МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||
Визначення сутності СТВ
СТВ є системною категорією. У соціально-трудовій сфері систему утворюють окремі процеси, явища, суб’єкти, органи, що взаємодіють між собою. Характерними рисами цієї системи є її багатоелементність, ієрархічність, цілісність. Провідними складовими системи СТВ є їх сторони і суб’єкти. І сторонами, і суб’єктами СТВ називають найманих працівників, роботодавців і державу. Взаємодія суб’єктів СТВ представлена на рис. 6.9.
Рис. 6.9. Взаємодія елементів СТВ
Кількість сторін СТВ не може бути більшою трьох (наймані працівники, роботодавці і держава), тоді як число суб’єктів цих відносин може бути більшим за рахунок носіїв делегованих прав (об’єднань найманих працівників і роботодавців, їхніх представницьких органів, різних державних органів та інше). Класифікація СТВ за суб’єктами передбачає їх поділ на індивідуальні (взаємодія одного працівника з роботодавцем) та колективні (коли роботодавці та працівники взаємодіють між собою). Виходячи з даних передумов, суб’єктами СТВ є: найманий працівник, роботодавець (спілки роботодавців), держава. Найманим працівником – суб’єктом СТВ – може виступати як окремий працівник, так і група працівників, які відрізняються становищем у соціально-професійній структурі, направленістю інтересів, мотивацією праці та іншими ознаками. Профспілки (професійні спілки) – громадські організації, що об’єднують працівників певної галузі або професійної групи, та створені для представлення і захисту їх інтересів. На відміну від інших суб’єктів СТВ профспілки є носіями делегованих повноважень. За пропозицією А. Колота, за сучасних умов на таких підприємствах профспілковий лідер має виконувати функції «профспілкового менеджера» з регулювання СТВ. Роботодавець як суб’єкт СТВ – це людина, яка працює самостійно та постійно наймає для здійснення трудового процесу одного або декількох працівників. Здебільшого роботодавець є власником засобів виробництва. Зокрема, виділяються такі основні функції організацій роботодавців та їх об’єднань — представницька, захисна, функція надання послуг членам організацій, які доповнюються контрольними повноваженнями за виконанням колективних угод. Науковцем [52] запропоновано доповнити перелік основних завдань окремим положенням про те, що організації роботодавців створюються також для розвитку соціального партнерства. Автор вважає, що управління партнерством в соціально-трудовій сфері на мікроекономічному рівні є комплексною системою, елементами якої є основні напрями, функції, принципи, методи кадрової роботи. Зазначимо, що управління ВПВ здійснюється в процесі виконання певних цілеспрямованих дій і передбачає виконання наступних основних функцій: 1) Нормування. Ціль – узгодження принципів і цілей роботи з персоналом з принципами і цілями організації загалом, доцільно описати вимоги до співробітника організації, принципи його існування в організації, можливості росту, вимоги до розвитку певних здібностей тощо. 2) Програмування. Ціль – розробка програм, шляхів досягнення цілей кадрової роботи, конкретизованих з врахуванням умов нинішніх і можливих змін ситуації. Необхідно побудувати систему процедур і заходів по досягненню свого роду кадрових технологій, закріплених у документах, формах, і обов’язково з врахуванням як нинішнього стану, так і можливих змін. 3) Моніторинг персоналу. Ціль – розробка процедур діагностики і прогнозування кадрової ситуації. Необхідно виділити індикатори стану кадрового потенціалу, розробити програму постійної діагностики і механізм вироблення конкретних заходів по розвитку і використанню знань, вмінь і навичок персоналу. Доцільними є оцінка ефективності кадрових програм і розробка методики їх оцінки. 4) Типи СТВ характеризують етичні, психологічні та правові форми взаємовідносин у процесі трудової діяльності. За організаційними формами виділяють такі типи СТВ: патерналізм, конкуренція, солідарність, субсидіарність, дискримінація, конфлікт та партнерство (Табл. 6.5).
Таблиця 6.5 Читайте також:
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||
|