Економічне навчання як процес зміни економічної поведінки людей

Зміст цього параграфа має установчий і проблемний характер, тому що з названими питаннями студенти-економісти обізнані досить глибоко. Але нам необхідно дійти спільної думки щодо того, які знання та навички мусять мати молоді люди, як ліпше й раціональніше викладати в школі основи економічних знань. При цьому необхідно пам’ятати, що підприємництво — це багато в чому творча діяльність, а економіці, як і мистецтву, потрібні таланти. Ми вважаємо, що важливим виховним завданням викладача економіки є формування культури підприємця.

Нас не цікавитимуть обивательські погляди на імідж підприємця (розкішна вілла, блискучий «Мерседес», відпочинок на Канарських островах, казино й рулетка). Нам треба розглянути економічні функції, соціально-політичну відповідальність і роль підприємництва. Світовий досвід свідчить, що в тих країнах, де держава створює добрі умови для формування підприємницького прошарку, швидше досягаються успіхи в економічному розвитку країни.

Рис. 5.6. Хто ж такий підприємець?

То що ж таке підприємництво? Підприємництво як вид економічної діяльності в тому чи іншому вигляді існувало майже завжди (згадайте біблійну притчу про «підприємця», який не закопав свої гроші в землю, а примножив їх). Інше питання, що то було за підприємництво, де і як воно розвивалось, як до нього ставилася офіційна влада.

Як відомо, підприємницька діяльність була в Україні дуже розвиненою. У ХVIII ст. тільки на Лівобережжі щороку відбувалося майже 400 ярмарків. Дрібна торгівля провадилася на 700 місцевих ринках. Великі ярмарки в Ніжині, Ромнах, Києві, Полтаві тривали по кілька тижнів і, безумовно, впливали на ціни європейського ринку.

У командно-адміністративній системі існувала атрофія ринкового мислення, синдром «боязні власного підприємництва». Для їх подолання потрібні роки — для молодих людей віком 18–30 років на це стане 2–3 роки, для одержання власного досвіду підприємницької діяльності ще 1–2 роки. Для становлення підприємництва на бажаному рівні за розрахунками спеціалістів потрібно 8–10 років.

Отже:

1. Підприємництво — це особливий вид господарської діяльності, для якої обов’язковими умовами є: свобода вибору напрямків і методів діяльності; самостійність у прийнятті рішень; відповідальність за прийняті рішення та їхні наслідки й пов’язаний з ними ризик; орієнтація на одержання комерційного успіху, прибутку.

2. Підприємництво — це визначений стиль і тип поведінки, що складаються з таких рис, як ініціатива; пошук нетрадиційних рішень; масштабність та ризик; ділова хватка та ін.

3. Підприємництво — це особлива функція в економіці, що забезпечує: розвиток і вдосконалення господарського механізму; постійне оновлення економіки; створення інноваційного середовища; загальне збагачення населення.

В економічній літературі надзвичайно поширений іншомовний термін «бізнес» (мабуть, усе іноземне виглядає «шикарніше»). Що ж таке бізнес? Це: система ведення справи; створення продукції, яка потрібна людям; робота; середовище в нашій соціально-економічній системі; те, як ми живемо.

Спробуйте самі вибрати таке визначення, що відображувало б множину різних видів діяльності та понять.

На наш погляд, найліпшим визначенням бізнесу можна вважати таке: «система виробництва для задоволення потреб і бажань суспільства»

Цікаво, в чому вбачаєте Ви різницю в поняттях «підприємництво» і «бізнес»?

З прагматичного погляду така різниця існує. Дехто навіть вважає, що «бізнесмен схожий на добру домовиту дружину, яка не шукає лелеку в небі, коли має в жмені синицю», а підприємець — це «стрімкий гірський потік, для якого головна мета — процес руху» (рух може бути творчим, продуктивним, а може і руйнівним. — О.А.).

Підприємець — це (виходячи з наведених щойно міркувань) людина, яка спроможна несподівано для інших зробити блискучий комерційний хід на законних підставах.

Отже, підприємець — це неординарна, творча людина. Але ця неординарність випливає з великої кількості конкретних знань у фаховій галузі. Тому підприємницький ризик ґрунтується значною мірою на свідомому та підсвідомому розумінні конкретної ситуації, на знаннях, економічному мисленні.

Найбільша небезпека для ринкових відносин — це вихід на ринок дилетантів-підприємців, що не мають відповідної кваліфікації.

Складність сфери діяльності підприємця зумовлена тим, що на цю діяльність впливає, з одного боку, економіка, політика, техніка, з іншого — юриспруденція, психологія, етика.

Відтак для розвитку підприємницького середовища в Україні потрібно:

— змінити ставлення до приватного підприємництва;

— вирішити правові аспекти власності та права громадян на підприємницьку діяльність;

— впровадити виважену та стимулюючу податкову політику;

— надати маркетингові послуги, сервісне обслуговування та соціальні гарантії підприємцям.

Рис. 5.8. Що впливає на діяльність підприємця

На рис. 5.9 подаються основні елементи підприємницького успіху: від бачення проблеми (підприємницької ідеї) до її успішного вирішення.

Рис. 5.9. Орієнтовна схема підприємницького успіху

Уважно розгляньте цю схему та визначте, на які складові підприємницького успіху може впливати шкільна освіта.

Цікаво, в якому співвідношенні перебувають особисті якості людини і прихильність до неї фортуни.

Практики вважають, що особисті якості людини зумовлюють лише 10% успіху (вони мають бути дуже високими, щоб у потрібну хвилину в достатньому обсязі бути використаними), а 90 % — це своєрідна «посмішка долі».

Спадає на думку анекдот про Талейрана, котрий, призначаючи посла, вручає йому вірчі грамоти. Посол починає палко дякувати, пояснюючи, що не сподівався на таке щастя. Тоді Талейран забирає ці грамоти і каже: «Йдіть собі, молодий чоловіче, я не можу призначити послом невдаху, який невпевнений у собі».

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Захист магістерської роботи	\|	Вірте у свою зірку!

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.031 сек.