Напрями та методи глобалістичних досліджень.

Предметом глобалістики є загальні та специфічні закономірності трансформації світу, світових зв’язків, усіх сфер суспільного життя під впливом глобалізаційних процесів, а також причини, умови та наслідки виникнення, розвитку та існування глобалізації.

Стосовно понятійного апарату глобалістики слід зазначити, що переважно вона оперує поняттями, запозиченими з інших наук. Проте достатньо підстав стверджувати, що ця наука має і власний поняттєво-категоріальний апарат, наприклад, визначення чотирьох узагальнених параметрів світу:

1) індекс антропогенного навантаження країни (континенту) на біосферу (показує у скільки разів щільність потужності (тобто робота, що виробляється в одиницю часу на одиницю площі) антропогенного навантаження країни (континенту) більше або менше щільності потужності антропогенного навантаження світу в цілому на всю біосферу);

2) індекс стійкості розвитку країни та світу в цілому (являє собою відношення щільності потужності реальної антропогенного навантаження для цієї країни та світу в цілому до допустимої для біосфери щільності потужності антропогенного навантаження, що становить близько 70 кВт/кв. км.);

3) рентне число, або рента (кількісне значення міри, що відображає як внесок країни в біосферу у вигляді території, так і антропогенне навантаження країною біосфери);

4) індекс соціально-політичної дисгармонії суспільства (являє собою відношення доходів найбагатших (20% загального населення) до доходів найбідніших (20% загального населення).

Наступною ознакою глобалістики як науки є наявність методів дослідження. Дана ознака найбільше відрізняє глобалістику від існуючих наук. Оскільки глобалістика є наукою інтегральною, міждисциплінарною, то і методи вона використовує притаманні для тих галузей знань, в межах яких здійснюється дослідження. Це і є головною відмінністю та перевагою глобалістики – здавалося б непоєднувані методи дослідження поєднуються з метою здійснення комплексного аналізу досліджуваних явищ. Слід також погодитись з думкою О. Білоруса стосовно методологічної основи глобалістики, який вважає, що дану основу становить глобально-цивілізаційний підхід. Такий підхід дає змогу дослідити зародження, виникнення та взаємозв’язок політичних, економічних та соціокультурних вимірів глобалізації, співвідношення процесів глобалізації з іншими процесами, що відбуваються у світі (регіоналізації, інтеграції тощо).

На основі вищевказаного ми маємо змогу дати визначення поняттю „глобалістика”.

Глобалістика – це інтегральна, міждисциплінарна наука, спрямована на дослідження загальних та специфічних закономірностей трансформації світу, світових зв’язків, усіх сфер суспільного життя під впливом глобалізаційних процесів, а також причин, умов та наслідків виникнення, розвитку та існування глобалізації.

Глобалістика має певні відокремлені напрями досліджень. Розглянемо їх більш детально. У західній глобалістиці виділяють наступні напрями:

1. Технократична глобалістика.

2. Постіндустріальна глобалістика.

3. Еколого-популістська глобалістика.

4. Екзістенціально-культурна глобалістика.

5. Еволюційно-детерміністська глобалістика.

Також наступні напрями глобалістики (на основі досліджень російських вчених):

· філософсько-методологічний, в рамках якого досліджуються філософські основи, сутність, генезис глобальних процесів, аналізуються найбільш важливі соціально-політичні і економічні перетворення, необхідні для успішного вирішення виникаючих проблем;

· соціоприродний напрям, який охоплює широке коло проблем, з яких найбільше занепокоєння викликає екологія, забезпечення енергетичними, водними, земельними та іншими ресурсами;

· культурологічний напрям, який спрямований на дослідження проблем глобалізації, що виникають в сфері науково-технічного прогресу, народонаселення, охорони здоров'я, культури, права, освіти та інших сферах суспільного життя.

Л. Васечко виокремлює напрями глобалістики відповідно до основних напрямів впливу глобалізації на суспільне життя:

1. Фінансово-економічна глобалістика – присвячена дослідженню процесу взаємозалежності різних секторів ринку капіталу, що характеризується формуванням, акумулюванням та використанням фінансових ресурсів в умовах зростаючої масштабності, відкритості, диверсифікації та інтеграції міжнародних потоків у світовому економічному просторі, в основі якої є зміни на фінансових ринках.

2. Політична глобалістика – присвячена дослідженню становлення всесвітнього демократичного уряду, перспективі створення глобального громадянського суспільства, яке буде використовувати спільні правові принципи і норми.

3. Екологічна глобалістика – об’єднує дослідження процесу формування і подальшого розвитку єдиного загальносвітового еколого-економічного простору шляхом забезпечення міжнародної екологічної безпеки на основі розповсюдження нових технологій, екологічних інновацій, участі у глобальних угодах у сфері охорони навколишнього природного середовища, формування міжнародного ринку торгівлі квотами.

4. Господарська глобалістика – присвячена дослідженню міжнародних господарських зв’язків, інтернаціоналізації господарського життя та соціально-економічного поступу людства.

5. Інформаційна (комунікаційна) глобалістика – дослідження процесу виходу інформаційних процесів за межі територіальних держав та їх національних юрисдикцій, що сприяє поширенню цінностей масової культури.

6. Правова глобалістика – дослідження неперервного, об’єктивно існуючого, загальносвітового процесу, який поширюється на правовідносини в усіх без винятку сферах суспільного життя, що мають світове значення, обумовлює виникнення взаємозв’язків та взаємозалежності між суб’єктами таких правовідносин, сприяє уніфікації, стандартизації норм прав, створенню єдиного правового простору та дослідження наслідків такого процесу.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Глобалістика: підходи до визначення, її риси та ознаки як самостійної науки.	\|	Вплив глобалістики на державно-правову практику.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.014 сек.