Світ цінностей

Цінность і реальність

Існування культурних цінностей характеризує саме людський спосіб життя, рівень виділення людини з природи. Ціннісний тип світогляду обумовлений суспільним способом життя людей, існуванням суспільних потреб. Ці потреби охоплювали основні сфери буття вже первісної людини – праця, ритуальні танці, вчення, похоронні обряди, звичаї гостинності, заборона кровозмішення, релігійні і магічні дії. Потреба у таких видах діяльності не мала безпосереднього біологічного значення. Вони і сформували основу первісних ціннісних комплексів.

Завдяки соціальним потребам, людина у своїй життєдіяльності могла керуватися образом необхідного, бажаного, але ще реально не існуючого взаємовідношення речей. У зв’язку з цим цінності формували особливий світ духовного життя, який піднімав людину над реальністю. Зі розвитком суспільства і його структуризацією, поглибленням духовності людини ускладнювалося і ціннісне світосприймання, охоплюючи всі нові потреби. Цінності допомагали людині будувати соціально прийнятний світ можливої дійсності, підносячи її над повсякденністю. Ціннісні виміри давали можливість усвідомити дві площини реальності – ідеальну і матеріальну, співвідносячи їх, розглядаючи ідеальний світ як образ матеріального. Тим самим соціальні цінності, хоча і зростали з реальних суспільних потреб, поступово їм ставали притаманними риси, що ідеалізуються. Цим і пояснюється їх складна подвійна, суб’єктивно- об’єктивна природа.

Свій ціннісний світ людина вибудовує у процесі предметно-практичної діяльності. А будь-який акт діяльності включає ідеальний момент, під час якого складається задум дії, її ідеальна мета, план реалізації, а також життєве значення цієї діяльності. Саме цей момент діяльності і характеризує категорія цінності. Генетично цінності в процесі суспільної практики акумулювали в собі потреби, інтереси, емоційні переживання суб’єкта.

Поєднані в єдиний комплекс, потреби, інтереси і емоційні переживання створюють єдиний феномен цінності. Можна визначити цінність як значущість явищ, ідей, речей, обумовлену потребами і інтересами соціального суб’єкта.Проте цінністю є не тільки наше відношення до об'єктивних речей, але і предмет, який знаходить потребу для свого задоволення, тобто це функція предмету задовольняти наші потреби. Маючи таку складну будову, цінності в процесі діяльності виконують роль останньої підстави вибору мети і способів реалізації діяльності.

Таким чином, багатогранність діяльнісної природи людини дозволяє класифікувати систему її цінностей: а) матеріальні (речі, предмети, блага, що мають фізичну основу) і духовні (знання, ідеї, відчуття, емоції, віра і тому подібне); б) об’єктивні (фактична здатність речі задовольняти наші потреби) і суб’єктивні (наше відношення до об’єктивних речей); в) практичні (які відповідають змісту здійснюваної наочно-практичної діяльності) та ідеалізовані (які долають прихильність до наявної дійсності і характеризують прагнення до досягнення бажаного образу майбутнього); г) реальні (які реалізують об’єктивні суспільні потреби) та уявні (ілюзорно-надумане відношення окремих шарів співтовариства до речей і процесів).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Баденська школа	\|	Ціннісна орієнтація

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.