Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция






Логіка історії (історіософія) художньої культури

Давши характеристику мистецтва як естетичного феномена, спинімо увагу на проблемі закономірностей історичної еволюції художньої культури. Видається доцільним обмірковувати цю проблему, відштовхуючись від ідей відомого німецького філософа Геґеля. Цей мислитель-діалектик розглядав світовий процес як саморозвиток Абсолютної Ідеї, а духовну культуру людства ─ як спосіб її самоусвідомлення й самопізнання. Тож у мистецтві, на думку Геґеля, цінним є передусім те, що дає змогу наблизитися до Абсолютної Ідеї. Філософія здатна пізнавати Абсолют саме як ідею в її логічних вимірах (через систему категорій і законів), натомість мистецтво осягає його через чуттєвий, споглядальний вияв. Мистецтво ─ ланка самопізнання Абсолюту. У мистецтві співіснують, творчо синтезуються конкретна чуттєвість природи і духовність ідеї.

Природа, на думку Геґеля, є “інобуттям” духовного абсолюту, тобто сферою, де він ніби “самовідчужується”, матеріалізується, щоб відтак через людину, пізнання, культуру знову “віднайти” себе, повернутися до себе у формах людської духовності. Тож краса в природному світі нестала, непослідовна, груба, матеріалістична. “Краса в мистецтві, ─ пише філософ, ─ вивищується над красою в природі, бо ж краса в мистецтві є красою, породженою і знову породжуваною духом, і наскільки дух і його витвори вищі за красу в мистецтві, настільки і краса в мистецтві вища за красу в природі[15]”. Краса у мистецтві одухотворена, оскільки людина у конкретних мистецьких витворах втілює смислові, ідейні образи, що виражають її прагнення осягнути духовну основу буття. Геґель навіть усерйоз вважає, що будь-яка гумористична оповідка (наприклад, анекдот) у своєму естетичному значенні вища, ніж саме сонце: попри всю його природну велич, сонце, як щось матеріальне, ─ позбавлене внутрішньої свободи й самосвідомості, а будь-який витвір людини, хай навіть елементарний анекдот, ґрунтується на свідомості й самосвідомості, втілює в собі елемент свободи та активності людського духу.

Але зосередьмо увагу на ідеях Геґеля щодо стадіальності історичного розвитку мистецтва, художньої свідомості. Мистецтво, наголошував він, у своєму історичному розвиткові долає три етапи ─ “символічний”, “класичний” і “романтичний”. Цей поділ ґрунтується на розмежуванні історичних типів співвідношення в мистецтві духу й матерії, змісту і форми.

Символічне мистецтво відповідає початковій стадії самопізнання Абсолютної Ідеї. Тут форма переважає над змістом, матеріальне над духовним. Це мистецтво Давнього Єгипту, Давньої Індії, Давнього Китаю ─ Сходу взагалі. Найяскравіше особливості цього етапу виражає архітектура ─ як вид мистецтва, в якому “матеріальне домінує над духовним”.

На другому ─ класичному ─ етапі утверджується гармонійна рівновага духу й матерії, змісту і форми. Ця гармонія властива класичному мистецтву Давньої Греції, де вищого розквіту досягають скульптура й живопис. Провідною естетичною категорією на цьому етапі стає прекрасне ─ втілення гармонії духу й матерії, форми й змісту. Тут мистецтво такою мірою досягло свого власного поняття, тут воно приводить ідею як духовну індивідуальність у таку безпосередню й довершену гармонію з її тілесною реальністю, що тепер уперше зовнішнє існування вже не зберігає більше ніякої самостійності щодо смислу, який воно має виражати. І навпаки, внутрішній зміст у своєму образі, виробленому для споглядання, показує лише сам себе й позитивно співвідноситься в ньому із собою. Тож, на думку Геґеля, нічого прекраснішого за класичне (античне) мистецтво “бути не може й не буде”. Однак класична художня свідомість історично недовговічна й подібна до прекрасної троянди, що, однак, швидко опадає.

Тож на зміну класичному етапові приходить так званий романтичний. Це християнське мистецтво Середніх Віків, мистецтво Відродження й Нового Часу. Тут весь зміст концентрується на внутрішньому житті духу, зовнішні форми відіграють підпорядковану роль. Духовний зміст тут переважає над формою: смисли, які передаються мистецтвом і сприймаються глядачем (читачем, слухачем), набагато глибинніші, ніж предметне значення зображеного. Скажімо, образ розіп’ятого на хресті Ісуса несе для християнина набагато більше смислової й ціннісної інформації, ніж предметне значення цього зображення. Ми бачимо не просто страчувану людину, а (будучи залучені в біблійно-євангельський смисловий контекст) усвідомлюємо власну гріховність і водночас наснажуємося сподіванням спастися, успадкувати блаженство й вічне життя силою спокутної жертви Боголюдини. Або, скажімо, фільм “Страсті Христові”. Якби естетичне значення мала лише предметна форма зображуваного, то були б усі підстави назвати цей кіношедевр апологією садомазохізму. Але оскільки за цим стоїть духовний смисл релігійних переживань, то фільм сприймається багатьма як втілення повноти християнських цінностей (хоч як тут не згадати Фрейдове визначення релігії як неврозу). Так само, приміром, архітектурна форма готичного собору (чи будь-якого іншого християнського храму) не просто і не стільки дає нам замилування предметною структурною гармонійністю (як це відбувається при спогляданні якогось античного храму), скільки виражає лінійну ієрархію світобудови, доцільну спрямованість життя та історії, настановляє на шлях до Бога. Провідна естетична категорія, актуалізована на цьому етапі, ─ піднесене. Набуває особливого розвитку експресивний, емоційно виразний живопис, музика, поезія (мистецтво слова).

Геґель, до речі, вважав, що логіка розвитку духовної культури призведе до зникнення мистецтва як способу смислотворчості: образне мислення цілком поступиться “вищому”, теоретичному мисленню ─ домінування науки й філософії в культурі усуне потребу в мистецькому освоєнні світу. Звісно, це позиція самовпевненого раціоналізму, і навряд чи варто, щоб таке колись сталося. Але, з іншого боку, фактом є те, що в умовах утвердження сучасної техногенної цивілізації та масової культури художньо-образна свідомість збіднюється, стандартизується, знедуховлюється. Скажімо, ще за часів Геґеля випускник класичного університету мав набагато розвинутіші художні інтереси, володів набагато глибшою естетичною культурою та ерудицією, ніж пересічний випускник сучасного університету.


Читайте також:

  1. VI . Екзаменаційні питання з історії української культури
  2. АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ У ГАЛУЗІ КУЛЬТУРИ
  3. Актуальність курсу історіософії історії України
  4. Актуальність курсу «Історіософія історії України».
  5. АЛЬТЕРНАТИВНІСТЬ В ІСТОРІЇ
  6. Амстердам, Дельфт — осередки культури Нідерландів
  7. Антропологічна періодизація первісної історії
  8. Аргументація і пралогіка
  9. Артефакти культури. Знання, цінності і регулятиви як три основних види смислів культури.
  10. Архаїчні культури на території України. Трипільська культура та її здобутки.
  11. Атрибутивні ознаки і властивості культури
  12. Братства та їх роль в розвитку української культури.




Переглядів: 606

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Персономірність мистецької смислотворчості | Мистецтво та ідеологія і проблема свободи митця

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.004 сек.