• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Суть обігових коштів та їх організація. Класифікація обігових коштів.

План

Тема 6. Обігові кошти

Херсонський обласний центр соціальних служб сім’ї, дітей та молоді

Директор – Муценко Дмитро Валентинович

73025, місто Херсон, вулиця Комунарів, 11

Основні напрямки роботи центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді:

- соціальна робота з сім'ями, що опинились в складних життєвих обставинах;

- соціально-профілактична робота щодо запобігання правопорушенням та соціально-небезпечним хворобам, подолання їх наслідків у дитячому та молодіжному середовищі, в тому числі серед груп ризику, формування навичок здорового способу життя;

- соціальна підтримка ВІЛ-інфікованих вагітних жінок, дітей, молоді та членів їх сімей;

- здійснення соціальної роботи, спрямованої на запобігання відмовам від новонароджених дітей, соціальна підтримка вагітних жінок та жінок з новонародженими дітьми;

- соціальна робота з дітьми - сиротами та дітьми позбавленими батьківського піклування із числа учнів старших класів та випускників інтернатних закладів;

- пошук, відбір, навчання та забезпечення соціального супроводження прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу;

- робота з попередження насильства в сім'ї, та надання соціальних послуг постраждалим від насильства в сім'ї;

- соціально-психологічна реабілітація дітей та молоді з функціональними обмеженнями;

- надання соціальних послуг неповнолітнім та молоді, які перебувають у місцях позбавлення волі або звільняються з них.

Мета:ознайомити студентів з економічним змістом, класифікацією та джерелами формування обігових коштів підприємства а також з методами нормування обігових коштів; привчати творчо оперувати набутими знаннями, розвивати логічне мислення студентів.

1. Сутність обігових коштів та їх організація. Класифікація обігових коштів.

2. Джерела формування оборотних коштів підприємства.

3. Показники, що характеризують стан та ефективність використання оборотних коштів підприємства.

4. Оборотність обігових коштів і способи її прискорення.

Рекомендована література: 20,25,26,31,34-42,50,52,58,75,82,93

Самостійне опрацювання

Тема 6. Обігові кошти

(7 год.)

1. Склад і розміщення обігових коштів.

2. Ненормовані оборотні кошти.

3. Нестача власних обігових коштів, її визначення, причини виникнення та джерела поповнення.

4. Вплив розміщення оборотних коштів підприємства на його фінансовий стан.

5. Система організації оборотних коштів підприємства.

6. Коефіцієнти, що характеризують використання обігових коштів

Діяльність суб'єктів господарювання щодо створення та реаліза­ції продукції здійснюється в процесі поєднання основних виробни­чих засобів, оборотних засобів і самої праці.

Безперервність процесу виробничої і комерційної діяльності по­требує постійного інвестування коштів у ці елементи для здійснення розширеного їх відтворення.

На відміну від основних виробничих засобів оборотні засоби споживаються в одному виробничому циклі і їхня вартість повністю переноситься на вартість виготовленої продукції. При цьому одна їхня частина в речовій формі входить у створений продукт і набирає товарної форми, в якій її буде використано споживачем. Інша час­тина також повністю споживається в процесі виробництва, але, втрачаючи свою споживну вартість, у речовій формі в продукт праці не входить (паливо).

В економічній літературі існують різні підходи щодо визначення сутності оборотних коштів. Дехто з економістів спрощено трактують їх як «предмети праці», «матеріальні активи», «гроші, що перебувають в обігу». Найчастіше можна зустріти два визначення оборотних активів:

1) оборотні активи – це грошові ресурси, що їх вкладено в оборотні виробничі фонди і фонди обігу для забезпечення безперервного виробництва та реалізації виготовленої продукції;

2) оборотні активи – це активи, які протягом одного виробничого циклу або одного календарного року можуть бути перетворені на гроші.

Деякі автори таке саме визначення дають терміну «оборотний капітал». Дехто вважає, що оборотний капітал – це кошти, які вкладено в оборотні активи підприємства і які використовуються або призначаються для використання у виробництві. Це свідчить про ідентичність понять – оборотні кошти та оборотний капітал.

Згідно з П(С)БО 2 «Баланс», оборотні активи – грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи 12-ти місяців з дати балансу.

Таким чином, до оборотних активів підприємства відносять ті види майнових цінностей, які повністю споживаються за один виробничий цикл.

При цьому необхідно усвідомлювати, що елементи оборотного капіталу, вкладеного в поточні активи підприємства, постійно переходять зі сфери виробництва у сферу обігу і знову повертаються у виробництво.

Та частина оборотного капіталу, яка перебуває у сфері виробництва, називається оборотними виробничими фондами. До виробничих оборотних засобів належать: сировина, основні й допомі­жні матеріали, напівфабрикати, паливо, тара, запасні частини для ремонтів, малоцінні і швидкозношувані предмети, незавершене ви­робництво, напівфабрикати власного виготовлення, витрати майбу­тніх періодів.

Друга частина оборотного капіталу перебуває у сфері обігу і відповідно називається фондами обігу. Засоби обігу — це залишки готової продукції на складі підпри­ємств, відвантажені, але не оплачені покупцями товари, залишки коштів підприємств на поточному рахунку в банку, касі, у розра­хунках, у дебіторській заборгованості, а також укладені в коротко­строкові цінні папери.

Таким чином, оборотний капітал (оборотні кошти) — це кошти, авансовані в оборотні виробничі засоби і засоби обігу дня забез­печення безперервності процесу виробництва, реалізації продукції та отримання прибутку.

Оборотний капітал проходить три стадії кругообігу: грошову, виробничу й товарну. На першій стадії під час авансування коштів здійснюється придбання й нагромадження необхідних виробничих запасів.

У виробничому процесі авансується вартість для створення продукції: у розмірі вартості використаних виробничих запасів, перенесеної вартості основних фондів, витрат на саму працю (заробітна плата та пов’язані з нею витрати). Виробнича стадія кругообігу оборотного капіталу завершується випуском готової продукції, після чого настає стадія реалізації.

На третій стадії авансування коштів триває доти, доки товарна форма вартості не перетвориться на грошову. Отримання виручки від реалізації свідчить про корисність створеної суспільством вартості і про відтворення авансованих у ній коштів. Грошова форма, якої набирає оборотний капітал на третій стадії кругообігу, одночасно є і початковою стадією наступного обороту капіталу.

Кругообіг оборотного капіталу і створення нової вартості відбувається за схемою:

Г — Т ... В ... Т' — Г',

де Г — кошти, що авансуються; Т — предмети праці (товар); В — виробництво; Т' — готова продукція (товар); Г' — кошти, отримані від реалізації створеної продукції.

Мету функціонування капіталу буде досягнуто тоді, коли Г' = Г + DГ, тобто коли відбудеться приріст грошей порівняно з авансованою сумою.

Отже, самозростання капіталу відбувається в процесі кругообігу оборотного капіталу, який проходить різні стадії і набирає різних форм. Що менше часу оборотний капітал перебуває в тій чи іншій формі (грошовій, виробничій, товарній), то вища ефективність його використання, і навпаки. Оборотний капітал бере участь у створенні нової вартості не прямо, а через оборотні фонди.

Склад і розміщення оборотного капіталу залежать від того, в якій сфері він функціонує: виробнича, торгово-посередницька, сфера послуг (у тім числі фінансових).

Співвідношення оборотних коштів, що перебувають у сфері виробництва й у сфері обігу, є неоднаковим у різних галузях народного господарства. Пояснюється це особливостями організації виробницт­ва, постачання, збуту, а також системи розрахунків. Для забезпечення безперервності процесу виробництва і реалізації продукції необхідно досягти оптимального співвідношення оборотних коштів у сфері ви­робництва й обігу. При цьому підприємство заінтересоване у змен­шенні оборотних коштів у сфері обігу за рахунок поліпшення системи постачання, раціональніших форм розрахунків.

Склад оборотних коштів — це сукупність окремих елементів оборотних виробничих засобів і засобів обігу. Склад оборотних ко­штів у різних галузях господарства може мати певні особливості. Так, у виробничій сфері основні статті оборотних коштів — це си­ровина, основні матеріали, незавершене виробництво, готова проду­кція. В окремих галузях промисловості є статті оборотних коштів, що характерні лише для них.

Структура оборотних коштів — це питома вага вартості окре­мих статей оборотних виробничих засобів і засобів обігу в загальній сумі оборотних коштів. Структура оборотних коштів має значні ко­ливання в окремих галузях господарства. Вона залежить від складу і структури витрат на виробництво, умов поставок матеріальних цін­ностей, умов реалізації продукції (виконаних робіт, наданих по­слуг), проведення розрахунків.

Якщо розглядати структуру оборотних коштів в окремих галузях промисловості, то слід зазначити, що у вугільній промисловості, як уже було сказано, значну питому вагу займають витрати майбутніх періодів. Це пояснюється відносно великими підготовчими витратами, що передують видобутку корисних копалин (планування майбутніх розробок, розкривні роботи, облаштування шахт та інші).

У легкій і харчовій промисловості характерною особливістю є значна матеріаломісткість продукції. Отже, високою є питома вага оборотних коштів у запасах сировини й основних матеріалів.

Машинобудування та металообробка відрізняються значною трудомісткістю, складністю виробничих процесів, значною тривалістю виготовлення продукції. У цій галузі висока питома вага оборот­них коштів, авансованих у незавершене виробництво.

У нафтохімічній промисловості високою є частка оборотних коштів, вкладених у відвантажені товари. Це пояснюється тим, що технологічно процеси в цій галузі нетривалі і значна частина виготовленого продукту перебуває на шляху до споживача.

При управлінні оборотними активами необхідно комплексно оцінювати їх позитивні та негативні сторони.

Переваги та недоліки оборотних активів підприємства

Політика управління оборотними активами відзначається значною маневреністю, можливістю активного впливу на їх розмір, склад, структуру, оборотність, ліквідність та прибутковість. Відповідно, в процесі управління оборотними активами вирішується набагато більше коло завдань фінансового менеджменту.

До основних завдань управління оборотними активами належать:

1. Забезпечення безперебійності виробничого процесу. Для реалізації цього завдання необхідно сформувати окремі види активів відповідно до обсягів господарської діяльності підприємства і тривалості його операційного та фінансового циклів.

2. Прискорення оборотності загальної суми оборотних активів. Це завдання управління оборотними активами реалізовується шляхом збільшення частки активів з високою оборотністю і зменшення частки активів, що обертаються повільно.

3. Забезпечення ліквідності оборотних активів, достатньої для підтримки платоспроможності підприємства за поточними фінансовими зобов’язаннями. Це управлінське завдання реалізується за допомогою постійного контролю за розміром оборотних активів у грошовій, абсолютно ліквідній формі, а також шляхом забезпечення відповідної частини високоліквідних активів у вигляді поточних фінансових інвестицій та інших активів, які за необхідності можуть швидко трансформуватися у грошові кошти.

4. Забезпечення підвищення рентабельності оборотних активів. Реалізувати це управлінське завдання можна шляхом своєчасного використання тимчасово вільних залишків грошових активів для формування ефективного портфеля поточних фінансових інвестицій, що можуть принести підприємству прямий дохід у формі процентів або дивідендів, розміщення коштів на депозит, відкриття контокорентних рахунків у банку. З метою максимізації прибутковості оборотних активів необхідно оптимально поєднувати активи, що дають прямий дохід, і ті активи, які такого доходу не приносять.

5. Мінімізація ризиків і втрат, пов’язаних з формуванням і використанням оборотних активів. Всі види оборотних активів тією чи іншою мірою пов’язані з ризиком втрати. Так, грошовим активам в основному властивий ризик інфляційних втрат; поточним фінансовим інвестиціям – ризик втрати частини доходу у зв’язку з несприятливою кон’юнктурою фінансового ринку, а також ризик інфляційних втрат; дебіторській заборгованості – ризик неповернення або несвоєчасного повернення, а також ризик інфляційних втрат; запасам товарно-матеріальних цінностей – ризик втрати від форс-мажору і природного убутку та інше. Тому політика управління оборотними активами має бути направлена на мінімізацію ризику їх втрат на підприємстві, особливо в умовах дії інфляційних факторів.

Читайте також:

1. II. Класифікація видатків та кредитування бюджету.
2. V. Класифікація і внесення поправок
3. V. Класифікація рахунків
4. А. Структурно-функціональна класифікація нирок залежно від ступеню злиття окремих нирочок у компактний орган.
5. Адміністративні провадження: поняття, класифікація, стадії
6. Активний бюджетний дефіцитхарактеризу­ється спрямуванням коштів на інвестування еко­номіки, що сприяє зростанню ВВП.
7. Аналіз грошових коштів
8. Аналіз грошових коштів підприємства
9. Аналіз оборотності оборотних коштів.
10. Аналіз руху грошових коштів та дебіторської заборгованості
11. Аналіз руху грошових коштів у контексті нової фінансової звітності Важливим завданням аналізу фінансового стану підприємства є оцінка руху грошових коштів підприємства.
12. Аналіз структури оборотних коштів

Переглядів: 1541