• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Стратегічне планування. Процес стратегічного планування

Рис. 4.1. Рівні та види планування в організації

Стратегічне планування – це основа діяльності організації, воно визначає її майбутнє.

Тактичне планування визначає проміжні цілі щодо досягнення стратегічних цілей та завдань, у ньому має бути відображено координацію і взаємодію різних ланок організації.

Оперативне планування –створює систему стандартів діяльності та опис робіт для кожного члена організації.

Динамічний розвиток суспільства, технологічний і науковий прогрес, економічна нестабільність, вимагають використання стратегічного планування.

Стратегічне планування – набір дій і рішень, обраних керівництвом, які ведуть до розробки специфічних стратегій, призначених для досягнення організацією своїх цілей.

Значимість цієї функції відчутно зросла у зв’язку з технологічними, економічними, соціально-культурними змінами, характерними для 80-90-х років минулого століття, що збільшують потребу організації у стратегічних рішеннях. Їх необхідність зводиться до того, щоб:

- базувати свою діяльність на надійних і чітко визначених стратегічних можливостях;

- розробляти системи моніторингу середовища маркетингу і аналізу конкурентоспроможності;

- підвищувати здатність адаптації до змін у середовищі;

- регулярно переглядати бізнес-портфель.

Завданням стратегічного планування є забезпечення достатньою мірою нововведень та змін в організації. Стратегічне планування не базується на методах екстраполяції (перенесення на майбутнє минулих тенденцій), а потребує необхідності внесення стратегічних коректив у поставлені завдання відповідно до змін на ринку. Ця управлінська концепція акцентує увагу на умовах ринку (зокрема на конкуренції і збуті).

Стратегічне планування ґрунтується на понятті «стратегія» (від грецьк.-«майстерність генерала»), що зустрічалося у древніх греків, які використовували його, коли мова заходила про мистецтво полководців. Стратегію характеризують довготривалість і впровадження інновацій.

Стратегія – це набір правил для прийняття рішень, якими організація керується у своїй діяльності (всебічний комплексний план, призначений для здійснення місії організації та досягнення її цілей).

Більш розгорнуто стратегію трактують, як систему управлінських рішень, що визначають перспективні напрями розвитку організації, сфер, форм і способів її діяльності в умовах зовнішнього середовища, а також порядок розподілу ресурсів для досягнення поставлених цілей. Стратегічне планування, охоплює досягнення поставлених цілей. Стратегічне планування, охоплює широкий спектр питань, дає можливість передбачити майбутній розвиток виробництва товарів і послуг, перспективних проектів, кадрової і фінансової складових діяльності фірми на плановій основі. А стратегічне управління завершує цю систему понять, включаючи не тільки передбачення і планування, але й регулювання, контроль, аналіз і оцінку.

У стратегічному менеджменті за рівнем управління виокремлюють чотири різновиди стратегій організації:

- перший рівень – корпоративний (портфельна стратегія) – існує у компаніях, які діють у декількох сферах бізнесу;

- другий рівень – сфери бізнесу (ділова стратегія) – рівень перших керівників недиверсифікованих організацій, що входять до складу диверсифікованих, або зовсім незалежних, відповідальних за розробку і реалізацію стратегії сфери бізнесу;

- третій рівень – функціональний – властивий керівникам функціональних сфер: фінансів, маркетингу, розробок нових товарів і послуг, виробництва, управління персоналом тощо;

- четвертий рівень – лінійний – рівень керівників підрозділів чи організації її географічно вилучених частин (представництв, філій).

Недиверсифікована організація має відповідно три рівні стратегії. Основним принципом координації стратегічного управління на всіх рівнях є принцип ієрархічної підпорядкованості.

Стратегічне планування полягає у розробці стратегії (рис.4.2).

Читайте також:

1. A) правові і процесуальні основи судово-медичної експертизи
2. H) інноваційний менеджмент – це сукупність організаційно-економічних методів управління всіма стадіями інноваційного процесу.
3. II. Поняття соціального процесу.
4. IV. План навчального процесу.
5. Iзобаричний процес
6. Iзотермiчний процес
7. Iзохоричний процес
8. V Практично всі психічні процеси роблять свій внесок в специфіку організації свідомості та самосвідомості.
9. V Процес інтеріоризації забезпечують механізми ідентифікації, відчуження та порівняння.
10. А. В. Петровський виділяє три стадії розвитку особистості в процесі соціалізації: адаптацію, індивідуалізацію і інтеграцію.
11. А. Особливості диференціації навчального процесу в школах США
12. А/. Поняття про судовий процес.

Переглядів: 1212