• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Зовнішні елементи

В основі сучасної книги складені в кілька разів (зігнуті, сфальцьовані) і скріплені між собою в корінці аркуші певного формату, є вдосконаленим варіантом книги-кодексу.

Саме в рамках цієї конструкції книга виявилася найзруч­нішою і найпрактичнішою для користування: задрукований з обох боків аркуша однакового формату матеріал (на папірусі, шкірі, тканині, папері) можна легко відшукувати, надійно збері­гати, переносити, брати з собою в дорогу. Однотипне просторо­ве розміщення тексту на чітко обумовлених видавцем розмірах книжкових сторінок, що мають геометрично чіткі координати, дає можливість легко членувати такий текст на ієрархічно підпо­рядковані частини.

Остаточний варіант книги-кодексу, який маємо сьогодні, формувався протягом тривалого часу. І хоч певні технічні засо­би виготовлення книги весь час змінювалися, удосконалювалися відповідно до поступу наукової думки, сутність її побудови з точ­ки зору матеріальних складових залишалася незмінною. Важли­вими складовими книги є:

• книжковий (паперовий) блок та його деталі (вкладки, на­клейки);

• обкладинка (оправа);

• суперобкладинка;

• форзац (за наявності оправи);

• корінець;

• каптал (за наявності оправи);

• футляр;

• закладка.

Коротко зупинимося на характеристиці кожної зі складових матеріальної конструкції книги.

Книжковий (паперовий) блок — це основа книги, яка скла­дається із обрізаних із трьох сторін і з’єднаних у корінці зошитів або окремих аркушів паперу відповідного формату і яка підготов­лена для накладання й прикріплення оправи чи обкладинки. Це, по суті, напівфабрикат книги, який утворюється після склеюван­ня чи прошивання з одного боку аркушів із сторінками, розміще­них у результаті кількаразового згинання (відповідно до заданого формату) у строгій послідовності. Комплект таких сторінок, кіль­кість яких завжди дорівнює кратності долі друкарського аркуша паперу А6, 8 чи 4), прийнято називати зошитом.

Напередодні скріплення такі зошити передаються у видав­ництво для остаточної звірки на предмет виявлення в них по­милок чи можливої непослідовності сторінок, допущеної при їх монтажі. Аби в майбутній книзі зошити трималися міцно і при багаторазовому користуванні не розсипалися, їх скріплюють. Простіший і дешевший спосіб — методом склеювання. Надій­ніший і дорожчий — методом прошивання нитками. Вибір спо­собу скріплення залежить від того, хто готує книгу. Відповідаль­ний і серйозний видавець, якщо він дбає не про скороминущу економічну вигоду від продажу своєї продукції, а про репутацію свого видавництва й інтереси читача, ніколи не випускатиме із склеєним блоком підручники, словники, довідники, зібрання творів чи документів у кількох томах, книги для дітей. Тобто, ті видання, якими часто користуються читачі. Навпаки, вузькоспе- ціалізовану, монографічну, службову літературу, для здешевлення процесу її виробництва, можна й не прошивати в книжковому блоці.

Додатковими деталями книжкового блока можуть бути вкладка і наклейка.

Вкладка — це конструктивний елемент книжкового видання, який являє собою дробову долю аркуша і у вигляді одного листа, четвертини, половини чи цілого друкованого аркуша вкладається між зошитами книжкового блока. Вкладка виготовляється або з ін­шого матеріалу, ніж сторінки блока, або іншим способом друку, або містить відмінну кількість кольорів. Цей елемент може скріп­люватися з книжковим блоком або додаватися автономно.

Прикладом вкладки можуть слугувати аркуші енциклопедії з кольоровими слайдами або чорно-білими ілюстраціями на крей­дяному папері або папері іншого ґатунку, відмінного від того, на якому друкується текст.

Наклейка — елемент книжкового блока, надрукований окре­мо для заповнення (наклеювання) спеціально звільненої від тексту порожньої сторінки. на відміну від вкладки, наклейка не є само­стійним листом у книзі. Приклади наклейок:

• віддруковані іншим способом ілюстрації;

• таблиці, схеми, карти, що мають інший, ніж книжкова сторінка, розмір. Після вклеювання до книжкового блока вони згинаються відповідно до цього формату.

Вкладки, а особливо наклейки, належать до трудомістких процесів редакційної підготовки та поліграфічного відтворення, тому вони не отримали широкого застосування. Це, здебільшого, подарункові, мистецькі або малотиражні бібліофільські видання. Скріплений нитками чи клеєм книжковий блок на одному з ос­танніх процесів поліграфічного виробництва обрізують з трьох сторін на відповідному обладнанні, готуючи його таким чином до підготовленого заздалегідь «вдягання».

таким своєрідним одягом для книжкового блока є обкладинка чи оправа.

Обкладинка — важлива складова книги, що слугує покриттям книжкового блока, виготовлена з паперу, відмінного від того, на якому друкуються сторінки книги і яка покликана виконувати кіль­ка функцій: скріплювальну, захисну, художню, інформаційну.

Обкладинка виступає одним з елементів завершення фор­мування «обличчя» книги. Як правило, виготовляється з паперу, що має більшу щільність, — чим матеріал цупкіший, міцніший, тим зручніше користуватися книгою. Поряд із цим великий ма­сив видань випускається у звичайній паперовій обкладинці, ча­сом такого самого гатунку, як і книжковий блок, лише іншого кольору. В такому «одязі» виходять різноманітні брошури, лі­тература для службового користування, малотиражні видання, журнали. На зорі книгодрукування обкладинку використовували передусім для тимчасового захисту книжкового блока. Покуп­ці таких книг згодом замовляли у спеціальних майстернях оп­рави, які відповідали загальному стилю оформлення бібліотек, або характеризували матеріальний добробут власника книжко­вої колекції. Пізніше, із розширенням книговидавничого руху, обкладинка стала використовуватися як привабливий елемент оформлення книги. Останнім часом вона міцно ствердила свої позиції, особливо в тих виданнях, які випускаються значними накладами, недорогі за ціною і на які є стабільний попит. Водно­час відбулося удосконалення її зовнішнього вигляду і технічних характеристик. Нинішні видавці прагнуть робити обкладинку яскравою, різноколірною. Для продовження «молодості» кни­ги широко застосовуються відносно недорогі методи лакування або припресування обкладинкового матеріалу прозорою плів­кою. Таке покриття обкладинки робить видання, окрім усього, ще й привабливим. Найпоширенішим на сьогодні матеріалом на обкладинку слугує фінський льон (у формі узору шкаралупи яйця чи ряднини) і крейдяний папір проби від 270 до 400 грамів щільності.

отже, обкладинка виконує такі функції:

• скріплення книжкових сторінок (зошитів);

• зовнішнього художнього оформлення;

• захисту книжкового блока від пошкоджень і забруднень;

• первинної інформації про книгу для читача (автор, назва).

Оправа — важлива складова книги, виготовлена із спеціаль­них матеріалів, яка скріплюється з книжковим блоком.

На відміну від обкладинки, що з матеріальної точкизору від­значається дешевизною, оперативністю виготовлення і просто­тою, оправа є складнішою і дорожчою конструкцією. Образно кажучи, це твердий, дуже надійний «одяг» для всього книжково­го блока. Складається він із картону або штучних чи дерев’яних пластин, обтягнутих із зовнішнього боку надійним гнучким покриттям — тканиною, шкірою, синтетичним матеріалом (бум- вінілом, лідерином), рідше — папером. В останньому випадку продовжити життя книзі покликана плівка, яка накладається на покритий папером картон. Функції оправи такі ж, як і обкладин­ки. А от роль і значення осібні: надавати книзі особливо ошат­ного вигляду, забезпечити її довговічність, цінність. Ставлення до оправи, як до особливої складової книги, формувалося ще в давнину. Нерідко, на замовлення коронованих осіб, знатних вельмож, оправу робили надто коштовною, з використанням зо­лота, срібла, алмазів. найбільше це стосувалося богослужбових книг. При багатьох монастирях, храмах чи соборах працювали спеціальні майстерні, де виготовлялися такі коштовні оправи до Біблій, Євангелій, Требників.

У наш час дорогими оправами «вдягають» енциклопедич­ні, ювілейні, словникові, подарункові, бібліофільські видання, зібрання творів. Подекуди, здебільшого з рекламною метою, видавець випускає гарно оправлену книгу ще і з суперобкладин­кою.

Суперобкладинка — це яскрава в художньому плані обгортка, яка накладається на оправу і тримається за допомогою клапанів (загинів). Певною мірою, це додатковий, підсилюючий елемент, який має на меті виділити дане видання з-поміж інших.

Окрім рекламної і художньо-естетичної функцій, супероб­кладинка призначена також захистити оправу, зберегти надовго її первинний святковий вигляд. останнім часом вона виконує ще й інформаційну роль: на згинах подається лаконічно написаний текст, покликаний зацікавити, заінтригувати читача, спонукати відкрити книгу далі, заглибитися в анотацію і зміст.

Важливим елементом конструкції книги, яка видається в оп­раві, є форзац.

Форзац — це аркуш паперу формату розгорнутої книги, який однією половиною повністю приклеєний до внутрішньої частини оправи, а частиною іншої половини (вузькою смугою вздовж корінця) прикріплений до книжкового блока. Це поняття походить від двох німецьких слів: Vor — перед, Zatz — складання, тобто в контексті конструкції книги ці слова можна тлумачити як місце перед початком складання. оскільки оправа покриває книжковий блок з двох боків, то й форзаців у книзі буває два — на початку і наприкінці книжкового блока.

Зважаючи на найголовнішу функцію, яку виконує фор­зац, — скріплення, втримування в єдиному цілому книжкового блока і оправи, для нього має використовуватися спеціальний гатунок паперу, цупкіший від того, на якому друкуються книж­кові сторінки. Окрім цього, форзац може слугувати елементом художнього оформлення. Малюнки, орнаменти, репродукції, які часто вміщуються на цих місцях, є своєрідним композиційним завершенням бачення книги художником — від обкладинки до ілюстративного матеріалу всередині видання. Інколи на форзаци покладається й інформаційна місія: вміщені тут таблиці, форму­ли, топографічні карти, інші узагальнюючі довідкові матеріали, як правило, незначного обсягу, якщо вони мають відношення до змісту всього видання (наприклад, у підручниках, довідниках за галузями знань), є надзвичайно доречними і зручними для ко­ристувача такого видання.

Використання на форзаці ілюстративного чи інформацій­но-довідкового матеріалу потребує додаткових фінансових за­трат, а отже, збільшує собівартість видання. З цієї причини ба­гато видавців не використовують сповна зазначені можливості цього елементу книги, тому здебільшого він незадрукований.

Корінець — це елемент матеріальної конструкції книги, який знаходиться в середній, центральній, частині оправи або обкла­динки, що обрамлюють скріплені аркуші чи зошити книжково­го блока.

Найкраще функцію корінця читач може оцінити, коли ди­витиметься на видання, розміщені один поміж одним на книжко­вих полицях. Саме за написом на корінці можна віднайти книги відповідних авторів і назви. А за зображенням можна відразу виз­начити рівень її видавничого і поліграфічного виконання. Отож, корінець виконує дві найголовніші функції: інформаційну й ху­дожню.

За формою корінці бувають прямими, напівкруглими. На­явність художніх елементів та кількість тексту на корінці зале­жить від обсягу книги: чим більше в ній сторінок, тим ширшим є поле для реалізації творчої фантазії художника. Дедалі часті­ше на корінцях великообсягових книг стало модним вміщувати портрети авторів, фрагменти кольорових слайдів, що характе­ризують зміст видання, тощо. Гарно і привабливо виглядають корінці з тисненою позолотою шрифту чи орнаменту.

За наявності в книжковому виданні оправи ще однією необ­хідною деталлю на корінці є каптал.

Каптал — це приклеєна на верхньому і нижньому краях корінця смужка з тканинного матеріалу (здебільшого бавовни або шовку) з потовщеним окантуванням на виході певного ко­льору.

Функція капталу подвійна: з одного боку, він зміцнює кріп­лення книжкового блока; з іншого — прикрашує зовнішній вигляд видання. Колір окантовки капталу, як правило, гармоніює з домі­нуючими кольорами оправи. У книговиданні віддавна пошире­на практика, коли виготовляють для особливо цінних витворів друку додаткову захисну конструкцію у вигляді твердої коробки, з отвором на корінці або й зовсім закритої. Таку конструкцію називають футляром. Розрізняють службовий і функціональний футляри. Службовий виготовляється із звичайного однотонного картону і призначений для упаковки кожного примірника видан­ня при транспортуванні чи тривалому зберіганні. Функціональ­ний футляр слугує складовою художнього задуму творців книги і є частиною книги. Останніми роками українські видавці, наслі­дуючи досвід західних колег, починають відмовлятися від виго­товлення службових картонних футлярів для своїх коштовних видань, використовуючи для захисту спеціальну поліетиленову плівку. Це простіше, зручніше й дешевше.

І, нарешті, останній елемент матеріальної структури видан­ня. Він малопомітний, але дуже важливий і в контексті підви­щення культури читача, і для зручності користування книгою, і для належного збереження її внутрішньої частини. Йдеться про закладку.

Закладка — допоміжний елемент матеріальної структури ви­дання, який використовується для позначення місця читання.

Розрізняють два види закладок. Перший: вузька кольорова тканинна стрічка, прикріплена верхнім кінцем до капталу або корінця книжкового блока, яка за розміром є на один-два сан­тиметри довшою від нижнього обрізу книжкового блока. Дру­гий: спеціально виготовлений вузький аркуш паперу підвищеної щільності, вкладений між сторінки книги. Такий аркуш може містити певну пізнавальну чи рекламну інформацію. серйозний видавець, який працює на перспективу, ніколи не нехтуватиме таким, здавалося, другорядним і не зовсім обов’язковим елементом, який цілком толерантно і ненав’язливо формує в будь-якого читача поважне, бережливе ставлення до книги. Особливо пот­рібний цей елемент у тих книжках, які за змістом не структуро- вані так як, скажімо, навчальні чи наукові. За відсутності закладки невибагливий читач або загинає навскіс аркуш сторінки, на якій зупинився, або вкладає на те місце якийсь предмет, від чого кни­га нерідко деформується, псується.

Читайте також:

1. Адаптація організму до зовнішніх факторів середовища.
2. Адміністративне правопорушення як підстава юридичної відповідальності: ознаки і елементи.
3. Азот, фосфор, біогенні елементи та їх сполуки, органічні речовини
4. Аналіз зовнішніх ризиків
5. Базові елементи управління проектом
6. Будова й основні елементи машини
7. Вал має 5 опорних шийок, зовнішні діаметри яких послідовно збільшуються для полегшення встановлення вала в головку.
8. Валідація НАССР- отримання об'єктивного доказу того, що елементи НАССР-плану результативні.
9. Види валютних систем та їх елементи
10. Визначення зовнішніх і внутрішніх надлишкових тисків
11. Визначення і елементи накопиченого капіталу.
12. Визначення навантажень на елементи систем регулювання вітроустановок

Переглядів: 2683