• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Розподіл і захоплення українських земель Литвою, Польщею та іншими державами

Селянсько-козацькі повстання кінця XVI — 20-30-х рр. XVII ст. Початки козацького державотворення

Селянсько-козацькі повстання кінця XVI — 20-30-х рр. XVII ст. Початки козацького державотворення

Суспільно-політичний лад та економічний розвиток України наприкінці XVI — першій половині XVII ст.

Виникнення і розвиток українського козацтва

Ослаблені монголо-татарськими нападами, роздроблені на окре­мі князівства, українські землі на початку XIV ст. стали об'єктом експансії з боку Великого князівства Литовського. Основна части­на українських земель була захоплена за правління литовського князя Ольгерда, який 1362 р. зайняв Київ. Цим фактично закінчи­лася княжа доба в історії України. Ольгерду навіть вдалося 1362 р. на р. Синя Вода (раніше, ніж Дмитрію Донському на Куликовському полі) розгромити татар.

Слід зазначити, що українське та білоруське населення, а також їхні землі складали понад 80 % території Великого князівства Ли­товського, тому це значно впливало на ситуацію у державі. Украї­нці досить спокійно поставилися до литовської експансії, оскільки влада литовців не була репресивною, самі литовські князі спочат­ку були православної віри, руська мова стала загальнодержавною. Крім того, люди бачили у Литві можливого захисника проти жор­стоких набігів татар. Були прийняті й руські норми права, назви посад тощо. Тому держава часто називалася Литовсько-Руським князівством.

У цей же час поширює свою експансію на українські землі Поль­ща. Після тривалої боротьби 1387 р. їй вдається захопити Галичи­ну.

Буковиназ 1359 р. входить до складу Молдавського князівства під назвоюІІІипинської землі, Закарпаття — у другій половині XIII ст. — до складу Угорщини. Таким чином, у ХШ-ХІV ст. українські землі булирозчленовані і увійшли до складу різних держав. Поча­лася нова — польсько-литовська доба в історії України.

1385 р. у зв'язку з загостренням зовнішньо- і внутріполітичної ситуації (розбрат серед литовської верхівки, загроза з боку Тевтон­ського ордену) великий князьЯгайло вирішує об'єднатися з поль­ськими феодалами, щоб зміцнити свою владу. У замку Крево (не­далеко від Вільна) Ягайло і польські представники підписали акт про унію, яка дістала назву Кревської. Згідно з нею Ягайло отри­мував польську корону і руку польської королеви Ядвіги. За це до Польщі мали приєднати українські і білоруські землі, де вводило­ся католицтво, збройні сили об'єднувались, казна князівства мала використовуватись на потреби Польщі. Укладення унії допомогло стримати натиск Тевтонського ордену (1410 р. у Грюнвальдській битві німці були розгромлені), а також зміцнило становище польських феодалів, які почали захоплювати українські землі, наса­джувати католицизм, посилювати визискування українського на­селення, полонізувати його.

Литва починає тривале суперництво з Москвою за спадок Київсь­кої Русі (обидві держави претендували на об'єднання у своїх межах усієї Русі і Східної Європи). Виникла так звана «литовська альтер­натива» розвитку Східної Європи, коли цей регіон міг опинитися під контролем Литви. Але у битві під Ворсклою 1399 р. великий князь литовський Вітовт зазнав поразки від татар, вбито було де­сятки князів, поліг цвіт литовсько-руського лицарства. Це значно обмежило можливості реалізації «литовської альтернативи».

На чолі Литовської держави стояв великий князь, який зосере­джував у своїх руках законодавчу, виконавчу, судову та військову владу.

Новим етапом польсько-литовських відносин стала Городельська унія. На сеймі у м. Городелі 1413 р. було визнано існування великокнязівського престолу в Литві. Але обрання великого князя затверджувалось польським королем. Литовські феодали-католи­ки зрівнювались у правах з польськими у вирішенні державних справ, у тому числі й обранні великих князів литовських і королів польських. Участь православних у державному управлінні обме­жувалась.

1569 р. Польща і Литва підписують Люблінську унію, що було пов'язано з поразками Литви на першому етапі Лівонської війни. Польща і Литва об'єднуються в єдину державу - Річ Посполиту, де встановлюють єдиний державний устрій (короля, який є великим князем литовським, обирають на спільному польсько-литовському сеймі), вводять єдину грошову систему, право (за польськими зразка­ми). Католицтво оголошують державною релігією. Литва мала певну автономію, за нею залишилися білоруські землі, а Польща приєднала українські, поділивши їх на 6 воєводств. Становище українців різко погіршилося. Проте унія 1569 р. мала для України і деяке позитивне значення: знову більшість українських земель об'єдналася у межах однієї, хоч і ворожої українцям держави, що інтенсифікувало зв'яз­ки між ними; прискорилася колонізація Подніпров'я.

Політична і релігійна ситуація в Україні загострилася у зв'язку з переходом на новий календарний стиль. 1582 р. папа Григорій XIII наказав виправити старий юліанський календар, в якому вна­слідок недоліків обчислення утворилася різниця між календарним та астрономічним часом. Папа наказав з 5 лютого 1582 р. додати 10 днів. Цю реформу в протестантських та православних країнах зустріли вороже, населення Польщі розділилося: католики прийн­яли новий стиль, а православні залишили старий. Зміна календа­ря призвела до посилення соціального і релігійного гніту, оскільки польські пани забороняли українським селянам відзначати свята за старим стилем (напр. Різдво, Пасху) і змушували їх у ті дні працювати, що викликало досить різку опозицію.

Польща підтримала прагнення Ватикану покатоличити Украї­ну. Навіть було передбачено перехідний період для обернення православних у католиків. Крім того, деякі православні священики прагнули зрівнятися у правах з привілейованим католицьким ду­ховенством, а частина православних українських феодалів — посі­сти «місце під сонцем» і у Речі Посполитій.

В результаті 1596 р. було підписано Брестську церковну унію. За цим актом замість православної церкви в Україні створювали уніат­ську (греко-католицьку). Уніати визнавали догмати (теорію) като­лицької церкви, своїм главою — папу римського, але обряди зали­шалися православними, а богослужіння велось церковнослов'янською мовою. Уніатське духовенство звільнялося від сплати податків, а уніатська шляхта діставала право обіймати державні посади. Під­писання унії призвело до загострення релігійної та національної бо­ротьби.

Для більшості населення висока ідея об'єднання всього христи­янства відступала перед загрозою колонізації України і відмови від усталених традицій.

Читайте також:

1. I. Доповнення до параграфу про точкову оцінку параметрів розподілу
2. IV. Розподіл нервової системи
3. V. ЗЕМЕЛЬНІ РЕСУРСИ. ОХОРОНА НАДР ТА ПРОБЛЕМИ ЕНЕРГЕТИКИ
4. V. Розподільний диктант.
5. Абсолютна земельна рента.
6. Абсолютна земельна рента.
7. Авоматизація водорозподілу регулювання за нижнім б'єфом з обмеженням рівнів верхнього б'єфі
8. Автоматизація водорозподілу з комбінованим регулюванням
9. Автоматизація водорозподілу на відкритих зрошувальних системах. Методи керування водорозподілом. Вимірювання рівня води. Вимірювання витрати.
10. Автоматизація водорозподілу регулювання зі сталими перепадами
11. Автоматизація водорозподілу регулюванням з перетікаючими об’ємами
12. Автоматизація водорозподілу регулюванням за верхнім б'єфом

Переглядів: 1240