Психологія Самості

Лекція 2. Сучасні теорії глибинної психокорекції

Методи групової роботи в НЛП

Транзактний аналіз у групі

Гештальтпідхід

Поведінковий підхід

Досягається формування нового стереотипу поведінки, закріплення вже наявних форм поведінки (через контроль стимулу, позитивне і негативне підкріплення), зменшення та приглушення небажаної поведінки (покарання, обмеження активності). Це по суті маніпулювання людьми, які призводять до позитивних наслідків.

Психолог у групі поводиться більш директивно, ніж в інших напрямках. Має стати зразком для наслідування. Заохочує свідомість, активність, бажання співпрацювати. Має бути готовність до формування нових зразків поведінки.

Ця модель групи має на меті надання допомоги людям в актуалізації незавершених справ дитинства. Акцент робиться на визнанні особистої відповідальності суб’єкта за все те, що він робить і думає. Приговорювання душевних травм дитинства в такій групі підміняється моделюванням і психодрамою, щоб суб’єкт пережив їх заново, занурився в них, вивчив причини таких травмуючи переживань і розв’язав свої проблеми.

Метою такої групової роботи є забезпечення внутрішньої цілісності Я суб’єкта шляхом прийняття в собі деяких, до того відчужуваних, частин психіки. Завдання керівника полягає в тому, щоб допомогти членам групи визначити емоційні моменти свого досвіду, пов’язані з певними незавершеними справами, які негативно впливають на актуальну поведінку. Велика увага при цьому звертається на трактування власної поведінки самими учасниками психокорекції. Всі гештальт-вправи зорієнтовані на посилення рівня усвідомлення власної поведінки, її причин, що зумовлює надалі конструктивні зміни поведінки.

Контракт укладається з кожним окремо. Мета: психодинамічна реорганізація особистості, симптоматичне лікування, адекватна соціалізація, посилення контролю над почуттями та поведінкою або відмова від стереотипних моделей взаємодії.

Застосовуються методи, які вивчають функціональні та структурні особливості, психологічні ігри та життєві сценарії. Великого значення набуває групова динаміка. Варто виділити окремо школу Гулдінгів, для яких групова динаміка не така важлива.

1. Психологія Самості

2. Груп-аналітичний підхід

3. Тілесно-орієнтований психоаналіз

Психологія Самості – напрямок психоаналізу, зорієнтований на дослідження проблем нарцисизму і лікування нарцисичних розладів, пограничних станів, порушень Самості.

Метод спостереження у психології повинен базуватися на інтроспекції та емпатії, тобто на самоаналізі. Методи асоціювання та аналізу опору є лише допоміжними. Х. Когут переглянув ряд психологічних ідей та понять. Самість – центр стійкої психологічної структури, що сприяє саморозвитку і водночас підтримує її цілісність. На ранніх етапах розвитку проявляються специфічні типи нормальної Самості: віртуальна, що вміщується в уявленнях батьків про новонародженого і знаюча про його потенційні властивості і якості; зв’язна, що функціонує органічно і не зазнає дисбалансу; грандіозна, пов’язана з ексгібіціоністським прагненням новонародженого поновлювати порушену рівновагу у первинному досвіді неподільної єдності з матір’ю.

Патологічні стани Самості:

· незбалансована, що відрізняється неміцністю її складових частин (цілей, потреб, ідеалів, норм);

· фрагментарна, що характеризується періодично повторювальним або хронічним порушенням зв’язків окремих її частин;

· спустошена, пов’язана з втратою життєвих сил та інтересу до оточуючого світу;

· перевантажена, яка не справляється з вимогами і не придатна до здійснення нормальної діяльності;

· перезбуджена, яка надмірно емоційно та гостро реагуюча на те, що діється;

· архаїчна, що характеризується регресивними проявами у дорослого ранніх станів ядерної Самості або грандіозної Самості.

Корекція спрямована на відновлення здорової Самості. Активна інтроспекція при нарцисичних розладах і пограничних станах приводить до визнання боротьби неструктурованої психіки з метою підтримання контакту з архаїчним об’єктом. Аналітик стає для клієнта ніби прямим продовженням ранньої реальності, яка була дуже далекою, відштовхуючою чи ненадійною, щоби трансформуватися у міцні психологічні структури. Звідси необхідність у дослідженні первинних форм нарцисизму і специфіки переносу при лікуванні нарцисичних розладів, порушень Самості.

Первинна нарцисична рівновага у дитини порушується в результаті неминучої нестачі материнського піклування. Спроби зберегти первинний досвід супроводжується у дитини створенням архаїчної, ексгібіціоністської грандіозної Самості й ідеалізованого образу батьків. За оптимальних умов розвитку грандіозна Самість пом’якшується й інтегрується у дорослу особистість. За сприятливих обставин ідеалізований образ батьків також інтегрується у дорослу особистість, інтроецирується в якості Над-Я і стає важливим компонентом психічної організації. Проте якщо дитина отримує важку нарцисичну травму і переживає травматичне розчарування в обожнюваному ним дорослому, то грандіозна Самість зберігається у своїй незмінній формі, прагне до реалізації своїх архаїчних цілей, а ідеалізований образ батьків не трансформується у психічну структуру, яка грає роль регулятора напруги.

У ході лікування нарцисичних розладів особистості може мати місце терапевтична активація грандіозної Самості й ідеалізованого образу батьків, що призводить до виникнення дзеркального та ідеалізованого переносу. Дзеркальний перенос – це терапевтичне відновлення ранньої стадії розвитку клієнта, в якому всеобємлюючий нарцисизм зберігався за допомогою грандіозної Самості і виводу всіх недосконалих аспектів назовні.

У відповідності до стадій розвитку грандіозної Самості розрізняють три форми дзеркального переносу:

· перенос-злиття, тобто архаїчна форма, в якій переживання Самості поширюється також на аналітика, в результаті чого досягається «злиття на основі розширення грандіозної Самості»;

· перенос по типу «другого Я», або близнюків перенос, тобто менш архаїчна форма, в якій клієнт припускає, що аналітик схожий на нього і в процесі аналізу ототожнює себе з його намірами, висловлюваннями;

· дзеркальний перенос у вузькому розумінні, де аналітик переживається як окрема людина, що має велике значення для клієнта і сприяє відновленню ідентичності за допомогою терапевтичної реактивної грандіозної Самості.

Ідеалізований перенос – терапевтичне відновлення раннього стану, в якому нарцисична досконалість об’єднана з ідеалізованим батьківським образом, що призводить до захоплення клієнта терапевтом.

Під час дзеркального переносу йдеться про необхідність підйому в свідомості дитячих фантазій клієнта про свою ексгібіціоністську велич, що може сприяти емпатійному розумінню сорому та тривоги, які він відчуває. Під час ідеалізованого переносу відбувається проробка архаїчних ідеалізацій, що дає можливість дізнатися клієнту про те, що його ідеалізуючи лібідо не обов’язково треба виводити з ідеалізованого образу і що можна не допустити хворобливих регресивних зміщень.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|	Тілесно-орієнтований психоаналіз

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.019 сек.