• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

ХАРАКТЕРИСТИКА ОРГАНІВ МІЖДЕРЖАВНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ

План

1. Сутність і види, основні функції та порядок створення міжнародних міждержавних організацій.

2. Порядок утворення міжнародних міждержавних організацій.

3. Усталені організаційні структури міжнародних міждержавних організацій.

1. Сутність і види міждержавних організацій

Сутність міжнародних міждержавних організацій визначає­ться офіційною участю в їхній діяльності держав та урядів, а та­кож важливістю завдань, що їх покликані вирішувати ці органі­зації. Держави сьогодні беруть участь у міжнародних організа­ціях з метою раціонального вирішення практичних проблем, які не можуть бути розв'язані зусиллями однієї країни, для ефектив­ного об'єднання потенціалів зацікавлених сторін. Однак, коли виникає певна проблема, першим кроком урядів є не створення організації, а спроба врегулювання ситуації за допомогою дого­ворів або неформальних ad hoc угод, що, як відомо, є значно дешевшим. Але якщо проблема виникатиме періодично або по­требуватиме постійного врегулювання, то виникає необхідність у створенні організації. При цьому слід зазначити, що міждер­жавні організації не завжди є інструментом співробітництва. Іноді вони являють собою форум для вирішення конфліктів та міждержавних незгод.

Уряди, як правило, розглядають членство в міжнародних ор­ганізаціях як один із головних засобів здійснення своєї зовніш­ньополітичної програми, оскільки:

— в структурі міністерств закордонних справ усіх країн є від­діли, які займаються питаннями співробітництва з міжнародними організаціями;

— членські внески в міжурядові організації становлять окрему (і дедалі більш відчутну) статтю державних витрат на зовнішню політику;

— при багатьох міжурядових організаціях створені спеціальні постійні представництва держав.

Участь у міжнародних організаціях, у свою чергу, накладає на держави визначені й офіційно зафіксовані обов'язки, а в деяких випадках робить для них обов'язковими рішення, що їх приймає організація. Вище були розглянуті різні типи міждержавних орга­нізацій (див. табл. 1.2). Крім того, можна виділити два види міждержавних економічних організацій залежно від широти їхньої компетенції — загальноекономічного та галузевого характеру.

Загальноекономічні організації орієнтовані на налагоджен­ня координації та співробітництва країн для вирішення широко­го кола іноді не тільки економічних, а й політичних, соціально-культурних, екологічних та інших проблем. Орієнтаціягалузе­вих організацій значно вужча — координація міжнародного економічного співробітництва в окремій галузі чи сфері діяль­ності. Як правило, держави більше схильні до співпраці з між­державними організаціями, що мають вузьку функціональну спрямованість і чітко визначені цілі, ніж з організаціями широ­кого профілю. Найвпливовішими серед міждержавних організа­цій загальноекономічного характеру є Європейський Союз (ЄС), Організація економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР), Ліга арабських держав (ЛАД), Економічна співдружність дер­жав Західної Африки (ЕКОВАС), Латиноамериканська економіч­на система (ЛАЕС), Асоціація держав Південно-Східної Азії (АСЕАН), Азіатське-Тихоокеанське економічне співробітницт­во (А ТЕС) та ін.

Серед галузевих економічних організацій виокремлюють ті, що сприяють міжнародному співробітництву в галузі промисло­вого розвитку та будівництва, — Організація Об'єднаних Націй з промислового розвитку (ЮНІДО), Організація країн—експорте­рів нафти (ОПЕК), Європейське співтовариство з атомної енергії (Євратом), Європейське об'єднання вугілля та сталі (ЄОВС), Міжнародна асоціація з бокситів (МАБ), Міжнародна рада з оло­ва (МРО); у галузі сільського господарства та переробної проми­словості — Продовольча та сільськогосподарська організація Об'єднаних Націй (ФАО), Міжнародний фонд сільськогосподар­ського розвитку (МФСР); у сфері транспорту і засобів зв'язку — Міжнародна організація цивільної авіації (ІКАО), Міжнародна морська організація (ММО), Організація співробітництва заліз­ниць (ОСЗ), Європейська конференція міністрів транспорту (ЄКМТ), Європейське космічне агентство (ЄКА), Всесвітній по­штовий союз (ВПС), Міжнародний союз електрозв'язку (МСЕ), Арабська поштова спілка (АПС); у галузі фінансів та кредиту — Міжнародний валютний фонд (МВФ), Міжнародний банк рекон­струкції та розвитку (МБРР), Африканський банк розвитку (АФБР), Банк міжнародних розрахунків (БМР); у галузі міжнаро­дної торгівлі — Всесвітня торговельна організація (ВТО), Євро­пейська асоціація вільної торгівлі (ЄАВТ), Генеральна угода з та­рифів та торгівлі (ГАТТ).

2. Основні функції міждержавних організацій

Міжнародні міждержавні організації виконують певні функції, тобто сукупність дій і процесів діяльності, спрямованих на здійс­нення завдань організації. Основною функцією будь-якої між­державної організації є пошук та виявлення сфери спільних ін­тересів країн-членів, а також досягнення їхньої згоди щодо спільних завдань і дій. Крім того, кожна міжнародна організація виконує певні спеціальні функції — регулювальну, оперативну, контрольну, інформативну, консультативну, які саме і розкрива­ють її сутність, форми її роботи, особливості діяльності та пріо­ритетні завдання.

Регулювальна функція — встановлення для держав, міжна­родних організацій або їхнього персоналу певних стандартів, норм, правил поведінки, які мають морально-політичне чи юри­дичне значення.

Оперативна функція — це реалізація персоналом організації за допомогою засобів, якими вона володіє, прийнятих рішень ви­конавчого характеру. Різновидом оперативної функції єконтро­льна — виявлення фактичного стану справ у сферах діяльності організації і зіставлення з еталонами, які відображені в установ­чих документах або актах органів самої організації. Стосовно країн—членів організації контрольна функція може здійснювати­ся двома способами: 1) збір та опрацювання інформації («м'я­кий» міжнародний контроль); 2) інспекція на місці.

Інформаційна функція пов'язана з наданням членам органі­зації обумовленої раніше інформації у вигляді статистичних зве­день, коментарів, тематичних або галузевих оглядів, щорічних звітів та ін. Збір, переопрацювання, систематизація, збереження і надання інформації є однією з найважливіших сфер діяльності будь-якої організації.

Консультативна функція передбачає створення механізму надання членам організації консультативних послуг з питань дія­льності організації (наприклад, система щорічних, спеціальних та періодичних консультацій Міжнародного валютного фонду).

У реалізації регулювальної та контрольної функції безпосере­дню участь беруть держави — члени міжнародної організації, а в реалізації оперативної — сама міжнародна організація.

Названі вище функції міжнародних міждержавних організацій взаємозалежні і взаємопов'язані. Вони повинні здійснюватися в суворій відповідності із статутними принципами діяльності орга­нізації, а також компетенцією її структурних підрозділів.

3. Порядок утворення міжнародних міждержавних організацій

Міжнародна міждержавна організація створюється на основі узгодженого волевиявлення держав, зафіксованого або в міжна­родному договорі (угоді), або в рішенні вже існуючої організації. Процедура створення міжнародної організації складається з:

1) прийняття установчого документа; 2) формування структури організації; 3) скликання головного органу.

Існування міжнародної організації найчастіше починається з укладання угоди і прийняття установчого документа, який у різ­них організаціях має різну назву, наприклад Статут (ООН), Конвенція (ВОІВ) тощо. Як правило, для цього скликається міжнародна конференція, на якій виробляється і приймається текст установчого документа організації. Датою створення ор­ганізації вважається дата, коли цей документ набрав чинності. Другий спосіб утворення міжнародної організації, в основу яко­го покладено прийняття рішення іншої міжнародної організації, передбачає узгоджене волевиявлення держав через голосування за установчу резолюцію, яка набирає чинності з моменту її при­йняття. Цей спосіб використовується ООН, зокрема під час створення автономних організацій із статусом допоміжного ор­гану Генеральної Асамблеї (ЮНКТАД — 1964 р., ПРООН — 1965 р.).

Установчі документи міжнародних організацій визначають їх­ню компетенцію, тобто об'єкт або сферу діяльності, та повнова­ження, необхідні для виконання завдань.

Формування структури міжнародної організації здійснюється спеціально утвореними підготовчими органами на основі окремої міжнародної угоди або додатка до статуту організації, що ство­рюється, або на основі резолюції іншої міжнародної організації. Ці документи визначають склад підготовчого органу, його ком­петенцію і функції, які полягають у розробці проектів правил процедури майбутніх органів організації, створенні штаб-квар­тири, складанні порядку денного для головних органів, підготов­ці документів і рекомендацій, що стосуються порядку денного, тощо. Саме так створювались ЮНЕСКО, ФАО, МАГАТЕ та інші міжнародні організації.

Скликання головних органів і початок функціонування завер­шують процес створення міжнародної організації.

Держави, що не є членами міжнародної організації, можуть надсилати своїх спостерігачів для участі в роботі органів організації, якщо це допускається її правилами, і створювати місії постійних спостерігачів.

Припинення існування організації відбувається також шляхом узгодженого волевиявлення держав-членів, яке здійснюється на основі підписання протоколу про розпуск (Варшавський дого­вір— протокол про розпуск від 1 червня 1991 р., РЕВ — прото­кол про розформування організації від 28 червня 1991 р.).

Фінансові кошти міжнародної організації складаються пере­важно з внесків держав-членів і витрачаються на спільні потреби.

Сукупність органів міжнародної організації, з якої складається її організаційна структура, створюється на основі установчого документа міжнародної організації і наділяється відповідною компетенцією, повноваженнями і функціями. Для кожного орга­ну визначається відповідна внутрішня структура, склад, порядок прийняття рішень, в установчих документах визначається його правовий статус.

Міжурядові органи складаються з представників держав-членів, які мають повноваження діяти від імені своїх урядів. Міжпарламентські органи складаються з учасників, які або оби­раються населенням країн-членів шляхом загальних прямих ви­борів (Європейський парламент), або призначаються національ­ними парламентами (Парламентська асамблея Ради Європи). Адміністративні органи складаються з посадових осіб, що пере­бувають на службі в міжнародній організації і підпорядковані тільки їй. Арбітражні, судові органи і комітети експертів склада­ються з осіб — спеціалістів, яким надані певні повноваження.

4. Усталені організаційні структури міжнародних міждержавних організацій

Сучасні міждержавні організації мають досить складну органі­заційну структуру, адекватну цілям і масштабам діяльності. Вод­ночас майже всі вони мають у своїй структурі три типи органів:

вищі, виконавчі та адміністративні. У структурі деяких можуть працювати також комітети, комісії та юридичні органи (табл. 3.1).

Вищі органи мають сесійний характер діяльності і формую­ться на рівноправних засадах, тобто з представників усіх держав-членів. Збираючись, як правило, один-два рази на рік, представ­ники країн вирішують такі питання: прийом і виключення з орга­нізації, а також призупинення членства в ній; формування вико­навчих органів і вибори їхніх голів; розгляд і прийняття рішень

щодо мети діяльності; розгляд відповідних звітів; встановлення принципів формування й використання бюджету; перегляд статут­них документів та стратегії діяльності.

Виконавчі органи, що мають постійний характер діяльності, повинні забезпечити безперервність роботи організації між засі­даннями вищих органів шляхом контролю за виконанням рі­шень вищих органів, підготовки рішень наступної сесії, вирі­шення бюджетних питань, питань стосовно персоналу. Вони формуються вищими органами обранням до них представників усіх (ЄС, АСЕАН та ін.) або певної кількості (МВФ, МБРР та ін.) держав-членів.

Таблиця 3.1

Критеріями формування цих органів є справедливе географіч­не представництво, розмір фінансового внеску, специфічні інте­реси тощо.

Адміністративні органи (секретаріати) повинні висвітлювати діяльність організації в засобах масової інформації, організовувати конференції, конгреси та інші заходи, складати звіти, публікувати документи організації. Секретаріати мають власну внутрішню струк­туру: вищі посадові особи, спеціалісти й обслуговуючий персонал.

Читайте також:

1. B грудини зі здавленням чи пораненням органів.
2. I. Загальна характеристика політичної та правової думки античної Греції.
3. II. ВИРОБНИЧА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОФЕСІЇ
4. II. Морфофункціональна характеристика відділів головного мозку
5. IV. Закономірності структурно-функціональної організації спинного мозку
6. PR-відділ організації: переваги і недоліки
7. V Практично всі психічні процеси роблять свій внесок в специфіку організації свідомості та самосвідомості.
8. VII. Філо- та онтогенез органів виділення
9. VІІІ. Філогенез органів чуття
10. Аварії на хімічно-небезпечних об’єктах та характеристика зон хімічного зараження.
11. Автобіографія. Резюме. Характеристика. Рекомендаційний лист
12. Автокореляційна характеристика системи

Переглядів: 1471