• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Парламент і парламентаризм.

Статус депутата парламенту.

Компетенція парламентів.

Структура, склад і внутрішня організація парламенту і його палат.

Парламент і парламентаризм.

План

Лекція № 7. «Парламенти зарубіжних країн».

Самостійна робота:

Термін "парламент" походить від англійського "parliament", який, у свою чергу, походить від французького "parler" — говорити.

Батьківщиною парламенту вважається Англія, де з XIII ст. збори найбільших феодалів (лордів), вищого духівництва (прелатів), представників міст і графств обмежили владу короля.

Сучасний парламент — це вищий орган народного представництва, який виражає суверенну волю народу, покликаний регулювати найважливіші суспільні відносини, головним чином, шляхом прийняття законів та здійснює контроль за діяльністю органів виконавчої влади і вищих посадових осіб.

На відміну від інших загальнонаціональних колегіальних представницьких органів (конституційних асамблей, конвентів тощо) парламенти діють на постійній основі.

Поняття парламенту тісно пов'язано з поняттям парламентаризму. Поняття ці взаємообумовлені, але не рівнозначні.

Парламентаризм — це система взаємодії держави і суспільства, для якої характерними є визнання провідної або особливої і достатньо істотної ролі в здійсненні державно-владних функцій законодавчого колегіального органу, що діє на постійній основі.

Парламентаризм не пов'язаний з певними конкретними формами державного правління. Тою чи іншою мірою явище парламентаризму властиво будь-якій сучасній демократичній державі. Основою парламентаризму є сильний повновладний парламент.

Юридичним виразом парламентаризму і його визначальною рисою є контроль парламенту за діяльністю уряду. Форми парламентського контролю значною мірою залежать від форми державного правління.

Характеризуючи сучасний стан парламентаризму, слід зазначити, що сам державно-правовий розвиток країн світу обумовлює необхідність певного коректування ролі представницьких органів. Заінтересовані в збереженні іміджу цих органів і стабільності всього державного механізму правлячі кола багатьох країн проводять парламентські реформи. Наприклад, розширюються повноваження представницьких органів у сфері контролю за діяльністю органів виконавчої влади. У деяких країнах виникли нові парламентські органи — спеціальні комісії, які контролюють діяльність органів виконавчої влади. Там, де такі органи існували раніше, розширюється їх компетенція.

Новацією є також введення в цілому ряді країн посади парламентського уповноваженого з прав людини, до компетенції якого віднесено розгляд скарг на діяльність органів виконавчої влади.

Читайте також:

1. Визначення понять «Верховна Рада», «парламент» та «парламентаризм» в Україні
2. Д80.Парламент в ЗК.ознаки 81.Побудова та основні ознаки парламенту в ЗК.
3. Додаткова компетенція зарубіжних парламентів.
4. Еволюція парламентської монархії у XX столітті
5. ЄВРОПАРЛАМЕНТ ЗАКЛИКАЄ ДО КОНКРЕТНИХ КРОКІВ
6. Європейський Парламент
7. Законодавство держави - це система всіх впорядкованих певним чином законів даної країни, а також міжнародних договорів, ратифікованих парламентом.
8. Здійснення парламентського контролю через Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини і Рахункову палату
9. Компетенція парламентів.
10. Конст-правовий статус депутатів зарубіжних парламентів.
11. Контрольні повноваження парламенту України реалізуються також і через його профільні комітети, зокрема Комітет ВР України з питань фінансів і банківської діяльності.
12. Організація роботи Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини: мета опосередкованого парламентського контролю, функції та конституційно-правові основи діяльності

Переглядів: 2417