• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Поняття та елементи позову.

Поняття та види строків у господарському процесі. Закінчення, призупинення, відновлення та продовження процесуальних строків.

Поняття та склад судових витрат.

Тема 4. Судові витрати. Процесуальні строки. Позов у судовому процесі

1. Судові витрати – це витрати, що несуть сторони та учасники суд. процесу в звязку з розглядом справи у госп.суді.

Доцільність існування таких витрат та обовязковість їх сплати зумовлена такими цілями:

1 – потребою держави часково компенсувати затрати на утримання суд.системи та забезп.правосуддя.

2 – запобігання необгрунтованих позовів.

3 – спонукання учасників до добровільного виконання своїх обовязків.

Згідно ст. 44 ГПК суд.витрати складаються:

1 – державне мито;

2 – витрати на проведення суд.експертизи;

3 – витр.на огляд та дослідження речових доказів у місті їх знаходження;

4 – оплати послуг перекладача та адвоката;

5 – витрат на інф.техн.забезп-ня (лише при звернені до суду 1 інстанції);

6 – інші витрати, повязані з роглядом справи (напр., витрати викликаним особам, витрати сторонніми СПД щодо надання док-тів та необхідних матеріалів для вир-ня спорів.).

Наданий перелік не є вичерпним.

Державне мито – це плата за здійснення держ.органом певних дій в інтересах особи, яка його сплатила.

Державним митом оплачуються (крім випадків, встановлених законодавством): позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду (ст.45).

Державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України. У разі збільшення розміру позовних вимог недопла­чена сума державного мита доплачується чи стягується згідно з новою ціною позову (ст.46).

До заяви про збільшення розміру позовних вимог додається документ, що підтверджує сплату державного мита у встановленому порядку і розмірі, за винятком випадків звільнення від сплати цього мита, відстрочки або розстрочки його сплати.

Сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадках:

• внесення мита в більшому розмірі, ніж передба­чено чинним законодавством;

• повернення заяви (скарги) або відмови в її прий­нятті, а також відмови державних нотаріальних контор або виконавчих комітетів міських, селищ­них і сільських Рад народних депутатів у вчиненні нотаріальних дій;

• припинення провадження у справі або залишення позову без розгляду, якщо справа не підлягає роз­глядові в суді чи в господарському суді, а також коли позивачем не додержано встановленого для даної категорії справ порядку досудового врегу­лювання спору або коли позов подано недієздатною особою;

• скасування в установленому порядку рішення суду, закриття провадження у справі, якщо справанепідлягає розглядові в судах або якщо зацікавле­ною особою, яка звернулася до суду, не додержано встановленого для даної категорії справ порядку попереднього позасудового розв'язання спору і можливість застосування цього порядку втра­чено, якщо при цьому державне мито було вже стягнуто в дохід бюджету;

• в інших випадках, передбачених законодавством України.

Повернення державного мита здійснюєтьсяза умови, якщо заяву подано до відповідної установи, що справляє мито, протягом року з дня зарахування його до бюджету.

У рішенні, ухвалі, постанові чи довідці господар­ського суду зазначаються обставини, що є підставою для повного або часткового повернення державного мита.

Розмір, витрат на інформаційно-технічне забезпе­чення судового процесу встановлений Кабінетом Мініст­рів України за поданням Вищого господарського суду України в такому обсязі (ст.47-1):

• для позивачів, у встановленому порядку звільне­них від сплати державного мита, — за нульовою ставкою;

• для всіх інших позивачів—за ставкою 118 гривень.

Витрати, що підлягають сплатіза проведення судо­вої експертизи, послуги перекладача, визначаються гос­подарським судом (ст.48).

Судовим експертам і перекладачам відшкодовуються витрати, пов'язані зі з'явленням до господарського суду, в розмірах, встановлених законодавством про службові відрядження.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом Украї­ни «Про адвокатуру». Оплата праці адвоката здійсню­ється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Якщо договір розривається достроково, оплата пра-- адвоката здійснюєчться за фактично виконану роботу. У разі неналежного виконання доручення на вимогу громадянина або юридичної особи, які уклали договір з адвокатом чи з адвокатським об'єднанням, внесена плата повертається їм повністю або частково, а при виникненні спору — за рішенням суду.

Порядок оплати праці помічника адвоката визнача­ється угодою між ним та адвокатом чи адвокатським об'єд­нанням. Заробітна плата помічника адвоката не може бути нижчою від встановленого державою мінімального розміру заробітної плати.

Розподіл витрат (ст.46). Державне мито покладається:

• у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, — на сторону, яка безпід­ставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо госпо­дарським судом відхилено частину пропозицій кожної зі сторін;

• у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, — на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї дер­жавне мито незалежно від результатів вирішення спору.

Державне мито, від сплати якого позивач у встанов­леному порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно до розміру задоволених ви­мог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита.

Стороні, на користь якої винесло рішення, господар­ський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати Державного мита.

Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покла­даються:

• при задоволенні позову — на відповідача;

• при відмові в позові — на позивача;

• при частковому задоволенні позову — на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

2. В господарському процесі застосовуються такі поняття як: строк, термін, позовна давність.

Строк – це певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строки діляться на дві категорії:

1 – встановлені законом;

2 – призначені судом.

Процесуальні дії вчиняються у строки, встановлені ГПК (ст.50). У тих випадках, коли процесуальні строки не встановлено, вони призначаються господарським судом.

Строки для вчинення процесуальних дій визначаються:

1 – точною календарною датою;

2 – зазначенням події, що повинна неминуче настати;

3 – періодом часу, протягом якого може бути вчинено дію. В цьому випадку дію можна вчини протягом всього періоду.

Перебіг процесуального строку, обчислюється роками, місяцями або днями та починається наступного дня після календарної дати або настання події, якими визначено його початок.

Закінчення процесуальних строків (ст.51). Процесуальна дія, для якої встановлено строк, може бути вчинена до 24-ї години останнього дня строку. Строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідний місяць і число останнього року строку. Строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Якщо кінець строку, обчислюваного місяцями, припадає на такий місяць, що не має відповідного числа, строк закінчується в останній день цього місяця.

У випадках, коли останній день строку припадає на неробочий день, днем закінчення строку вважається перший наступний за ним робочий день.

У випадку, коли закінчення строку, визначеного місяцем, припадає на такий місяць, у якому немає відпо­відного числа, строк спливає в останній день цього місяця. Строк, що визначений у півмісяця, дорівнює п'ят­надцяти дням.

До строку, що визначений півроком або кварталом і роком, застосовуються правила про строки, які визначені місяцями. При цьому відлік кварталів ведеться з початку року.

Якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими прави­лами припиняються відповідні операції.

Письмові заяви та повідомлення, здані до установи зв'язку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно.

Зупинення процесуальних строків (ст.52).Перебіг усіх незакінчених процесуальних строків зупиняється із зупиненням провадження у справі. З дня поновлення провадження перебіг процесуальних строків продовжується.

Відновлення та продовження процесуальних строків(ст.53). За заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк. Про відновлення пропущеного строку зазначається в рішенні, ухвалі чи постанові господарського суду. Про відмову у відновленні строку виноситься ухвала. Ухвалу про відмову у відновленні пропущеного строку може бути оскаржено. Призначені господарським судом строки можуть бути ним продовжені за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи.

Термін - це певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Вій визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Строк та термін можуть бути визначені актами ци­вільного законодавства, правочином або рішенням суду.

При зверненні до господарського суду за захистом порушених прав та інтересів встановлюється строк позовної давності.

Позовна давність — це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Встановлена законом позовна давність може бути збільшена за домовленістю сторін, про що між ними укладається відповідний договір у письмовій формі. Однак позовна давність, встановлена законом, за домов­леністю сторін скорочена бути не може.

Позовна давність обчислюється за загальними пра­вилами визначення строків, описаними вище, порядок її обчислення також не може бути змінений за домов­леністю сторін.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Теорія господарськогопроцесу розрізняє загальну та спеціальну позовну давність.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Спеціальна позовна давність може встановлюватися законом для окремих видів вимог: вона є скороченою або більш тривалою порівняно із загальною позовною дав­ністю.

Позовна давність в один рік застосовується, зокре­ма, ДО ВИМОГ:

• про стягнення неустойки (штрафу, пені);

• про спростування недостовірної інформації, помі­щеної у засобах масової інформації. У цьому разі позовна давність обчислюється від дня поміщення цих відомостей у засобах масової інформації або від дня, коли особа довідалася чи могла довідатися про ці відомості;

• про переведення на співвласника прав та обов'яз­ків покупця у разі порушення переважного права купівлі частки у праві спільної часткової влас­ності (стаття 362 Цивільного кодексу України);

• у зв'язку з недоліками проданого товару (стаття 681 Цивільного кодексу України);

• про розірвання договору дарування (стаття 728 Цивільного кодексу України);

• у зв'язку з перевезенням вантажу, пошти (стаття 925 Цивільного кодексу України);

• про оскарження дій виконавця заповіту (стаття 1293 Цивільного кодексу України).

Позовна давність уп'ять років застосовується до вимог про визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом насильства або обману, перебіг її починається мд дня припинення насильства.

Позовна давність удесять років застосовується до вимог про застосування наслідків нікчемного правочину, перебіг такої позовної давності починається від дня, коли оочалося його виконання.

Позовна давність застосовується судом лише за зая­вою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рі­шення.

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Позовна давність не поширюється:

• на вимогу, що випливає із порушення особистих немайнових прав, крім випадків, встановлених законом; :

• на вимогу вкладника до банку (фінансової устано­ви) про видачу вкладу;

• на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю;

• на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким пору­шено його право власності або інше речове право;

• на вимогу страхувальника (застрахованої особи) до страховика про здійснення страхової виплати (страхового відшкодування);

• на вимогу центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом, стосовно виконання зобов'язань, що випливають із Закону України «Про державний матеріальний резерв».

Законом можуть бути встановлені також інші вимо­ги, на які не поширюється позовна давність.

Перебіг усіх незакінчених процесуальних строків зупиняється із зупиненням провадження у справі. З дня поновлення провадження перебіг процесуальних строків продовжується.

За заявою сторони, прокурора чи зі своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску вста­новленого законом процесуального строку поважною і дЩновити пропущений строк.

Про відновлення пропущеного строку зазначається в рішенні, ухвалі чи постанові господарського суду. Про відмову у відновленні строку виноситься ухвала, яку може бути оскаржено в установленому порядку.

Призначені господарським судом строки можуть бути ним продовжені за заявою сторони, прокурора чи зі своєї ініціативи.

3. У позовному провадженні розглядається і вирішу­ється спір про право. Процесуальним засобом порушення справи є позов, який направлений на:

• визнання прав;

• відновлення становища, яке існувало раніше;

• присудження до виконання обов'язку в натурі;

• припинення або зміну правових відносин;

• стягнення з відповідача збитків.

Позов складається з трьох елементів:

Предмет — матеріально-правова вимога до відпові­дача, щодо якої суд повинен винести рішення.Ця вимога повинна нести правовий характер, тобто бути урегульо­ваною нормами матеріального права, а також бути підві­домчою суду. В процесі розгляду справи по суті позивач має право змінити предмет позову. Матеріально-правова вимога позивача повинна опиратися на підставу позову.

Підстава — обставини, якими позивач обґ рунтовує свої вимоги. Цими обставинами можуть бути лише юридичні факти, тобто такі факти, які тягнуть за собой певні правові наслідки: виникнення, зміну чи припи­нення правових відносин. Це не є доказамипо справі. Підставу позову теж можна змінити.

Зміст — вид судового захисту, за яким позивач звертається до суду. Позивач може просити суд винести рішення про:

• присудження йому певної речі;

• поновлення порушеного права;

• визнання наявності чи відсутності суб'єктивних прав;

• зміну чи припинення існуючих між сторонами правових відносин.

Позовна заява (позов) за реквізитами можна умовно поділити на 4 частини:

1 – вводна;

2 – описова;

3 – мотивувальна;

4 – резолютивна (заключна, прохальна).

В 1-й зазн-ся наймен-ня суду та реквізити сторін.

В 2-й – хар-р спірного правопоруш-ня, його суть, розмір шкоди.

В 3-й – обставини, що підтв-ть факт правопор-ня відпов-чем, розмір шкоди з посиланням на докази та норми з-ну / дог-ру.

В 4-й – чітко формул-ся мета позову, чого він домагається.

Позов подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною поса­довою особою позивача або його представником, прокуро­ром чи його заступником, громадянином — суб'єктом підприємницької діяльності або його представником.

Позовна заява повинна містити (ст.54):

• найменування господарського суду, до якого пода­ється заява;

• найменування (для юридичних осіб) або ім'я (пріз­вище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) сторін, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізич­них осіб), ідентифікаційні коди суб'єкта господар­ської діяльності за їх наявності (для юридичних осіб) або індивідуальні ідентифікаційні номери за їх наявності (для фізичних осіб — платників податків);

• документи, що підтверджують за громадянином статус суб'єкта підприємницької діяльності;

• зазначення ціни позову, якщо позов підлягає гро­шовій оцінці; суми договору (у спорах, що виника­ють при укладанні, зміні та розірванні господар­ських договорів);

• зміст позовних вимог; якщо позов подано до кіль­кох відповідачів, — зміст позовних вимог щодо кожного з них;

• виклад обставин, на яких грунтуються позовні ви. моги; зазначення доказів, що підтверджують позов;

• обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов;

• відомості про вжиття заходів досудового врегулю. вання спору;

• відомості про вжиття запобіжних заходів;

• перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви.

У позовній заяві можуть бути вказані й інші відо­мості, якщо вони необхідні для правильного вирішення спору.

Ціна позову визначається(ст.55):

• у позовах про стягнення грошей — стягуваною су­мою або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному порядку;

• у позовах про витребування майна — вартістю май­на, що витребується;

• у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, — загальною сумою усіх вимог;

• у позовах про стягнення іноземної валюти — в іно­земній валюті та у гривнях відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову. В ціну позову включаються також вказані у позовній заяві суми неустойки (штрафу, пені), а якщо вони не вказані, — суми їх, визначені суддею.

Ціну позову вказує позивач. У випадках неправиль­ного зазначення ціни позову вона визначається суддею.

Позивач, прокурор чи його заступнице зобов'язав при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів, якщо цих документів у сторін немає.

Такий самий обов'язок покладається на позивача у разі залучення господарським судом до участі у справі іншого відповідача, заміни господарським судом неналежного відповідача.

До позовної заяви додаються документи, що підтверджують(ст.57):

• вжиття заходів досудового врегулювання госпо­дарського спору з кожним із відповідачів (у спо­рах, що виникають при укладанні, зміні та розір­ванні договорів, — відповідно договір, проект договору, лист, який містить вимогу про укладан­ня, зміну чи розірвання договору, відомості про пропозиції однієї сторони і розгляд їх у встанов­леному порядку, відповідь другої сторони, якщо її одержано, та інші документи);

• у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, — копія претензії, докази її надсилання відповідачу, копія відповіді на пре­тензію, якщо відповідь одержано;

• відправлення відповідачеві копії позовної ваяви і доданих до неї документів;

• сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі;

• сплату витрат на інформаційно-технічне забезпе­чення судового процесу;

• обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги. До заяви про визнання акта недійсним додається також копія оспорюваного акта або засвідчений витяг з нього.

До позовної заяви, підписаної представником позивача Додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.

В одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення як доданими доказами (ст.58). Суддя має право об'єднати кілька, однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, в одну справу, про що зазначається ухвалі про порушення справи або в рішенні.

Відповідач має право після одержання ухвали про порушення справи надіслати(ст.59):

• господарському суду — відзив на позовну заяву всі документи, що підтверджують заперечення проти позову;

• позивачу, іншим відповідачам, а також прокурору який бере участь в судовому процесі, — копію від­зиву.

Відзив підписується повноважною особою відпові­дача або його представником.

Відзив повинен містити:

• найменування позивача і номер справи;

• мотиви повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на законодавство;

• докази, що обґрунтовують відхилення позовної вимоги;

• перелік документів та інших доказів, що додаються до відзиву (у тому числі про надіслання копій від­зиву і доданих до нього документів позивачеві, іншим відповідачам, прокурору).

До відзиву, підписаного представником відповідача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника відповідача.

Відповідач має право до прийняття рішення зі спору подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом (ст.60). Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним. Подання зустріч. позову провадиться за загальними правилами дання позовів.

Читайте також:

1. II. Поняття соціального процесу.
2. V. Поняття та ознаки (характеристики) злочинності
3. А/. Поняття про судовий процес.
4. Адміністративне правопорушення як підстава юридичної відповідальності: ознаки і елементи.
5. Адміністративний проступок: поняття, ознаки, види.
6. Адміністративні провадження: поняття, класифікація, стадії
7. Азот, фосфор, біогенні елементи та їх сполуки, органічні речовини
8. Акти застосування юридичних норм: поняття, ознаки, види.
9. Аналіз ступеня вільності механізму. Наведемо визначення механізму, враховуючи нові поняття.
10. АРХІВНЕ ОПИСУВАННЯ: ПОНЯТТЯ, ВИДИ, ПРИНЦИПИ І МЕТОДИ
11. Аудиторські докази: поняття та процедури отримання
12. Базове поняття земле оціночної діяльності.

Переглядів: 1053