Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция






Валютні ризики та методи їх уникнення.

Валютний ризик визначається вірогідністю несприятливої зміни валютних курсів, що приводить до втрат унаслідок різної переоцінки ринкової вартості активів і пасивів. Валютний ризик визначається станом відкритої валютної позиції банку, тобто різницею між вартістю активів і пасивів в даній валюті з урахуванням позабалансових позицій. Якщо у банку немає відкритої позиції, тобто активи в даній валюті повністю покриті пасивами, валютного ризику немає, оскільки переоцінка активів і пасивів здійснюється на одну і ту ж величину.

Розрізняють наступні види позицій:

«довга» — сумарна величина балансових і позабалансових вимог в певній валюті перевищує сумарну величину балансових і позабалансових зобов'язань;

«коротка» — сумарна величина балансових і позабалансових вимог в певній валюті менше сумарної величини балансових і позабалансових зобов'язань;

закрита — сумарна величина балансових і позабалансових вимог в певній валюті рівна сумарній величині балансових і позабалансових зобов'язань;

валютна (сукупна) — сума вартості всіх «довгих» і «коротких» позицій з урахуванням знаків, виражена в одній (базовій) валюті.

На практиці банки тримають відкриті («довгі») позиції в сильних валютах, особливо в тих випадках, коли їх курс має тенденцію, що підвищує, і «короткі» — в слабких. Якщо рух курсу вгаданий невірно, а банк стоїть в «довгій» позиції, при продажі валюти, що несподівано ослабіла, будуть зафіксовані курсові збитки.

Аналогічна ситуація, при якій відкрита «коротка» позиція в слабіючій валюті, а вона несподівано подорожчала. Є інший варіант: дочекатися, поки валюта знов подорожчає. У випадку завдовжки позиції (подешевшає — при «короткій» позиції) одержати прибуток і закрити позицію. Практика проведення спекулятивних операцій показує, що в цьому випадку існує ризик, що курс валюти зміниться ще несприятливіше — впаде ще нижче" (або зросте вище) і збитки будуть збільшені. Щоб цього не відбулося, використовується метод лімітації втрат.

Валютний ризик в даній валюті оцінюється нестабільністю її курсу і величиною відкритої валютної позиції. Як правило, валютні курси схильні до ринкових коливань, тому бажано мати довгостроковий прогноз курсу. Коливання курсу валюти обумовлюються станом економіки (емісійною політикою, платіжним балансом держави, величиною резервів, політикою зовнішнього запозичення, якістю обслуговування внутрішнього і зовнішнього боргу), політичною ситуацією в країні, тенденціями розвитку, прогнозом учасників, положенням на зовнішніх ринках. Велику роль виконує розуміння стратегії уряду і центрального банку.

Основним чинником, що обумовлює валютний ризик, є ризик країни, що визначає ступінь конвертованої її валюти і стабільності курсу (ОКВ — обмежено конвертована, ВКВ — вільно конвертована).

Основні методи по управлінню валютним ризиком:

прогнозування курсів. Слід враховувати впливи всіх вищенаведених чинників, використовувати дані минулих періодів, знати сезонні особливості поведінки динаміки курсу, використовувати технічний аналіз;

лімітація валютної позиції. Обмежує об'єм ризику, пов'язаного з несприятливою зміною курсів валют, які) банк приймає на себе. Ліміти визначаються як для кожної валюти, так і для сукупної позиції у всіх валютах. При проведені операцій крім загальних лімітів встановлюються персональні ліміти для валютних дилерів;

лімітація втрат. Метод stop loss обмежує граничні втрати по валютних операціях;

хеджування. Зв'язано з ризиком, визначуваним, у свою чергу, як надійністю контрагента, так і системними ризиками.

Кредитний ризик — це ризик збитків у разі невиконання контрагентом контракту на похідні інструменти. Збитки — вартість заміщення цього контракту на новий. Вартість заміщення на момент невиконання рівна поточній вартості очікуваних майбутніх грошових надходжень.

Кредитний ризик для операції з похідними інструментами міняється з часом згідно початковим змінним, що визначають вартість контракту. При оцінці кредитного ризику застосовується оцінка по двох напрямах:

1) поточний (величина витрат по відшкодуванню невиконаного контракту, якщо контрагент не виконає його сьогодні);

2) потенційний ризик (обгрунтована розрахункова величина потенційних витрат по відшкодуванню у разі невиконання контрагентом контракту в майбутньому).

Вимірювання поточного ризику полягає у визначенні поточної ринкової вартості похідного фінансового інструменту на певний момент, тобто витрат по відшкодуванню залишку грошових надходжень за цінами і ринковими відсотковими ставками, діючими на момент розірвання угоди. Величина витрат по відшкодуванню може бути і позитивною, і негативною, залежно від еволюції початкових інструментів з моменту висновку операції. Якщо величина витрат по відшкодуванню негативна, сторона яка залишилася не зазнає збитків у разі невиконання контракту контрагентом.

Виміряти цей ризик складніше, оскільки він припускає оцінку можливих майбутніх витрат по відшкодуванню операції з похідними інструментами у разі негативної зміни початкових змінних, що визначають вартість контракту. Для оцінки потенційного ризику використовують аналіз за системою «Монте-Карло» або по методу «історичного» моделювання або моделі оцінки вартості опціонів. Ці аналітичні дослідження, як правило, припускають моделювання нестійкості початкових фінансових інструментів і вплив її зміни на вартість операції з похідними інструментами. Ці методи часто використовуються для отримання двох кількісних показників потенційного ризику: очікуваного і максимального (у гіршому разі).

При цьому необхідно враховувати, що невиконання контрагентом форвардного контракту або свопу необов'язково тягне за собою збитки. Для виникнення кредитних збитків по форвардному контракту або свопу необхідна одночасна наявність двох умов:

1) невиконання контракту контрагентом;

2) позитивна величина витрат по відшкодуванню (тобто ризик).

На відміну від форвардних контрактів і свопів ризик, пов'язаний з контрагентом по операції з опціоном, носить односторонній характер. Як правило, покупець опціону повністю оплачує його у момент укладення контракту. Проте продавець не зобов'язаний виконувати контракт до тих пір, поки опціон не буде виконаний. Таким чином, покупець піддається кредитному ризику, оскільки продавець може виявитися неплатоспроможним до того, як будуть виконані його зобов'язання по опціону.

При розрахунку поточної величини витрат по відшкодуванню операцій з одним контрагентом на основі аналізу портфельним методом необхідно знати, передбачений і чи можливий неттінг (взаємозалік зобов'язань) з цим контрагентом. Якщо взаємозалік передбачений, поточний кредитний ризик рівний сумі позитивних і негативних значень вартості операцій у складі портфеля по цьому контрагенту. Якщо взаємозалік не передбачений, при розрахунку поточного кредитного ризику підсумовуються тільки позитивні значення поточної ринкової вартості операцій, оскільки позитивні поточні позиції не можуть зачитуватися в рахунок негативних поточних позицій у разі неплатоспроможності контрагента.

Значно важче розрахувати потенційний ризик по портфелю операцій. Простий метод полягає в підсумовуванні потенційного ризику по кожній з операцій у складі портфеля, проте ця процедура в більшості випадків істотно завищує фактичний потенційний ризик. Вона не враховує наявність у складі портфеля взаємозачитуваних операцій або операцій, пік максимального потенційного ризику по яких доводиться на різні терміни. Для глибшого аналізу потенційного ризику по портфелю операцій з конкретним контрагентом можна використовувати моделювання на рівні портфеля, що враховує різні аспекти портфеля і забезпечує точніший розрахунок очікуваного і максимального потенційного ризику в порівнянні з показниками, які можуть бути одержані шляхом підсумовування ризиків по окремих операціях.

Загальний кредитний ризик по портфелю похідних інструментів також залежить від ступеня диверсифікації по конкретних контрагентах і категоріях контрагентів. Для великих диверсифікованих портфелів похідних інструментів максимальний ризик — менш корисний показник, оскільки одночасна реалізація всіх якнайгірших варіантів украй маловірогідна. Концентрація портфеля на одному контрагенті (або категорії контрагентів) підвищує кредитний ризик. Це правило може застосовуватись до портфеля похідних інструментів так само, як і до позикового портфеля.

Для управління кредитним ризиком, пов'язаним з контрагентами, банки звичайно використовують різні політику і процедуру, включаючи заходи внутрішнього контролю, забезпечуючі оцінку кредитного ризику до висновку операції з конкретним контрагентом і моніторинг кредитного ризику протягом всього терміну операції. Це можуть бути також правила оформлення документації, знижуючі кредитний ризик і забезпечуючі виконання операцій, система забезпечення кредиту, сприяюча подальшому зниженню або обмеженню кредитного ризику по операціях з певним контрагентом.

Кредитний ризик по похідних фінансових інструментах, як правило, регулюється за допомогою оцінки кредитоспроможності контрагентів і використовування лімітів ризику по контрагентах. Користувачі, що працюють з «глобальними» похідними інструментами, звичайно відрізняються високою кредитоспроможністю. Для менш надійних контрагентів часто застосовуються методи захисту кредиту, такі, як отримання забезпечення.

Крім того, оцінка кредитного ризику по операціях з похідними інструментами повинна здійснюватися відділом управління ризиком разом з оцінкою аналогічних ризиків по операціях з балансовими активами. Це дозволяє керівництву банку послідовно контролювати сумарний ризик по основних контрагентах, об'єднуючи обидва види операцій в процесі розподілу і аналізу кредиту.

Один з аспектів розрахункового ризику є наслідком обмеженого числа фінансових операцій, розрахунки по яких здійснюються того ж дня або негайно.

Максимальний розрахунковий ризик, як правило, виникає безпосередньо в день розрахунків, коли він рівний повній вартості цінних паперів у разі неодночасної поставки цінних паперів і здійснення платежу. Розрахунковий ризик по похідних інструментах значно знижується завдяки широкому використанню положень про взаємозалік в договорах. Ці положення знижують розрахунковий ризик по платежах, здійснюваних в одній і тій же валюті. Крім того, багато операцій з похідними інструментами (наприклад, відсоткові свопи) не припускають обміну основними сумами на дату виконання.

Проте взаємозалік платежів не усуває ризик, пов'язаний з розрахунками в різних валютах. Найбільшим джерелом розрахункового ризику в платіжних системах є ризик, створюваний операціями з іноземною валютою, — наявні операції (спот) і короткострокові форвардні контракти (відомий як «херштатський» ризик після банкрутства приватного банку «Херштатт» в 1974 р.). Зниження «херштатського» ризику при операціях з похідними інструментами досягається за рахунок проведення розрахунків через респектабельні клірингові системи або розрахункові банки, що користуються взаємною довірою банку і його контрагента.

 


Читайте також:

  1. Автоматизація водорозподілу на відкритих зрошувальних системах. Методи керування водорозподілом. Вимірювання рівня води. Вимірювання витрати.
  2. Агрегативна стійкість, коагуляція суспензій. Методи отримання.
  3. Адаптовані й специфічні методи дослідження у журналістикознавстві
  4. Адміністративні (прямі) методи регулювання.
  5. Адміністративні методи - це сукупність прийомів, впливів, заснованих на використанні об'єктивних організаційних відносин між людьми та загальноорганізаційних принципів управління.
  6. Адміністративні методи управління
  7. Адміністративні, економічні й інституційні методи.
  8. Адміністративно-правові (організаційно-адміністративні) методи мотивації
  9. Адміністративно-правові методи забезпечення економічного механізму управління охороною довкілля
  10. Аерометоди
  11. Активні групові методи
  12. Алгоритм розробки методичних основ бюджетування




Переглядів: 1583

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Особливості ризиків інвестиційної діяльності. | Управління операційними ризиками.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.006 сек.