Міжнародні групи громадськості та їх особливості.

Для осіб або компаній, що працюють за кордоном, необхідним є розуміння особливостей місцевої культури та вміння дотримуватися тутешніх традицій.

У країнах Середнього Сходу, наприклад, місце здійснення покупок швидше залежить від особистих зв'язків, ніж від цін. Цього часто не можуть збагнути західні бізнесмени. Однак, коли маєш справу з бедуїнами, товариські стосунки і довіра мають більше значення, ніж звичні ринкові правила купівлі-продажу.

Японія може викликати розчарування, оскільки процес ухвалення ділового рішення тут, як правило, є функцією комітетів, а не персональною дією керівника. Це означає, що владнання будь-якої справи забирає багато часу і передбачає залучення великого кола людей. Проте зв'язки керівництва з працюючим персоналом у Японії набагато простіші, ніж на Заході, оскільки лояльність працівників до своєї компанії тут набагато вища.

Однак такий стан речей поступово змінюється. Японські службовці починають переходити на інші місця роботи, що колись було надзвичайно рідкісним явищем. Раніше вважалося, що японський працівник із самого початку своєї трудової діяльності пов'язує свою долю лише з однією компанією. Коли японці знайомляться один з одним, вони традиційно спочатку кажуть назву своєї компанії, а потім називають своє ім'я.

Останнім часом деякі західні компанії починають запозичувати японський підхід до стилю менеджменту і більш ефективно використовувати працю своїх робітників, об'єднуючи їх в окремі групи, на зразок гуртків якості, у той час як робота на конвеєрі залишається основою загального процесу планування виробництва.

У Японії зв'язки з робітниками і службовцями традиційно залишаються важливою сферою PR. Порівняно з тарифікацією заробітної плати тут більш важливим є те, що японці називають «ва» (гармонія). Якщо стан гармонії порушується, усі виробничі стосунки можуть розвалитися. Гармонія може зникнути, коли на роботу беруть не ту людину. Гармонія також втрачається у випадку, якщо керівником фірми стає «гайджін» (іноземець), який не розуміє важливості стосунків між місцевими працівниками.

Ведення справ у мультикультурних суспільствах потребує спеціальних знань.

Наприклад, важко працювати в Малайзії, якщо не розумієш прагнення владних структур забезпечити більшу участь місцевих громадян в управлінні справами компаній та підвищити роль етнічних малайців, яких називають бумапутрас (синами землі). Навіть незважаючи на те, що прагнення державних органів збільшити іноземні інвестиції в економіку країни істотно скоротило зовнішні прояви ксенофобії, неприязне ставлення до іноземців продовжує приховано існувати. Цю обставину має брати до уваги кожний іноземний підприємець, який встановлює зв'язки з громадськістю згаданої країни.

Такого ґатунку проблеми існують не тільки на Сході. Численні складнощі у сфері PR виникають у Бельгії, де продовжується конфлікт між франкомовними (валлонці) та тими, що розмовляють данською мовою (фламандці), частинами населення. Іноземним підприємцям у разі необхідності надсилання запрошення до місцевих громадян взяти участь у тих чи інших офіційних заходах рекомендується писати їх французькою або фламандською мовами. У тих випадках, коли важко встановити, хто із запрошуваних є валлонець або фламандець, запрошення краще писати англійською мовою, щоб не потрапити у незручне становище.

Зростає постійна увага до нових незалежних пострадянських держав, що відкриває нові можливості для розвитку сфери PR. У Росії, наприклад, перший офіс західної PR-фірми був відкритий ще в 1989 р. у Москві. Спочатку його очолював західний фахівець, що працював тут на постійній основі.

В Україні офіс відомої PR-компанії «Burson-Marsteller» був створений у 1993 р. у Києві. Як свідчать західні PR-фахівці, за цей час тут відбулися разючі зміни:

D) Пішли у минуле часи, коли західні піармени, яких запрошували виступати перед місцевою громадою, були зобов'язані заздалегідь подавати текст промови місцевим організаторам подій, щоб у ній «не дай Боже» не було суперечностей з наявними політичними догмами.

E) Набагато простішими стають зв'язки з пресою.

F) Серед українських підприємців зростає особливий інтерес до західного стилю просування своїх товарів на західних ринках.

G) Помітним є прагнення урядових кіл України створювати пабліситі для державних діячів (президента, прем'єр-міністра тощо) серед різних цільових груп зарубіжної громадськості.

Однак для західних партнерів у нових незалежних державах усе ще залишається багато PR-проблем. Це, як правило, багатонаціональні та мультикультурні країни, що кожного разу потрібно брати до уваги. Навіть за всіх найліпших бажань ситуація у країнах перехідного типу змінюється повільно, і це накладає свій відбиток на сферу зв'язків з різними групами місцевої громадськості. Важливим для західних партнерів стає дослідження змін, що відбуваються в суспільстві, громадській думці, в ціннісних орієнтаціях та установках людей. Це стає особливо необхідним, коли західні фірми планують розширити свій бізнес та зробити нові інвестиції.

Отже, зростає потреба у фахівцях із питань PR, насамперед серед місцевих фахівців, які здатні не тільки надати інформацію для ухвалення стратегічних рішень, але й організувати масштабні PR- кампанії в інтересах західних партнерів.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.