Основою світу Гегель вважає Абсолютний Дух (світовий розум, дух, абсолютна ідея).
В процесі самопізнання Абсолютний Дух проходить
3 етапи розвитку
“чисте мислення”
- це перебування його у власному лоні, тобто у стихії чистого мислення ще до виникнення природи і людини
“інобуття”
- це розвиток його у вигляді явищ природи (тобто поява категорій)
“абсолютний дух”
- це розвиток його в мисленні і історії людства (історія духа)
абсолютна ідея осягає себе у формі людської свідомості і самосвідомості
В роботах “Вчення про буття”, “Вчення про сутність” та ін. він визначає
три стадії розвитку Абсолютного духу:
1) суб`єктивний дух – індивідуальна свідомість, воля, інтереси і потреби людини (сукупність біологічного і соціального);
2) об`єктивний дух – суспільна свідомість, суспільні відносини і соціальні інститути;
3) абсолютний дух – поєднання об`єктивного і суб`єктивного, самоусвідомлення себе.
Гегель характеризує відмінність філософії від мистецтва, релігії та науки і вважає, що:
-мистецтво і релігія – не можуть відволікатися від образів і алегорій в розмові про основу світу;
-наука – оволодіває поняттями, застряваючи на аналізі природних явищ, тобто не проникає в дійсну причину світостворення;
-філософія – розкриває істину картину існуючого, тобто те, що основу світу складає лише мислення.
Філософ розвинув вчення про заперечення, яке схематично відбивав у вигляді тріади:
Теза
Антитеза(заперечення)
Синтез (заперечення заперечення)
брунька яблука
квітка яблука
яблуко
холодне
тепле
гаряче
байдужість
співчуття
жалість
В своїх працях Г. Гегель визначив категорії кількості, якості, міри, явища, сутності, дійсності, причини і формує закони діалектичної суперечності і переходу якості в кількість.З усіх категорій Гегель виділив категорію буття, як найбільш абстрактну, тому що про буття ми можемо тільки сказати, що воно є.