Структура, склад і внутрішня організація парламенту і його палат.
Парламент і парламентаризм.
План
Лекція № 7. «Парламенти зарубіжних країн».
Самостійна робота:
Термін "парламент" походить від англійського "parliament", який, у свою чергу, походить від французького "parler" — говорити.
Батьківщиною парламенту вважається Англія, де з XIII ст. збори найбільших феодалів (лордів), вищого духівництва (прелатів), представників міст і графств обмежили владу короля.
Сучасний парламент — це вищий орган народного представництва, який виражає суверенну волю народу, покликаний регулювати найважливіші суспільні відносини, головним чином, шляхом прийняття законів та здійснює контроль за діяльністю органів виконавчої влади і вищих посадових осіб.
На відміну від інших загальнонаціональних колегіальних представницьких органів (конституційних асамблей, конвентів тощо) парламенти діють на постійній основі.
Поняття парламенту тісно пов'язано з поняттям парламентаризму. Поняття ці взаємообумовлені, але не рівнозначні.
Парламентаризм — це система взаємодії держави і суспільства, для якої характерними є визнання провідної або особливої і достатньо істотної ролі в здійсненні державно-владних функцій законодавчого колегіального органу, що діє на постійній основі.
Парламентаризм не пов'язаний з певними конкретними формами державного правління. Тою чи іншою мірою явище парламентаризму властиво будь-якій сучасній демократичній державі. Основою парламентаризму є сильний повновладний парламент.
Юридичним виразом парламентаризму і його визначальною рисою є контроль парламенту за діяльністю уряду. Форми парламентського контролю значною мірою залежать від форми державного правління.
Характеризуючи сучасний стан парламентаризму, слід зазначити, що сам державно-правовий розвиток країн світу обумовлює необхідність певного коректування ролі представницьких органів. Заінтересовані в збереженні іміджу цих органів і стабільності всього державного механізму правлячі кола багатьох країн проводять парламентські реформи. Наприклад, розширюються повноваження представницьких органів у сфері контролю за діяльністю органів виконавчої влади. У деяких країнах виникли нові парламентські органи — спеціальні комісії, які контролюють діяльність органів виконавчої влади. Там, де такі органи існували раніше, розширюється їх компетенція.
Новацією є також введення в цілому ряді країн посади парламентського уповноваженого з прав людини, до компетенції якого віднесено розгляд скарг на діяльність органів виконавчої влади.