• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Ст.810-1 ЦК передбачено різновид договору найму житла – оренда житла з викупом.

За договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов 'язусться передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату (ч. 1 ст. 810 ЦК).

Виходячи із загального визначення договору, він може бути як ре­альним, так і консенсуальним. Це залежить від того, як сторони ви­значили порядок його укладення. Якщо вони встановили, що договір вважатиметься укладеним з моменту досягнення сторонами згоди за всіма його істотними умовами, договір є консенсуальним. Якщо ж момент укладання договору визначено передачею житла у користу­вання, це - реальний договір.

Названий договір є двостороннім та сплатним.

Згідно зі ст. 811 ЦК договір найму житла укладається у письмовій формі. Проте недодержання сторонами письмової форми не тягне за собою визнання його недійсним. Такі правові наслідки мають місце лише у випадках, встановлених законом (ч. 1 ст. 218 ЦК).

Сторонами у договорі найму житла є наймодавець і наймач. За загальним правилом наймодавцем виступає власник житла — фізична або юридична особа (ч. 1 ст. 810 ЦК). У окремих випадках наймодав­цем може бути й уповноважена власником особа (наприклад, управи­тель за договором управління майном - ст. 1029 ЦК). Наймачем жит­ла може бути як фізична, так й юридична особа.

Однак, якщо наймачем є юридична особа, вона може використовувати житло лише дія проживання у ньому фізичних осіб (ч. 2 ст. 813 ЦК), бо сучасне законодавство України закріплює принцип цільового використання житла. Згідно з даним принципом житло призначається виключно для проживання людини. Якщо вказаний принцип діє щодо власника житла, який має право використовувати помешкання тільки для влас­ного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має право використовувати його для промислового виробництва (ч. 1 ст. 383 ЦК), то він тим більше повинен діяти стосовно наймодавця та наймача. Внаслідок цього юридична особа, що отримала житло на умовах найму, в подальшому може лише передавати його у користу­вання фізичній особі (наприклад, своєму працівнику) на підставі сплатного договору піднайму (ст. 823 ЦК) або безоплатного догово­ру позички (ст. 827 ЦК).

Предметомдоговору можуть бути помешкання, зокрема^ житло­вий будинок чи його частина, квартира або її частина (ч. 1 ст. 812 ЦК). ЦК називає і дає визначення поняттям «житловий будинок» та «квартира» як об'єкти права власності у главі 28 «Право власності на житло» (статті 380-382).

Договір найму житла укладається у письмовій формі, договір оренди житла з викупом потребує нотаріального посвідчення.

До складу помешкання, що є предметом договору найму, обов'яз­ково входить житлове приміщення (одна чи декілька кімнат, частина кімнати). Не можуть бути самостійним предметом найму житла під­собні приміщення (наприклад, кухня, коридор, комора та інші). Якщо предметом договору найму є частина житлового будинку або кварти­ри, то підсобні приміщення знаходяться у загальному користуванні усіх осіб, що постійно проживають разом у житловому будинку або квартирі. Наймач житла у багатоквартирному житловому будинку має право користуватися також майном, що обслуговує будинок (ч. З СТ.812ЦК).

Відповідно до ч. 1 ст. 821 ЦК договір найму житла укладається на строк,встановлений договором. Допускається укладення договору найму житла і без зазначення у ньому строку. В такому випадку він вважається укладеним на п'ять років.

Договір найму житла, укладений на строк до одного року, іме­нується законодавцем як короткостроковийнайм. Законом встанов­лено певні особливості щодо регулювання відносин за договором ко­роткострокового найму житла (ч. 2 ст. 821 ЦК). Так, зокрема, до таких договорів не застосовуються: вимоги про обов'язковість зазна­чення у договорі осіб, які постійно проживатимуть разом з наймачем (ч. 1 ст. 816 ЦК); про дозвіл проживання тимчасових мешканців (ст. 818 ЦК); щодо права наймача передавати помешкання у користу­вання піднаймачеві (ст. 823 ЦК); про заміну наймача у договорі най­му житла (ст. 824 ЦК); про переважні права наймача на укладення договору найму на новий строк та придбання житла, яке було предме­том договору найму (ст. 822 ЦК). Слід зазначити, що укладення після тим же наймачем не є підставою для втрати догово­ром статусу короткострокового.

Права та обов’язки сторін за договором житлового найму, встановлені ст. 815-822 ЦК.

Наймач має право відмовитися від договору найму житла, якщо воно стяло непридатним для постійного проживания у ньому. Як вже було зазначено, непридатність житла для постійного проживання обумовлена його санітарним і технічним станом.

Договір найму житла може бути розірваний за рішенням суду на вимогу наймодавця у разі:

— невнесення наймачем плати за житло за шість місяців, якщо до­говором не встановлений триваліший строк, а при короткостроково­му наймі - понад два рази;

— руйнування або псування житла наймачем чи іншими особами, за дії яких він відповідає.

За рішенням суду наймачеві може бути наданий строк не більше одного року для відновлення житла. Слід зазначити, що застосування такого заходу є правом, а не обов'язком суду. Якщо протягом строку, визначеного судом, наймач не усуне допущених порушень, суд за по­вторним позовом наймача постановлює рішення про розірвання до­говору найму житла. На прохання наймача суд може відстрочити ви­конання рішення не більш ніж на один рік. Відстрочка виконання рішення суду можлива тільки після того, як буде винесено його рі­шення про розірвання договору. Порядок відстрочки виконання рі­шення провадиться відповідно до положень ЦПК України.

Договір найму будинку, квартири, кімнати або їх частини може бу­ти розірваний на вимогу наймодавця у разі необхідності використан­ня житла для проживання його самого та членів сім'ї останнього. При цьому наймодавець повинен довести, що така необхідність виникла вже після укладення ним договору найму. Наймодавець повинен по­передити наймача про розірвання договору найму не пізніше ніж за два місяці.

3. Договір позички.

За договором позички одна сторона (позичкодавець) без­оплатно передає або зобов'язується передати іншій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку, а останній повинен повернути ту ж річ в такому стані, в якому вона була отримана, з урахуванням нормального зносу.

Договір є безоплатним, може бути як реальним, так і консен-суальним, в цьому випадку стає двостороннім.

Водночас необхідно мати на увазі, що в сучасних умовах слово "позичка" широко застосовується в нормативних актах, судовій практиці, цивільному обігу, побуті, а також в іншому значенні — як синонім позики (наприклад, довгострокова і короткострокова позичка). Досить поширеною помилкою є розуміння терміна «Позичка» як безоплатної позики, як різновиду позики (це пояснюється тим, що протягом багатьох років ( до прийняття ЦК 2003 р.) подібні відносини охоплювалися договором безоплатного користування майном.

Разом з тим зазначені договори є абсолютно різними перш за все за предметом: предметом договору позички є безоплатна передача речі у користування на умовах поверненості, тоді як за договором позики гроші або інші речі передаються позичальнику у власність. Договір позички ближче відноситься до оренди, оскільки об'єктом цього договору завжди є індивідуально визначені речі, тоді як за договором позики передаються речі, наділені родовими ознаками, частіше за все гроші. По закінченні договірних відносин користувач повертає позичкодавцю ту ж саму річ, а позичальник позикодавцю - рівну кількість речей того ж роду та якості.

Сторонамиможуть бути будь-які суб'єкти цивільного права. В той же час юридична особа, яка здійснює підприємницьку діяльність, не може передавати речі у безоплатне користування особі, яка є її засновником, учасником, керівником, членом її органу управління чи контролю.

Предметом договору є речі, що визначені індивідуальними ознаками, оскільки в іншому випадку йтиметься не про позичку, а про позику.

Строк договору може бути як визначений, так і невизначений, в цьому випадку він визначається відповідно до мети користування річчю.

Форма договору залежить від суб'єктного складу договору та предмета договору. Так, договір позички:

· речей побутового призначення між фізичними особами може укладатися в усній формі;

· між юридичними особами, а також між юридичною та фізичною особою укладається в письмовій формі;

· будівлі, іншої капітальної споруди укладається у письмовій формі, а строком понад один рік — підлягає нотаріальному
посвідченню;

· транспортного засобу, якщо однією із сторін виступає
фізична особа, укладається в нотаріальній формі.

Користувач має право повернути річ в будь-який час, але якщо річ потребує особливого догляду або зберігання, він зобов'язаний повідомити позичкодавця про вою відмову від договору не пізніше ніж за сім днів.

Кожна із сторін має право вимагати дострокового розір­вання договору у випадку істотних порушень договору іншою стороною.

Так, позичкодавець має на це право, якщо у зв'язку з непе­редбаченими обставинами річ стала потрібною йому самому; користування річчю не відповідає її призначенню та умовам договору; річ самочинно передана у користування іншій особі; в результаті недбалого поводження вона може бути знищена або пошкоджена.

Договір позички зберігає свою чинність і при зміні власника речі, але новий власник має право в будь-який час розірвати договір, який укладено без визначення строку. Про розірвання договору користувач має бути повідомлений заздалегідь, у строк, що відповідає меті позички.

Схожість договору позички з договором майнового найму дозволяє поширити на нього положення договору майнового найму (оренди).

ЦК розповсюджує на правове регулювання договору позички всі статті Глави 58 "Найм (Оренда)". Разом з тим, слід мати на увазі що деякі правила, які властиві орендним відносинам, для договору позички застосовуватися не можуть в силу суті самого договору, наприклад, ст. 762 "Плата за користування майном".

5. Договір підряду

Сучасне виробництво включає в себе як один із найважли­віших елементів виконання різних за своїм змістом робіт як виготовлення матеріальних об'єктів, так і надання різного роду послуг. Ця мета реалізується в рамках договору підряду. На відміну від раніше розглянутих договорів (купівлі-продажу найму), підрядник повинен не передати якесь майно (у влас­ність чи тимчасове користування, відплатно чи безоплатно), а зобов'язується щось зробити, тобто виконати певну роботу, спрямовану на досягнення певного результату, який і потрібно передати замовнику.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зо­бов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч. 1 ст. 837 ЦК).

Договір підряду за своїм змістом охоплює виконання найрізноманітніших в широкому розумінні цього слова робіт:

· створення нових речей (будівництво будинків, гаражів,
пошиття одягу, виготовлення інструмента для зламування сейфів
тощо);

· відновлення речей (ремонт квартир, комбайнів, годин­
ників);

· надання інших послуг: а) речового характеру (фарбування парканів, прибирання снігу); б) які не дають речового результату (юридичні, медичні, інформаційні, організація урочистих подій, догляд за хворими та дітьми).

Правове регулювання підрядних відносин здійснюється гл. 61 ЦК, Законом України від "Про захист прав споживачів" та окремими підзаконними актами, які регламентують порядок виконання окремих підрядних договорів.

ЦК 2003 p. об'єднав в одну главу договори підрядного характеру, а саме:

· будівельний підряд;

· побутовий підряд;

· підряд на проектні та пошукові роботи.

Юридична характеристика договору: двосторонній (вза­ємний), відплатний та типовий консенсуальний договір, ос­кільки на відміну від інших договорів, підряд не може бути виконаний негайно, в момент укладення договору, оскільки для досягнення обумовленого результату завжди потрібен певний час.

Істотними умовами договору є предмет, ціна і строк вико­нання.

Сторони договору — підрядник і замовник. Підрядник — це особа, яка бере на себе обов'язок виконати певну роботу, за­мовлення, послугу, а замовник — це особа, яка доручає це зробити, обіцяючи сплатити винагороду.

Для виконання певних видів робіт необхідно отримати спеціальний дозвіл (ліцензію).

Для виконання окремих видів робіт (насамперед спеціалі­зованих, наприклад, виконання проектно-кошторисних, інже­нерних робіт тощо) підрядник може залучати інших осіб — субпідрядників, але відповідальність перед замовником за ре­зультат їхньої роботи буде нести підрядник, який в цьому ви­падку стає генеральним підрядником.

Предметом договору підряду є виконання певної роботи та її кінцевий результат. Залежно від виду робіт і завдання за­мовника результат може полягати в створенні нової речі або поновленні, поліпшені чи в інших змінах речі, яка вже існує. Замовника цікавить, як правило, не процес виконання роботи, а саме результат, оскільки оплачується саме він.

Характерною ознакою договору підряду є те, що підрядник виконує роботу на свій ризик, тобто це означає, що він позбавля­ється права на винагороду у разі випадкової загибелі предмета підряду або неможливості завершення робіт без вини сторін. Так, якщо після закінчення будівництва в дачний будинок вдарила блискавка і будинок згорів, підрядник не має права на винагороду за виконану вчасно і добросовісно роботу.

Строк виконання договору є однією із істотних умов дого­вору підряду. В договорі прийнято розрізняти момент початку і закінчення виконання роботи, а також проміжні строки, на­приклад, поетапні строки здачі об'єкта. Особливе значення строку полягає в тому, що саме з його порушенням пов'язані негативні наслідки (штраф, пеня за несвоєчасне виконання ро­боти, а інколи і за несвоєчасний її початок, наприклад, при ремонті квартири).

Ціна за договором підряду — це грошова сума, яка, як правило, визначається на момент укладення договору і яку замовник зобов'язується сплатити підряднику за виконання роботи. Ціна в договорі складається з винагороди підряднику, та із компенсації витрат (наприклад, вартість витрачених під­рядником матеріалів, амортизація устаткування, оплата послуг третіх осіб тощо).

Якщо для досягнення результату роботи підрядник повинен виконати комплекс робіт, значних за обсягом та складністю, ціна визначається шляхом складання кошторису.

Кошторис може бути твердим і приблизним. За наявності всіх вихідних даних повинен складатися твердий кошторис, який не підлягає перегляду і зміні в односторонньому порядку, наприклад, кошторис на ремонт квартири має бути твердим, оскільки за прейскурантами можна обрахувати вартість побілки, фарбування, шпалер, циклювання тощо. При перевищені твер­дого кошторису усі пов'язані з цим витрати несе підрядник.

Приблизний кошторис складають в тому випадку, коли не­можливо заздалегідь визначити перелік необхідних робіт та їх обсяг, наприклад, при пробиванні водної свердловини на дачній ділянці. Якщо виникла необхідність значно перевищити приблизний кошторис, підрядник зобов'язаний погодити це питання з замовником.

Обов'язки підрядника мають інформаційно-попереджуваль­ний характер (ст. 847 ЦК), а саме:

1) підрядник зобов'язаний сво­єчасно попередити замовника про недоброякісність або непридатність матеріалу, одержа­ного від замовника

2) те, що додержання вказівок замовника загрожує якості або придатності результату роботи

3) наявність інших обставин, що не залежать від підряд­ника, які загрожують якості або придатності результату робот (цей обов'язок підрядник виконує вже процесі роботи).

Основні обов'язки підрядника:

· організувати роботу і керувати нею, залишаючись відпові­дальним перед замовником за виконання всієї роботи, якщо до її виконання залучаються субпідрядники;

· виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено догово­ром (робота повинна бути виконана якісно, тобто відповідно до встановлених стандартів, технічних умов, в точній відповід­ності до вказівок замовника чи вимог, які зазвичай ставляться до такої роботи);

· виконати роботу у визначений договором чи законом строк (підрядник може відповідати за порушення тільки строку здачі роботи, а й строку початку робіт чи проміжних строків вико­нання роботи);

· вживати усіх заходів щодо збереження майна, переданого йому замовником, і ощадливо його витрачати (по закінченні роботи підрядник зобов'язаний повернути залишки матеріалу замовника. Тому якщо замовником надається матеріал підряд­нику, то в договорі зазначається найменування матеріалу, його кількість, вартість тощо);

· у встановленому порядку здати замовнику предмет до­говору (підрядник зобов'язаний не лише своєчасно виконатироботу, а й своєчасно її здати замовнику в порядку, передбаче­ному договором чи законом, наприклад, шляхом складання приймально-передаточного акта тощо). За несвоєчасну передачу роботи підрядник відповідає перед замовником як за невико­нання роботи;

· передати замовникові разом з результатом роботи інфор­мацію щодо експлуатації або іншого використання предмета договору підряду (виконання цього обов'язку зумовлено тією обставиною, що інколи без необхідної інформації неможливо належно використати результат роботи);

· надати замовникові звіт за витратами і повернути залишок
матеріалу замовнику (якщо за договором був укладений при­
близний кошторис, замовником був надано матеріал, підрядник
повинен надати обгрунтований звіт щодо витрат та повернути
залишки матеріалу замовнику).

Обов'язки замовника:

· якщо робота виконується з матеріалу замовника — своє­
часно надати матеріал підряднику;

· прийняти виконану відповідно до договору роботу (тобто
оглянути з метою виявлення недоліків, а за їх наявності — без
зволікань заявити про них підряднику. Прийняття роботи, як
правило, має бути негайним, як тільки підрядник сповістив
про її виконання);

· сплатити обумовлену винагороду (якщо робота виконува­
лася із матеріалу підрядника, то, відповідно, сплатити і вартість
матеріалу. В тих випадках, коли за договором виконуються
значні за обсягом роботи або підрядні відносини є довготрива­
лими, робота, яка виконується, може оплачуватися по частинах
або замовник може внести аванс);

· залежно від виду договору на замовника можуть бути
покладені й інші обов'язки, наприклад, підготувати приміщен­
ня для ремонту, надати місце для інструменту та осіб, які будуть
виконувати роботу тощо.

Договір побутового підряду — один із найпоширеніших ви­дів підряду, оскільки його мета — задоволення споживчих пот­реб громадян. Предмет договору охоплює широкий діапазон робіт: ремонт годинників, пошиття одягу, фарбування плащів, чистку ковдр, прання білизни тощо.

За договором побутового підряду підрядник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується виконати за завдан­ням фізичної особи (замовника) певну роботу, призначену для задоволення побутових та інших особистих потреб, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч. 1 ст. 865 ЦК).

Особливість цього договору полягає в тому, що на нього поширюється дія Закону "Про захист прав споживачів", він є публічним, оскільки підрядник (а це суб'єкт підприємницької діяльності, який повинен виконати певну роботу) не має права ухилитися від укладення договору з особою, яка до нього звер­нулася.

Підрядник зобов'язаний до укладення договору побутового підряду, зобов'язаний надати замовникові необхідну та достовір­ну інформацію про запропоновані роботи, їх види та особливості, про ціну та форму оплати роботи.

У разі нез'явлення замовника після спливу двох місяців за одержанням виконаної роботи підрядник вправі (після попе­редження) продати результат роботи за розумну ціну, а суму виторгу з вирахуванням усіх належних підрядникові платежів внести у депозит нотаріуса на ім'я замовника.

За договором будівельного підряду підрядник зобов'язуєть­ся збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх (ч. 1 ст. 875 ЦК).

Підрядником за договором є будівельна чи будівельно-монтажна організація, яка має ліцензію на виконання буді­вельних робіт.

Крім загальних обов'язків, передбачених договором підряду, на замовника покладаються обов'язки

· надати земельну ділянку для будівництва;

· передати підряднику проектно-кошторисну документацію
(тобто документацію, яка визначає обсяг та зміст робіт, їх
вартість, вартість матеріалів, устаткування тощо);

· отримати необхідні дозволи на проведення будівельних
робіт.

Оскільки будівельні роботи виконуються тривалий час, в договорі може бути передбачено їх авансування замовником та поетапна здача й оплата.

Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється спеціальним актом, підписаним обома сторонами.

Підрядник відповідає за недоліки робіт в межах гарантійно­го строку, якщо він не доведе, що дефекти сталися внаслідок природного зносу об'єкта, неправильної експлуатації чи не­належного ремонту.

За загальним правилом гарантійний строк за договором будівельного підряду становить 10 років від дня прийняття об'єкта замовником, якщо більший строк не встановлений дого­вором чи законом.

За договором підряду на проведення проектних та пошуко­вих робітпідрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прий­няти та оплатити їх (ч. 1 ст. 887 ЦК).

Проведення проектних та пошукових робіт є передумовою будівництва будь-якого об'єкта, оскільки без відповідної доку­ментації неможливе і будівництво.

Технічна документація становить собою комплекс документів (техніко-економічне обгрунтування, креслення, схеми, пояс­нююча записка до них, специфікації тощо), що визначають обсяг і зміст будівельних робіт, а також інші вимоги, що пред'являються до них.

Ціна цього виду підрядних робіт виступає у вигляді кошто­рису, що містить постатейний перелік витрат підрядника. При виконанні роботи підрядник не може відійти від завдання і тих вихідних даних, які ним отримані від замовника.

Головна особливість цього договору полягає в тому, що замовник може використати отриману від підрядника технічну документацію лише для цілей, передбачених договором, тобто він не може без згоди підрядника передавати її іншим особам чи розголошувати дані, що містяться у ній.

Читайте також:

1. Алгоритмічна конструкція повторення та її різновиди: безумовні цикли, цикли з після умовою та з передумовою.
2. АРХІТЕКТУРА НАРОДНОГО ЖИТЛА В УКРАЇНІ.
3. В залежності від того, хто може вимагати виконання договору,останні поділяються на договори, що укладаються на користь їх учасників, та договори на користь третьої особи.
4. Вибір конкретної різновидності товару-представника.
5. Види адміністративного договору
6. Види договорів найму
7. Види договору.
8. Види договору: - односторонні та двосторонні.
9. Види трудового договору
10. Види трудового договору
11. Визнання договору неукладеним.
12. Вирішення суперечок між суб'єктами страхування. Умови припинення дії договору.

Переглядів: 1254