Мета та завдання курсу

Для розуміння природи та особливостей функціонування сучасних економічних систем треба розкрити їхній історичний розвиток, виявити закономірності взаємозв'язків між ними. Адже цілісністьта взаємообумовленість усіх аспектів економічних систем не дозволяють розірвати коло їхньої обопільної детермінації. Тому передумова пізнання економічних систем — це опанування історичних фактів і подій, що становлять віхи в розвитку господарських сфер суспільств і є етапами досягнення сучасного становища. Цим і визначається місце історії економіки та економічної думки в системі економічних наук.

Протягом тисячоліть відбулися безліч фактів та подій, що вплинули на нинішній стан господарських систем. Визнання тих чи інших фактів і подій як історичних, характеристика та розкриття їхнього значення в розвитку суспільства неможливі без використання відповідних наукових принципів і підходів. Тож головною метоютеми є встановлення методологічних засад історико-економічного аналізу розвитку суспільств, розкриття наукових методів, за допомогою яких цей аналіз здійснюється, установлення логіки та окреслення загальних меж історії економіки та економічної думки.

Ця мета може бути досягнута через обґрунтування наукового об'єкта історико-економічних досліджень та визначення в його рамках головного (системоутворювального) зв'язку (як найглибший характеристики об'єкта); цей зв'язок заведено називати предметом дисципліни. Рівень науковості історико-економічного аналізу залежить від методів, що застосовуються у відборі та дослідженні фактів та подій господарського житія суспільства. Загальну логіку історичного розвитку господарських сфер суспільств покликана відобразити його наукова періодизація.

Зазначені підходи до наукового аналізу історичного розвитку економічних систем відображені в п'яти питаннях теми. Методичні поради щодо їх розкриття та освоєння ви знайдете в поданому далі матеріалі.

3. Зв’язок предмету з іншими економічними дисциплінами

Це питання передбачає розкриття сутності та значення предмета історії економіки та економічної думки. Розпочати слід зі з'ясування поняття предмета науки та встановити зв'язок між категоріями науковий об'єкт та науковий предмет дисципліни. При цьому треба звернути увагу на відмінності в змісті об'єкта та предмета наукового аналізу, що характерні для формаційної та цивілізаційної парадигм дослідження суспільних процесів.

Як відомо, поняття об'єкт було обґрунтовано і стало широко використовуватись у наукових розвідках учених середньовіччя для виокремлення з реальної дійсності певних процесів чи явищ, на які спрямовувалася пізнавальна діяльність людей. Межі наукового об'єкта, як правило, установлювалися залежно від цілей, яких прагнув досягти дослідник, та щоразу потребували відповідного обґрунтування. Утім системний підхід вимагає іншого способу встановлення меж наукового об'єкта, визначення його природи. Як об'єкт розглядаються тільки ті явища та факти, яким притаманні ознаки системності, така частина реальності, що є цілісною підсистемою.

Для обґрунтування об'єкта пізнання треба неодмінно вказати на цілісність певних явищ чи процесів реальності, а також розкрити зв'язок з більш широкою системою, до якої вони входять як підсистеми. Так, розглядаючи суспільство як цілісну систему, варто виділити в ній економічну, політичну, соціальну та духовно-культурну сфери, які різняться між собою. Сукупність взаємозв'язаних явищ і процесів господарського жиїтя суспільства має певну цілісність, проте вони відносно відокремлено відбуваються в господарській сфері. Тому їх варто виокремити як науковий об'єкт пізнання економічними науками.

Разом з тим економічні процеси та явища мають багатоаспектний характер, можуть розглядатися під різними кутами зору. Тому, аналізуючи їх як відносно самостійну цілісність у суспільстві, кожна економічна наука вибирає свій підхід (ракурс) до них, обґрунтовує доцільність його існування (мету такого аспекту дослідження) та відносну цілісність (взаємозв'язок) процесів і явищ, що їх охоплює даний підхід (з позиції заявленої мети). У зв'язку з цим студенти повинні розкрити мету історико-економічного аналізу господарських процесів і явищ та обґрунтувати об'єкт даної науки. Для цього слід усебічно розглянути суть історичного генезису господарської системи суспільства та його значення в пізнанні сучасних економічних систем.

Не менш важливим для історико-економічного пізнання господарських процесів та явищ є визначення предмета даної науки. Відправним моментом у з'ясуванні сутності та значення наукового предмета є його зв'язок з об'єктом історії економіки та економічної думки. Вони співвідносяться між собою як загальне (об'єкт) і окреме (предмет) єдиного процесу наукового пізнання. Під предметом заведено розуміти ключові властивості (риси) процесів чи явищ, що відбуваються в межах визначеного об'єкта. Предмет — це наукова абстракція, за допомогою якої відбивається найглибша характеристика, притаманна всім складникам об'єкта дослідження, і тому він є об’єднувальним моментом відповідної цілісної сукупності господарських процесів і явищ.

Класична і неокласична економічні теорії визначали предмет дослідження пошуком елементу (клітинки), що є в кожному господарському процесі чи явищі, а особливості вияву такої основоположної ознаки давали можливість їх пізнати. Системний підхід до пізнання господарської сфери суспільства передбачає принципово інший спосіб визначення предмета. На головне місце виходить цілісність господарської системи та досягнення її головної мети. Предмет тут відбиває реалізацію цієї мети і безпосередньо пов'язаний із системоутворювальним зв'язком.

Для розкриття предмета історії економіки та економічної думки потрібно звернутися до основного (сисгемоутворювального) зв'язку господарської системи. Його аналіз дозволить зрозуміти, чому предмет дисципліни охоплює всі складники господарської системи, будучи складним багатоаспектним поняттям. Системний аналіз, і перш за все вирішальна роль цілісності господарської системи, передбачає відображення в понятті предмета структурної будови і ключових характеристик процесу її функціонування.

Як відомо, системоутворювальним зв'язком господарських систем є суспільна залежність людей у господарській сфері суспільства. Він виникає та змінюється залежно від розвитку суспільного поділу праці та власності на засоби виробництва і визначально впливає на стан господарства суспільства в цілому та на його складники. Тому до предмета економічних наук входять як господарська система в цілому, так і господарські одиниці, які відносно самостійно функціонують, тобто основні структурні складники господарської системи.

Історія економіки та економічної думки вивчає становлення та історичний розвиток господарської системи суспільства загалом та історичних форм господарств, що її утворюють. У зв'язку із цим студенти повинні показати, як виявляється предмет історико-економічної науки на різних етапах історичного розвитку господарської системи. Важливо зазначити конкретні вияви цих складових предмета історії економіки та економічної думки, навести приклади історичних форм господарств і особливостей господарських систем на різних етапах історичного розвитку (натурального, товарного або грошового господарства). Особливу увагу слід приділити всебічній характеристиці господарських одиниці, та назвати їхні основні історичні форми.

Разом з тим системоутворювальний зв'язок простежується також у характері та формах взаємозв'язків між структурними складниками господарської системи. Тут слід розкрити суть і особливості економічних зв'язків між елементами господарських систем на різних історичних етапах їхнього розвитку. Завдяки цьому конкретизується інша вагома частина предмета історії економіки та економічної думки — економічна взаємодія, що відбувається в результаті реалізації зв'язків між складниками господарської системи.

Отже, у предметі історії економіки та економічної думки втілюються стан господарської системи в цілому, форми господарських одиниць (форми господарств), що її утворюють, та особливості (характер) взаємодії між ними. Саме в них виявляється системоутворювальний зв'язок господарської системи, відображаються ключові характеристики процесу реалізації її головної мети.

Проте цим не вичерпується предмет історії економіки та економічної думки. Пізнання людьми господарських процесів і явищ завжди було неодмінною передумовою ефективного ведення господарства. Тому актуальними є адекватне віддзеркалення в економічних ученнях, думках закономірностей перебігу господарських процесів, повнота й достовірність знань про них. Генезис економічної думки протягом століть, етапні внески видатних особистостей або наукових шкіл, історичний поступ творчого духу людства, що підбивав еволюцію господарських систем суспільства, — усе це входить до предмета історико-економічних досліджень.

Спираючись на принципи системного підходу, на єдність пізнавальної та практичної діяльності людей, роль свідомості в процесі пізнання, студенти мають обґрунтувати необхідність включення історії розвитку економічної думки до предмета історико-економічної науки. Також треба пояснити, чому раніше, незважаючи на неодноразові спроби інтегрування економічної історії та історії економічних учень, що мають власні предмети дослідження, цього не було зроблено? Які зміни в науковій парадигмі вперше відкрили можливості для об'єднання цих різних дисциплін?

Економічна думка формувалась та історично розвивалась у ході аналізу фактів та подій, в яких найбільш повно відображалися процеси і явища, характерні для певного історичного етапу розвитку господарської системи. Історія економічної думки передбачає наукове обґрунтування вибору тих подій та фактів, що мали історичне значення для еволюції господарських систем. Тож студенти мають знати критерії оцінки фактів та подій як історичних, ознак, що притаманні історичним подіям, уміти навести найяскравіші приклади.

Наступним кроком в аналізі економічної думки є оцінка її наукової довершеності та встановлення міри її адекватності реальним процесам та явищам господарського життя. Студенти повинні показати, за допомогою якого інструментарію здійснюється така оцінка. Для відповіді на це питання слід звернутися до понять методології наукового дослідження та методів, що використовуються дослідниками. Треба усвідомити, у чому полягає суть, єдність і відмінність між цими поняттями, які особливості методологічних підходів характерні для різних економічних теорій (класичної, неокласичної, інституціональної тощо).

Розкриваючи методологічні підходи, що використовуються в сучасних історико-економічних дослідженнях, потрібно висвітлити значення цивілізаційної парадигми в пізнанні суспільних процесів. Відразу слід навести основні теоретичні положення, що входять до методології сучасної історико-економічної науки, довести необхідність їх приєднання до методології досліджень. Це дасть можливість відповісти на питання, чому існують різні оцінки економічної думки з позицій різних економічних теорій, чому кожна генерація дослідників пише власну історію економічної думки?

Підсумовуючи відповідь, варто наголосити на об'єктивності долучення до предмета історії економіки та економічної науки зазначених раніше складових, виявити розуміння їхньої органічної єдності. І найважливіший висновок із цього питання: і визначення наукового предмета, і поява нової інтегрованої дисципліни — історії економіки та економічної думки — стали можливими лише завдяки застосуванню системного аналізу у вивченні суспільних (у т. ч. економічних) процесів.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Основні методи дослідження економічних явищ, економічні закони закономірності та принципи	\|	Цивілізаційний підхід

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.013 сек.