Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция






Розвиток книжкової справи у ХVІІІ-ХІХ ст.

XVШ—XIX ст. в історії — це період буржуазно-демократич­них революцій, розвитку капіталістичних відносин у всіх сферах життя і культури, зокрема в книговидавничій справі. XVIII ст. було неоднаковим у тенденціях книжкової справи. На початку століття в культурі панує стиль пізнього бароко, який називається рококо. Відповідно до цього стилю формується аристократична книга, яка стає основною на книжковому ринку. Панує література легковажна, еротична. Видання вирізняються вишуканим офор­мленням (книжки у вигляді квітки, серця тощо). В оформленні таких розкішних видань брали участь відомі художники, випус­кались вони обмеженими накладами і коштували дуже дорого. Кожен примірник часто мав свій номер, що підкреслювало його унікальність. В цей же час починають з’являтись особливі типи видань — альманахи. Вони мали кишеньковий формат і призна­чались для читання в дорозі, на прогулянках. Окремі альманахи, зокрема, у Франції, почали виходити з певними проміжками часу і започаткували те, що ми сьогодні називаємо журналами.

В середині XVIII ст. починається доба Просвітительства. В цей період книжки суттєво змінюються, як за тематикою, так і за зовнішнім виглядом, оформленням. Видавці все частіше звертаються до викладу простих, побутових, прикладних тем. З’являються практичні довідники, багато пізнавальних, науко­во-популярних видань, чимало практичних керівництв з різних ремесел, технологій тощо. Починають поширюватись книжки демократичні, дешеві.

Однак, чимало видань, змінивши свій зовнішній вигляд, за­лишаються зразками друкарського мистецтва.

На зміну бароко прийшов стиль класицизм, який відрізнявся благородною простотою, надмірною увагою до пропорцій. Но­вий стиль дещо нагадував античний. Яскравим представником класицизму був італійський друкар Джамбаттіста Бодоні. Його іменем названо шрифт, а також формат, який передбачає досить великі береги порівняно з книжковою шпальтою. Найбільшу увагу Бодоні приділяв розташуванню прямокутної шпальти на паперовому аркуші, дбав про пропорції рядка і прогалин. Вида­вець ніколи не використовував білий папір, в нього переважав папір кольору слонової кістки. На жаль, Дж. Бодоні мало уваги приділяв якості тексту, не проводив підготовчих (редакторських та ін.) робіт, тому в його виданнях багато помилок і різночи­тань.

В середині XVIII ст. формується традиція створювати капі­тальні, багатотомні серії. Для зручності читачів такі видання мож­на було передплатити, таким чином, з’являються передплатні видання. Найкращою на той час була передплатна серія родини Ельзевірів, яка називалась «Держава» (кожний том серії присвяче­ний певній країні). В цих серійних виданнях вперше з’являється добре опрацьований розгалужений науково-довідковий апарат.

Наприкінці XVIII ст. чітко виявляються дві нові тенденції у книговидавничій справі. По-перше, з’являється особливий тип видання — енциклопедія. По-друге, кінець XVIII ст. — це період, коли активно видають агітаційну літературу, зокрема листівки, памфлети та брошури невеликого обсягу. В цей час у суспільстві виявляються революційні тенденції, письменники висловлюють свої погляди на громадське життя, коронованих осіб, традиції суспільства тощо. Ці погляди були критичними і висловлюва­лись так званою езопівською мовою. Такі листівки, брошури друкувались просто, без особливого оформлення, на дешевому папері й розповсюджувались серед широких мас. Дуже часто їх випускали поза цензурою.

Загалом, початок XVIII ст. увійшов в історію частково, як пе­ріод розкішної книги, а переважно, як доба брошури та листівки.

В кінці XVIII ст. в книговиданні удосконалюються техно­логії, з’являються стереотипи, які спрощують процес друку­вання книжок. Друкують не зі складених літер, а з форми, яка була відлита зі стереотипу. В цей період запроваджено особливу типометричну систему вимірювання шрифтів, яку поліграфісти використовують і сьогодні. В XVIII ст. французький друкар П. Фурньє запровадив нову одиницю вимірювання — пункт (з фр. «крапка»). Основними шрифтами були: корпус (10 пунктів), боргес (9 пунктів), петит (8 пунктів), нонпарель (6 пунктів), а та­кож вводились квадрат (48 пунктів) і цицеро (12 пунктів). Систе­му Фурньє пізніше вдосконалив французький друкар Ф. Дідо. З того часу всі вимірювання в поліграфії проводяться в типомет­ричній системі.

Особливості книговидання в XIX ст. визначає технічний прогрес. Змінилися технології, технічне оснащення галузі, що дало змогу поліпшити якість друкування книги, якість відтворен­ня ілюстрацій, урізноманітнити шрифти, вдосконалити палітур­ні процеси тощо. На початку XIX ст. в друкарські процеси за­проваджують використання механічних двигунів, з’являється швидкодрукарська машина (вперше використана в Англії). При­нцип зворотно-поступального руху в поліграфічних машинах використовується і сьогодні. З’являються офсетні машини, ро­таційний друк, запроваджено фотографію та кольороподіл. По­чинають використовувати монотип — машину для механічного виливання літер. Всі ці здобутки поклали початок становленню поліграфії як особливого виду діяльності в процесі виробництва книги. В другій половині XIX ст. поглиблюється розподіл праці в сфері книговидання. Видавничі фірми мають 3 частини:

1. Підготовча, де формується текст.

2. Власне друкарська, де здійснюється поліграфічне відтворен­ня оригіналу.

3. Книготорговельна, яка займається книжковою торгівлею.

В XIX ст. пріоритетними напрямками видання є наукова та довідкова література, а також періодична преса. Це століття га­зет. В цей же період з’являються серійні видання, формується велика кількість різних серій, зокрема для дитячого читача (до середини ХІХ ст. дитячої літератури не існувало).

XIX ст. поглибило диференціацію книжок на 2 категорії: книга розкішна і книга демократична. Для розкішної книги, при­значеної для заможного читача, використовували особливий папір, зафарбовували корінець, замовляли ілюстрації у відомих художників. Палітурки таких видань передбачали використання дорогих матеріалів, були оздоблені тисненням. Розкішні книж­ки видавались обмеженими накладами, кожний примірник був пронумерований. Демократичні ж видання випускали масови­ми накладами, які називались комерційними (близько 150 тис. примірників). Друкували їх на дешевому папері низької якості, переважно газетному. Палітурки були жовтуватого кольору. Ос­кільки їх друкували поспіхом, дуже часто ці видання надходили в продаж нерозрізаними. Тому книжки в цей період читали зі спеціальним ножем. Тогочасні видавці доволі часто практикува­ли випуск однієї книжки відразу у двох варіантах: розкішному і демократичному. Текст видання в обох варіантах залишався нез­мінним, але змінювався ґатунок паперу, якість палітурки тощо.

Наприкінці XIX ст. центром видавничої справи стала Росія, де сформувався тип видавця-комерсанта-просвітителя, людини, яка одночасно виконує завдання просвітителя і отримує прибут­ки. Найвідомішими такими видавцями були М. Вольф, А. Маркс та І. Ситін.

Вольф Маврикій Осипович походив з німецької родини, мешкав у Європі. В середині XIX ст. переїхав до Петербурга, працював у книжкових крамничках, і згодом розпочав свою ви­давничу справу. Він став першим мільйонером у книговиданні. Діяльність Вольфа була універсальною. Він мав власний цілком завершений цикл виробництва книги (словолитню, друкарню, паперові фабрики, торгову мережу). У своїй діяльності Вольф орієнтувався на той прошарок читачів, який саме формувався в Росії, тобто на чиновництво, буржуазію. Вольф пропонував їм якісні дорогі книжки великого формату, з хорошими ілюстра­ціями, переважно зібрання творів. Видавець запровадив також випуск подарункових видань для дітей.

Маркс Адольф Федорович зайняв іншу нішу на книж­ковому ринку — нішу середнього класу. Маркс навчався за кор­доном, працював у відомих книговидавничих фірмах Європи. Переїхавши до Росії, Маркс спочатку працює у Вольфа, а потім відкриває власну справу. В її основі лежить видання журналу для сімейного читання «Нива». Цей щотижневик випускався накла­дом до 500 тис. примірників. Розповсюджувалось видання в ма­лих та середніх містах Росії, де не була налагоджена книжкова торгівля. Журнал можна було передплачувати. Пізніше Маркс почав випускати додатки до видання. Спочатку це були кален­дарі, різноманітні портрети. У боротьбі за читачів він запрова­див практику безкоштовних додатків (це були зібрання творів у демократичному варіанті). Маркс був монополістом з випуску картографічних видань.

Ситін Іван Дмитрович походив з селян. Працював у книжкових крамничках, а потім розпочав власну, дуже скромну видавничу справу. Він видавав луб’яні картинки (різноманітні репродукції картин, портрети царів, вельмож, письменників, ілюстрації до казок, пісень тощо). Ці картинки випускались безмежними накладами, до 50 млн. примірників щороку. Ситін налагодив свою систему торгівлі через розповсюджувачів-кни- гоношів (їх називали офенями), які виїжджали ледь не в кожне село. Згодом починає видавати календарі — універсальні довід­ники для народу. Займається також виданням журналів, науко­во-популярних і дитячих книжок. Найвідоміші видання Ситіна: «Библиотека для самообразования», «Детская энциклопедия «, журнал «Вокруг света «. Видавець уславився найкращою поліграфічною технікою, яка пізніше стала основою багатьох московських друкарень.


Читайте також:

  1. Pp. Розвиток Галицько-волинського князівства за Данила Романовича
  2. V Розвиток кожного нижчого рівня не припиняється з розвитком вищого.
  3. Аграрні реформи та розвиток сільського госпо- дарства в 60-х роках XIX ст. — на початку XX ст.
  4. Адміністративні справи, пов'язані із реалізацією вибор­чих прав (ст.ст. 172, 173, 174, 175, 176).
  5. Адміністративно-територіальний устрій та соціально-економічний розвиток
  6. Актуальність безпеки життєдіяльності. Сталий розвиток людини
  7. Акцентуація характеру – перебільшений розвиток певних властивостей характеру на шкоду іншим, в результаті чого погіршуються відносини з оточуючими людьми.
  8. Аналіз фактичних обставин справи.
  9. Аналогія права - вирішення справи або окремого юридичного питання на основі принципів права, загальних засад і значення законодавства.
  10. Апеляційний розгляд справи у судовому засіданні
  11. АРХІВНОЇ СПРАВИ ТА ДОКУМЕНТОЗНАВСТВА
  12. Багдадська школа книжкової мініатюри ( ХІІ – ХІІІ ст..).




Переглядів: 2449

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Розвиток книжкової справи в ХVІ-ХVІІ ст. | Роль книги в житті суспільства та її місце в системі ЗМК

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.004 сек.