• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Професійна компетентність вчителя. Професійний розвиток вчителя. Поняття про професіограму вчителя. Складові педагогічної майстерності.

Знання, вміння та навички, якості педагога, вчителя початкової школи повинні бути досконалими та працювати в єдності. Теоретичні знання, здобутті вміння, які доведені до автоматизму, досвід, в поєднанні з особистісними якостями, складають його компетентність. Підготовка спеціаліста означає здобуття педагогічної компетентності.

Словник:

Компетенція – суспільно визнаний рівень знань, умінь, навичок, ставлень у певній сфері діяльності людини.

За старими програмами – це сукупність знань, умінь, навичок та способів діяльності, за новими – рівень навчальних досягнень.

Компетентність – набута у процесі навчання інтегрована здатність особистості, яка складається із знань, досвіду, цінностей і ставлення, що можуть цілісно реалізовуватися на практиці.

Компетентнісний підхід – спрямованість навчально-виховного процесу на досягнення результатів, якими є такі ієрархічно-підпорядковані компетентності учнів, як ключова, загальнопредметна і предметна.

Тобто під компетенцією слід розуміти задану вимогу, норму освітньої підготовки особистості, а компетентність – як її реально сформовані якості та досвід діяльності. Ці ж поняття відносяться і до підготовки учнів.

Ключова компетентність — спеціально структурований комплекс якостей особистості, що дає можливість ефективно брати участь у різних життєвих сферах діяльності і належить до загальногалузевого змісту освітніх стандартів.

Ключова компетенція — об’єктивна категорія, що фіксує суспільно визначений комплекс певного рівня знань, умінь, навичок, ставлень, які можна застосувати в широкій сфері діяльності людини (вміння вчитися, загальнокультурна, громадянська, здоров’язбережувальна, соціальна компетентність та компетентність з питань інформаційно-комунікаційних технологій).

Отже, педагогічна компетентність учителя - це єдність його теоретичної та практичної готовності до здійснення педагогічної діяльності.

Про ключові компетенції та компетентності, які повинні бути сформовані в молодшого школяра, зазначено в Державному стандарті початкової загальної освіти від 20.04.2011 (КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ).

Але перш ніж формувати дані стандарти в учнів, вчителі початкової школи повинні ними ж володіти.

За Державним стандартом початкової загальної освіти визначать такі ключові компоненти професійної компетентності.

1) громадянська компетентність — здатність людини активно, відповідально та ефективно реалізовувати права та обов’язки з метою розвитку демократичного суспільства;

2) комунікативна компетентність — здатність особистості застосувати у конкретному спілкуванні знання мови, способи взаємодії з навколишніми і віддаленими людьми та подіями, навички роботи у групі, володіння різними соціальними ролями;

3) міжпредметна компетентність — здатність учня застосувати щодо міжпредметного кола проблем знання, уміння, навички, способи діяльності та ставлення, які належать до певного кола навчальних предметів і предметних галузей;

4) міжпредметні естетичні компетентності — здатність орієнтуватися в різних сферах життєдіяльності, що формується під час опанування різних видів мистецтва. Предметними мистецькими компетентностями, у тому числі музичними, образотворчими, хореографічними, театральними, екранними, є здатність до пізнавальної і практичної діяльності у певному виді мистецтва;

5) предметна компетентність — освоєний учнями у процесі навчання досвід специфічної для певного предмета діяльності, пов’язаної з набуттям нового знання, його перетворенням і застосуванням;

6) предметна компетенція — сукупність знань, умінь та характерних рис у межах конкретного предмета, що дає можливість учневі самостійно виконувати певні дії для розв’язання навчальної проблеми (задачі, ситуації). Учень має уявлення, знає, розуміє, застосовує, виявляє ставлення, оцінює;

7) предметна математична компетентність — особистісне утворення, що характеризує здатність учня (учениці) створювати математичні моделі процесів навколишнього світу, застосовувати досвід математичної діяльності під час розв’язування навчально-пізнавальних і практично зорієнтованих задач;

8) предметна природознавча компетентність — особистісне утворення, що характеризує здатність учня розв’язувати доступні соціально і особистісно значущі практичні та пізнавальні проблемні задачі, пов’язані з реальними об’єктами природи у сфері відносин “людина — природа”;

9) соціальна компетентність — здатність особистості продуктивно співпрацювати з різними партнерами у групі та команді, виконувати різні ролі та функції у колективі.

Удосконалення рівня професійної компетентності – один із основних напрямків реформування освіти. Головні нормативно-правові документи Міністерства освіти і науки України свідчать:

«Педагогічні та науково-педагогічні працівники зобов’язані постійно підвищувати професійний рівень, педагогічну майстерність, загальну культуру». (Закон України «Про освіту»)

«Підготовка педагогічних і науково-педагогічних працівників, їх професійне самовдосконалення – важлива умова модернізації освіти». (Національна доктрина розвитку освіти)

Таким чином, основним напрямком удосконалення рівня професійної компетентності вчителя є професійне самовдосконалення шляхом цілеспрямованої самоосвітньої діяльності.

«Якщо людина не знає, до якої мети вона рухається, для неї жоден вітер не буде попутним» - сказав Сенека. Ці слова дуже вдало розкривають зміст самоосвіти педагогів.

Отже, поняття «компетенції та компетентності» значно ширші за поняття «знання, уміння, навички», тому що охоплюють:

· спрямованість особистості (мотивацію);

· здібності особистості до подолання стереотипів, відчуття проблеми, прояв принциповості, гнучкості мислення;

· характер особистості - самостійність, цілеспрямованість, вольові якості.

Наприклад, в державному документі, затверджений наказом Міністерства освіти і науки України від 14 серпня 2013 р., який має назву «Галузева концепція розвиту неперервної педагогічної освіти» вказано, що зміст фундаментальної підготовкипередбачає вивчення теоретичних основ спеціальності згідно з вимогами до рівня теоретичної підготовки педагогічного працівника відповідного профілю у класичних університетах і базується на новітніх досягненнях науки. Це ми говоримо про професійний розвиток вчителя, який є невід’ємною складовою становлення вчителя-професіонала.

Психолого-педагогічна підготовка складає основу професійної підготовки педагога і передбачає формування глибоких людинознавчих знань, комунікативних вмінь та компетенцій у сфері людських відносин.

Методична підготовка передбачає глибоке опанування методиками викладання навчальних предметів з використанням можливостей інформаційно-комунікаційних технологій та методик проведення позашкільної і позакласної роботи.

Інформаційно-комунікаційна підготовка передбачає вивчення основ інформатики, новітніх інформаційно-комунікаційних технологій та методик їх застосування у навчальному процесі і здійснюється протягом усього строку навчання.

Практична підготовка передбачає проходження неперервних навчальних та виробничих (педагогічних) практик, починаючи з третього семестру.

Зміст соціально-гуманітарної підготовкипередбачає поглиблення та професіоналізацію мовної, філософської, політологічної, культурологічної, соціологічної, правознавчої, економічної, фізкультурно-оздоровчої освіти та її професійно-педагогічне спрямування.

Специфіка педагогічної діяльності ставить перед учителем ряд вимог, які визначаються як професійно значимі особистісні якості.

1. Найперше – вчитель початкових класів має справу з дітьми молодшого шкільного віку, які ще тільки соціалізуються, формуються, розвиваються. І тому важливою морально-психологічною рисою вчителя має бути розумна любов до дітей, прагнення віддати їм своє серце, почуття прив’язаності до них, що, на думку В.О. Сухомлинського, є визначальною рисою педагогічної культури. Л. М.Толстой писав, що досконалий вчитель поєднує в собі любов до знань, до своєї справи з любов’ю до дітей.

2. Громадянська відповідальність, соціальна активність.

К.Д. Ушинський …Ця посада набагато ваговитіша за найвищі посади в державі.

3. Інтелігентність – високий рівень розвитку інтелекту, ерудиція, високий рівень культури поведінки.

4. Невід'ємною рисою сучасного вчителя має бути його оптимізм. Він впливає на ефективність навчання школярів, викликає у них позитивні емоції: добрий настрій, зацікавленість і захопленість справою, активність, рішучість, упевненість у своїх силах. «Треба, щоб учитися було переможно, радісно і легко», – говорив дитячий письменник Борис Житков.

5. Для успішної роботи з дітьми вчителю потрібні такі вольові якості, як цілеспрямованість, ініціативність, дисциплінованість, самовладання, вимогливість до себе та інших. Особливо важливі для педагога витримка, здатність до гальмування у поєднанні зі швидкою реакцією і винахідливістю, емоційною рівновагою, умінням володіти своїми почуттями.

6. Для ефективної організації навчально-виховної діяльності вчитель має бути уважним та повинен володітипедагогічною спостережливістю.

Отже, особисті якості вчителя є для учня і взірцем, і засобом виховного впливу на нього. Учень, наслідуючи вчителя, переймає його знання, вміння, манери, звичку працювати і поводитися. Знання вчителя, його кращі моральні й вольові якості – важливий засіб переконання і впливу на учня. Духовні якості учня формуються за допомогою духовних якостей інших людей і, насамперед, вчителя.

Вказані вище риси та якості складають професіограму вчителя.

Професіограма (кваліфікаційна характеристика або карта, атлас) – документ, в якому відбито морально-психологічні риси, які необхідні для організації навчального процесу, які слід розвивати шляхом самовдосконалення та самоосвіти відповідно до вимог підготовки спеціаліста, вчителя-професіонала.

Як же підготувати себе до виконання численних завдань, які стоять перед учителем? Як пронести через усе життя високе звання вчителя? Що для цього потрібно?

Визначають такі складові педагогічної майстерності: гуманістичну спрямованість діяльності педагога; професійну компетентність; педагогічні здібності; педагогічну техніку. Всі ці елементи пов'язані між собою та мають здатність до саморозвитку.

• Гуманістична спрямованість – найголовніша характеристика майстерності педагога, що будується на основі ціннісних орієнтацій: на себе (самоутвердження); на засоби педагогічного впливу (коли найважливіше для педагога – виховні ідеали, виховні заходи та методика їх здійснення); на вихованця (допомогти йому адаптуватися до соціального середовища, знайти смисл у житті); на мету педагогічної діяльності (сприяти самоактуалізуванню у професійній діяльності та громадському житті).

• Професійна компетентність є підвалиною педагогічної майстерності. Зміст цього компонента становлять глибокі професійні знання, навички та вміння, професіоналізм у галузі психології та педагогіки, досконала методика здійснення навчально-виховних заходів.

• Здібність до педагогічної діяльності – дуже важливий елемент у структурі педагогічної майстерності. Провідними здібностями вважаються чутливість до людини і до особистості, комунікативність, перцептивність, динамічність, емоційна стабільність, оптимістичне прогнозування і креативність.

• Четвертим компонентом педагогічної майстерності є педагогічна технікаяк форма організації поведінки педагога. Це конкретний інструментарій, навички та вміння організації та проведення різноманітних навчально-виховних заходів. За відсутності або недостатнього її розвитку інші елементи педагогічної майстерності залишаються нереалізованими.

Питання:

1. Чим відрізняються поняття «компетенція» та «компетентність»?

2. Дайте визначення поняттю «компетентнісний підхід»?

Читайте також:

1. II. Поняття соціального процесу.
2. Pp. Розвиток Галицько-волинського князівства за Данила Романовича
3. V Розвиток кожного нижчого рівня не припиняється з розвитком вищого.
4. V. Поняття та ознаки (характеристики) злочинності
5. VII. Професійна кооперація
6. А/. Поняття про судовий процес.
7. Аграрні реформи та розвиток сільського госпо- дарства в 60-х роках XIX ст. — на початку XX ст.
8. Адміністративний проступок: поняття, ознаки, види.
9. Адміністративні провадження: поняття, класифікація, стадії
10. Адміністративно-територіальний устрій та соціально-економічний розвиток
11. Акти застосування юридичних норм: поняття, ознаки, види.
12. Актуальність безпеки життєдіяльності. Сталий розвиток людини

Переглядів: 5014