Причинний зв’язок між діянням і суспільно небезпечними наслідками.

Теорія і практика кримінального права виходять з основного принципу, відповідно до якого суспільне небезпечні наслідки можуть бути поставлені у вину особі лише за умови, що вони перебували в причинному зв'язку з його дією або бездіяльністю. Встановити причинний зв'язок між дією і суспільне небезпечними наслідками — означає дати відповідь на питання: чиє діяння викликало цей наслідок і кому цей наслідок може бути поставлений в вину. Потрібно, таким чином, констатувати, що в об'єктивній дійсності шкідливий наслідок, що настав, викликаний діями даної особи, а не діями третіх осіб чи яких-небудь інших зовнішніх сил.

У матеріальних складах злочинів обов’язковою ознакою об’єктивної сторони є не тільки саме діяння і вказані в законі злочинні наслідки, а й причинний зв’язок між ними. Проте в чинному кримінальному законодавстві немає норм, які прямо і безпосередньо вирішували б питання причинного зв’язку. Ці питання вирішуються наукою кримінального права та судовою практикою.

Встановити причинний зв’язок – це означає, що необхідно встановити об’єктивний зв’язок між суспільно небезпечним діянням і настанням суспільно небезпечного наслідку, при якому діяння є безпосередньою причиною наслідку, що настав. Отже, як причина розцінюється суспільно небезпечна дія чи бездіяльність, а як наслідок – суспільно небезпечний результат, викликаний цим діянням. Оскільки причинний зв’язок – обов’язкова ознака об'єктивної сторони, то в даному разі наявність причинного зв’язку виступає як необхідність.

З філософських положень випливає, що підпричинним зв'язком у кримінальному праві слід розуміти об'єктивно існуючий зв'язок між діянням — дією або бездіяльністю (причиною) — і суспільна небезпечними наслідками (наслідком), коли дія або бездіяльність викликає (породжує) настання суспільне небезпечного наслідку.

Причинний зв’язком це – об’єктивно існуючий зв’язок між діянням (дією або бездіяльністю) тобто причиною і суспільно небезпечними наслідками, коли дія або бездіяльність викликає (породжує) настання суспільно небезпечного наслідку.

В одних випадках причинний зв’язок між злочинними діяннями і наслідками очевидний і не викликає сумнівів (постріл – і миттєва смерть, заволодіння майном – майнова шкода). Коли між діянням і суспільно небезпечними наслідками є значний проміжок часу і за цей період мало місце якесь втручання інших осіб чи сил природи, потрібний глибокий аналіз з усіх обставин справи.

Наприклад, водій, порушивши правила безпеки руху, збив потерпілого. Скориставшись тим, що це сталося вночі, водій втік, свідомо залишивши потерпілого в зимову морозну ніс без допомоги. В результаті дорожньо-транспортної події потерпілому були завдані середньої тяжкості тілесні ушкодження. Але він рухатися самостійно не міг, знепритомнів і, як встановила експертиза, смерть його настала від переохолодження організму.

Проаналізуємо дану ситуацію. Основне питання, на яке слід дати при цьому відповідь, це: чи були дії водія в причинному зв’язку зі смертю потерпілого, або, інакше кажучи, чи стали його дії безпосередньою причиною смерті. Як ми зазначали, через порушення правил дорожнього руху водій збив потерпілого, завдавши йому середньої тяжкості тілесні ушкодження, тобто скоїв злочин, передбачений ч. 1 ст. 286 КК. Безумовно, що, збивши морозної ночі на безлюдній вулиці людину, водій своїми діями поставив потерпілого в небезпечне для життя становище і повинен був, згідно з кримінальним законом (ст. 135 КК), попіклуватися про надання йому допомоги. Оскільки він цього не зробив, залишивши непритомну людину напризволяще, яка й померла від переохолодження організму, то ми кажемо, що між діянням (збив потерпілого, втік з місця події – це злочинні дії, не надав допомогу – злочинна бездіяльність) водія і смертю потерпілого причинний зв’язок очевидний. А отже, водій буде відповідати як згідно з ч. 1 ст. 286 КК, так і за настання смерті потерпілого згідно з ч. 3 ст. 135 КК.

При вирішенні питання про наявність чи відсутність причинного зв'язку між суспільно небезпечним діянням та суспільно небезпечним наслідком по-перше необхідно встановити, чи скоєно при цьому суспільно небезпечне діяння, що містить ознаки відповідного складу злочину.

Цю обставину необхідно в першу чергу враховувати в тих випадках, коли ознакою об'єктивної сторони складу злочину є порушення визначених правил та інструкцій. Наприклад, якщо в результаті наїзду водія настала смерть пішохода, то не можна відразу ж вирішити питання про наявність причинного зв'язку між діями водія (наїздом) та наслідком, що настав, (смерть потерпілого). Необхідно з'ясувати, чи порушив шофер якісь спеціальні правила (правила безпеки руху та експлуатації транспортних засобів), тому що смерть пішохода могла настати і не через порушення цих правил. В усіх таких випадках порушення відповідних правил входить до об'єктивної сторони злочинного діяння, і при відсутності такого порушення відповідний склад злочину також відсутній.

По-друге, суспільно небезпечна поведінка особи може бути визнаною причиною настання злочинного наслідку тільки тоді, коли вона у часі передувала фактові настання цього наслідку. Якщо діяння було вчинено після настання наслідків, то ніякої мови про причинний зв’язок не може бути.

Причина завжди передує наслідкові. Наприклад, потерпілий йшов по вулиці, раптово у нього стався інфаркт міокарду і мертвий впав на проїжджу частину вулиці. Водій автомобіля, який рухався у напрямку руху потерпілого, загальмував, але гальмовий шлях автомобіля був більший, ніж відстань до лежачого на проїжджій частині пішохода. Автомобіль, переїхавши пішохода, зупинився. Результати судово-медичної експертизи засвідчили, що смерть його настала від інфаркту міокарда, а наїзд стався після смерті. Тобто причинного зв’язку між наїздом автомобіля на пішохода і його смертю не існує.

Проте для вирішення питання про наявність причинного зв'язку між двома явищами недостатньо встановити лише їх зовнішню послідовність. Необхідно, щоб одне з них певним чином вплинуло на настання іншого.

У процесі встановлення причинного зв'язку необхідно з'ясувати, що суспільно небезпечне діяння, яке ставиться у провину особі як причина настання злочинного результату, було необхідною умовою, без якої цей наслідок не міг настати. Разом з тим слід зауважити, що зазначена обставина (як і встановлення зовнішньої послідовності подій діяння та наслідку) є лише необхідним етапом встановлення причинного зв'язку в процесі діяльності слідчого або суду при розслідуванні і судовому розгляді кримінальної справи.

У судовій практиці мав місце випадок, коли водій у порушення правил дорожнього руху посадив вантажників до кузову самоскида. У процесі руху один з них вистрибнув з машини, потрапив під колесо і був роздавлений на смерть. Суд правильно визнав відсутність причинного зв'язку між фактом порушення водієм правил руху на автотранспорті і настанням смерті потерпілого, хоча ці порушення і були необхідною умовою настання злочинного результату (якби водій не порушив зазначених правил, смерть потерпілого не настала б).

Причиною подія є лише тоді, коли встановлено, що відповідний наслідок викликаний саме цим, а не іншим явищем. Останнє ж вирішується на підставі визначення того, чи є зв'язок між розглянутими подіями необхідним чи випадковим.

Необхідним зв'язок є в тому випадку, коли він обумовлений внутрішнім розвитком цього діяння, властивими йому особливостями і тією конкретною ситуацією, у якій він відбувається.

Випадковим зв'язок буде визнаний тоді, коли наслідки не є результатом внутрішнього розвитку певного діяння, а викликаються іншими причинами та обставинами.

Злочинний результат у цих випадках настає тому, що до відповідного діяння приєднуються якісь побічні обставини.

Наприклад, одна особа заподіяла іншому легку шкоду здоров'ю (див. 125 КК). У нанесену ранку потрапили інфекційні бактерії, хвороба була запущена, і потерпілий помер. У цьому випадку необхідний причинний зв'язок існує лише між діями особи і заподіянням легкої шкоди здоров'ю потерпілого. Із настанням смерті потерпілого його дії не мають причинного зв’язку, тому що цей наслідок не випливає з внутрішньою необхідністю з поведінки особи, яка спричинила легку шкоду здоров'ю потерпілого, а викликаний приєднанням до нормального ходу розвитку причинного зв'язку побічних обставин. Смерть потерпілого наступила не через заподіяння легкої шкоди здоров'ю, а через влучення в ранку хвороботворних бактерій. У зв'язку з цим у розглянутому випадку особа може бути притягнута до кримінальної відповідальності лише за заподіяння легкої шкоди здоров'ю.

У теорії кримінального права виділять наступні різновиди необхідного причинного зв’язку:

1) безпосередній (прямий) причинний зв’язок (наприклад, настання смерті внаслідок ножового поранення);

2) опосередкований необхідний причинний зв’язок, коли суб’єкт злочину для заподіяння суспільно небезпечних наслідків застосовує різні механізми, пристосування, поводження тварин, інші засоби вчинення злочину чи використовує поведінку інших осіб, котрі виступають як своєрідний „засіб” вчинення злочину, наприклад, неосудні особи, які не досягли віку кримінальної відповідальності, перебували у стані крайньої необхідності, виконували наказ чи розпорядження або діяли у силу фактичної помилки;

3) необхідний причинний зв’язок при співучасті, коли дії співучасників (організатора, підбурювача, посібника) перебувають у причинному зв’язку зі злочином, вчиненим виконавцем;

4) необхідний причинний зв’язок за наявності особливих умов на боці потерпілого. Ці умови виступають каталізаторами (прискорювачами) настання наслідків (наприклад, стан сп’яніння, хвороба потерпілого тощо). Дійсно, іноді результат буває викликаний винятковими особливостями чи властивостями потерпілого або предмета посягання, або специфічними особливостями обстановки вчиненого суспільно небезпечного діяння. Але якщо результат наступив саме в цих специфічних умовах, то слід визнати наявність необхідного причинного зв'язку. Наприклад, внаслідок нанесення відносно легкого удару рукою по голові наступила смерть потерпілого, тому що незадовго до цього він переніс хворобу мозку. Якщо причинність тлумачити із суб'єктивістських (ідеалістичних) позицій, то слід було б визнати, що причинний зв'язок тут відсутній. Саме на таких позиціях стоять представники поширеної в зарубіжному кримінальному праві адекватної теорії причинності. Ця теорія вважає причиною настання злочинного результату тільки такі дії, що взагалі, а не тільки в даному конкретному випадку здатні спричинити настання даних злочинних наслідків. Настання ж смерті від легкого удару не є типовим, смертельний результат не відповідає легкому удару, не адекватний йому. Прихильники теорії адекватної причинності таким чином заперечують об'єктивний характер причинного зв'язку і замінюють його суб'єктивним уявленням про типовість чи нетиповість результату, що наступив, вчиненим особою діям.

Встановлення причинного зв’язку між суспільно небезпечним діянням та суспільно небезпечним наслідком ще не є достатньою підставою для притягнення особи до кримінальної відповідальності. Обов’язково потрібно встановити, що особа передбачала чи могла передбачити розвиток цього причинного зв’язку, тобто необхідно довести суб’єктивну сторону злочину – вину особи у формі умислу чи необережності щодо наслідку, який настав.

ВИСНОВОК:

Причинний зв’язок між діянням і суспільно небезпечним наслідком – обов’язкова ознака об’єктивної сторони в злочинах із матеріальним складом. Якщо в цих злочинах відсутній такий зв’язок, кримінальна відповідальність за настання суспільно небезпечного наслідку виключається.

У кримінальному праві як причина виступає факт, тобто вчинення суспільно небезпечного діяння людиною, іншими словами, скоєння злочину, а в якості наслідку – результат – суспільно небезпечна шкода.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Перше питання. Поняття, ознаки та кримінально-правове значення об’єктивної сторони складу злочину.	\|	Медичний (біологічний) критерій неосудності має на увазі наявність у особи всіх можливих психічних захворювань, що істотно впливають на свідомість і волю людини.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.