Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



У 1953 р. здійснено перехід до обов’язкової семирічної освіти, у 1956 р. скасували плату за навчання в старших класах.

У квітні 1959 р. Верховна Рада УРСР прийняла закон про реформування шкільної освіти. Замість семирічної обов’язкової було організовано восьмирічну школу, яка давала учням загальноосвітні та технічні знання.

Наприкінці 50-х років почалася організація шкіл-інтернатів, де навчалися сироти, діти інвалідів, малозабезпечених батьків та одиноких матерів.

У повоєнні роки була поведена реорганізація вищих навчальних закладів, кількість яки скоротили, хоча число студентів збільшилася. На базі вузів при великих промислових підприємствах та в місцях зосередження студенів –заочників було організовано загальнотехнічні та загальнонаукові факультети.

Певні досягнення були в цей час у науці. Розширилася мережа науково-дослідних установ (з 267 у 1945 р. до 462 у 1950). 1945 р. в складі АН УРСР було створено сільськогосподарське відділення, на базі якого у 1956 р. утворили сільськогосподарську академію. Українські вчені чимало зробили для розвитку ракетної техніки, космонавтики, використання атомної енергетики в мирних цілях. В 1956 р. генеральним конструктом будівництва космічних кораблів став виходець з Житомирщини С. Корольов. Широке визнання як конструктор з турбореактивних двигунів здобув академік А. Люлька.Одним з творців атомної бомби був генерал-лейтенант М. Духов.Розвитку кібернетики в Україні сприяла організація в 1957 р. Обчислювального центру АН УРСР, перетвореного згодом на інститут кібернетики. Його досягнення пов’язані з іменем В. Глушкова, першого і беззмінного впродовж 20 років (з 1962) директора інституту. Найбільшим науковим центром республіки залишалася Академія наук УРСР, яку з 1962 р. очолює Б.Є. Патон.

З України почалася дорога у велику науку для одного з творців першої американської атомної бомби Георгія (Джорджа) Кістяківського. Його батько, Богдан Олександрович (1868-1920), протягом усього життя був прихильником українського руху, в 1919 р. був обраний дійсним членом УАН. Широке визнання здобули послідовники всесвітньо відомого авіаконструктора Ігоря Сікорського: Дмитро Григорович, Олександр Івченко. В Україні розквітнув талант росіянина Олега Антонова.

Україна залишалася центром в галузі електрозварювання. В Інституті електрозварювання АН УРСР, який утворився в 1934 р. під керівництвом Євгена Патона успішно досліджувалися і впроваджувалися у виробництво нові технології зварювання металів. Значним в цьому напрямку технічним досягненням була побудова в 1953 р. найбільшого тоді в світі суцільнозварного моста через Дніпро у Києві довжиною понад 1,5 км. Міст ім. Є.О. Патона й досі є головною транспортною артерією розташованої вже на обох берегах Дніпра столиці України.

Нові методи квантової теорії поля та статичної фізики було розроблено академіком Миколою Боголюбовим, який ще в 30-ті роки разом з Миколою Криловим заклав основи нового напрямку в математиці – нелінійної механіки. У другій половині 50-х років розпочав свою діяльність відомий вчений –хірург Микола Амосов.

Ситуація у сфері культури різко змінилася з відставкою М.С. Хрущова і приходом до влади в СРСР І. Брежнєва (1964). Почався поворот до неосталінізму, що супроводжувався репресіями, утисками та переслідуваннями багатьох видатних майстрів культури. Інтенсифікувався процес русифікації, що обгрунтовувалося теорією «зближення націй» і перетворення їх на нову історичну спільність – радянський народ. Особливо ці процеси посилились коли керівником республіки став В. Щербицький (1972-1989). Були прийняті спеціальні постанови уряду СРСР (1978 р. і 1983 р.), де вчителям російської мови в Україні встановлювались 15% надбавки до ставок, класи, у яких було понад 25 дітей, на уроках російської мови поділялись на групи. Вивчення російської мови стало обов’язковим, а українська вивчалася за бажанням. Різко зменшилася кількість літератури, що видавалася українською мовою.

З 1966 р. почалося впровадження загальнообов’язкової десятирічної освіти. Розширювалася мережа вузів. На Україні було відрито ще 5 університетів, в тому числі у Донецьку, Сімферополі, Запоріжжі.

У 1984 р. була здійснена спроба реформувати освіту. Посилювалася ідеологізація школи, запроваджувалося навчання з 6 років, 8-річні школи реорганізовувалися в 9-річні, середні в 11-річні. Характерними рисами освіти в Україні були уніфікація, ідеологізація, жорсткий партійний контроль, заорганізованість навчально-виховного процесу, ігнорування національного фактору.

У науковій сфері проявлявся застій, мали місце упущені можливості, накопичилося чимало невирішених проблем, недоліків, які призводили до уповільнення фундаментальних розробок, втрати передових позицій у світовій науці.

Тому багато хто сприйняв початок перебудовчих процесів у суспільстві після приходу до влади М.С. Горбачова як чергову зміну гасел на плакатах. Суспільство виявилося практично неготовим до швидких, ефективних та всеохоплюючих реформ.

Поступово однак крига скресала. Почалося нове національне відродження України, нерозривно пов’язане з ідеєю здобуття державної незалежності. При цьому старий партійний апарат залишився на своїх місцях, захищаючись від зростаючої активності «низів» різноманітними маневрами і заграваннями з лідерами утвореного 1988 р. «Народного Руху України за перебудову».

У галузі освіти було взято курс на її гуманізацію, засвоєння учнями та студентами загальнолюдських цінностей. Проте фінансування цієї сфери було недостатнім.

Суттєві зрушення відбулися в історичній науці. По-новому було розглянуто і досліджено події Визвольної війни українського народу середини ХVII ст., діяльність І. Мазепи, С. Петлюри та інших видатних громадсько-політичних діячів

 

 


Читайте також:

  1. V Засоби навчання
  2. Адаптації та навчання
  3. Активний метод навчання
  4. Аналіз основних систем трудового і професійного навчання: предметної, предметно-операційної, операційної, операційно-предметної, системи ЦІП, операційно-комплексної тощо.
  5. Аналіз прямих витрат на оплату праці
  6. Аналіз та планування витрат організації на професійне навчання персоналу
  7. Б. Особливості диференціації навчання у школах Великобританії
  8. Багатокрокове прогнозування з перенавчанням нейромережі на кожному кроці прогнозу
  9. Бінарні методи навчання.
  10. Бюджет прямих витрат на оплату праці
  11. В чому ж полягає зв'язок методики навчання ІМ з психологією?
  12. В. Особливості навчання і виховання в Кисво-Могилянській академії




Переглядів: 3697

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Тенденції у розвитку української освіти та науки на початку ХХ ст. Модернізація освіти та розвиток наукових знань в Україні під час перебування у складі СРСР | Освіта і наука України на сучасному етапі: основні завдання і тенденції розвитку в контексті формування загальноєвропейського освітянського простору.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.013 сек.