Готичне мистецтво та архітектура

На зміну романському стилю у міру розквіту міст і вдосконалення суспільних відносин приходив новий стиль − готичний. У цьому стилі стали виконуватися в Європі релігійні і світські будинки, скульптура, кольорове скло, ілюстровані рукописи та інші твори образотворчого мистецтва протягом другої половини середніх століть.

Готичне мистецтво виникло у Франції близько 1140 року поширилося по всій Європі протягом наступного століття і продовжувало існувати в Західній Європі протягом майже всього XV століття, а в деяких регіонах Європи і в XVI столітті. Спочатку слово «готика» використовувалося авторами італійського Відродження як зневажливий ярлик для всіх форм архітектури і мистецтва середніх століть, які вважалися порівнянними тільки з творами варварів-готів. Пізніше застосування терміна «готика» було обмежено періодом пізнього, високого або класичного середньовіччя, безпосередньо слідував за романським. В даний час період готики вважається одним з видатних в історії європейської художньої культури.

Основним представником і виразником готичного періоду була архітектура. Хоча величезна кількість пам'ятників готики були світськими, готичний стиль обслуговував, перш за все, церква, самого потужного будівельника в середні століття, який і забезпечив розвиток цієї нової для того часу архітектури і досяг її цілковитій реалізації.

Естетичну якість готичної архітектури залежить від її структурного розвитку: ребристі склепіння стали характерною ознакою готичного стилю. Середньовічні церкви мали потужні кам'яні склепіння, які були дуже важкими. Вони прагнули виштовхнути назовні стіни. Це могло призвести до обвалення будівлі. Тому стіни повинні бути досить товстими і важкими, щоб тримати такі склепіння. На початку XII століття каменярі розробили ребристі склепіння, які включали в себе стрункі кам'яні арки, розташовані діагонально, впоперек і подовжньо. Новий звід, який був тонше, легше і універсальніше (оскільки міг мати багато сторін), дозволив вирішити багато архітектурні проблеми. Хоча ранньо-готичні церкви допускали широке варіювання форм, при зведенні серії великих соборів у Північній Франції, що розпочався у другій половині XII століття, були повністю використані переваги нового готичного склепіння. Архітектори соборів виявили, що тепер зовнішні розпираючий зусилля від склепінь концентруються у вузьких областях на стиках ребер (нервюр), і тому вони можуть бути легко нейтралізовані за допомогою контрфорсів і зовнішніх арок-аркбутанов. Отже, товсті стіни романської архітектури могли бути замінені більш тонкими, що включали великі віконні прорізи, і інтер'єри отримували безприкладне до тих пір освітлення. У будівельній справі тому сталася справжня революція.

З приходом готичного склепіння змінилася як конструкція, форма, так і планування та інтер'єри соборів. Готичні собори придбали загальний характер легкості, спрямованості вгору, стали набагато більш динамічними та експресивними. Першим з великих соборів був собор Паризької богоматері (розпочато в 1163). У 1194 році був закладений собор у Шартрі, що вважається початком періоду високої готики. Кульмінацією цієї епохи став собор у Реймсі (розпочато в 1210). Швидше холодний і всеперемагаючий у своїх точно збалансованих пропорціях, Реймський собор являє собою момент класичного спокою і безтурботності в еволюції готичних соборів. Ажурні перегородки, характерна риса архітектури пізньої готики, були винаходом першого архітектора Реймського собору. Принципово нові рішення інтер'єру були знайдені автором собору в Бурже (розпочато в 1195 р.). Вплив французької готики швидко поширилося на всю Європу: Іспанію, Німеччину, Англію. В Італії воно було не таким сильним.

Скульптура. Дотримуючись романським традиціям, в численних нішах на фасадах французьких готичних соборів розміщувалося в якості прикрас величезна кількість висічених з каменя фігур, що уособлювали догмати і вірування католицької церкви. Готична скульптура в XII і початку XIII століття була за своїм характером переважно архітектурною. Найбільш важливі фігури розміщувалися в отворах по обидва боки від входу. Оскільки вони були прикріплені до колон, вони були відомі як статуї-колони. Поряд зі статуями-колонами були широко поширені вільно стоять монументальні статуї, форма мистецтва, невідома в Західній Європі з римських часів. Найбільш ранні з дійшли до нас − статуї-колони в західному порталі Шартрського собору. Вони перебували ще в старому до-готичному соборі і датуються приблизно 1155 роком. Стрункі, циліндричні фігури повторюють форму колон, до яких вони були прикріплені. Вони виконані в холодному, суворій лінійному романському стилі, який, тим не менш надає фігурам вражаючий характер цілеспрямованої духовності.
З 1180 року романська стилізація починає переходити в нову, коли статуї набувають відчуття грації, звивистості та свободи руху. Це так званий класичний стиль досягає кульмінації в перших десятиліттях XIII століття у великих серіях скульптур на порталах північного і південного трансептом Шартрського собору.

Поява натуралізму. Починаючи приблизно з 1210 року на Коронаційне порталі собору Паризької богоматері і після 1225 на західному порталі Амьенського собору, що виробляють враження брижах, класичні риси оформлення поверхонь починають поступатися місцем більш суворим обсягами. У статуй Реймського собору і в інтер'єрі собору Сен-Чапел перебільшені посмішки, підкреслено мигдалеподібні очі, розташовані пучками на маленьких головках локони і манірні пози виробляють парадоксальне враження синтезу натуралістичних форм, делікатною афектації і тонкої одухотвореності.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Романський стиль	\|	Середньовічна музика та театр.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.008 сек.