МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Стратегічне планування. Процес стратегічного плануванняРис. 4.1. Рівні та види планування в організації Стратегічне планування – це основа діяльності організації, воно визначає її майбутнє. Тактичне планування визначає проміжні цілі щодо досягнення стратегічних цілей та завдань, у ньому має бути відображено координацію і взаємодію різних ланок організації. Оперативне планування –створює систему стандартів діяльності та опис робіт для кожного члена організації. Динамічний розвиток суспільства, технологічний і науковий прогрес, економічна нестабільність, вимагають використання стратегічного планування.
Стратегічне планування – набір дій і рішень, обраних керівництвом, які ведуть до розробки специфічних стратегій, призначених для досягнення організацією своїх цілей. Значимість цієї функції відчутно зросла у зв’язку з технологічними, економічними, соціально-культурними змінами, характерними для 80-90-х років минулого століття, що збільшують потребу організації у стратегічних рішеннях. Їх необхідність зводиться до того, щоб: - базувати свою діяльність на надійних і чітко визначених стратегічних можливостях; - розробляти системи моніторингу середовища маркетингу і аналізу конкурентоспроможності; - підвищувати здатність адаптації до змін у середовищі; - регулярно переглядати бізнес-портфель. Завданням стратегічного планування є забезпечення достатньою мірою нововведень та змін в організації. Стратегічне планування не базується на методах екстраполяції (перенесення на майбутнє минулих тенденцій), а потребує необхідності внесення стратегічних коректив у поставлені завдання відповідно до змін на ринку. Ця управлінська концепція акцентує увагу на умовах ринку (зокрема на конкуренції і збуті). Стратегічне планування ґрунтується на понятті «стратегія» (від грецьк.-«майстерність генерала»), що зустрічалося у древніх греків, які використовували його, коли мова заходила про мистецтво полководців. Стратегію характеризують довготривалість і впровадження інновацій. Стратегія – це набір правил для прийняття рішень, якими організація керується у своїй діяльності (всебічний комплексний план, призначений для здійснення місії організації та досягнення її цілей). Більш розгорнуто стратегію трактують, як систему управлінських рішень, що визначають перспективні напрями розвитку організації, сфер, форм і способів її діяльності в умовах зовнішнього середовища, а також порядок розподілу ресурсів для досягнення поставлених цілей. Стратегічне планування, охоплює досягнення поставлених цілей. Стратегічне планування, охоплює широкий спектр питань, дає можливість передбачити майбутній розвиток виробництва товарів і послуг, перспективних проектів, кадрової і фінансової складових діяльності фірми на плановій основі. А стратегічне управління завершує цю систему понять, включаючи не тільки передбачення і планування, але й регулювання, контроль, аналіз і оцінку. У стратегічному менеджменті за рівнем управління виокремлюють чотири різновиди стратегій організації: - перший рівень – корпоративний (портфельна стратегія) – існує у компаніях, які діють у декількох сферах бізнесу; - другий рівень – сфери бізнесу (ділова стратегія) – рівень перших керівників недиверсифікованих організацій, що входять до складу диверсифікованих, або зовсім незалежних, відповідальних за розробку і реалізацію стратегії сфери бізнесу; - третій рівень – функціональний – властивий керівникам функціональних сфер: фінансів, маркетингу, розробок нових товарів і послуг, виробництва, управління персоналом тощо; - четвертий рівень – лінійний – рівень керівників підрозділів чи організації її географічно вилучених частин (представництв, філій). Недиверсифікована організація має відповідно три рівні стратегії. Основним принципом координації стратегічного управління на всіх рівнях є принцип ієрархічної підпорядкованості. Стратегічне планування полягає у розробці стратегії (рис.4.2).
Читайте також:
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|