• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

ІНФОРМАЦІЙНИЙ МАТЕРІАЛ

НАВЧАЛЬНА МЕТА

АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ

Функціональна анатомія спинного мозку

Нервові механізми фізіологічної регуляції

Анатомо-фізіологічні аспекти саморегуляції функцій організму

Л Е К Ц І Я № 10

Т е м а: “Нервова система.”

Головним видом регуляції фізіологічних функцій організму є нервова, або рефлекторна (безумовно- та умовно-рефлектор­на), регуляція. Здійснення рефлекторних актів, або рефлек­сів,— основний специфічний прояв діяльності нервової систе­ми. Рефлекс — реакція організму на зміну зовнішнього та вну­трішнього середовища. Будь-який рефлекс здійснюється за участю рефлекторної дуги. Центрами рефлексів можуть бу­ти як спинний, так і головний мозок. У процесі еволюції у зв'язку з розвитком вищих центрів управління діяльністю всього організму спинний мозок потрапив у підлеглу залеж­ність і став першим рівнем регуляції фізіологічних функцій. Центри головного мозку здебільшого здійснюють свій вплив на функції організму за участі спінальних рефлексів, викорис­товуючи їхні координаційні механізми і зв'язки з органами-ефекторами.

Стає зрозумілим і роль інших відділів центральної нерво­вої системи у регуляції функцій організму, виходячи із законо­мірностей діяльності спинного мозку.

Тому знання анатомії і фізіології спинного мозку має вели­ке значення для майбутніх медичних сестер у процесі вивчен­ня морфологічних ознак захворювань і формування клінічного мислення.

Знати: нервові механізми фізіологічної регуляції; спинний мозок — будову та функції; оболони спинного мозку, міжобо­лонові простори.

Уміти: визначати відділи, частини, оболони спинного мозку. Проводити дослідження сухожилкових рефлексів у людини, схематично зображувати будову колінного рефлексу і аналізу­вати будову ланок рефлекторної дуги.

Нервова система об'єднує ряд органів і структур, які в сукуп­ності забезпечують зв'язок організму із зовнішнім середови­щем, регуляцію всіх життєвих процесів, координацію й інтег­рацію діяльності органів та систем. Завдяки нервовій системі організм функціонує як одне нерозривне ціле. Основою будови нервової системи є нервова тканина, яка здатна сприймати по­дразнення із зовнішнього середовища, трансформувати його у відчуття і на основі останнього формувати реакцію-відповідь.

Існують дві класифікації нервової системи — анатомічна та фізіологічна. Згідно з першою нервову систему поділяють на центральну і периферійну. До центральної належать головний і спинний мозок, до периферійної — нервові волокна, вузли та їхні розгалуження. Згідно з фізіологічною класифікацією нер­вова система поділяється на соматичну й автономну (вегета­тивну). Перша забезпечує іннервацію всього тіла, крім внутріш­ніх органів, судин, остання іннервує означені внутрішні органи.

Необхідно пам'ятати, що обидві класифікації деякою мірою умовні, оскільки в основі функціонування нервової системи лежать рефлекторні дуги, які охоплюють різні її відділи та внут­рішні органи.

Нейрон є основною структурною і функціональною одини­цею центральної нервової системи. Як відомо, він складається з тіла (соми) та відростків, які мають переважний напрям і спе­ціалізацію. Довгий відросток (аксон) проводить нервові імпуль­си від тіла нейрона до клітин — нервових, м'язових, секретор­них. Короткі деревоподібно розгалужені відростки — дендри­ти — проводять збудження до тіла нейрона. Основна функція нейронів — сприймання та перероблення інформації, проведен­ня її до інших клітин.

У головному та спинному мозку розрізняють сіру та білу речовини. Сіра речовина — скупчення тіл нейронів, біла речо­вина — скупчення відростків нейронів. Нейроглія входить до складу як сірої, так і білої речовини, вона складається із клі­тин, які виконують різноманітні функції: опорну, трофічну, секреторну та ін.

У різних відділах центральної нервової системи розташу­вання сірої та білої речовини різне. Так, у спинному мозку зов­ні знаходиться біла речовина, а всередині — сіра; у головному мозку в одних відділах сіра речовина лежить зовні, а в інших — усередині. Суцільний шар сірої речовини на поверхні білої має назву кори (кора великого мозку, кора мозочка).

Скупчення сірої речовини всередині білої називають ядра­ми. Ядра сірої речовини виконують роль різних центрів головного і спинного мозку, які регулюють функції внутрішніх орга­нів (центр дихання, центр слиновиділення тощо).

Скупчення нервових клітин за межами головного і спинно­го мозку називають вузлами, або гангліями (вузли в міжхребтових отворах, в яремному отворі тощо).

Нервові волокна — це відростки нервових клітин, вкриті оболонками. Залежно від будови оболонки їх поділяють на дві основні групи — мієлінові (м'якотні) та безмієлінові (безм'якотні). І ті, й інші побудовані з осьового циліндра, який є від­ростком нервової клітини й оболонки.

Нерви являють собою пучки нервових волокон, вкритих зверху сполучнотканинною оболонкою. До складу одних нервів входять переважно рухові нервові волокна, тому вони мають назви рухових, до складу інших — чутливі нервові волокна — чутливі нерви, а до складу більшості нервів входять і рухові, й чутливі нервові волокна, їх називають змішаними нервами.

Сполучнотканинну оболонку, яка вкриває окремі пучки во­локон нерва, називають периневрієм, а ту, яка вкриває весь нерв,— епіневрієм. Між нервовими волокнами, які утворюють пучки, є тонкі прошарки сполучної тканини — ендоневрій. У сполучній тканині нерва містяться судини, які його живлять.

Передача нервового збудження здійснюється за допомогою синапсів. Розрізняють такі види синапсів: аксо-соматичні, аксо-дендритичні, аксо-аксональні, дендро-дендритичні. Більшість синапсів належать до аксо-дендритичних.

Центральні синапси забезпечують численні зв'язки між нейронами, що забезпечує складну координацію та інтеграцію рефлекторної діяльності. Одне нервове волокно може утворю­вати до 10 тис. синапсів на багатьох нервових клітинах. Синап­си центральних нейронів (як і периферійних) утворені преси-наптичною мембраною, синаптичною щілиною і постсинаптичною мембраною. Передача нервового збудження здійснюється за допомогою медіаторів. Залежно від хімічної природи їх по­діляють на 4 групи: аміни (ацетилхолін, норадреналін, дофа-мін, серотонін), амінокислоти (наприклад, гліцин, глутамінова та ін.), пуринові та нуклеотиди (АТФ), нейропептиди (вазо­пресин та ін.). За функціональними властивостями медіатори Центральної нервової системи поділяють на збуджувальні, галь­мівні, модулюючі.

Під дією нервового імпульсу відбувається деполяризація закінчень нервового волокна, що зумовлює підвищення кон­центрації Са²⁺ у ньому, внаслідок чого медіатор потрапляє в си-наптичну щілину, зв'язується з рецепторними білками постсинаптичної мембрани — у ній виникає або збуджувальний, або гальмівний постсинаптичний потенціал.

Основним і специфічним проявом діяльності нервової сис­теми є здійснення рефлексів.

Рефлекс — реакція організму на зміни внутрішнього або зов­нішнього середовища, що здійснюється за участю центральної нервової системи у відповідь на подразнення рецепторів.

Шлях, яким поширюється збудження під час здійснення рефлексу, називають рефлекторною дугою. Рефлекторна дуга складається з п'яти компонентів: рецептор, аферентний шлях, нервовий центр, еферентний шлях, ефектор.

У зв'язку з тим що під час рефлексу збуджуються рецепто­ри ефектора і від них поступає імпульс до центральної нерво­вої системи, інформуючи про досягнутий результат (зворотна аферентація), вживають термін "рефлекторне кільце" замість "рефлекторної дуги".

Вся нервова діяльність складається з рефлексів, які відзна­чаються великою різноманітністю.

Класифікація рефлексів

1. Залежно від кількості центральних синапсів (між афе­рентними й еферентними нейронами): моносинаптичні (ко­лінний, ахілловий та ін.) та полісинаптичні — вони включа­ють кільце послідовних центральних (вставних) нейронів (це рефлекси з м'язових, шкірних рецепторів).

2. Залежно від локалізації рецепторів: екстеро-, інтеро- та пропріорецептивні.

3. Залежно від того, які органи є ефекторами: рухові (якщо їхнім ефектором є скелетні м'язи) та вегетативні (якщо їхнім ефектором є залози, кровоносні судини, внутрішні органи).

Усі вищезгадані рефлекси поділяють на: природжені, або без­умовні (вони зумовлені генетично-структурною організацією нервової системи), та набуті, або умовні (рефлекси, які виника­ють протягом життя).

Для здійснення будь-якого рефлексу необхідна цілісність усіх ланцюгів рефлекторної дуги. Порушення хоча б одного з них призводить до зниження рефлексу.

В основі нервової діяльності лежить взаємодія двох актив­них процесів: збудження і гальмування.

Значення процесів гальмування полягає в тому, що:

• разом зі збудженням процес гальмування відіграє значну роль у пристосуванні організму до навколишнього середовища;

• гальмування відіграє важливу роль у формуванні умов­них рефлексів, звільняючи ЦНС від перероблення несуттєвої інформації;

• забезпечує регуляцію координаційних рефлекторних ре­акцій, наприклад, під час згинання руки — центри м'язів-роз­гиначів гальмуються;

гальмування захищає нервові центри від втоми і висна­ження тощо.

Спинний мозок

(medulla spinalis, myelos — грец.)

Спинний мозок має форму циліндричного тяжа, довжина його становить 41—45 см, маса до 35 г. Спинний мозок знахо­диться у хребтовому каналі, від до .

Читайте також:

1. III. Повторення вивченого матеріалу.
2. III. Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу
3. IV. Вивчення нового матеріалу – 20 хв.
4. IV. Вивчення нового матеріалу.
5. IV. Вивчення нового матеріалу.
6. IV. Виклад інформаційного матеріалу
7. IV. Виклад інформаційного матеріалу
8. IV. Подання нового матеріалу
9. IV. Сприйняття та усвідомлення навчального матеріалу
10. IІІ. Вивченняння нового навчального матеріалу.
11. L2.T4/1.1. Засоби періодичного транспортування штучних матеріалів.
12. L2.T4/1.2. Засоби безперервного транспортування матеріалів. Транспортери.

Переглядів: 752