МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||
Тема 6. Політичний процес та духовні компоненти політики.
План 1. Політичний процес. 2. Політичні конфлікти та шляхи їх розв’язання. (СРС) 3. Сутність і структура політичної свідомості. 4. Ідеологія як форма політичної свідомості. (СРС) 5. Політична культура: сутність, структура, типи. 6. Мораль і політика: принципи взаємодії. (СРС).
1. Політичний процес. Політичний процес - поступова зміна станів соціально-політичної дійсності, насамперед політичної системи суспільства, що відбувається у наслідок сукупної діяльності суб’єктів, спрямованої на завоювання та використання політичної влади.
Типологія політичних процесів n світові, регіональні, національні; n відкриті та закриті; n очевидні та приховані; n еволюційні та трансформаційні.
Політична діяльність - сукупність дій як окремих індивідів, так і великих суспільних груп спрямованих на реалізацію їх політичних інтересів, насамперед завоювання та використання влади.
Структура політичної діяльності n політична участь – вплив громадськості на перебіг суспільно-політичних процесів та на формування владних політичних структур: - мітинги; - демонстрації; - страйки; - вибори тощо. n політичне функціонування – професійна політична діяльність: - депутатська діяльність; - державно-управлінська діяльність; - партійне керівництво; - виборчий маркетинг.
Види політичної діяльності n за кількістю і взаємозалежністю суб’єктів: індивідуальна, колективна, групова, загальносуспільна; n за змістом: інноваційна, консервативна; n за характером і методами дій: революційна, реформаторська; n за дотриманням правових норм: законна, незаконна.
Особливості політичної діяльності n основною рисою є вторинність політичної діяльності, відокремленість від безпосередніх потреб людини; n важливе значення в політиці має не лише діяльність, а й бездіяльність; n великий вплив мають як раціональні так і ірраціональні чинники політичної діяльності; n парадоксальність наслідків політики.
Шкала інтенсивності політичних дій V рівень - пряма дія, активна діяльність в позаінституційних політичних рухах, спрямована проти існуючої політичної системи IV рівень - виконання політичних функцій у рамках політичних інститутів IІІ рівень - діяльність у суспільно-громадських організаціях IІ рівень - участь у періодичних діях, пов¢язаних з делегуванням повноважень I рівень - реакція на імпульси, що надходять від політичної системи, не пов¢язана з необхідністю власної активності
Політичне рішення - свідомий вибір одного хоча би із двох варіантів політичних дій.
Ознаки політичних рішень n системний характер - спрямовані на становлення і утримання певного типу владних відносин в суспільстві; n імперативний характер - є керівними, обов’язковими в політичній системі; n легальний характер - захищені законами політичної системи; n апологетичний характер - захищають інтереси відповідних політичних сил; n цілеспрямований характер; n персоніфікований чи анонімний характер; n ієрархічний характер; n залежать від ЗМІ.
Види політичних рішень n За обсягом охоплення території: глобальні, регіональні, національні, локальні; n За сферою впливу: економічні, соціальні тощо; n За силою впливу: обов’язкові, рекомендаційні; n За терміном дії: безперервно діючі, короткочасні; n За масштабністю цілей: стратегічні, тактичні; n За мірою перспективності: запізнілі, своєчасні, прогностичні.
Процес прийняття політичних рішень n висловлення інтересів і підготовка громадської думки; n аналіз проблеми і підготовка проекту рішення; n прийняття рішення: одноосібно (типові моделі - формальна, змагальна, колегіальна), та колективно (консенсусно чи голосуванням); n виконання рішень.
Основні чинники ефективності політичних рішень n легітимність; n компетентність; n моральність; n компромісність.
3. Сутність і структура політичної свідомості.
Політична свідомість - сукупність емоційних і раціональних, емпіричних і теоретичних, усвідомлених і підсвідомих уявлень про політичне життя, які визначають ставлення народу до влади і поведінку останньої.
Умови виникнення політичної свідомості n усвідомлення особою своєї групової приналежності; n розуміння неможливості реалізації своїх соціальних групових інтересів без вступу у певні відносини із політичною владою; n прийняття системи соціально-політичних цінностей та норм, усвідомлення свого громадянського статусу суб’єкта.
Політична свідомість формується під впливом n діяльності ЗМІ, закладів освіти, державних органів та громадських організацій; n самоосвіти та самовиховання; n активної політичної діяльності.
Структура політичної свідомості за способом освоєння дійсності 1. Емпіричний рівень - формується на базі повсякденного досвіду людей. Риси: n фрагментарність n суперечливість n емоційність Спосіб відображення: суспільна психологія. 2. Теоретичний рівень - формується на базі цілеспрямованого дослідження політичного процесу Риси: n цілісність n систематизованість n прогнозованість Спосіб відображення: політична ідеологія.
Громадська думка - колективне судження людей, в якому ставлення до подій і явищ виявляється у формі схвалення, осуду чи вимоги.
Політичне маніпулювання - приховане управління політичною свідомістю та поведінкою людей з метою примусити їх до дії чи бездіяльності всупереч власним інтересам.
5. Політична культура: сутність, структура, типи.
Політична культура - система стійких уявлень, цінностей, норм, зразків поведінки у сфері взаємовідносин влади і народу, які проявляються у діяльності суб’єктів політичного процесу.
Структура політичної культури n політичні цінності: колективізму, індивідуалізму, демократії, патріотизму тощо; n суспільно-політичні норми: звичаї, традиції, ритуали, норми права; n політичні ідеології; n політична психологія: - стереотипи; - архетипи; - міфи: провідні, розділяючі (“ми і вони”), героїчні, псевдоміфи; - символи: національно-державні, ситуаційні, асоційовані із ролями чи структурами політичної системи; предметні, мовно-знакові, ритуально-процесуальні.
Елементи політичної культури суспільства n Домінуюча політична культура – певна сукупність основних компонентів культури, яких дотримується більшість населення даної держави. n Субкультура – сукупність компонентів культури, які тісно пов’язані із домінуючою культурою, але і відрізняються від неї. n Контркультура – сукупність компонентів культури, що протистоять домінуючій культурі.
Типи політичної культури n за рівнем політичної участі: патріархальна, підданська, активістська; n за рівнем співпадіння ціннісних орієнтацій населення: гомогенна, фрагментарна, інтегрована, уніфікована; n за механізмами суспільного регулювання: ринкова, етатистська; n за характером політичного режиму: демократична, тоталітарна; n за характером зовнішньої політики: гегемоністська, мілітарна, шовіністична, пацифістська тощо.
Терміни до теми: Архетип – (з грец. «первинний образ») – суспільне підсвідоме, що виявляється у поведінці більшості членів певної спільноти і не може бути раціонально пояснене. Звичай – схвалений суспільством, групою масовий зразок поведінки. Політичні інститути – відносно стійкі типи і форми соціальної взаємодії, через які організовується політичне життя, забезпечується його стабільність і спадковість. Політичні стереотипи – (з грец. «твердий образ») – схематичні, стандартизовані, стійкі образи чи уявлення про політичні відносини і способи розв’язання проблем, які склалися на основі минулого досвіду і сприймаються людьми некритично. Ритуал – сукупність символічних, стереотипних колективних дій, які втілюють в собі певні ідеї, уявлення, цінності, норми, і які викликають відповідні колективні почуття. Символ - (з грец. «знак, прикмета») – умовне позначення будь-якого предмета, поняття чи явища. Соціальні норми – історично обумовлені суспільним буттям вимоги до діяльності і відносин індивідів, суспільних груп і інститутів, що виражають суспільну необхідність організації діяльності і відносин у відповідності до об’єктивних умов. Традиція – механізм передачі від покоління до покоління культурних цінностей, норм і форм поведінки. Цінність – соціально визнані і підтримувані більшістю людей уявлення про цілі, до досягнення яких потрібно прагнути.
Читайте також:
|
||||||||
|