• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тема 6. Політичний процес та духовні компоненти політики.

План

1. Політичний процес.

2. Політичні конфлікти та шляхи їх розв’язання. (СРС)

3. Сутність і структура політичної свідомості.

4. Ідеологія як форма політичної свідомості. (СРС)

5. Політична культура: сутність, структура, типи.

6. Мораль і політика: принципи взаємодії. (СРС).

1. Політичний процес.

Політичний процес - поступова зміна станів соціально-політичної дійсності, насамперед політичної системи суспільства, що відбувається у наслідок сукупної діяльності суб’єктів, спрямованої на завоювання та використання політичної влади.

Типологія політичних процесів

n світові, регіональні, національні;

n відкриті та закриті;

n очевидні та приховані;

n еволюційні та трансформаційні.

Політична діяльність - сукупність дій як окремих індивідів,

так і великих суспільних груп спрямованих на реалізацію їх політичних інтересів, насамперед завоювання та використання влади.

Структура політичної діяльності

n політична участь – вплив громадськості на перебіг суспільно-політичних процесів та на формування владних політичних структур:

- мітинги;

- демонстрації;

- страйки;

- вибори тощо.

n політичне функціонування – професійна політична діяльність:

- депутатська діяльність;

- державно-управлінська діяльність;

- партійне керівництво;

- виборчий маркетинг.

Види політичної діяльності

n за кількістю і взаємозалежністю суб’єктів: індивідуальна, колективна, групова, загальносуспільна;

n за змістом: інноваційна, консервативна;

n за характером і методами дій: революційна, реформаторська;

n за дотриманням правових норм: законна, незаконна.

Особливості політичної діяльності

n основною рисою є вторинність політичної діяльності, відокремленість від безпосередніх потреб людини;

n важливе значення в політиці має не лише діяльність, а й бездіяльність;

n великий вплив мають як раціональні так і ірраціональні чинники політичної діяльності;

n парадоксальність наслідків політики.

Шкала інтенсивності політичних дій

V рівень - пряма дія, активна діяльність в позаінституційних політичних рухах, спрямована проти існуючої політичної системи

IV рівень - виконання політичних функцій у рамках політичних інститутів

IІІ рівень - діяльність у суспільно-громадських організаціях

IІ рівень - участь у періодичних діях, пов¢язаних з делегуванням повноважень

I рівень - реакція на імпульси, що надходять від політичної системи, не пов¢язана з необхідністю власної активності

Політичне рішення - свідомий вибір одного хоча би із двох варіантів політичних дій.

Ознаки політичних рішень

n системний характер - спрямовані на становлення і утримання певного типу владних відносин в суспільстві;

n імперативний характер - є керівними, обов’язковими в політичній системі;

n легальний характер - захищені законами політичної системи;

n апологетичний характер - захищають інтереси відповідних політичних сил;

n цілеспрямований характер;

n персоніфікований чи анонімний характер;

n ієрархічний характер;

n залежать від ЗМІ.

Види політичних рішень

n За обсягом охоплення території: глобальні, регіональні, національні, локальні;

n За сферою впливу: економічні, соціальні тощо;

n За силою впливу: обов’язкові, рекомендаційні;

n За терміном дії: безперервно діючі, короткочасні;

n За масштабністю цілей: стратегічні, тактичні;

n За мірою перспективності: запізнілі, своєчасні, прогностичні.

Процес прийняття політичних рішень

n висловлення інтересів і підготовка громадської думки;

n аналіз проблеми і підготовка проекту рішення;

n прийняття рішення: одноосібно (типові моделі - формальна, змагальна, колегіальна), та колективно (консенсусно чи голосуванням);

n виконання рішень.

Основні чинники ефективності політичних рішень

n легітимність;

n компетентність;

n моральність;

n компромісність.

3. Сутність і структура політичної свідомості.

Політична свідомість - сукупність емоційних і раціональних, емпіричних і теоретичних, усвідомлених і підсвідомих уявлень про політичне життя, які визначають ставлення народу до влади і поведінку останньої.

Умови виникнення політичної свідомості

n усвідомлення особою своєї групової приналежності;

n розуміння неможливості реалізації своїх соціальних групових інтересів без вступу у певні відносини із політичною владою;

n прийняття системи соціально-політичних цінностей та норм, усвідомлення свого громадянського статусу суб’єкта.

Політична свідомість формується під впливом

n діяльності ЗМІ, закладів освіти, державних органів та громадських організацій;

n самоосвіти та самовиховання;

n активної політичної діяльності.

Структура політичної свідомості за способом освоєння дійсності

1. Емпіричний рівень - формується на базі повсякденного досвіду людей.

Риси:

n фрагментарність

n суперечливість

n емоційність

Спосіб відображення: суспільна психологія.

2. Теоретичний рівень - формується на базі цілеспрямованого дослідження політичного процесу

Риси:

n цілісність

n систематизованість

n прогнозованість

Спосіб відображення: політична ідеологія.

Громадська думка - колективне судження людей, в якому ставлення до подій і явищ виявляється у формі схвалення, осуду чи вимоги.

Політичне маніпулювання - приховане управління політичною свідомістю та поведінкою людей з метою примусити їх до дії чи бездіяльності всупереч власним інтересам.

5. Політична культура: сутність, структура, типи.

Політична культура - система стійких уявлень, цінностей, норм, зразків поведінки у сфері взаємовідносин влади і народу, які проявляються у діяльності суб’єктів політичного процесу.

Структура політичної культури

n політичні цінності: колективізму, індивідуалізму, демократії, патріотизму тощо;

n суспільно-політичні норми: звичаї, традиції, ритуали, норми права;

n політичні ідеології;

n політична психологія:

- стереотипи;

- архетипи;

- міфи: провідні, розділяючі (“ми і вони”), героїчні, псевдоміфи;

- символи: національно-державні, ситуаційні, асоційовані із ролями чи структурами політичної системи; предметні, мовно-знакові, ритуально-процесуальні.

Елементи політичної культури суспільства

n Домінуюча політична культура – певна сукупність основних компонентів культури, яких дотримується більшість населення даної держави.

n Субкультура – сукупність компонентів культури, які тісно пов’язані із домінуючою культурою, але і відрізняються від неї.

n Контркультура – сукупність компонентів культури, що протистоять домінуючій культурі.

Типи політичної культури

n за рівнем політичної участі: патріархальна, підданська, активістська;

n за рівнем співпадіння ціннісних орієнтацій населення: гомогенна, фрагментарна, інтегрована, уніфікована;

n за механізмами суспільного регулювання: ринкова, етатистська;

n за характером політичного режиму: демократична, тоталітарна;

n за характером зовнішньої політики: гегемоністська, мілітарна, шовіністична, пацифістська тощо.

Терміни до теми:

Архетип – (з грец. «первинний образ») – суспільне підсвідоме, що виявляється у поведінці більшості членів певної спільноти і не може бути раціонально пояснене.

Звичай – схвалений суспільством, групою масовий зразок поведінки.

Політичні інститути – відносно стійкі типи і форми соціальної взаємодії, через які організовується політичне життя, забезпечується його стабільність і спадковість.

Політичні стереотипи – (з грец. «твердий образ») – схематичні, стандартизовані, стійкі образи чи уявлення про політичні відносини і способи розв’язання проблем, які склалися на основі минулого досвіду і сприймаються людьми некритично.

Ритуал – сукупність символічних, стереотипних колективних дій, які втілюють в собі певні ідеї, уявлення, цінності, норми, і які викликають відповідні колективні почуття.

Символ - (з грец. «знак, прикмета») – умовне позначення будь-якого предмета, поняття чи явища.

Соціальні норми – історично обумовлені суспільним буттям вимоги до діяльності і відносин індивідів, суспільних груп і інститутів, що виражають суспільну необхідність організації діяльності і відносин у відповідності до об’єктивних умов.

Традиція – механізм передачі від покоління до покоління культурних цінностей, норм і форм поведінки.

Цінність – соціально визнані і підтримувані більшістю людей уявлення про цілі, до досягнення яких потрібно прагнути.

Читайте також:

1. A) правові і процесуальні основи судово-медичної експертизи
2. H) інноваційний менеджмент – це сукупність організаційно-економічних методів управління всіма стадіями інноваційного процесу.
3. II. Поняття соціального процесу.
4. IV. План навчального процесу.
5. Iзобаричний процес
6. Iзотермiчний процес
7. Iзохоричний процес
8. V Практично всі психічні процеси роблять свій внесок в специфіку організації свідомості та самосвідомості.
9. V Процес інтеріоризації забезпечують механізми ідентифікації, відчуження та порівняння.
10. А. В. Петровський виділяє три стадії розвитку особистості в процесі соціалізації: адаптацію, індивідуалізацію і інтеграцію.
11. А. Особливості диференціації навчального процесу в школах США
12. А/. Поняття про судовий процес.

Переглядів: 623