ХАРАКТЕРИСТИКА ОРГАНІВ МІЖДЕРЖАВНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ

План

1. Сутність і види, основні функції та порядок створення міжнародних міждержавних організацій.

2. Порядок утворення міжнародних міждержавних організацій.

3. Усталені організаційні структури міжнародних міждержавних організацій.

1. Сутність і види міждержавних організацій

Сутність міжнародних міждержавних організацій визначається офіційною участю в їхній діяльності держав та урядів, а також важливістю завдань, що їх покликані вирішувати ці організації. Держави сьогодні беруть участь у міжнародних організаціях з метою раціонального вирішення практичних проблем, які не можуть бути розв'язані зусиллями однієї країни, для ефективного об'єднання потенціалів зацікавлених сторін. Однак, коли виникає певна проблема, першим кроком урядів є не створення організації, а спроба врегулювання ситуації за допомогою договорів або неформальних ad hoc угод, що, як відомо, є значно дешевшим. Але якщо проблема виникатиме періодично або потребуватиме постійного врегулювання, то виникає необхідність у створенні організації. При цьому слід зазначити, що міждержавні організації не завжди є інструментом співробітництва. Іноді вони являють собою форум для вирішення конфліктів та міждержавних незгод.

Уряди, як правило, розглядають членство в міжнародних організаціях як один із головних засобів здійснення своєї зовнішньополітичної програми, оскільки:

— в структурі міністерств закордонних справ усіх країн є відділи, які займаються питаннями співробітництва з міжнародними організаціями;

— членські внески в міжурядові організації становлять окрему (і дедалі більш відчутну) статтю державних витрат на зовнішню політику;

— при багатьох міжурядових організаціях створені спеціальні постійні представництва держав.

Участь у міжнародних організаціях, у свою чергу, накладає на держави визначені й офіційно зафіксовані обов'язки, а в деяких випадках робить для них обов'язковими рішення, що їх приймає організація. Вище були розглянуті різні типи міждержавних організацій (див. табл. 1.2). Крім того, можна виділити два види міждержавних економічних організацій залежно від широти їхньої компетенції — загальноекономічного та галузевого характеру.

Загальноекономічні організації орієнтовані на налагодження координації та співробітництва країн для вирішення широкого кола іноді не тільки економічних, а й політичних, соціально-культурних, екологічних та інших проблем. Орієнтаціягалузевих організацій значно вужча — координація міжнародного економічного співробітництва в окремій галузі чи сфері діяльності. Як правило, держави більше схильні до співпраці з міждержавними організаціями, що мають вузьку функціональну спрямованість і чітко визначені цілі, ніж з організаціями широкого профілю. Найвпливовішими серед міждержавних організацій загальноекономічного характеру є Європейський Союз (ЄС), Організація економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР), Ліга арабських держав (ЛАД), Економічна співдружність держав Західної Африки (ЕКОВАС), Латиноамериканська економічна система (ЛАЕС), Асоціація держав Південно-Східної Азії (АСЕАН), Азіатське-Тихоокеанське економічне співробітництво (А ТЕС) та ін.

Серед галузевих економічних організацій виокремлюють ті, що сприяють міжнародному співробітництву в галузі промислового розвитку та будівництва, — Організація Об'єднаних Націй з промислового розвитку (ЮНІДО), Організація країн—експортерів нафти (ОПЕК), Європейське співтовариство з атомної енергії (Євратом), Європейське об'єднання вугілля та сталі (ЄОВС), Міжнародна асоціація з бокситів (МАБ), Міжнародна рада з олова (МРО); у галузі сільського господарства та переробної промисловості — Продовольча та сільськогосподарська організація Об'єднаних Націй (ФАО), Міжнародний фонд сільськогосподарського розвитку (МФСР); у сфері транспорту і засобів зв'язку — Міжнародна організація цивільної авіації (ІКАО), Міжнародна морська організація (ММО), Організація співробітництва залізниць (ОСЗ), Європейська конференція міністрів транспорту (ЄКМТ), Європейське космічне агентство (ЄКА), Всесвітній поштовий союз (ВПС), Міжнародний союз електрозв'язку (МСЕ), Арабська поштова спілка (АПС); у галузі фінансів та кредиту — Міжнародний валютний фонд (МВФ), Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР), Африканський банк розвитку (АФБР), Банк міжнародних розрахунків (БМР); у галузі міжнародної торгівлі — Всесвітня торговельна організація (ВТО), Європейська асоціація вільної торгівлі (ЄАВТ), Генеральна угода з тарифів та торгівлі (ГАТТ).

2. Основні функції міждержавних організацій

Міжнародні міждержавні організації виконують певні функції, тобто сукупність дій і процесів діяльності, спрямованих на здійснення завдань організації. Основною функцією будь-якої міждержавної організації є пошук та виявлення сфери спільних інтересів країн-членів, а також досягнення їхньої згоди щодо спільних завдань і дій. Крім того, кожна міжнародна організація виконує певні спеціальні функції — регулювальну, оперативну, контрольну, інформативну, консультативну, які саме і розкривають її сутність, форми її роботи, особливості діяльності та пріоритетні завдання.

Регулювальна функція — встановлення для держав, міжнародних організацій або їхнього персоналу певних стандартів, норм, правил поведінки, які мають морально-політичне чи юридичне значення.

Оперативна функція — це реалізація персоналом організації за допомогою засобів, якими вона володіє, прийнятих рішень виконавчого характеру. Різновидом оперативної функції єконтрольна — виявлення фактичного стану справ у сферах діяльності організації і зіставлення з еталонами, які відображені в установчих документах або актах органів самої організації. Стосовно країн—членів організації контрольна функція може здійснюватися двома способами: 1) збір та опрацювання інформації («м'який» міжнародний контроль); 2) інспекція на місці.

Інформаційна функція пов'язана з наданням членам організації обумовленої раніше інформації у вигляді статистичних зведень, коментарів, тематичних або галузевих оглядів, щорічних звітів та ін. Збір, переопрацювання, систематизація, збереження і надання інформації є однією з найважливіших сфер діяльності будь-якої організації.

Консультативна функція передбачає створення механізму надання членам організації консультативних послуг з питань діяльності організації (наприклад, система щорічних, спеціальних та періодичних консультацій Міжнародного валютного фонду).

У реалізації регулювальної та контрольної функції безпосередню участь беруть держави — члени міжнародної організації, а в реалізації оперативної — сама міжнародна організація.

Названі вище функції міжнародних міждержавних організацій взаємозалежні і взаємопов'язані. Вони повинні здійснюватися в суворій відповідності із статутними принципами діяльності організації, а також компетенцією її структурних підрозділів.

3. Порядок утворення міжнародних міждержавних організацій

Міжнародна міждержавна організація створюється на основі узгодженого волевиявлення держав, зафіксованого або в міжнародному договорі (угоді), або в рішенні вже існуючої організації. Процедура створення міжнародної організації складається з:

1) прийняття установчого документа; 2) формування структури організації; 3) скликання головного органу.

Існування міжнародної організації найчастіше починається з укладання угоди і прийняття установчого документа, який у різних організаціях має різну назву, наприклад Статут (ООН), Конвенція (ВОІВ) тощо. Як правило, для цього скликається міжнародна конференція, на якій виробляється і приймається текст установчого документа організації. Датою створення організації вважається дата, коли цей документ набрав чинності. Другий спосіб утворення міжнародної організації, в основу якого покладено прийняття рішення іншої міжнародної організації, передбачає узгоджене волевиявлення держав через голосування за установчу резолюцію, яка набирає чинності з моменту її прийняття. Цей спосіб використовується ООН, зокрема під час створення автономних організацій із статусом допоміжного органу Генеральної Асамблеї (ЮНКТАД — 1964 р., ПРООН — 1965 р.).

Установчі документи міжнародних організацій визначають їхню компетенцію, тобто об'єкт або сферу діяльності, та повноваження, необхідні для виконання завдань.

Формування структури міжнародної організації здійснюється спеціально утвореними підготовчими органами на основі окремої міжнародної угоди або додатка до статуту організації, що створюється, або на основі резолюції іншої міжнародної організації. Ці документи визначають склад підготовчого органу, його компетенцію і функції, які полягають у розробці проектів правил процедури майбутніх органів організації, створенні штаб-квартири, складанні порядку денного для головних органів, підготовці документів і рекомендацій, що стосуються порядку денного, тощо. Саме так створювались ЮНЕСКО, ФАО, МАГАТЕ та інші міжнародні організації.

Скликання головних органів і початок функціонування завершують процес створення міжнародної організації.

Держави, що не є членами міжнародної організації, можуть надсилати своїх спостерігачів для участі в роботі органів організації, якщо це допускається її правилами, і створювати місії постійних спостерігачів.

Припинення існування організації відбувається також шляхом узгодженого волевиявлення держав-членів, яке здійснюється на основі підписання протоколу про розпуск (Варшавський договір— протокол про розпуск від 1 червня 1991 р., РЕВ — протокол про розформування організації від 28 червня 1991 р.).

Фінансові кошти міжнародної організації складаються переважно з внесків держав-членів і витрачаються на спільні потреби.

Сукупність органів міжнародної організації, з якої складається її організаційна структура, створюється на основі установчого документа міжнародної організації і наділяється відповідною компетенцією, повноваженнями і функціями. Для кожного органу визначається відповідна внутрішня структура, склад, порядок прийняття рішень, в установчих документах визначається його правовий статус.

Міжурядові органи складаються з представників держав-членів, які мають повноваження діяти від імені своїх урядів. Міжпарламентські органи складаються з учасників, які або обираються населенням країн-членів шляхом загальних прямих виборів (Європейський парламент), або призначаються національними парламентами (Парламентська асамблея Ради Європи). Адміністративні органи складаються з посадових осіб, що перебувають на службі в міжнародній організації і підпорядковані тільки їй. Арбітражні, судові органи і комітети експертів складаються з осіб — спеціалістів, яким надані певні повноваження.

4. Усталені організаційні структури міжнародних міждержавних організацій

Сучасні міждержавні організації мають досить складну організаційну структуру, адекватну цілям і масштабам діяльності. Водночас майже всі вони мають у своїй структурі три типи органів:

вищі, виконавчі та адміністративні. У структурі деяких можуть працювати також комітети, комісії та юридичні органи (табл. 3.1).

Вищі органи мають сесійний характер діяльності і формуються на рівноправних засадах, тобто з представників усіх держав-членів. Збираючись, як правило, один-два рази на рік, представники країн вирішують такі питання: прийом і виключення з організації, а також призупинення членства в ній; формування виконавчих органів і вибори їхніх голів; розгляд і прийняття рішень

щодо мети діяльності; розгляд відповідних звітів; встановлення принципів формування й використання бюджету; перегляд статутних документів та стратегії діяльності.

Виконавчі органи, що мають постійний характер діяльності, повинні забезпечити безперервність роботи організації між засіданнями вищих органів шляхом контролю за виконанням рішень вищих органів, підготовки рішень наступної сесії, вирішення бюджетних питань, питань стосовно персоналу. Вони формуються вищими органами обранням до них представників усіх (ЄС, АСЕАН та ін.) або певної кількості (МВФ, МБРР та ін.) держав-членів.

Таблиця 3.1

Тип органів	Принцип формування	Найпоширеніші назви	Компетенція	Характер діяльності
Вищі	На рівноправних засадах	Асамблея Сесія Конференція	Загальна політика організації і її принципи Перегляд статуту — членство в організації Формування виконавчих органів Обрання голови Розгляд звітів Бюджетна політика Питання діяльності	Сесійний
Виконавчі	На засадах представництва	Рада Директорат Комісія Комітет	Контроль за реалізацією рішень вищих органів Підготовка засідань вищих органів Розробка бюджету Питання щодо персоналу	Постійний
Адміністративні	Географічне представництво Кваліфікація	Секретаріат	Представництво у зовнішніх стосунках Публікації Розробка звітів	Постійний
Комітети, комісії	Географічне представництво Кваліфікація		Вирішення конкретної проблеми	Тимчасовий Постійний
Юридичні органи		Суд Трибунал Арбітраж	Розв'язання різного роду конфліктів	Постійний

Критеріями формування цих органів є справедливе географічне представництво, розмір фінансового внеску, специфічні інтереси тощо.

Адміністративні органи (секретаріати) повинні висвітлювати діяльність організації в засобах масової інформації, організовувати конференції, конгреси та інші заходи, складати звіти, публікувати документи організації. Секретаріати мають власну внутрішню структуру: вищі посадові особи, спеціалісти й обслуговуючий персонал.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Правові норми, пов’язані	\|	Сутність і види міжнародних неурядових організацій

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.