• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Соціально-групові характеристики туристичних груп

Тема 2. Туристична група та її соціологічна характеристика

Висновки

1. Туристична господарча організація - це форма об'єднання людей, що працюють у туристичній галузі і здійснюють туристичну діяльність щодо вироблення і продажу (реалізації) туристичних товарів і послуг з метою отримання прибутків.

2. Теоретичні засади дослідження туристичних господарчих організацій розвивались як в економіці (теорії фірм), так і в соціології (структурний підхід, теорії соціальної дії). До переваг соціологічного аналізу цих організацій належать: 1) врахування їх структурної різноманітності; 2) врахування географічних (територіальних) особливостей; 3) поєднання культурних норм і цінностей туризму з управлінськими вимогами і моделями спілкування.

3. Господарча туристична організація, як різновид соціальної, перебирає на себе такі її родові ознаки: це об'єднання людей з метою досягнення певних соціально-економічних результатів на засадах по-заособистісних стосунків, відповідно система соціально-економічних відносин, що орієнтується на досягнення відповідних цілей, що має власні ресурси, внутрішню нормативну і статусну структури, в межах якої члени організації за відповідну винагороду виконують відведені їм функції.

4. Господарчим туристичним організаціям притаманні також спе¬цифічні характеристики: тенденція до монополізму; прагнення до замк¬нутості; побудова позиційної ієрархії; підпорядкування індивідів ко¬лективним інтересам; перетворення винагород у привілеї; стратифікація індивідів і груп.

5. Господарча туристична організація належить до надскладних соціальних систем, що вимагає зменшення складності в побудові організації. Механізмами такої побудови є: систематизація, декомпозиция, агрегування та соціальна формалізація.

6. У соціології склалось декілька підходів до типології, які можуть застосовуватися і щодо туристично-господарчих організацій. Найпоширеніші: 1) за способом підкорення своїх членів (примусові, утилітаристські, символічні); 2) ділові, громадські (масові), проміжні, асоціативні, поселення.

7. У туристичних господарчих організаціях проблеми лідерства розглядаються у взаємодії з проблемами менеджменту. При цьому менеджмент розуміється як процес, завдяки якому туристичне підприємство реалізує свої цілі, організуючи для цього зусилля працівників, а лідерство - як процес, завдяки якому людина з ідеями впливає на поведінку (в тому числі і трудову) інших працівників туристичної господарчої організації.

Виходячи з визначеної в попередніх лекціях різниці між туристичною діяльністю і туристичною поведінкою, слід визнати, що обидві відбуваються в межах певних соціальних спільнот. При цьому туристична діяльність здійснюється в професійних групах фахівців - менеджерів, службовців різного фаху, спеціалістів певних професій і обслуговуючого персоналу. Туристична діяльність відбувається в певним чином організованих спільнотах - соціальних організаціях туристичної галузі. За таких обставин доцільно розглянути сутнісні ознаки зазначених професійних груп у відповідній лекції - "Туристичні господарчі організації"". В той же час простором здійснення туристичної поведінки є туристична група - специфічна соціальна спільнота, яка є предметом дослідження.

Слід визначити, що поняття "туристична група" ще недостатньо вивчене і описане в соціологічних джерелах та в літературі з туризмології. Наприклад, визначення поняття "туристична група" в одному з довідникових джерел виглядає таким чином: "туристична група - суб'єкт туристичної діяльності, основна організаційна одиниця туристського потоку". Як бачимо, це визначення не дуже вдале. Адже навряд чи туристична група є суб'єктом туристичної діяльності, оскільки не пов'язана з випуском та продажем туристичних товарів і не є суб'єктом надання туристичних послуг, організації цієї діяльності. До того ж і як "організаційна одиниця" туристична група створюється для спільної реалізації туристичних потреб учасників подорожі, а не для створення туристичного продукту. Отже, таке визначення більш придатне для дійсного суб'єкта туристичної діяльності - соціальної групи (персоналу) туристичного підприємства, фірми, агенції тощо.

Соціальні групи є найбільш представницьким різновидом соціальних спільнот. Соціальну групу розуміють як найбільш загальне і специфічне поняття соціології, що означає певну сукупність людей, які мають загальні природні і соціальні ознаки і об'єднані спільними інтересами, цінностями, нормами і традиціями, системою певних відносин, які регулюються формальними і неформальними соціальними інститутами. Для виникнення групи необхідна внутрішня організація, мета, конкретні форми соціального контролю, зразки діяльності. Як висхідна підсистема в соціальній структурі людських відносин, соціальна група є проміжною ланкою в системі "суспільство - група -особистість".

В соціологічній літературі можна зустріти багато різних класифікацій груп. Можна навести сім принципів, на які ці класифікації спирались:

1) на основі етнічної чи расової приналежності;

2) на основі рівня культурного розвитку;

3) на основі типів структури, які існують у групах;

4) на основі завдань та функцій, виконуваних групою в більш широких спільнотах;

5) на основі переважаючих типів контактів між членами;

6) на основі різних видів зв'язку, що існує в групах;

7) різні класифікації, засновані на інших принципах.

У вітчизняній літературі з туризмології розглядають основні критерії виділення таких типологій:

- кількість людей у групі;

- суспільний статус;

- рівень розвитку і т.ін.

Найчастіше використовуються типології за кількістю людей та рівнем розвитку. За кількістю людей виділяють великі, малі групи та мікрогрупи.

До складу мікрогрупи входять три чи дві людини (відповідно, тріади та діади). Незважаючи на малу кількість членів, групам все ж притаманні певні характеристики соціальної групи.

У туризмі розрізняють також закриті групи, групи з однорідним складом, групи спеціалізовані. Закрита туристична група містить учасників, які належать до однієї професійної чи суспільної організації. Місця (путівки) в таку групу не надходять у вільний продаж, а поширюються серед працівників чи членів трудового колективу, які організовують певну подорож. До групи з однорідним складом зараховують учасників, об'єднаних спільністю професійних чи будь-яких інших інтересів. Такі групи формуються для організації подорожей за програмами, однаково цікавими для усіх її учасників. Група спеціалізована об'єднує учасників з вузькими професійними інтересами (музейні, археологічні, театральні та ін. тури).

Туристичні групи слід віднести до цільових груп, що об'єднують своїх членів для реалізації певних цілей відповідно до характеру об'єднуючих інтересів.

Цільові групи можуть бути різного роду, в залежності від характеру інтересів, що поєднують їх членів. Вони можуть бути групами, що реалізують економічні, політичні, культурні, наукові, спортивні, розважальні, благодійні, товариські цілі, можуть служити яким-небудь місцевим інтересам. Змістовні цілі групи можуть бути різними, і ця різниця в цілях спричиняє, звичайно, різницю в складі членів, обсязі та способах діяльності і т.ін. Окремі розділи конкретної соціології, наприклад соціологія політики, соціологія праці та промисловості, соціологія науки та інші розділи, займаються конкретним аналізом цільових груп, які виступають у цих сферах суспільного життя. Зокрема, туристичні групи досліджує соціологія туризму.

Цільові групи створюються з усвідомленням припущення, що вони будуть прагнути до досягнення цілей або визначених задумом організаторів, або виражених у формалізованому статуті. Та можуть існувати також цільові неформальні групи. В їх основі, як і в основі всіх галузей суспільного життя, лежать певні людські потреби, які під час спільного життя набувають вигляду різних інтересів. Під "інтересом" тут розумітимемо який-небудь предмет, комплекс предметів чи стан речей, досягнення якого індивід чи група вважають бажаним чи необхідним для свого життя, які мобілізують у ній емоції, прагнення й установки на дії для його досягнення. В побутовій мові інтересом зазвичай називають стійке прагнення до досягнення будь-якої мети, яка вважається важливою.

Людина може прагнути до досягнення своїх цілей трояким способом: самостійно, не озираючись на те, що роблять інші; в боротьбі з іншими, коли вона прагне до отримання предметів чи досягнення певного стану речей, до якого прагнуть також й інші, та їй необхідно їм протистояти; у співпраці з іншими, причому ця співпраця регулюється і визначається організаційними приписами, які поєднують співпрацюючих людей у цільову групу.

Як бачимо, туристичну групу можна ідентифікувати як цільову, яка створюється для реалізації потреб туристів, що об'єднуються для задоволення схожих інтересів у оздоровленні, відпочинку та розвагах. Таке об'єднання відбувається зазвичай за допомогою працівників-організаторів сфери туризму.

Слід зазначити, що всі складові елементи групи (зокрема, туристичної) розміщені певним чином, що забезпечує функціонування групи. Система складових елементів групи та принцип їх взаємного упорядкування називають структурою групи.

Термін "соціальна структура" вживається в кількох значеннях. Говорячи про структуру повністю розвинених груп, варто розрізняти мікро- та макроструктури. Соціальна структура найчастіше означає систему і принципи взаємного впорядкування членів, інститутів, підгруп, що складають групу. В цьому визначенні беруться до уваги тільки "соціальні" елементи, тобто члени та відносини між ними.

Складові елементи груп об'єднуються в певні менші чи більші комплекси. Члени можуть об'єднуватись у кола, малі неформальні групи, вони створюють професійні категорії, колективи, які працюють на різних підприємствах, групуються довкола інститутів і т.д. Крім того, члени різняться між собою особистими рисами, соціальними ролями, функціями, виконуваними від імені групи, матеріальним становищем і т.ін.

Як більші, так і менші групи, такі, наприклад, як великі об'єднання чи відносно малі цільові групи (наприклад, спортивний клуб), мають складну внутрішню будову. Іншими словами, складові елементи в групах можуть розміщуватися та взаємовпорядковуватися по-різному. Мікроструктура - це розміщення індивідів, відносин, словом найменших складових елементів. Макроструктура - це розміщення та взаємовпорядкування великих складових елементів, таких як суспільні класи, прошарки, категорії, великі об'єднання, великі інститути. Завдання соціології- описання можливих зразків мікро- та макроструктур, які проявляються в різних типах груп. Однак нас цікавитиме саме мікроструктура.

У структурі туристичної групи також є формальна і неформальна структури. Водночас внаслідок певної специфіки туристичної групи, в якій спільні (схожі) інтереси членів групи щодо відпочинку і розваг досягаються завдяки комунікативній взаємодії між ними, яка носить неформальний, міжособистісний характер, більш вагомою в цих групах є саме неформальна структура. Отже, для досліджень соціальних відносин (стосунків) в туристичній групі слід залучати разом із соціологією соціальну психологію. Адже саме в соціальній психології вони зазвичай розглядаються крізь міжособистісні стосунки неформальної структури6.

Основними об'єднувальними факторами цих груп є почуття дружби, любові, симпатії, спільна справа.

Найбільшу увагу в соціології психології було приділено малій групі, оскільки вона є основною соціальною мікросферою життя людини. Для соціології туризму мала група також є найбільш цікавою, оскільки туристична група є її різновидом.

Між людьми, що мають схожі сподівання, легше встановлюються взаєморозуміння, симпатії. Відбувається їх зближення, об'єднання в так звану первинну групу. Ця група не має офіційної структури, може бути непостійною за чисельністю та складом. Чим більша туристична група, тим більше утворюється в ній малих груп. Виділенню первинної групи сприяє територіальне чи функціональне об'єднання: намет, човен, а іноді й банка консервів, яку видають для "перекусу".

Взаємовідносини між первинними групами, які входять до складу основної туристичної групи, можуть будуватись по-різному.

Насамперед у кожній малій групі зазвичай відбувається протиставлення іншим на основі об'єднання своєї групи, розподіл на "ми" та "вони". Таке розмежування - за наявності спільної єдиної мети та за збігом певних приватних завдань та інтересів у різних груп - не заперечує співпраці між ними. Продуктивній взаємодії малих груп сприяє, по-перше, виникнення інтересу, уваги до інших груп чи окремих їх представників і, по-друге, бажання привернути увагу до себе, справити враження на інших. Визнання у колективі, зовнішній престиж- обов'язкова умова внутрішнього групового благополуч¬чя.

Щоправда, група не завжди бореться за опінію: важливо, що за група і хто її оцінює. Чим активніше взаємне зацікавлення малих груп, тим вищий рівень взаємної поваги і тим активніше розвиваються міжгрупові контакти, тим менш небезпечним є поява будь-яких суперечностей чи зіткнення інтересів. Значно небезпечніше, якщо це відбувається на фоні нейтрального співіснування, коли малі групи виявляють різну спрямованість, не мають спільних завдань і не відчувають інтересу одна до одної. В подібних умовах легко може спалахнути антагонізм між групами внаслідок зіткнення інтересів чи в результаті непорозуміння (докладніше дивись у підрозділі про конфліктні ситуації).

Мала група - це група, учасники якої особисто знають один одного. Всі хоч трохи вагомі соціальні групи в житті людини - малі групи.Одним із провідних факторів, що об'єднують групу, є спільна діяльність та спільна мета. Малу группу часто позначають як первинну, оскільки вона є найближчим середовищем формування особистості, що впливає на потреби, соціальну активність та психологічний стан людини.

Планова туристична група становить собою тимчасове та найчастіше цілком випадкове об'єднання людей: путівку, тобто місце в групі, отримує кожен учасник на строк подорожі і незалежно від інших членів групи. Лише іноді люди їдуть уже сформованими компаніями. Випадковість підбору визначає цілком нестійкі середні норми, що встановлюються в такій групі. Сказане значною мірою стосується і самодіяльної групи, що зібралася за оголошенням у клубі туристів, чи яким-небудь іншим чином поєднаної незадовго до подорожі і тільки заради даної подорожі.

За рівнем розвитку виділяють групи неорганізовані чи слабо організовані, з низьким індексом згуртованості: асоціації, дифузні групи та групи високого рівня розвитку - колективи.

В асоціації відсутня об'єднуюча спільна діяльність, що вимагає відповідної організації, однак є певний рівень згуртованості, що визначається спілкуванням індивідів.

У дифузній групі відсутні і згуртованість, і організація, і спільна діяльність. У стані дифузії (розсіювання) часто перебувають групи в початковий період свого існування, коли відсутні узгодженість дій і групові норми ще не вироблені.

Важливим показником рівня розвитку групи є ціннісно-орієнтаційна єдність, що визначається рівнем збігу позицій та оцінок її членів щодо спільної діяльності і важливих цінностей групи.

Групи також розглядають з погляду ставлення до соціуму: позитивного - просоціальні, чи негативного - асоціальні.

Будь-який колектив є добре організованою просоціальною групою, оскільки орієнтований на користь суспільства. Організована ж асоціальна група називається корпорацією, яка зазвичай характеризується відокремленістю, жорсткою централізацією та авторитарним управлінням, протиставленням своїх вузьких інтересів суспільним (наприклад, добре організована група злочинців).

Важливим інтегративним показником самопочуття туриста в групі є відчуття комфортності. Як відомо, в процесі соціалізації і виховання в суб'єкта розвивається характерологічна риса конформності чи нонконформізму. Ці риси можна назвати характерологічними, оскільки вони багато в чому визначають поведінку особистості та особливості її взаємодії з іншими людьми в найближчій соціальній групі.

Конформність розглядається також як механізм соціалізації. У широкому психологічному розумінні конформність - це залежність людини від групи, її впливу на рішення, що приймає людина, від її дій та відносин. Така залежність має різні ступені вираженості - від повного підкорення індивіда групі до особистішої автономії. Конформізм може проявлятися не тільки в межах конкретної групи, але і в межах суспільства, коли його тиск досягає такого високого ступеня, що люди бояться проявити свою індивідуальність і змінюють спосіб мислення у відповідності до суспільних стандартів та ідеології. Таке відбувається за тоталітарних режимів, особливо якщо вони існують достатньо тривалий період. Чим більше впливає на індивіда група, тим сильніше в ньому розвинений конформізм. Слабкий вплив у групового тиску визначається як нонконформізм.

Нонконформізм не має нічого спільного з негативізмом (конформізмом навпаки). Оскільки негативізм виражається у прагненні обов'язково діяти всупереч правилам, то в цьому розумінні людина залежить від групових норм.

Нонконформіст має свої, незалежні погляди на явища навколишнього світу і довіряє своїй думці. При цьому він з повагою ставиться до думки інших людей, але діяти буде згідно зі своїми уявленнями про дійсність.

Цілком зрозуміло, що співіснування і взаємодія незалежних та вільних індивідів, нонконформістів, є достатньо складним соціальним явищем, яке, зрештою, трапляється не так уже й рідко, як може видатися на перший погляд, оскільки чим вищий рівень культури людини, тим більше вона здатна бути нонконформістом. При цьому саме нонконформісти здатні реалізувати у своїх соціальних відносинах найбільш продуктивні стратегії взаємодії - співпрацю і компроміс, уникаючи продуктивних стратегій пристосування і суперництва.

Відносно адекватне розуміння явищ навколишнього світу породжує правильні судження і висновки, які підтверджуються соціальним досвідом суб'єкта. А. Маслоу пов'язував розвиток нонконформізму з такими рисами, як чесність і сміливість, оскільки бути готовим до незалежної позиції - це дуже нелегка поведінка, яка потребує певної відваги. Більшість людей тією чи іншою мірою залежать від групового тиску та впливу. Рівень цієї залежності варіюється в різних ситуаціях. Однак можна виділити об'єктивні фактори, що визначають рівень конформізму людини в групі.

По-перше, це характеристики самого індивіда, який піддається груповому тиску: стать, вік, національність, інтелект, тривожність і т.д.

По-друге, це характеристики групи, яка є джерелом тиску: величина групи, ступінь одностайності, наявність членів групи, які відхиляються від загальної думки. Іноді достатньо підтримки тільки одного члена групи, щоб рівень конформізму людини різко знизився.

Третім фактором, що визначає рівень конформізму, є особливості взаємозв'язку індивіда і групи (статус, ступінь прихильності до групи, рівень їх референтності).

І нарешті, зміст завдання, яке стоїть перед індивідом та групою, не може не позначитися на рівні його конформізму. Чим більше людина зацікавлена у виконанні спільного завдання, тим більше вона буде схильна до групового тиску.

Читайте також:

1. V. Поняття та ознаки (характеристики) злочинності
2. VI. Оформлення маршрутної документації на проведення туристичних походів та експедицій
3. Автоматизація туристичних послуг
4. Акустичні характеристики порід
5. Аналіз фінансових результатів діяльності туристичних підприємств
6. АНАЛІЗ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ТУРИСТИЧНИХ ПІДПРИЄМСТВ
7. Безпека в туристичних походах
8. Будова, принцип роботи та характеристики МДН – транзисторів
9. Будова, принцип роботи та характеристики тиристорів
10. Будова, характеристики і параметри біполярного транзистора
11. Варіаційні ряди та їх характеристики
12. Векторні характеристикимеханічного руху– переміщення, шлях, швидкіст та прискорення

Переглядів: 1381