• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Оплата праці: сутність, функції і загальна організація.

План

Лекція 7

Астральні міфи

Астральні міфи – про зірки й планети. Вони уявлялися у вигляді тварин, дерев, небесних мисливців тощо. Їх виникнення пояснюється переміщенням героїв на небо й перетворенням їх у зірки або вигнання з неба тих, хто порушив табу чи не витримав випробування. Розташування й рух зірок на небі упорядковується в певну міфологічну систему, розповідь про богів. Уявлення про вплив небесних світил на долю людей і всього світу створило міфологічні передумови для створення астрології. Різновидом астральних міфів є солярні й лунарні міфи про Сонце й Місяць як близнюків, брата й сестру, коханців, чоловіка й жінку, батька й дитину. Місяць у близнечних міфах маркується негативно, а сонце позитивно. Про походження плям на місяці, про рух сонця як колісницю, про зникнення й повернення сонця як добовий цикл.

У томпсоновських індійців (Еліаде Священні тексти народів світу с. 135) до утворення всесвіту Зірки, Місяць, Сонце, Земля жили разом, ніби люди. Земля була жінкою, Сонце – її чоловіком. Як пересічна жінка, Земля завжди була не задоволена своїм чоловіком, називаючи його потворним, бридким і надто гарячим. Врешті-решт, Сонцю надоїло таке ставлення, і воно пішло від землі. Разом із ним пішли Місяць і Зірки. Землі стало сумно. Тоді зявився старець, і дав усім їхній нинішній образ: Сонцю, Місяцю, Зіркам назначив небо, а Землю перетворив у сушу (космогонічний – мотив розділення світових батьків, але разом з тим і астральний міф).

Висновок підведемо, звернувшись до авторитету М. Еліаде, який наголошує, що міф презентує сакральну, священну історію, розповідає про події, що відбулися на початку буття. У ньому оповідається, яким чином, як з допомогою надзвичайних сутностей (богів) виникла реальність – чи то весь космос, чи лише його окремий фрагмент: острів, людина, держава. Міф розповідає про джерела походження лише того, що існує реально, що себе проявило, що ми можемо бачити. А персонажі міфу – надзвичайні істоти, священні, їхня діяльність творча, сакральна. Сюжет – як священне стає реальним. Результатом реалізації священного є людина й культура.

В чому цінність міфу? Творчі дії божеств є для людей моделлю для наслідування. Міф учить творити, проявляти активність. Культи – це ритуальне повторення моделі поведінки божеств.

Тема 8: Механізм стимулювання (2 год.)

Мета: визначити роль оплати праці на підприємстві як основного механізму стимулювання

1. Оплата праці: сутність, функції і загальна організація.

2. Форми та системи оплати праці на підприємстві.

3. Преміювання на підприємстві.

4. Оплата праці за кінцевим результатом і її стимулююча функція.

5. Стимулювання через участь у прибутку.

Оплата праці має важливе значення як для працівників, для більшості з яких вона є основним джерелом доходів, так і для підприємства, оскільки частка заробітної плати в додатковій вартості досить вагома, витрати на оплату праці в сукупних витратах на виробництво продукції досить значні.

Прийнятий і введений в дію з травня 1995 року Закон України «Про оплату праці» [Закон України «Про оплату праці» від 24.03.95р.№108] об’єднав у собі основні законодавчі норми, які стосуються стержневого питання будь-якої економіки – заробітної плати. У даному документі є таке визначення заробітної плати:

«Оплата праці (заробітна плата) – винагорода, визначена, як правило, в грошовому вираженні, яку, відповідно до трудового договору, власник або уповноважений ним орган виплачує працівнику за виконану ним роботу».

Розмір та виплата заробітної плати ґрунтується на Конституції України, Законах України «Про оплату праці», «Про колективні угоди», Господарському Кодексі України та в інших законодавчих і нормативних актах.

Заробітна плата працівника незалежна від виду підприємства, а визначається його особистим трудовим вкладом, складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, залежить від кінцевих результатів роботипідприємства, регулюється податками і максимальними розмірами не обмежується.

Розмір, порядок нарахування і виплат заробітної плати регулюються чинним законодавством України, відповідними указами і постановами, галузевими інструкціями.

Підприємства самостійно встановлюють форми, системи і розміри оплати праці, а також інші види доходів працівників згідно із чиним законодавством.

Як соціально-економічна категорія, заробітна плата служить основним засобом задоволення особистих потреб працюючих, економічним важелем, що стимулює розвиток суспільного виробництва, ріст продуктивності праці, скорочення витрат на виробництво, засобом перерозподілу кадрів у галузях народного господарства.

Основними видами оплати праці є номінальна і реальна заробітна плата.

Номінальна заробітна плата – сума грошей, яку отримують працівники за свою працю за певний проміжок часу (годину, день, місяць).

Реальна заробітна плата – засвідчує кількість товарів і послуг, які працівник може придбати на зароблену ним суму грошей, або «купівельна спроможність» номінально.

Реальна заробітна плата залежить від продуктивності праці та цін на товари і послуги. Зростання номінальної заробітної плати не завжди приводить до зростання реальної, яка може і знизитися, якщо ціни на товари і послуги зростають швидше за її ріст.

Рівень заробітної плати, рівень добробуту суспільства, рівень його освіти та культури, традиції впливають на пропозицію праці. Зростання пропозиції праці над її попитом приводить до безробіття.

Для оцінки розміру заробітної плати найманих працівників застосовується показник фонду оплати праці.

До фонду заробітної плати включають нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формі (оцінені в грошовому вираженні) за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за виконану роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат.

Фонд оплати праці складається з:

1. фонду основної заробітної плати;

2. фонду додаткової заробітної плати;

3. інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Фонд основної заробітної плати включає нарахування винагороди за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норм часу, виробітку, обслуговування, посадових обов'язків).

Фонд додаткової заробітної плати включає доплати, надбавки, гарантії і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати включають винагороди та премії, які мають одноразовий характер, компенсаційні та інші грошові й матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Основними функціями заробітної плати є:

– відтворювальна – заробітна плата забезпечує нормальне відтворення робочої сили відповідної кваліфікації;

– стимулююча – оплата праці спонукає працівників до ефективних дій на робочих місцях;

– регулювальна – реалізує принцип диференціації рівня заробітної плати залежно від кваліфікації, складності праці і завдань, фаху;

– соціальна – спрямована на забезпечення однакової оплати праці за однакову роботу, тобто реалізацію принципу соціальної справедливості щодо одержуваних доходів.

Мінімальна заробітна плата – це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту некваліфіковану працю, нижче якого не може проводитися оплата за виконану працівником роботу. До мінімальної заробітної плати, згідно із законом України «Про оплату праці», не входять доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати. Мінімальна заробітна плата є державною гарантією, обов’язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та юридичних осіб.

Договірне регулювання оплати праці – система відносин з приводу оплати праці, яка закріплюється в угодах, що укладаються на державному (генеральна угода), галузевому (галузева угода), регіональному (регіональна угода) та виробничому (колективний договір) рівнях.

Відповідно до статей 14–20 Закону України «Про оплату праці»№ 108 від 24.03.1995 р. договірне регулювання оплати праці охоплює:

– організацію оплати праці на підприємствах (форми, системи, норми праці, розцінки, тарифні сітки та ін.);

– оплату праці працівників, які виконують роботи, не властиві основній діяльності галузі (підгалузі);

– оплату праці працівників загальних (наскрізних) професій і посад;

– оплату праці за сумісництвом;

– оплату праці за кордоном.

На розмір заробітної плати робітників підприємств здійснюються обов’язкові нарахування до фонду соціального страхування, пенсійного фонду, фонду зайнятості. Об'єктом оподаткування цих зборів, тобто відрахувань, є витрати на оплату праці працівників, що включає основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні виплати, а також витрати на виплату авторських винагород і виплати за виконання робіт (послуг) згідно з договорами цивільно-правового характеру.

Джерелом коштів на оплату праці робітників підприємств (фонд оплати праці) є частина доходу та інші кошти, одержані внаслідок їх господарської діяльності. Для установ і організацій, що фінансуються з бюджету, – це кошти, які виділяються з відповідних бюджетів, а також частина доходу, одержаного внаслідок господарської діяльності та з інших джерел.

Для підприємства заробітна плата – це елемент витрат на виробництво, що включається до собівартості продукції, робіт (послуг) і водночас головний чинник забезпечення матеріальної зацікавленості працівників у досягненні високих кінцевих результатів праці. Взаємозв'язок високої заробітної плати, ефективності виробництва і зростання доходів показано на рис. 8.1.

Читайте також:

1. I. Загальна характеристика політичної та правової думки античної Греції.
2. Ni - загальна кількість періодів, протягом яких діє процентна ставка ri.
3. Адвокатура в Україні: основні завдання і функції
4. Алгоритм знаходження ДДНФ (ДКНФ) для даної булевої функції
5. Але відмінні від значення функції в точці або значення не існує, то точка називається точкою усувного розриву функції .
6. Аналіз коефіцієнтів цільової функції
7. АРХІВНІ ДОВІДНИКИ В СИСТЕМІ НДА: ФУНКЦІЇ ТА СТРУКТУРА
8. Асимптоти графіка функції
9. Афіксальні морфеми. Загальна характеристика
10. Базальні ядра, їх функції, симптоми ураження
11. Базові функції, логічні функції
12. Банки як провідні суб’єкти фінансового посередництва. Функції банків.

Переглядів: 1041