• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Сутність фінансів підприємств, їх функції та основи організації.

Фінанси громадських організацій і доброчинних фондів

Особливості фінансів підприємств різних форм власності та видів діяльності.

Сутність фінансів підприємств, їх функції та основи організації.

Тема 6. Фінанси підприємств.

6.2. Кла­си­фі­ка­ція фі­нан­сів під­при­ємств.

6.3. Фі­нан­со­ві ре­сур­си під­при­єм­с­т­ва, осо­б­ли­во­с­ті їх фор­му­ван­ня та ви­ко­ри­с­тан­ня в умо­вах рин­ку.

6.4. Роль фі­нан­сів у кру­го­обі­гу ос­но­в­них ви­ро­б­ни­чих фон­дів.

6.5. Особливості фор­му­ван­ня та ви­ко­ри­с­тан­ня обі­го­вих коштів підприємства.

6.6. Роз­по­діл та ви­ко­ри­с­тан­ня при­бу­т­ку.

Фі­нан­си під­при­ємств скла­да­ють ос­но­ву фі­нан­со­вої си­с­те­ми. За уча­с­тю фі­нан­сів під­при­ємств ство­рю­є­ть­ся ВВП і від­бу­ва­є­ть­ся йо­го роз­по­діл все­ре­ди­ні під­при­ємств.

Фі­нан­си під­при­ємств яв­ля­ють со­бою су­ку­п­ність еко­но­мі­ч­них гро­шо­вих від­но­син, по­в’я­за­них із фор­му­ван­ням і ви­ко­ри­с­тан­ням фон­дів гро­шо­вих ко­ш­тів та на­громаджень під­при­ємств, а та­кож з кон­т­ро­лем за фор­му­ван­ням, роз­по­ді­лом та ви­ко­ри­с­тан­ням цих фон­дів та на­гро­ма­джень.

Роз­по­діль­чі гро­шо­ві від­но­си­ни, що скла­да­ють зміст фі­нан­сів під­при­ємств, мо­ж­на об’єд­на­ти у від­но­с­но од­но­рі­д­ні гру­пи:

1) між засновниками підприємства у процесі формування статутного капіталу, що є першоджерелом створення виробничих фондів, придбання нематеріальних активів;

2) між суб'єктами господарювання під час розрахунків з постачальниками і покупцями, надання комерційних кредитів, здійснення інвестиційної діяльності, організації спільних виробництв, розрахунків за штрафами, оренді і лізингу. Від ефективної організації цих відносин значною мірою залежить кінцевий фінансовий результат комерційної діяльності;

3) між підприємством і його підрозділами (філіями, відділеннями, цехами) з приводу фінансування витрат, розподілу і використання прибутку, оборотних коштів. Ця група відносин впливає на організацію і ритмічність виробництва;

4) між підприємством і його працівниками - у процесі розподілу і використання доходів, випуску і розміщення акцій та облігацій підприємства, виплати процентів за облігаціями і дивідендів за акціями, утримання штрафів і компенсацій за спричинений матеріальний збиток. Від організації цих відносин залежить ефективність використання трудових ресурсів;

5) між підприємством та інституціями фінансового ринку: розміщення власних цінних паперів та інвестування тимчасово вільних коштів. Від того, наскільки ефективною є організація цих відносин, залежать можливості залучення додаткових джерел фінансування підприємницької діяльності;

6) між підприємством і галузевими та корпоративними органами (всередині фінансово-промислових груп, холдингів, корпорацій, спілок, асоціацій, концернів, галузевих міністерств і відомств), куди входить підприємство. Фінансові відносини виникають під час формування, розподілу і використання централізованих цільових фондів і резервів, фінансування цільових галузевих програм, проведенні маркетингових досліджень, науково-дослідних робіт, проведення виставок, надання фінансової допомоги на поворотній основі для
здійснення інвестиційних проектів і поповнення оборотних коштів. Ця група фінансових відносин пов'язана, як правило, із внутрішньогалузевим (внутрішньокорпоративним) перерозподілом грошових коштів і спрямована на підтримання і розвиток підприємств;

7) між підприємством і фінансовою системою держави – під час сплати податків й інших платежів до бюджету, формування державних цільових фондів, надання підприємствам податкових пільг, застосування штрафних санкцій, фінансуванні з бюджету, надходженні коштів із цільових державних фондів;

8) між підприємством і банківською системою - у разі відкриття та ведення рахунків, зберігання коштів на депозитах, отримання і погашення кредитів, отримання і сплати відсотків, купівлі і продажу валюти, надання інших банківських послуг;

9) між підприємством і страховими компаніями - під час страхування майна, окремих категорій працівників, комерційних і підприємницьких ризиків;

10) між підприємством та інвестиційними інституціями – під час розміщення інвестицій, приватизації тощо.

Кожна із зазначених груп фінансових відносин має свої особливості і сферу застосування, але матеріальною основою усіх їх є рух грошових коштів. Саме рухом грошових коштів супроводжується формування статутного капіталу підприємства, починається і завершується кругообіг виробничих фондів, формування і використання грошових фондів і резервів. Звідси можна зробити висновок, що зазначені грошові відносини визначають сутність і зміст фінансів господарських суб'єктів.

Фі­нан­си під­при­ємств ви­ко­ну­ють двіфун­к­ції:

1) фун­к­цію, по­в’я­за­ну із фор­му­ван­ня та ви­ко­ри­с­тан­ням гро­шо­вих до­хо­дів, фон­дів;

2) кон­т­ро­ль­на, що про­яв­ля­є­ть­ся у кон­т­ро­лі за ви­ро­б­ни­ц­т­вом, роз­по­ді­лом, ви­ко­ри­с­тан­ням гро­шо­вих до­хо­дів та фон­дів гро­шо­вих ко­ш­тів.

Під ор­га­ні­за­ці­єю фі­нан­сів під­при­ємств ро­зу­мі­ють склад гро­шо­вих фон­дів під­при­ємств, по­ря­док їх утво­рен­ня та ви­ко­ри­с­тан­ня, спів­від­но­шен­ня між роз­мі­ра­ми фон­дів під­при­ємств, вза­є­мо­від­но­си­ни під­при­ємств з фі­нан­со­во-­кре­ди­т­ною си­с­те­мою.

6.2. Кла­си­фі­ка­ція фі­нан­сів під­при­ємств.

Фі­нан­си під­при­ємств кла­си­фі­ку­ють за та­ки­ми озна­ка­ми: га­лу­зе­вої при­на­ле­ж­но­с­ті; орга­ні­за­цій­но-­пра­во­вих форм; со­ці­аль­но-­еко­но­мі­ч­ної при­ро­ди.

За га­лу­зе­вою при­на­ле­ж­ні­с­тюфі­нан­си під­при­ємств по­ді­ля­ю­ть­ся на фі­нан­си:

* промисло­во­с­ті;

* сіль­сь­ко­го го­с­по­дар­с­т­в;

* транс­пор­ту, зв’яз­ку;

* бу­ді­в­ни­ц­т­ва, поста­чан­ня;

* тор­гі­в­лі;

* жи­т­ло­во-­ко­му­наль­но­го го­с­по­дар­с­т­ва;

* шля­хо­во­го го­с­по­дар­с­т­ва.

Ви­хо­дя­чи з ор­га­ні­за­цій­но-­пра­во­вих формфі­нан­си під­при­ємств по­ді­ля­ю­ть­ся на фінан­си:

* дер­жа­в­них під­при­ємств;

* му­ні­ци­паль­них під­при­ємств;

* ін­ди­ві­ду­аль­них при­ва­т­них під­при­ємств;

* по­в­них то­ва­риств;

* змі­ша­них то­ва­риств;

* то­ва­риств з об­ме­же­ною від­по­ві­даль­ні­с­тю;

* від­кри­тих ак­ці­о­не­р­них то­ва­риств.

Ор­га­ні­за­цій­но-­пра­во­ва фор­ма у пер­шу чер­гу обу­мо­в­лює спе­ци­фі­ку фор­му­ван­ня статут­но­го фон­ду.

За со­ці­аль­но-­еко­но­мі­ч­ною при­ро­дою фі­нан­си під­при­ємств є єди­ни­ми. Це забезпечує­ть­ся єди­ною пра­во­вою ба­зою, єд­ні­с­тю гро­шо­вої си­с­те­ми, єд­ні­с­тю форм фінансової до­ку­мен­та­цій.

6.3. Фі­нан­со­ві ре­сур­си під­при­єм­с­т­ва, осо­б­ли­во­с­ті їх фор­му­ван­ня та ви­ко­ри­с­тан­ня в умо­вах рин­ку.

Під фінансовими ресурсами слід розуміти акумульовані підприємством грошові кошти з різних джерел, які надходять у господарський обіг і призначені для покриття його потреб.

Джерелами формування фінансових ресурсів є власні кошти підприємства і залучені з різних джерел кошти. До власних належать: статутний фонд, амортизаційні відрахування, валовий дохід та прибуток. До залучених – отримані кредити, пайові та інші внески, кошти, мобілізовані на фінансовому ринку.[рис.6.1]

	Фінансові ресурси підприємств

Рис.6.1. Формування фінансових ресурсів підприємств

Наявність фінансових ресурсів, їх ефективне використання визначають фінансове благополуччя підприємства: платоспроможність, ліквідність, фінансову стійкість.

Підвищення питомої ваги власних коштів позитивно впливає на фінансову діяльність підприємств. Висока питома вага залучених коштів ускладнює фінансову діяльність підприємства та потребує додаткових витрат на сплату відсотків за банківські кредити, дивідендів за акціями, доходів за облігаціями, зменшує ліквідність балансу підприємства, підвищує фінансовий ризик. Тому в кожному конкретному випадку необхідно детально аналізувати доцільність залучення додаткових фінансових ресурсів з урахуванням фінансових ризиків.

6.4. Роль фі­нан­сів у кру­го­обі­гу ос­но­в­них ви­ро­б­ни­чих фон­дів.

Грошові кошти підприємницьких структур формуються уже на стадії утворення статутного капіталу підприємства, який з економічної точки зору являє собою майно суб'єкта господарювання на дату його створення. Джерела утворення статутного капіталу залежать від форми власності:

приватна —» власний капітал підприємця;

акціонерна—> акціонерний капітал;

державна —» асигнування з бюджету та централізованих фондів;

колективна (спільна) —> внески засновників

Внески у статутний капітал можуть бути зроблені в будь-якій формі, але завжди вони повинні мати вартісну оцінку. Такі внески можуть бути здійснені у вигляді будинків, споруд, транспортних засобів, предметів праці, цінних паперів, прав на користування природними ресурсами, прав інтелектуальної власності, грошових коштів. Тобто внески можуть здійснюватися у формі матеріальних і нематеріальних активів.

Держава законодавчо регулює розміри статутних капіталів окремих суб'єктів господарювання. Так, встановлені мінімальні розміри статутних капіталів для акціонерних товариств (не менше 1250 мінімальних заробітних плат), для товариств з обмеженою відповідальністю (не менше 100 мінімальних заробітних плат), для інвестиційних компаній (не менше 2000 мінімальних заробітних плат), для страхових компаній (не менше 1 500 000 євро).

Кошти, спрямовані в основні та оборотні засоби при формуванні статутного капіталу, являють собою початкові фінансові ресурси підприємства.

Ос­но­в­ні ко­ш­ти – це гро­шо­ві ко­ш­ти ін­ве­с­то­ва­ні в ос­но­в­ні фон­ди ви­ро­б­ни­чо­го та неви­ро­б­ни­чо­го при­зна­чен­ня.

На час придбання основних фондів і прийняття їх на баланс підприємства залишкова вартість збігається з їхньою початковою балансовою вартістю. Надалі, в міру участі основних фондів у виробничому процесі, їхня вартість роздвоюється: одна її частка, що дорівнює зношуванню, переноситься на готову продукцію, інша - виражає залишкову вартість наявних основних фондів. Зношена частка вартості основних фондів, перенесена на готову продукцію, в міру реалізації останньої поступово нагромаджується в грошовій формі в амортизаційному фонді. Цей фонд поповнюється за рахунок щорічних амортизаційних відрахувань і використовується для простого та частково для розширеного відтворення основних фондів.

Оскільки розширене відтворення передбачає оновлення основних фондів у розмірах, які перевищують нараховану суму зносу, для фінансування капітальних вкладень, крім амортизації, залучаються також інші джерела фінансових ресурсів: прибуток, що залишається у розпорядженні підприємства; фінансові ресурси, залучені від розміщення акцій; пайовий капітал; довгострокові кредити комерційних банків; придбання основних фондів на основі фінансового лізингу; інвестиційний податковий кредит; цільові субсидії; в особливих випадках, обумовлених рішеннями уряду - бюджетні асигнування та кошти державних цільових фондів. Кошти іноземних інвесторів використовуються при створенні на території України спільних підприємств із залученням іноземного капіталу. Однак обсяги іноземних інвестицій в Україні поки що незначні.

6.5. Особливості фор­му­ван­ня та ви­ко­ри­с­тан­ня обі­го­вих коштів підприємства.

Для ви­ро­б­ни­ц­т­ва про­ду­к­ції під­при­єм­с­т­ву по­ряд з ос­но­в­ни­ми фон­да­ми не­об­хід­ні оборо­т­ні ви­ро­б­ни­чі фон­ди, що мі­с­тять ви­ро­б­ни­чі за­па­си (си­ро­ви­на, ма­те­рі­а­ли, па­ли­во, тара), за­ли­ш­ки не­за­вер­ше­но­го ви­ро­б­ни­ц­т­ва та ви­тра­ти май­бу­т­ніх пе­рі­о­дів.

То­ва­р­на і гро­шо­ва фор­ми ре­сур­сів, що зна­хо­дя­ть­ся у сфе­рі обі­гу на­ле­жать до фон­дів обі­гу. Для за­без­пе­чен­ня без­пе­рер­в­но­с­ті про­це­су ви­ро­б­ни­ц­т­ва та ре­а­лі­за­ції про­ду­к­ції ко­ж­не під­при­єм­с­т­во по­вин­но ма­ти од­но­ча­с­но і обо­ро­т­ні ви­ро­б­ни­чі фон­ди, і фон­ди обі­гу. Гро­шо­ві ко­ш­ти, аван­со­ва­ні в обо­ро­т­ні ви­ро­б­ни­чі фон­ди та фон­ди обі­гу скла­да­ють обо­ро­т­ні кошти під­при­ємств.

За сво­їм змі­с­том обі­го­ві кошти — не фі­нан­со­ва, а за­галь­но-еко­но­мі­ч­на ка­те­го­рія; в зв’яз­ку з цим кіль­кість гро­шо­вих ко­ш­тів, що зна­хо­дя­ть­ся в обо­ро­ті під­при­єм­с­т­ва не мо­же бути від­не­се­на до фі­нан­со­вих ре­сур­сів.

Фі­нан­со­ві від­но­си­ни у сфе­рі фун­к­ці­о­ну­ван­ня обі­го­вих коштів ви­ни­ка­ють у трьох випад­ках:

· в про­це­сі утво­рен­ня ста­ту­т­но­го фон­ду під­при­єм­с­т­ва;

· в про­це­сі ви­ко­ри­с­тан­ня фі­нан­со­вих ре­сур­сів на збіль­шен­ня вла­с­них обі­го­вих за­со­бів;

· при ін­ве­с­ту­ван­ні над­ли­ш­ку обі­го­вих ко­ш­тів у цін­ні па­пе­ри.

Для нарощування обігових коштів підприємство використовує як власні, так і позикові ресурси.

Фінанси безпосередньо не беруть участі у технологічному процесі виробництва, але за їх допомогою здійснюється вартісна оцінка цього прогресу: нараховується амортизація, формується фонд оплати праці, оцінюється розмір витрат обігових коштів, визначаються відрахування до централізованих фондів цільового призначення, інші витрати відповідно до чинного законодавства.

6.6. Роз­по­діл та ви­ко­ри­с­тан­ня при­бу­т­ку.

Фун­к­ці­о­ну­ван­ня під­при­ємств на за­са­дах ко­ме­р­цій­но­го роз­ра­хун­ку при­зво­дить до того, що при­бу­ток ви­сту­пає не тіль­ки як го­ло­в­ний ре­зуль­тат фі­нан­со­во-­го­с­по­дар­сь­кої діяльно­с­ті, але й як дже­ре­ло за­до­во­лен­ня рі­з­них по­треб як са­мо­го під­при­єм­с­т­ва, так і суспіль­с­т­ва в ці­ло­му.

При­бу­ток є ва­ж­ли­вим дже­ре­лом роз­ши­рен­ня ви­ро­б­ни­ц­т­ва і за­без­пе­чен­ня ін­ших внутріш­ньо-­го­с­по­дар­сь­ких по­треб; ча­с­ти­на йо­го ви­ко­ри­с­то­ву­є­ть­ся для ма­те­рі­аль­но­го стимулю­ван­ня пра­цю­ю­чих і за­до­во­лен­ня їх со­ці­аль­них за­пи­тів; постій­но зро­с­тає роль прибут­ку у фор­му­ван­ні бю­джет­них, по­за­бю­дже­т­них та до­б­ро­чин­них фон­дів. В умо­вах, ко­ли при­бу­ток за­до­во­ль­няє рі­з­но­ма­ні­т­ні по­тре­би, ва­ж­ли­вим за­вдан­ням стає роз­роб­ка еко­но­мі­ч­но обгрунтова­ної си­с­те­ми йо­го роз­по­ді­лу.

У розподілі прибутку підприємницьких структур можна виділити два етапи.

Перший - це розподіл загального прибутку. На цьому етапі учасниками розподілу є держава і підприємство. Пропорції розподілу прибутку між державою (бюджетом) і підприємством складаються під впливом таких чинників, як визначення об'єкта оподаткування, ставок податку, надання податкових пільг. Установлення оптимальних пропорцій розподілу прибутку між державою і підприємством має велике значення для забезпечення потреб підприємства і формування фінансових ресурсів держави, тому воно є одним із центральних у фінансовій політиці кожної країни.

Другий етап - це розподіл і використання прибутку, що перебуває в розпорядженні підприємства після здійснення платежів до бюджету. На цьому етапі розподіл прибутку може здійснюватись через попереднє формування цільових грошових фондів або спрямуванням коштів безпосередньо на фінансування витрат. Згідно з прийнятими в Україні положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку не передбачено формування за рахунок прибутку ряду цільових фондів, як це мало місце раніше, зокрема фонду нагромадження і фонду споживання.

Читайте також:

1. A) правові і процесуальні основи судово-медичної експертизи
2. R – розрахунковий опір грунту основи, це такий тиск, при якому глибина зон пластичних деформацій (t) рівна 1/4b.
3. Або продукція підприємств, що знаходяться за кордоном.
4. Адвокатура в Україні: основні завдання і функції
5. Акти з охорони праці в організації.
6. Активне управління інвестиційним портфелем - теоретичні основи.
7. Алгоритм знаходження ДДНФ (ДКНФ) для даної булевої функції
8. Але відмінні від значення функції в точці або значення не існує, то точка називається точкою усувного розриву функції .
9. Аналіз коефіцієнтів цільової функції
10. Анатомо-фізіологічні основи статевого розвитку.
11. АРХІВНІ ДОВІДНИКИ В СИСТЕМІ НДА: ФУНКЦІЇ ТА СТРУКТУРА
12. Асимптоти графіка функції

Переглядів: 1618