Романський стиль

План

1. Художні стилі середньовічної Європи:

1.1.Романський стиль.

1.2. Готичне мистецтво та архітектура.

2. Середньовічна музика та театр.

Література

1. Історія світової і вітчизняної культури:Курс лекцій. − Тернопіль, 2005.- 164 c.

2. Кордон М.В. Українська та зарубіжна культура: Підручник. Видання 2-ге, стереотипне − Київ: Центр учбової літератури, 2007. − С.166-189.

1.Середніми віками культурологи називають тривалий період в історії Західної Європи між Античністю і Новим Часом. Цей період охоплює понад тисячоліття V-XV ст.

Середні віки — це доба зародження націй, активізації їхнього суспільного й культурного життя, становлення літератури національними мовами.Усередині тисячолітнього періоду Середніх століть прийнято виділяти, щонайменше, три періоди. Це:

- Раннє Середньовіччя, від початку епохи до 900 або 1000 років (до Х - XI ст.);

- Високе (Класичне) Середньовіччя. Від X-XI століть до приблизно XIV ст.;

- Пізніше Середньовіччя, XIV і XV ст.

Раннє Середньовіччя − час, коли в Європі відбувалися бурхливі і дуже важливі процеси, перш за все, це − вторгнення так званих варварів (від латинського barba – борода), які вже з II ст. н. е. постійно нападали на Римську імперію і селилися на землях її провінцій. Ці вторгнення закінчилося падінням Риму.

Характерною особливістю життя в ранньому середньовіччі були постійні грабежі і спустошення, яким піддавалися жителі Священної Римської імперії. І ці грабежі і набіги істотно уповільнювали економічний і культурний розвиток.

У період класичного, або високого Середньовіччя Західна Європа почала долати ці труднощі і відроджуватися. З Х століття співробітництво з законам феодалізму дозволило створити великі державні структури і збирати досить сильні армії. Завдяки цьому вдалося зупинити вторгнення, істотно обмежити грабежі, а потім і перейти поступово в наступ. Західні християни завоювали панування над Середземним морем і його. островами. Численні місіонери принесли християнство в королівства Скандинавії, Польщі, Богемії, Угорщини, так що ці держави увійшли в орбіту західної культури.
Наступила відносна стабільність забезпечила можливість швидкого підйому міст та загальноєвропейської економіки.

Життя в Західній Європі сильно змінювалося, суспільство швидко втрачало риси варварства, в містах розцвітало духовне життя. У цілому європейське суспільство стало набагато більш багатим і цивілізованим, ніж за часів античної Римської імперії. Визначну роль у цьому відігравала християнська церква, яка теж розвивалась, вдосконалювала своє вчення та організацію.

На базі художніх традицій Стародавнього Риму та колишніх варварських племен виникло романське, а потім блискуче готичне мистецтво, причому поряд з архітектурою та літературоюрозвивалися всі інші його види − театр, музика, скульптура, живопис, література. Саме в цю епоху були створені, наприклад, такі шедеври літератури як «Пісня про Роланда» і «Роман про Розу».

Пізніше Середньовіччя продовжило процеси формування європейської культури, що почалися в період класики. Однак, перебіг їх аж ніяк не гладким. У XIV - XV століттях Західна Європа неодноразово переживала великий голод. Численні епідемії, особливо бубонної чуми («Чорна смерть»), теж принесли невичерпні людські жертви. Дуже сильно уповільнила розвиток культури Столітня війна. Проте, в кінці кінців міста відроджувалися, налагоджувалося ремесло, сільське господарство і торгівля. Люди, вцілілі від мору і війни, отримували можливість влаштовувати своє життя кращим, ніж у попередні епохи. Феодальна знати, аристократи, стали замість замків будувати для себе чудові палаци як у своїх маєтках, так і в містах. Нові багатії з «низьких» станів наслідували їм у цьому, створюючи побутовий комфорт і відповідний стиль життя. Виникли умови для нового підйому духовного життя, зокрема мистецтва, особливо в Північній Італії.

Першим самостійним, специфічно європейським художнім стилем середньовічної Європи був романський, яким характеризуються мистецтво та архітектура Західної Європи приблизно з 1000 року до виникнення готики, в більшості регіонів приблизно до другої половини і кінця XII століття, а в деяких і пізніше. Він виник в результаті синтезу залишків художньої культури Риму і варварських племен.

Архітектура V-VIII століть зазвичай проста, за винятком будинків в Равенні, (Італія), зведених за візантійським правилами. Будинки часто створювалися з елементів, вилучених зі старих римських споруд, або декорувалися ними. У багатьох регіонах такий стиль був продовженням ранньохристиянського мистецтва.

Круглі або багатокутні соборні церкви, запозичені з візантійської архітектури, будувалися протягом пра-романського періоду; пізніше вони зводилися в Аквітанії на південно-заході Франції і в Скандинавії. Найбільш відомі і найкраще опрацьовані зразки цього типу − собор Сан-Віта візантійського імператора Юстиніана в Равенні (526-548) і восьмикутна палацова капела, побудована між 792 і 805 рр. Карлом Великим в Ай-ля-Капелі (Німеччина), прямо інспірована собором Сан-Віта. Одним з творінь каролингских архітекторів став вестворк, багатоповерховий вхідний фасад, фланкованому дзвіницями, який стали пристроювати до християнських базиликам. Вестворки були прототипами фасадів гігантських романських і готичних соборів.

Важливі будівлі конструювалися також у монастирському стилі. Монастирі, характерне релігійне та соціальне явище тієї епохи, вимагали величезних будинків, який поєднував у собі як житла монахів, так і каплиці, приміщення для молитов і служб, бібліотеки, майстерні.

Видатним досягненням архітекторів романського періоду була розробка будинків з кам'яними вольтами (арочними), що підтримують конструкції).

Скульптура прикрашала не тільки інтер'єр, а й зовнішні поверхи, в основному західний фасад: рослинним чи геометричним різьбленим візерунком, зображенням чудовиськ, тварин чи фігурок людей.

Більшість романських скульптур було інтегровано в церковну архітектуру і служило як структурним, конструктивним, так і естетичним цілям. Тому важко говорити про романської скульптурі, не торкаючись церковної архітектури. Малорозмірне скульптура пра-романської епохи з кістки, бронзи, золота виготовлялася під вплив візантійських моделей. Інші елементи численних місцевих стилів були запозичені з ремесел країн Близького Сходу, відомих за імпортованим ілюстрованим рукописів, різьбленим виробам з кістки, золотим предметів, кераміці, тканинам.

Живопис. Існуючі зразки романської живопису включають в себе прикраси архітектурних пам'яток, такі як колони з абстрактними орнаментами, а також прикраси стін із зображеннями висячих тканин. Живописні композиції, зокрема оповідні сцени за біблійними сюжетами і з життя святих, також зображувалися на широких поверхнях стін. У цих композиціях, які переважно йдуть візантійського живопису та мозаїці, фігури стилізовані і плоскі, так що вони сприймаються радше як символи, ніж як реалістичні зображення.

Мозаїка, точно так само як і живопис, була в основному візантійським прийомом і широко використовувалася в архітектурному оформленні італійських романських церков, особливо в соборі Св. Марка (Венеція) і в сіцілійському церквах в Рефалу і Монреалі.

Декоративне мистецтво. Пра-романські художники досягли найвищого рівня в ілюструванні рукописів. В Англії важлива школа ілюстрування рукописів виникла вже в VII столітті в Холі Айленді (Ліндісфарн). Твори цієї школи, експонуються у Британському музеї (Лондон), відрізняються геометричнимпереплетенням візерунків у заголовних буквах, рамках і ними густо покриваються цілі сторінки, які називаються килимовими. Малюнки заголовних букв часто пожвавлюються гротескними фігурами людей, птахів, чудовиськ.

Регіональні школи ілюстрування рукописів у південній та східній Європі розвивали різні специфічні стилі, що помітно, наприклад, по копії Апокаліпсису Беати (Париж, Національна бібліотека), виготовленої в середині XI століття в монастирі Сан-Північ в Північній Франції. На початку XII століття ілюстрування рукописів у північних країнах набуло загальні риси подібно до того, як те саме сталося в той час зі скульптурою. В Італії продовжувала домінувати візантійський вплив, як у мініатюрного живопису, так і в настінних розписах, і в мозаїці.

Пра-романська і романська обробка металів − широко поширена форма мистецтва − використовувалися, головним чином, для створення церковного начиння для релігійних ритуалів. Багато з таких творів до цього дня зберігаються в скарбницях великих кафедральних соборів за межами Франції; французькі собори були пограбовані під час Французької революції. Інші металеві вироби цього періоду − ранні кельтські філігранні ювелірні прикраси та срібні предмети; пізні вироби німецьких златокузнецов та срібні речі, інспіровані привізними візантійськими металевими виробами, а також чудові емалі, особливо перебірчасті і виїмчасті, виготовлені в районах річок Мозеля і Рейну. Двома знаменитими майстрами по металу були Роже з Гельмар-схаузена, германець, відомий своїми бронзовими виробами і французький емальєр Годфруа де Клер.

Найвідомішим прикладом романського текстильного твору є вишивка XI століття, звана «Гобелен з Байя». Збереглися й інші зразки, такі як церковні облачення і драпірування, однак найбільш цінні тканини в Романської Європі були ввезені з Візантійської імперії, Іспанії та Середнього Сходу і не є продукцією місцевих майстрів.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Лекція 10	\|	Готичне мистецтво та архітектура

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.008 сек.