ІІ. Загальні умови успішності аналізу й оцінки фактичного матеріалу

Перевірка джерел фактів і фактів за джерелами

Поєднання прийомів перевірки

Наочне представлення опису в тексті

Те, що ми читаємо, підсвідомо уявляємо. Якщо в тексті існують слова, що сворюють хибне уявлення – ці слова потрібно замінювати.

Іноді редактор зможе розкрити невірогідність тексту, фактичну неточність у ньому, тільки якщо скористається декількома прийомами перевірки, поєднуючи їх під час аналізу й оцінці тексту.

Щоб судити про достовірність фактичного матеріалу, однієї перевірки їх зіставленнями і іншими описаними вище прийомами недостатньо. Ці прийоми лише допомагають розкривати помилки. Але що правильно, а що не правильно, можна визначити тільки за надійними джерелами. Редакторові їх потрібно знати. Звідси непорушна вимога багатьох видавництв до авторів (часто, на жаль, що не висувається і не соблюлаемое) — на полях оригіналу указувати джерела всіх фактичних даних, що надаються, якщо вони не супроводжуються бібліографічними посиланнями всередині тексту.

Завдяки таким авторським вказівкам редактор може:

1) оцінити авторитетність і надійність джерел, на які спирався автор: якщо сумнівне джерело, не можна довіряти відомостям, які з нього взяті;

2) перевірити, наскільки точно автор слідує джерелу, якщо воно заслуговує довіри.

Тому вимога посилань на джерела фактів повинна бути одним з умов видавничого договору з автором. Авторські оригінали з істотним фактичним матеріалом, джерело якого автором не вказане, за великим рахунком треба розцінювати як непридатні до видання.

Але і найавторитетнішому джерелу не можна вірити сліпо. Наука не стоїть на місці, багато що оновлюється.

Існує вибірковість перевірки, вона є вимушеною. Бажано, щоб серед істотних вибиралися для перевірки факти різного характеру (і числа, і дати, і назви і так далі) - Обсяг вибірки можна порахувати достатнім, якщо він дав чітке уявлення про характер роботи автора з джерелами.

Неодмінної перевірки вимагають фактичні дані, про які редактор має нечітке уявлення: для нього вони повинні бути сумнівними. Редактор повинен чітко вміти розмежовувати відому й сумнівне. Потрібно постійно поновлювати певні знання.

Це етап на якому можна, підводячи підсумки викладеного, сформулювати умови, при яких аналіз і оцінка фактичного матеріалу редактором буде успішній або, принаймні, позбавленій істотних недоліків.

Перша умова.Знати хочаб узагальнено предмет твору, не сподіватися тільки на свій здоровий глузд, тобто знайомитися з основною літературою про предмет твору, критично відноситися до власних знань і пам'ятати, що при недостатній кількості знань краще скористатися допомогою кваліфікованого фахівця-рецензента.

Друга умова.Добиватися енциклопедичності знань широкої загальної культури як основи для перевірки точності і достовірності фактів. Все перевірити за джерелами редактор не в силах: часу не вистачить. Та без широких знань і не побачиш, що треба перевіряти.

Третя умова.Свідомо використовувати специфічно редакторські прийоми і навики аналізу й оцінки фактів.

Четверта умова.Читати текст з установкою на те, що помилки в ньому обов'язкові, й уміти визначати всі об'єкти, які потребують перевірки.

Для цього піддавати кожен факт своєрідному іспиту:

а) Чи це так? Чи узгоджується з тим, що мені відомо із цього приводу?

б) Що сумнівно?

в) Чого я не знаю і що мені належить перевірити за джерелами?

Тут доречно привести афористичний вислів чудового літературознавця Бориса Вікторовича Томашевського:

Я знаю зовсім небагато. Я тільки твердо знаю, чого я не знаю, і зазвичай знаю, де знайти те, чого я на знаю. (запишіть)

Ці слова повинні стати основою роботи будь-якого редактора.

П'ята умова.Знати загальні й спеціальні джерела фактів у тій області, до якої відноситься твір, їх позитивні риси й недоліки, уміти добре орієнтуватися в них.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Осмислення значення термінів і інших слів	\|	ІІІ. Аналіз і оцінка цитат

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.