МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||
ІНФОРМАЦІЙНИЙ МАТЕРІАЛНАВЧАЛЬНА МЕТА АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ Л Е К Ц І Ї № 4 Т е м а: “Кісткова система.” • Процес руху • Скелет нижньої кінцівки Скелет нижньої кінцівки складається з тазового пояса, який служить опорою та місткістю для внутрішніх органів (жіночий таз є предметом вивчення як кісткова основа пологового каналу) та скелета вільної нижньої кінцівки, який виконує опорну та рухову функції. Кістки нижньої кінцівки порівняно з верхньою більш масивні. Окрім цього, стопа з її склепінням служить амортизатором, як і вигини хребтового стовпа та суглобові диски. Частота травм та запальних процесів у ділянці кульшового, колінного суглобів та суглобів стопи потребує ретельного оволодіння знаннями будови та з'єднань кісток нижньої кінцівки. А така патологія, як плоскостопість, що утруднює ходіння, знижує працездатність є протипоказанням до оволодіння деякими професіями, вимагає необхідних знань у проведенні профілактичних заходів. Знати:скелет тазового пояса та скелет вільної нижньої кінцівки. Уміти:знаходити, називати, показувати анатомічні утворення кісток нижньої кінцівки, відрізняти кістки правої та лівої нижніх кінцівок. Володіти навичками:промацувати гребінь, передню верхню ость клубової кістки, великий вертлюг стегнової кістки, надколінок, кістки гомілки. До складу кісток нижньої кінцівки входять кістки пояса нижньої кінцівки та скелета вільної частини нижньої кінцівки. Пояс нижньої кінцівки складається з парної тазової кістки. Тазова кістка (os coxae) належить до плоских кісток; виконує функції захисту, руху та опори. У дитячому віці вона складається з трьох кісток: клубової, сідничої та лобкової, які з'єднуються між собою за допомогою хряща. З віком ці кістки зростаються в одну. Зрощення відбувається в ділянці найбільшого навантаження, тобто в ділянці кульшової западини (acetabulum). У передньонижньому відділі краю цієї западини є вирізка кульшової западини. Внутрішня частина кульшової западини має назву півмісяцевої поверхні, на дні якої є ямка кульшової западини. Клубова кістка(os ilium)утворює верхню частину тазової кістки. У ній розрізняють тіло та крило. Крило кістки тонше за її тіло, на внутрішній поверхні кістки є дугоподібна лінія, яка відокремлює тіло від крила. Верхній край крила стовщений, нагадує літеру S і має назву клубового гребеня, до якого прикріплюються м'язи живота. Спереду гребінь закінчується передньою верхньою клубовою остю, нижче від якої знаходиться передня нижня клубова ость. На задньому кінці клубового гребеня є задня верхня клубова ость, а нижче — задня нижня клубова ость. На внутрішній поверхні крила клубової кістки є значно виражене заглиблення — клубова ямка. У ділянці зчленування крила клубової кістки з крижовою є крижово-тазова поверхня, вище від якої є клубова горбистість, а нижче — вушкоподібна поверхня, яка безпосередньо зчленовується з відповідною поверхнею крижової кістки. На зовнішній поверхні крила клубової кістки є передня, задня і нижня сідничні лінії, від яких починаються сідничні м'язи. Сіднича кістка (os ischii) складається з тіла та гілки. На задній поверхні тіла знаходиться сіднича ость, вище від неї — велика сіднича вирізка, а нижче — мала сіднича вирізка. На межі між тілом сідничої кістки та її гілкою знаходиться обернений назовні і назад сідничий горб, до якого прикріплюються зв'язки та м'язи. Лобкова кістка (os pubis)складається з тіла, верхньої та нижньої гілок. Верхня гілка лобкової кістки має гребінь, який попереду переходить у лобковий горбик. Уздовж нижнього краю верхньої гілки лобкової кістки проходить затуль-на борозна, де лежать однойменні судини і нерви. На внутрішній поверхні верхньої гілки знаходиться симфізна поверхня. З'єднання обох симфізних поверхонь має назву лобкового симфізу. Передній відділ верхньої гілки переходить у нижню гілку з утворенням гострого кута між ними. Сіднича кістка разом із гілками лобкової кістки утворює широкий затульний отвір. Дві тазові кістки, крижова кістка та куприк з'єднуються між собою суглобами і зв'язками в міцне кісткове кільце —. таз (pelvis), яке служить для з'єднання тулуба з вільною частиною нижніх кінцівок. Кісткове кільце таза поділяється на два відділи: верхній — великий таз і нижній — малий таз. Великий таз обмежений з боків крилами клубових кісток (спереду він не має кісткових стінок), ззаду — нижніми поперековими хребцями та основою крижової кістки. Від малого таза він відділяється межовою лінією, яка проходить по гребеню лобкової кістки, дугоподібній лінії клубової кістки і переходить через мис на протилежний бік. Обмежений таким чином отвір має назву верхнього отвору, або верхньої апертури, нижче від якого розташована порожнина малого таза. Передня стінка малого таза складається з лобкового симфізу та частин лобкових кісток, задня стінка утворена куприковою і крижовою кістками та зв'язками, а бічні стінки — клубовими і сідничи-ми кістками. Знизу тазова порожнина обмежена нижнім отвором (апертурою) таза, який утворений сідничими горбами, гілками лобкових та сідничих кісток, куприком та зв'язками, які йдуть від крижової кістки до сідничих кісток. Під лобковим симфізом і нижніми краями нижніх гілок правої та лівої лобкових кісток знаходиться підлобковий кут, розмір якого залежить від віку людини, статевих, а також індивідуальних особливостей. Різниця в будові чоловічого та жіночого таза чітко визначається в період статевого дозрівання. Так, кістки жіночого таза тонші й більш гладенькі порівняно з кістками чоловічого таза. Жіночий таз ширший за чоловічий, тому що крила клубових кісток розміщені більш горизонтально, відстань між остями та гребенями клубових кісток більша. Мис у жінок виступає вперед менше, ніж у чоловіків. У зв'язку з цим верхня апертура таза в жінок має більш круглу форму порівняно з апертурою таза в чоловіків. Крижова кістка в жінок ширша та коротша, ніж у чоловіків, сідничі горби розгорнуті в обидва боки та відстань між ними в жінок більша, ніж у чоловіків. Відмінності в куті сходження нижніх гілок лобкових кісток у жінок та чоловіків: у жінок підлобковий кут має форму дуги, а в чоловіків він більш гострий і становить 70—75°. Існують відмінності й у формі порожнини малого таза: у чоловіків вона лійкоподібна, а у жінок — циліндрична. В акушерській практиці мають важливе значення розміри великого та малого таза. Для їхнього визначення використовують анатомічні розміри, а також лінії й площини. Скелет вільної частини нижньої кінцівки складається зі стегнової кістки, кісток гомілки і кісток стопи. Стегнова кістка (femur) належить до довгих трубчастих кісток, це найдовша і наймасивніша кістка людини. У ній розрізняють тіло і два епіфізи — верхній (проксимальний) і нижній (дистальний). Тіло стегнової кістки майже циліндричної форми, на задній поверхні має шорстку лінію, на якій розрізняють присередню та бічну губи, які донизу розходяться і обмежують трикутної форми підколінну поверхню. На верхньому епіфізі найбільшим утворенням є головка стегнової кістки, нижче від якої є шийка. У верхньому відділі головки розміщується маленьке заглиблення — ямка головки стегнової кістки. У тому місці, де шийка з'єднується з тілом, знаходяться два горби: великий та малий вертлюги. На внутрішній поверхні великого вертлюга визначається глибока вертлюгова ямка. Між вертлюгами на передній поверхні є міжвертлюгова лінія, а на задній — міжвертлюговий гребінь. Нижній кінець кістки сплощений у передньозадньому напрямку, стовщується і закінчується присереднім і бічним виростками. Між ними є міжви-росткова ямка. Попереду від них поверхня виростків переходить у надколінкову поверхню. Вище від виростків по обидва боки визначають присередній і бічний надвиростки. Надколінок (patella) міститься у товщі сухожилка чотириголового м'яза стегна. У ньому розрізняють основу, розміщену біля його верхнього краю, та верхівку, обернену донизу. Розрізняють передню та задню поверхні. Задня поверхня є суглобовою, вона сполучається з надколінковою поверхнею стегнової кістки і поділена поздовжнім гребінцем на дві площинки: меншу, присередню, і більшу, бічну. Це має практичне значення, щоб розпізнати лівий та правий надколінки. Скелет гомілки складається з двох довгих трубчастих кісток — великогомілкової та малогомілкової. Перша розташовується медіально, а друга — латерально. Великогомілкова кістка (tibia) має тіло та верхній (проксимальний) і нижній (дистальний) епіфізи. На тілі розрізняють три краї: передній, міжкістковий і присередній, а також три поверхні: присередню, бічну і задню. На передньому краї у верхньому відділі тіла знаходиться горбистість великогомілкової кістки, до якої прикріплюється сухожилок чотириголового м'яза стегна. На верхньому епіфізі виділяють присередній та бічний виростки, на задньонижній поверхні бічного виростка є малогомілкова суглобова поверхня для зчленування з малогомілковою кісткою. Зверху кожен з виростків має дещо вигнуту суглобову поверхню, ці поверхні об'єднуються в одну і називаються верхньою суглобовою поверхнею. Майже посередині її визначається міжвиросткове підвищення, на якому визначають при-середній і бічний міжвиросткові горбки. Попереду і позаду від зазначених горбків розміщується переднє і заднє міжвиросткові поля. Нижній епіфіз на лрисередньому боці має відросток — при-середня кісточка, на бічному боці якого є суглобова поверхня. На нижній поверхні дистального епіфіза знаходиться нижня суглобова поверхня для з'єднання з кістками стопи. На бічній поверхні міститься малогомілкова вирізка, до якої прилягає нижній відділ малогомілкової кістки. Малогомілковакістка (fibula)має тіло, верхній (проксимальний) і нижній (дистальний) епіфізи. Тіло має три краї: передній, задній, міжкістковий. Зазначені краї відокремлюють три поверхні: бічну, присередню і задню. Верхній кінець кістки має головку, на якій визначається суглобова поверхня. Нижче від головки знаходиться шийка малогомілкової кістки. На нижньому епіфізі розташована бічна кісточка, на внутрішній поверхні якої знаходиться суглобова поверхня для зчленування з великогомілковою кісткою. Кістки стопи (ossa pedis)поділяються на три відділи: кістки заплесна, кістки плесна та кістки пальців (фаланги). Будова стопи залежить від її функції, оскільки вона підтримує тіло у вертикальному положенні і зумовлює пересування людини. Стопа побудована і функціонує як пружне рухоме склепіння. Ця особливість будови столи є характерною ознакою людини, що пов'язано з прямоходінням. Виділяють п'ять поздовжніх і одне поперечне склепіння. Розміщення кісток стопи у вигляді склепіння підтримують численні міцні зв'язки та м'язи. У разі ослаблення цього апарату склепіння опускається, стопа набуває неправильної будови і має назву плоскої стопи. Заплесноутворено короткими губчастими кістками, що розміщені в два ряди. До першого ряду належать надп'яткова та п'яткова кістки, а до другого — човноподібна, кубоподібна і три клиноподібні кістки. Кістки плесна,а їх п'ять, належать до трубчастих кісток. У плесновій кістці розрізняють тіло, проксимальний та дистальний епіфізи, що відповідно мають назву — основа та головка. У кожній фаланзі виділяють тіло та два епіфізи — проксимальний, який утворений основою фаланги, та дистальний, що відповідає головці фаланги; II—V пальці утворені трьома фалангами: проксимальною, середньою та дистальною. Великий палець має тільки дві фаланги — проксимальну і дистальну. З'єднання кісток нижньої кінцівки З'єднання тазового пояса Неперервні з'єднання: • затульна мембрана — закриває затульний отвір; • лобковий симфіз — з'єднання двох лобкових кісток; • крижовоостьова зв'язка, яка натягнена між сідничою остю і зовнішнім краєм крижової кістки; • крижово-горбова зв'язка розміщена між внутрішньою поверхнею сідничого горба та зовнішнім краєм крижової кістки. Перервні з'єднання: • Крижово-клубовий суглоб, який утворений вушкоподіб-ною поверхнею крижової кістки та однойменною поверхнею клубової кістки. Суглоб має додаткові елементи: диск та зв'язки. Тип суглоба— простий. За формою— плоский. За функцією— рухи практично відсутні. Читайте також:
|
||||||||
|