербальна поведiнка чи не найбiльше здатна цiлiсно виражати психологiчний змiст як свiдомого, так i несвiдомого, втiленого в нiй.

Функцiї невербальних технiк величезнi, серед них видiляються головнi: зближення членiв групи; взаємопiзнання; експлiкацiя таких аспектiв психiки людини, якi важко вербалiзувати.

Позитивною якiстю цього методу є забарвленiсть взаємодiї учасникiв навчання та велика спонтаннiсть, правдивiсть особистiсних проявiв.

Невербальнi методи - ефективний засiб оптимiзацiє соцiально-перцептивної сфери особистостi, оскiльки спрямовується увага на "мову тiла", а також на характеристики психiки, якi можна розглядати в просторi й часi.

Невербальнi методи використовуються, бiльшою чи меншою мiрою, в усiх рiзновидах групової корекцiї та психотерапiї.

Технiки невербальної взаємодiї застосовуються всiма вiдомими спецiалiстами соцiального навчання: Б. А. Барашем, Ю. Н. В’юнковою, Ю. М. Тмельяновим, Г. О. Ковальовим, X. Мiккiним, Ю. Б. Некрасовою, Л. А. Петровською, Н. Д. Твороговою, П. Г. Тюрiним та iн.

Засобом невербальної комунiкацiї є експресiя руху, яка передбачає актуалiзацiю таких способiв вияву емоцiй, як мiмiка та жест.

До засобiв невербальної комунiкацiє вiдносять рухи тiла, дистанцiю, паузу. Люди рiзняться здатнiстю розумiння (та контролю) комунiкативностi - своєї та iнших людей, здатнiстю експресiї та iмпресiї. Часто несвiдомим може бути той чи iнший жест або рух, значення якого суб'єкт не розумiє; iнодi людина реагує невербально (наприклад, червонiє) й не в змозi блокувати виникнення такої реакцiї, хоча й усвiдомлює її наявнiсть, та iн.

Незважаючи на численнi дослiдження, початi з 1924 р., до цих пiр немає задовiльної класифiкацiє експресивних рухiв.

У психотерапевтичнiй практицi використовується три рiзновиди невербальної технiки: психомалюнок, музикотерапiя, технiка руху. В АСПН в основному використовується лише двi з них - психомалюнок i психогiмнастика.

Психогiмнастика - допомiжний метод АСПН, який спирається на невербальну експресiю, перш за все на мiмiку та жести, взагалi на рух. Це дає можливiсть учасникам АСПН глибше заглянути в переживання iнших i наблизитися до розумiння цих переживань. Головна мета психогiмнастики - зняття фiзичних блокiв та "тискiв".

У групi АСПН пiдтримується свобода невербальних способiв самовираження, й психогiмнастика часто має характер спонтанної гри. З почуттям свободи рухiв повязана й свобода прояву емоцiй та свобода внутрiшнього свiту суб'єкта. Одна й та сама ситуацiя в психогiмнастицi викликає рiзнi, iндивiдуально неповторнi реакцiї, кожний поводиться вiдповiдно до своєї особистостi, в цiлiсних її проявах.

Є кiлька способiв використання психогiмнастики в АСПН. Деякi вправи можна використати з метою розслаблення й створення невимушеної, вiльної вiд зайвого самоконтролю обстановки. Цьому сприятимуть вправи: "Звернути на себе увагу", "Людина та її тiнь", "Настрiй", "Автопортрет" та iн.

Психогiмнастику в АСПН застосовують ще й тодi, коли треба прояснити взаємовiдносини в групi, або ж коли в групi є небезпека домiнування дезiнтеграцiйних процесiв. Можна запропонувати "виразити почуття" (невербально) тому з членiв групи, хто був "центром" ситуацiї. Це, як правило, психологiчно допомагає суб'єктовi й чiткiше вимальовує психологiчну обстановку в групi та сутнiсть емоцiйного сприймання одним одного.

Важливий матерiал об'єктивує вправа "Перехрестя шляхiв".

Учасники АСПН по черзi отримують завдання поставити на уявному перехрестi членiв групи, якi асоцiюються з особами, задiяними в певному, вiдомому їм конфлiктi, що розглядається в групi. Вiдстань, на якiй опиняються "учасники" конфлiкту в тiй чи тiйїх розстановцi, дає пiдстави робити висновки про емоцiйне ставлення до них. У членiв групи суттувим є не лише сам факт вирiшення конфлiкту, а й певне об’єктивування сутi внеску в цю справу кожного з учасникiв.

Теми психогiмнастичних врав можуть бути дуже рiзноманiтними, зокрема: повсякденна життева ситуацiя - "Вихiд iз дому", "Свято", "Чуйне ставлення до кого-небудь" або "Яким я є", "Яким я хотiв би бути" та iн.;

вправи, що об'єктивують внутрiшню суперечнiсть суб'єкта й конфлiкти - "Вручити подарунок", "Заборонений плiд", "Перехрестя шляхiв", "Подолати труднощi", "Зустрiч на вузькiй стежцi" та iн.;

вiдносини в групi - "Показати своє ставлення до iнших", "Вибiр членiв сім’ї", "Перебування на безлюдному островi";

фантазiя та казки - "Ким iз казкових персонажiв ти мiг би бутиi", "Бал-маскарад", "Що б ти робив, якби був чаклуном", "Ким би ти хотiв стати, якби чаклун урахував твої бажання", "Добрий чаклун", "Злий..."

Джерелом психогiмнастичних вправ може бути ставлення до групи АСПН, до самого процесу навчання. Наприклад, теми: "Почуття, з якими я йшов на заняття", "Ставлення до навчання та групи", "Що робила б група, якби не було керiвника" та iн.

Виконання психогiмнастичних вправ здiйснюуться рiзними шляхами: можна дати тему одному членовi групи, а вiн реалiзує її самостiйно або з чиєюсь допомогою. Тема може стосуватися цiлої групи або ж окремих її членiв.

Пiсля "програвання" теми бажано, щоб учасники обмiнювалися враженнями. Особливо цiкавими у тi тенденцiї поведiнки, якi дають про себе знати як на вербальному, так i на невербальному рiвнях. Отриманий у процесi психогiмнастики матерiал пiддається аналiзовi.

Опишемо кiлька психогiмнастичних вправ.

1. Подолання труднощiв. Члени групи по черзi зображають, як вони переборюють життєвi труднощi (як фiгурально можна сконструювати стiлець при допомозi ящика чи iншого предмета) на вузькiй стежцi. Накреслюється стежка, якою йде людина до певної мети й натикається на перепону. Група спостерiгаує як кожен долає перепону.

2. Заборонений плiд. Учасники АСПН по черзi показують, як вони поведуться в ситуацiї, коли їхнi бажання не збiгаються iз зовнiшнiми нормами поведiнки. Роль "забороненого плоду" може бути надана будь-якому предметовi, що якось приваблює. "Заборонений плiд" кладеться на стiлець, що стоїть у центрi кiмнати. Член групи повинен пiдiйти до стiльця й вирiшити, що вiн зробить iз "забороненим плодом".

3. Моя сiмя. Учасник АСПН вибирау собi сiмю iз членiв групи. Далi розмiщує їх так, щоб фiзична дистанцiя мiж ними приблизно вiдповiдала ступеневi емоцiйної близькостi мiж членами сім’ї. Далi важливо "описати", за якими психологiчними якостями вибиралися "члени сім’ї" - це послужить основою саморефлексiї тим, хто потрапив до числа вибраних.

4. "Скульптор". Члени групи роблять своу тiло "пластичним", наче глина, яка пiддасться лiпленню. Змiст "лiплення" може бути рiзним. Можна зобразити члена групи "до початку занять i тепер", або - його минуле i майбутну, його внутрiшнiй конфлiкт.

5. Моя група. При виконаннi даної вправи можна змоделювати динамiку групового процесу у вiдповiдностi до розвитку емоцiйної близькостi.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Психодрама	\|	Використання вправ у АСПН

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.