ІІІ. Аналіз і оцінка цитат

Цитати з відповідною частиною умовності теж можна розглядати як фактичний матеріал. Вони відображають дійсність друкарську чи письмову, тобто є відтворенням дійсності, відображену в інших творах.

Проте і цю частину тексту редакторові необхідно проаналізувати, щоб оцінити:

1) доцільність цитат і обгрунтованість їх обсягу;

2) точність цитування реальну й смислову;

3) відповідність того, як автор тлумачить її дійсний сенс, щодо змісту цитати.

1) доцільність цитат і обгрунтованість їх обсягу:

а) Обґрунтованість цитування

Щоб перевірити обгрунтованість вживання цитат, потрібно передусім знати, з якою метою цитують інших авторів і інші тексти взагалі і з яким випадком уживання цитат мають мають значення у кожному конкретному випадку.

Поширені цілі цитування:

1) вдатися до затвердження визнаного авторитету, щоб спертися на нього в своїх доказах або спростуваннях (для того, хто цитує такі твердження — це аксіоми);

2) спертися на цитату як на аналізований (критикований цілком або частково) об'єкт, щоб показати помилки або правильність цитованого тексту;

3) скористатися виразним, яскравим за формою вираженням думки для більшої переконливості доказу
або спростування (так удаються до прислів'я або приказки, щоб максимально гостро й стисло виразити саму суть і пожвавити текст);

4) документально підтвердити свої висновки і положення (цитата як факт);

5) проілюструвати те, що затверджується або спростовується в тексті (приклади в мовознавчих працях і т. п.).

Тому існує визначенняЦитатність — це не просто велика кількість цитат, це цитати, що використовуються не за призначенням або замість власної думки.

Цитатність у сьогоднішній практиці:

1. Коли цитатами прагнуть підмінити аргументацію.

2. Коли автор для підкріплення власної позиції удається до цитат, що зовсім не виражає висловлену ним думку.

3.Коли автор просто не може утриматися від цитування, хоча великої необхідності в цьому немає.

б) Обсяг цитат.

Він повинен бути відповідний меті, заради якої приводиться цитата.

Отже, редакторові потрібно визначити:

– чи обгрунтовано спожиті цитати, чи виправдані вони за значенням і метою;

– збагачують або засмічують твір;

– чи допомагають авторові вирішувати поставлені їм перед собою завдання або приводяться формально, або через відсутність у автора власних думок.

2) точність цитування:

а) буквальна точність цитування

Коли говорять про перевірку точності цитування, то найчастіше мають на увазі перевірку технічну — чи співпадає цитата з оригіналом буква в букву, слово в слово.

Помилки в цитати проникають передусім тому, що редактори не перевіряють цитати, повністю довіряючи авторові.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ІІ. Загальні умови успішності аналізу й оцінки фактичного матеріалу	\|	Прийоми виявлення логічних зв'язків.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.