Ø Введення сечогінних – протягом 15 хв в/в 1 – 1,5 г/кг манітолу у вигляді 15-20% розчину на 10% розчині глюкози + 1-2 мг/кг лазиксу + 240 мг еуфіліну. При зниженні діуретичного ефекту все повторюється 3-4 рази на добу
Ø Контроль за кількістю сечі – сечовий катетер
Ø Замісна терапія – в/в розчини лактасолу, Рінгера, Рінгера-Локка, 0,9% натрію хлорида, дісоль, трисоль, квартасоль та ін. в загальній кількості та зі швидкістю виділеної сечі під контролем ЦВТ та електролітів крові
2. Посилення детоксикаційної функції печінки:
ü Непряме електрохімічне окислення крові – в/в натрію гіпохлориту для заміщення цитохрому Р-450
ü Стерилізація кишечника та ентеросорбція – яблучна кислота, лактулоза, антибіотики, аргінінхлорид, смекта, белосорб, сілард, полісорб, гепа-мерц (L-орнітин-L-аспартат)
ü Додаткова оксигенація печінки – МП ТМОКВВ, ГБО, ентеральне введення кисню, кисневі пінки та ін.
В апараті ЕДО-4 методом електролізу 0,9% розчину NaCl отримують гіпохлорит натрію – NaClO, нестійку сполуку, яка в організмі дисоціює на:
NaClO Na+ + Cl– або NaClO NaCl + O–
Гіпохлорит-іон та атомарний кисень є сильними окислювачами і могутніми бактерицидними агентами, а тому механізм їх дії полягає в підсиленні мікросомального монооксигеназного окислення токсичних продуктів в гепатоцитах за допомогою фермента Р-450.
Гіпохлорит натрію призначають місцево (на рани), per os та довенно по 400-800 мл 0,03-0,06% розчину. Вводять його у великі вени при відсутності порушень коагуляційних властивостей крові