Необхідність обліку фактора часу вимагає застосування спеціальних об'єктивних методів його оцінки. Облік фактора часу здійснюється за допомогою методів нарощення та дисконтування, основу яких становить методологічний інструментарій фінансових обчислень. За допомогою цих методів здійснюється приведення грошових сум, що відносяться до різних періодів, до необхідного моменту часу сьогодні (P) або майбутньому (F). При цьому в якості норми приведення використовуються процентні ставки нарощення (i) або дисконтування (d), що представляють собою вартість, що сплачується за використання позикових коштів. Вони: можуть бути прості або складні; виступають у якості вимірника рівня прибутковості здійснених операцій; обчислюються як відношення отриманого прибутку до величини вкладених або отриманих у майбутньому коштів; виражені в частках одиниці (десятковим дробом), або у відсотках.
Методи нарощення та дисконтування оцінки вартості грошей у часі для дискретних потоків платежів за простими відсотками наведено в таблиці 1.1.
Таблиця 1.1
Примітка:
n — строк вкладення (використання) коштів.
Для ставки нарощення (i) прямим завданням є визначення нарощеної суми, зворотним – дисконтування. Для облікової ставки (d), навпаки, пряме завдання полягає в дисконтуванні, зворотнім — у нарощенні. У таблицях 1.2 і 1.3 на прикладах розрахунків дисконтних множників і множників нарощення показаний вплив фактора часу на ефективність комерційних і фінансових операцій для ставок i = d.