МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||
Духовний спадок етнокультури українців: вірування, міфологічні образи, демонологія.Матеріальна сфера етнокультури. Основні риси української етноментальності. Етнокультура, її складові та механізм функціонування. Побут, фольклор, традиційна українська культура.
1. Етнокультура, її складові та механізм функціонування. Етні́чна культу́ра (етнокультура) - це сукупність матеріальних і духовних цінностей, вироблених певним етносом впродовж його історії на його власній території засобами етнічного самовираження (рідна мова, рідна релігія) і не включає імпортних зразків (наприклад, світові релігії). Етнос(Етнічна група, народ) — запозичено з грецької мови через латинську (старолатинське: ethnicus); грецьке ἐθνικός «племінний; народний; язичницький» є похідним від грец. ἔθνος — «громада; плем'я, народ», етимологічно «група своїх людей». Етнічністьможна уявити як форму соціальної організації культурних відмінностей, що складається з тих характеристик, які самі члени етнічної спільності вважають для себе значимими, і які лежать в основі їх самосвідомості. Ознаки етнічності: - наявність спільної назви; - спільні елементи культури, - уявлення про спільне походження і, як наслідок - наявність спільної історичної пам'яті.; - асоціація себе з особливою географічною територією - почуття групової солідарності.
Етнічна кульура - народна культура.
Етнокультура є результатом колективної творчості. Вона охоплює міфи, звичаї, фольклор, народне ремесло, мову. Українська літературна мова зазнала професійного опрацювання, але вона більшою мірою, ніж деякі інші, витворена на народній основі. На ранніх етапах становлення етнокультури її неможливо відокремити від релігійних вірувань. До української етнокультури належать деякі символи, образи тисячолітньої давності (в колядках помітні елементи магічних ритуальних дій, деякі з них походять із часів трипільської культури тощо). Українська етнокультура, попри її консерватизм, не залишалась упродовж своєї історії незмінною, оскільки на неї постійно впливали різноманітні ідеологічні і соціально-економічні явища, особливо християнство. До етнокультуривходять 3 групи чинників: - перша - матеріальна сфера культури (народна архітектура, вбрання, різні види творчої діяльності (ужиткові) тощо), - друга - сферою духовної діяльності народу (мова, усна народна творчість у різних гранях прояву, народне мистецтво тощо) - третя - пов’язана з феноменом найскладнішим і остаточно невизначеним: менталітет або етнопсихологічні риси етносу (етноментальність). Етноментальність - це сукупність психічних настанов і мотивацій щодо світу, які формуються і функціонують як взаємодія свідомого і позасвідомого в індивідуальній і соціальній психіці людей. Таким чином, вона щільно пов’язана із “психологією народів», є виявом їхньої суб’єктності, неповторності у способах мислення і почування, сприйняття і дії. Етноментальність - цеособливий стиль світосприйняття – стиль мислення і поведінки, властивий тільки даному етносу. Етноментальність виступає традиційним ядром кожної етнонаціональної культури, завдяки чому вона має потенціал самозбереження, саморозвитку та самоорганізації навіть у несприятливих умовах. Етноментальність, з одного боку, забезпечує етнокультурну ідентичність, самобутню національну локальну екзистенцію, а з іншого, – можливість комунікації з іншими етнокультурами, здатність асимілювати й продукувати загальнолюдське, яке сьогодні стає глобальним. Завдяки культурному діалогу відбувається оновлення її “верхнього” ціннісного шару. Разом з тим, етнічна ментальність, як незмінне ціннісне ядро, дозволяє національній спільноті в певній мірі протистояти натиску з боку інших, чужих для неї носіїв культури і є захистом від сліпого копіювання найгірших іноземних зразків масової культури. Культурна ментальність етносу існує у вигляді найдавніших архетипів та універсалій міфологічної свідомості, закріплена у мові, фольклорі, традиціях, звичаях, обрядах. Механізм функціонування етнокультури: етнокультурна інформація передається за допомогою етнічних стереотипів (зафіксовані у свідомості людей духовні надбання, емоційно забарвлені образи передають знання, котрі втілюють у собі елементи опису, оцінки, тобто стандартизований образ). Це усталені форми етнічної поведінки, так би мовити, її штампи, шаблони, а до певної міри і зразки, вироблені багатовіковим досвідом народу й усталені в його культурі. Етнічні стереотипи є кодом етнічної культури. Етнічне кодування характерне не тільки для традиційно-побутової, а й для сучасної культури, хоча тепер воно вже не так чітко визначене. Це пов’язано з особливостями нашого соціального буття, яке відповідно ускладнює і систему кодування: воно дедалі більше заховується в глибинні прошарки — сферу психіки, національного характеру, духовної культури і, природно, виявляється не стільки в зовнішніх ознаках, скільки у внутрішніх, чуттєвих чи поведінкових. Читайте також:
|
||||||||
|