• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Методи редагування. Етапи редагування.

Поняття редакційної норми. Види норм.

Серед загальних норм редагування виділяємо декілька постулатів, які можна застосувати для підготовки службових документів:

1) текст документа повинен містити нову для реципієнта* інформацію;

2) текст документа має бути пристосований до часу, місця, ситуації, в яких його сприйматиме реципієнт;

3) автор повинен використовувати мову, зрозумілу реципієнту;

4) у тексті документа мають бути дотримані конкретні норми.

Для редагування повідомлень використовують такі види конкретних норм:

● лінгвістичні;

● психолінгвістичні;

● логічні;

● композиційні;

● наукові;

● видавничі;

● юридичні;

● політичні;

● поліграфічні;

● етичні;

● естетичні.

Дисципліна “Українська мова професійного спрямування ” охоплює лінгвістичні норми редагування.

Лінгвістичні норми редагування–це норми редагування, щовизначають правильне використання мовних засобів в тексті документа.

З конкретними нормами пов’язане таке поняття, як аспект редагування. Аспект редагування– це редагування повідомлення на основі якогось одного чи одночасно кількох видів норм.

Для редагування службових документів застосовують літературне редагування.Літературне редагуванняздійснюють на основі композиційних, інформаційних, лінгвістичних та логічних норм.

Завдання редагування службових документів можна реалізувати за допомогою загальних та конкретних методів редагування.

Серед загальних методів редагування, які можна застосувати в редагуванні службових документів, можна виділити методи аналізу, синтезу та методи моделювання.

Метод аналізу.Використовують для виявлення відхилень у повідомленні, як синонім вживають термін “контроль”, “пошук відхилень”, “знаходження відхилень” тощо. Здійснюють аналіз шляхом порівняння елемента тексту з конкретними нормами нормативної бази. Під час редагування цей метод використовують найчастіше.

Метод синтезу.Реалізують у вигляді виправлення (реконструкції) знайдених відхилень (помилок).

Алгоритмічні методи. Полягають у використанні наперед заданих послідовностей процедур, тобто операцій чи команд (наприклад, послідовність застосування конкретних методів контролю). Під час редагування застосовують цілу гамму таких алгоритмів.

Методи моделювання. Полягають у створенні копії досліджуваного об’єкта на іншому носії інформації.

Розглянемо формалізовані методи виправлення.

Методи виправлення

		скорочення

Переставленням називають такий метод формалізованого виправлення, коли для усунення помилки компонент повідомлення переміщають в іншу позицію. Наприклад, переставлення літер у словах, слів у реченні, речень в абзаці, НФЄ у блоці, блоків у дискурсі.

Часто цей метод використовують, щоб позбутися помилок у композиції повідомлення.

Такий метод виправлення дає змогу в повному обсязі зберегти всі складові частини авторського тексту, а, отже, обсяг повідомлення не змінюється.

Видаленням називають такий метод формалізованого виправлення, при якому з повідомлення усувають компонент, що містить помилку. Наприклад, видалення використовують для усунення зі слова зайвої літери, двічі набраного одного й того ж слова, речення чи навіть НФЄ. Видаляють також ті речення чи НФЄ, які повторюють інформацію, що відома реципієнтам із попереднього тексту чи вже є в їх тезаурусі. Видаленню підлягають також компоненти, незрозумілі для тієї чи іншої читацької групи. Завдяки видаленням зменшується обсяг авторського оригіналу й відбувається компресування інформації в повідомленні.

Заміною називають такий метод формалізованого виправлення, коли в повідомленні місце видаленого компонента, що містив помилку, вставляють інший, без помилки. Метод заміни використовують тоді, коли відхилення неможливо позбутися ні методом ставлення, ні методом видалення.

Порівняно з іншими методами (переставлення, видалення, вставлення; див. про вставлення наступний розділ) заміна складніша, оскільки вимагає одночасно і видалення, і вставлення тексту. Іноді спрощує виконання заміни текст із помилкою (текст-прототип), який полегшує пристосування до авторського стилю. Внаслідок заміни обсяг повідомлення змінюється несуттєво (стає ненабагато більшим чи меншим)

Вставленням називають такий метод формалізованого виправлення, коли для усунення з повідомлення помилки в позицію, де вона є, додають потрібний компонент.

На практиці вставлення дуже широко використовують на макрорівнях, оскільки під збирання текстів видалення літер є найчастішим видом помилки (спотворення). Значно s вставлення використовують на макрорівнях (наприклад, вставлення речення в НФЄ ФЄ у блок).

Вставлення на макрорівнях збільшує обсяг авторського оригіналу, що, у принципі, належить до негативних характеристик цього методу. Проте, з іншого боку, вставлення можуть зробити повідомлення зрозумілішим. Вставлення виправлення великого обсягу часто вимагає від редактора, щоб він замінив автора, сягнувши його кваліфікаційного рівня. Отже, серед інших формалізованих виправлень цей метод є найтрудомісткішим.

Спеціальні формалізовані методи використовують здебільшого для виправлення компонентів нетекстової частини оригіналу: виправлення таблиць (наприклад, треба переставити назви стовпців таблиці на місце назв рядків, а назви рядків — на місце назв стовпців); виправлення ілюстрацій (наприклад, треба змінити насиченість якогось кольору); виправлення проекту видання (наприклад, необхідно втягнути абзац на задану величину вліво).

Скороченням називають такий неформалізований (творчий) метод виправлення, коли методом видалення окремих компонентів з повідомлення скорочують його обсяг, іноді до наперед заданої величини. При цьому зовсім не обов'язково, щоби компоненти, які видаляють, містили помилки.Типовими прикладами необхідності скорочення є газетні повідомлення, що повинні займати площу не більшу, ніж визначено на сторінці, або радіо- чи телеповідомлення, які мусять чітко вкладатися у час передачі.

Скорочення допомагає скомпресувати інформацію в повідомленні, не вимагаючи великої кількості процедур і пристосування до авторського стилю. Недолік же полягає в тому, що частину інформації при цьому втрачають. Скорочення повідомлення вимагає обов'язкового погодження з автором.

Опрацюванням називають такий неформалізований (творчий) метод виправ­лення помилок, коли в повідомленні роблять переставлення, видалення, заміни, вставлення та скорочення, причому загалом ступінь редагованості повідомлення не перевищує 25—30%.

Опрацювання, як правило, використовують стосовно тих повідомлень, які мають порівняно велику кількість помилок. Опрацювання дає змогу значно вдосконалити повідомлення, однак водночас веде до появи змін у тексті, необхідності пристосування до авторського стилю, а також можли­вості ненавмисного спотворення інформації. Опрацювання є трудомісткою процедурою.

Переробленням називають такий неформалізований (творчий) метод виправлення помилок, який вимагає переставлення, видалення, заміни, вставлення та скорочення, причому в цілому ступінь редагованості повідомлення не перевищує ЗО—50%.

Цей метод, як правило, застосовують до тих повідомлень, автори яких подають цінну для реципієнтів інформацію, проте мають низький кваліфікаційний рівень. Завдяки використанню цього методу вдається суттєво піднести науковий та мистецький рівень повідомлень.

Серед негативних характеристик методу слід назвати: наявність у тексті максимальних за обсягом змін (автори сприймають такий метод виправлення негативно, якщо його використовують без їх згоди); необхідність пристосування до авторського стилю, що пов'язане зі значними труднощами; найвища серед усіх методів виправлення (формалізованих і неформалізованих) трудомісткість виконання.

Неформалізовані (творчі) виправлення, наслідком яких є ступінь редагованості і повідомлення понад 50%, не можна вважати редагуванням, їх слід розглядати як літературний запис авторського повідомлення іншою людиною.

Читайте також:

1. III. Етапи розробки програмного забезпечення
2. Автоматизація водорозподілу на відкритих зрошувальних системах. Методи керування водорозподілом. Вимірювання рівня води. Вимірювання витрати.
3. Агрегативна стійкість, коагуляція суспензій. Методи отримання.
4. Адаптовані й специфічні методи дослідження у журналістикознавстві
5. Адміністративні (прямі) методи регулювання.
6. Адміністративні методи - це сукупність прийомів, впливів, заснованих на використанні об'єктивних організаційних відносин між людьми та загальноорганізаційних принципів управління.
7. Адміністративні методи управління
8. Адміністративні, економічні й інституційні методи.
9. Адміністративно-правові (організаційно-адміністративні) методи мотивації
10. Адміністративно-правові методи забезпечення економічного механізму управління охороною довкілля
11. Аерометоди
12. Активні групові методи

Переглядів: 7384