Концептуальні підходи до визначення основних елементів виробничого потенціалу підприємства.
Проблема вимірювання величини виробничого потенціалу досить важлива як у теоретичному, так і практичному плані.
Виробничий потенціал як показник ресурсного потенціалу відіграє велику інформативну роль. За допомогою такого роду комплексних показників усуваються протиріччя, що виникають при оцінюванні рівноприскореного або різноспрямованого руху складових його елементів. Співвіднесення величини потенціалу з кінцевими результатами функціонування дає комплексне знання про ступінь використання виробничих ресурсів і резерви підвищення ефективності виробництва.
При оцінюванні розміру виробничого потенціалу підприємства насамперед необхідно відповісти на такі питання: чи є виробничий потенціал простою сумою ресурсів та яким чином окремі ресурси включаються в сукупний ресурс?
Ресурсний підхід не тільки стверджує, що потенціал являє собою сукупність виробничих ресурсів цільового призначення, а й робить очевидною методику оцінки його величини як суму фізичних відповідних значень складових елементів.
Використання натуральних показників сьогодні досить ускладнене при оцінюванні таких складних елементів виробничого потенціалу, як трудові ресурси, технологія, інформація. У зв'язку з цим різноманітні й натуральні одиночні показники, що характеризують їх. М.В. Архіпов фізичний обсяг виробничих ресурсів рекомендує оцінювати в чисельності промислово-виробничого персоналу за формулою:
, (4.2)
де Wо - сукупна споживча вартість виробничих ресурсів;
L — чисельність промислово-виробничого персоналу;
КL — коефіцієнт оцінки складу і якості трудових ресурсів;
П —коефіцієнт заміщення (еквівалентності) основних виробничих фондів чисельністю ВПП;
— частка активної частини ОВФ;
F —вартість основних виробничих фондів у незмінних цінах;
КW— коефіцієнт оцінки складу і якості ОВФ.
Коефіцієнт КL і КW враховують вплив науково-технічного прогресу на фактори виробництва.